Рішення

від 18.10.2024 по справі 523/6570/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/6570/23

Провадження №2/523/1581/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Аліної С.С.,

за участю секретаря судового засідання Іванченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Суворовський-6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ЖБК «Суворовський-6» до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість зі житлово-комунальні послуги, у розмірі 36255,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . У цьому багатоквартирному будинку в 1995 році створений Житлово-будівельний кооператив «Суворовський-6».

Згідно акту приймання закінченого будівництвом об`єкту від 1991 року. 12-ти поверховий будинок був закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію згідно Виписки з рішення (протоколу) № 740 від 29.11.1991 року.

Як зазначаєпредставник позивача,відповідачка ОСОБА_1 своєчасно тав повномуоб`ємі несплачує коштиза житлово-комунальніпослуги,тому занею склаласязаборгованість,однак з моменту створення ЖБК «Суворовський-6» виконує свої статутні функції та несе витрати на утримання будинку. Отже, з березня 2020 року по березень 2023 року за Відповідачем є існуюча заборгованість з оплати внесків співвласників та за споживання житлово- комунальних послуг у розмірі 36255,19 (тридцять шість тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень 19 копійки) гривень.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.10.2023 року відкрито загальне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.02.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначений судовий розгляд.

Представник позивача ОСББ «Суворовський-6» - адвокат Касьяненко Ю.Я. в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи провести у його відсутність проти заочного рішення не заперечує, що відображене в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася про розгляд справи повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомляла, заява про розгляд справи за її відсутності не надходила.

Суд ухвалює заочне рішення за відсутності учасників справи відповідно до ст. 280 ЦПК України, про що не заперечував представник позивача.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим, є доказаним, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено про те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . У цьому багатоквартирному будинку в 1995 році створений Житлово-будівельний кооператив «Суворовський-6».

Згідно акту приймання закінченого будівництвом об`єкту від 1991 року. 12-ти поверховий будинок був закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію згідно Виписки з рішення (протоколу) № 740 від 29.11.1991 року.

Як зазначаєпредставник позивача,відповідачка ОСОБА_1 своєчасно тав повномуоб`ємі несплачує коштиза житлово-комунальніпослуги,тому занею склаласязаборгованість,однак з моменту створення ЖБК «Суворовський-6» виконує свої статутні функції та несе витрати на утримання будинку. Отже, з березня 2020 року по березень 2023 року за Відповідачем є існуюча заборгованість з оплати внесків співвласників та за споживання житлово- комунальних послуг у розмірі 36255,19 (тридцять шість тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень 19 копійки) гривень.

Згідно ст. ст. 4, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" також передбачено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Балансоутримувач зобов`язаний в т.ч. забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Також відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за дінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе\зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно положень п. 11 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані виконувати рішення загальних зборів.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно Постанови Вищого господарського суду України від 23 травня 2007 р. передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 16.12.2015 року у справі №6- 2023цс15.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), акт приймання-передачі виконаних робіт, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Тобто, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання-заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем додані договір про надання правової допомоги із додатком та Акт прийому-передачі послуг на суму 4000 грн.

При таких обставинах, позовні вимоги ЖБК «Суворовський-6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати понесені позивачем за оплату судового збору у розмірі 2684 гривень.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4-8, 10, 12, 18, 76-81, 89, 131, 141, 223, 263, 280-282, 352, 354, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Суворовський-6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ), на користь Житлово-будівельного кооперативу «Суворовський-6» (65123, м. Одеса, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), 111. код юридичної особи 20993523. IBAN НОМЕР_1 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») заборгованість у загальній сумі 36255,19 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ), на користь Житлово-будівельного кооперативу «Суворовський-6» (65123, м. Одеса, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), 111. код юридичної особи 20993523. IBAN НОМЕР_1 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») судовий збір у розмірі 2684 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ), на користь Житлово-будівельного кооперативу «Суворовський-6» (65123, м. Одеса, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), 111. код юридичної особи 20993523. IBAN НОМЕР_1 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2024 року.

Суддя Аліна С.С.