Рішення

від 02.10.2024 по справі 932/6984/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

02 жовтня 2024 року Справа № 932/6984/23

Провадження № 2/932/529/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря - Прусак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, -

В С Т А Н О В И В:

31.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, в якому просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 для розгляду даної справи визначена суддя Кудрявцева Т.О.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.08.2023 вказана позовна заява залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків.

14.08.2023 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська на виконання зазначеної ухвали суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, в якій позивач просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в листопаді 2015 року між нею та ОСОБА_2 розпочалися романтичні стосунки. 30 липня 2016 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На початку липня 2020 року відповідач зібрав свої особисті речі з місця спільного проживання подружжя і покинув сім`ю, з того часу він не проявляв інтересу до їх спільної дитини. Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31.01.2022 їх шлюб розірвано. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини та станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач покладених законом на батька обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються нею - позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача, дитина знаходиться на повному її утриманні. В зв`язку з зазначеним вона звернулась до Відділу соціального захисту Новоолександрівської сільської ради в Дніпропетровській області та до Управління-служби у справах дітей Шевченківської районної ради у місті Дніпрі з проханням позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини та з метою збирання доказової бази для позову, на що їй було рекомендовано звернутись до суду.

Ухвалою суду від 15.08.2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

У наданому суду Відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що він бажає приймати участь у вихованні та утриманні доньки, вказав, що позивач обмежує його зустрічі з дитиною та створює перешкоди для зустрічей з донькою.

Ухвалою суду від 11.12.2023 за клопотанням відповідача витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетинання позивачкою з дитиною державного кордону України.

08.02.2024 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається у зустрічному позові на те, що фактично подружні відносини між ним та його дружиною ОСОБА_1 припинилися у 2020 році. На момент припинення їх відносин доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було лише декілька місяців, виходячи з чого, дійсно дитина-немовля залишилася проживати з матір`ю. Виходячи з віку дитини, та, сподіваючись, що питання його побачень з дитиною вони з відповідачкою вирішать мирним шляхом, він намагався домовлятися. Певний час відповідач надавала можливість бачити доньку, однак виключно в її присутності або за місцем її мешкання, куди його привозив хтось із друзів або кум, оскільки відповідач проживає в с.Старі Кодаки Дніпровського району Дніпропетровської області, а власного транспортного засобу у нього не було.

ОСОБА_2 вказує у зустрічному позові на те, що в зв`язку з введенням в Україні відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в зв`язку з військовою агресією російської федерації воєнного стану, який у подальшому продовжувався Указами Президента України, відповідачка із початком воєнного стану, а саме у березні 2022 року виїхала з їх спільною донькою за межі України, проти чого він не заперечував, оскільки також дуже сильно хвилювався за безпеку їх малолітньої дитини та можливість її зростання у спокійному середовищі. Однак, перебуваючи за межами України, відповідач лише інколи надавала йому можливість спілкуватися із донькою по відеозв`язку, у більшості випадків ігнорувала його дзвінки, не даючи можливості йому - батьку спілкуватися з дитиною, а він в свою чергу, не міг виїхати за межі України з урахуванням воєнного стану, щоб мати можливість побачити доньку. Перебуваючи такий тривалий час на недосяжній від нього відстані із дитиною, приїхавши в Україну майже через рік, відповідач почала його обмежувати у спілкуванні із донькою, створювала та створює перешкоди для зустрічей. Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про позбавлення його батьківських прав, належним чином не обгрунтовуючи підстави для такого позбавлення, її особисте неприязне відношення до нього не є підставою для позбавлення його батьківських прав. Він категорично заперечує проти позову, оскільки дитину свою дуже любить, має намір та бажання приймати участь у її вихованні та утриманні, у зв`язку з чим змушений звернутись до суду з даним зустрічним позовом, оскільки відповідач створює штучні перешкоди для його нормального спілкування з донькою; можливість спільного проведення ним часу з донькою вирішується одноособово відповідачем і залежить від її настрою. Він намагався в усному порядку, мирним шляхом обговорити питання щодо його участі у вихованні дитини, щодо можливих способів та часу побачень та спілкуванні з нею, проте такі спроби виявились марними, а після факту звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про позбавлення його батьківських прав зрозумів, що мирним шляхом вирішити даний спір не вбачається за можливе. Вважає, що факт ненадання йому можливості спілкуватися з донькою формує у дитини негативне сприйняття батька, перекручуючи фактичні обставини; відсутні підстави вважати, що він будь-яким чином свідомо ухиляється від виховання доньки та її утримання, навпаки, він позбавлений можливості спілкуватися з дитиною через конфлікт з відповідачкою, тривале її проживання з дитиною за кордоном та наразі через проживання на значній відстані від доньки та неналежне усвідомлення матір`ю необхідності активної участі батька у вихованні дитини, не зважаючи на конфліктність стосунків між ними. Він має не менш близький зв`язок з донькою ніж відповідач, в загалі до недавнього часу вони разом з нею та їх дитиною проживали однією сім`єю, мали спільний побут, вели спільне господарство, він любить свою дитину і, не дивлячись на особисті відносини з ОСОБА_1 , у жодному випадку не бажає покинути доньку та не перестане її утримувати, оскільки вона є сенсом його життя.

ОСОБА_2 зазначає, що він 06.12.2023 звернувся із відповідною заявою до Служби у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області із проханням провести бесіду з матір`ю дитини - ОСОБА_1 щодо надання йому можливості бичитись з донькою ОСОБА_4 та приймати участь у її вихованні, оскільки вона обмежує його у спілкуванні з дитиною, створює перешкоди для зустрічей, відмовляє йому у можливості зустрічі, тому він тривалий час не може побачити свою доньку. З отриманої відповіді від 02.01.2024 вбачається, що комісією з питань захисту прав дитини Новоолександрівської сільської ради роз`яснено матері дитини необхідність присутності обох батьків в житті дитини для повноцінного психологічного розвитку дитини та формування її особистості. Він позитивно характеризується, на обліку у нарколога або психолога не перебуває, не має заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, відповідно до довідки Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» від 20.12.2023 за вих.№ 86 про надання соціально-психологічної допомоги в умовах денного стаціонару, він має всі підстави психологічного характеру для спілкування з дитиною, присутність батька у виховному процесі є необхідністю для всебічного розвитку дитини.

Посилаючись на вказане, ОСОБА_2 у зустрічному позові просить: зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити йому перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити спосіб його участі у вихованні його малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином:

-особисті побачення батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у неділю з 10:00 години до 19:00 години щотижня кожного місяця за місцем мешкання батька в м.Дніпро або на нейтральній території з урахуванням розпорядку дня дитини;

-на день народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_11 кожного року з 12-00 год. до 17-00 год. дитина перебуває разом з батьком - ОСОБА_2 , без присутності матері, якщо це припадає на вихідний (неробочий) день, якщо день народження батька випадає на робочий день, побачення батька з дитиною має відбуватися у перший вихідний день тижня, на який припадає день народження;

-на день народження ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_12 з 12:00 год. до 20:00 години, дитина перебуває разом з батьком ОСОБА_2 , без присутності матері, почергово через рік, починаючи перебування дитини з батьком з 2024 року, з можливістю привітання батьком - ОСОБА_2 дитину за місцем її знаходження у рік, коли дитина перебуває із матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-з 14-00 год. 31 грудня по 15-00 год. 01 січня дитина безперервно перебуває та ночує разом з батьком ОСОБА_2 без присутності матері, почергово, через рік, починаючи перебування дитини з батьком з 31 грудня 2024 року;

-10 днів спільного відпочинку батька ОСОБА_2 з дитиною без присутності матері в період літніх канікул щорічно за домовленістю з матір`ю дитини;

- святкові дні - за домовленістю з матір`ю дитини;

- необмежене спілкування батька з дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і донькою.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2024 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, об`єднавши їх в одне провадження.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08.02.2024 за клопотанням відповідача ОСОБА_2 витребувано з Державної прикордонної служби України відомості щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

22.02.2024 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієвської А.Ю. надійшов Відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник зустрічні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач по первісному позову ОСОБА_1 з представником в судовому засіданні підтримали позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 з підстав, викладених у позові, та просили відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та на те, що ОСОБА_1 не чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, натомість він сам ухиляється від участі у її вихованні та в спілкуванні з нею.

В судовому засіданні відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 з представником позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, посилаючись на їх необгрунтованість та з підстав, зазначених у відзиві на позов, та просили задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 , посилаючись на викладені в ньому обставини.

В судовому засіданні представник третьої особи - Служби у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області вважала позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що позивачкою чинилися перешкоди батьку дитини в його участі у вихованні доньки та в спілкуванні з нею, а також вважала такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення йому перешкод у вихованні дитини із встановленням способу його участі у її вихованні, посилаючись на те, що задоволення зустрічного позову відповідає інтересам дитини. Вважала, що мати дитини не дає батьку дитини реалізувати себе як батька, в силу її малолітнього віку не розповідає їй про батька.

Вислухавши учасників справи та їх представників, свідків, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 30 липня 2016 року перебували у шлюбі, зареєстрованому 30 липня 2016 року Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_1 , виданого 18 травня 2020 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2021 року, ухваленим у цивільній справі № 932/2649/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 31.03.2021 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року, ухваленим у цивільній справі № 175/4447/21-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Дитина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після припинення батьками шлюбних відносин проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Як в первісному позові так і в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 з представником наполягали на задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_3 , та заперечували проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , посилаючись на те, що після народження дитини ОСОБА_2 майже не допомагав позивачці качати дитину, міг потримати її, коли вона ходила у душ і в основному грав у приставку. Після припинення з ОСОБА_2 подружніх відносин та після того, як він переїхав до своєї квартири, до виповнення дитині восьми місяців він приїздив до дитини разів вісім, тримав дитину на руках хвилин п`ять, потім їхав та іноді писав їй смс. ОСОБА_1 по телефону відсилала відповідачу фотокартки призначення лікарів лікування для дитини і просила в переписці допомогти матеріально, проте він казав, що не має можливості надати допомогу. До досягнення дитиною віку одного року вона хотіла, щоб ОСОБА_2 спілкувався з донькою, показувала дитині їх весільні фотокартки, де зображені вона та тато дитини, не перешкоджала йому спілкуватися з дитиною, писала йому повідомлення щоб погуляти дитиною, він відповідав, що зайнятий. В подальшому їх донька ОСОБА_3 коли у віці один рік побачила батька, вона його не впізнала і далі вона доньці про нього не розказувала, в 2022 році вона- ОСОБА_1 остаточно припинила з донькою розмови про батька, вона вважала, що дитині заподіює травму його нестабільність в бажанні спілкуватись, що це є небезпечно для дитини. Приїздити з дитиною до його місця проживання в квартиру по АДРЕСА_1 вона не могла, оскільки у ОСОБА_2 в квартирі жив кіт, а у дитини був дерматит, у нього в квартирі було холодно, а в будинку, де вона проживає з дитиною тепло. Вказує на те, що до виповнення дитині віку 1 рік він спілкувався з дитиною, а коли дитині було 1 рік та 10 місяців 13.03.2022 вона разом з донькою ОСОБА_4 виїхали за межі України і повернулися в м.Дніпро до свого місця проживання 01.05.2023. У цей період ОСОБА_2 зателефонував їй по відеозв`язку лише один раз. Після 20х чисел травня 2023 року ОСОБА_2 їй зателефонував, вони зустрілись, при цьому дитина на нього не реагувала і не хотіла спілкуватися, про свого батька дитина не запитує, вона про нього доньці нічого не каже. Влітку 2024 року дитина сказала їй, що не хоче спілкуватися з цим дядею, маючи на увазі ОСОБА_2 , якому вона - ОСОБА_1 не перешкоджає в спілкуванні з дитиною, коли він телефонує. Зазначає, що ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини та станом її здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Вказують на те, що відповідач покладених законом на батька обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без його участі та підтримки, дитина знаходиться на повному її утриманні, станом на час звернення ОСОБА_1 із даним позовом до суду заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання доньки складала близько 100 000 гривень. Вказують на те, що відповідач ОСОБА_2 зустрічався з дитиною коли бажав як до від`їзду ОСОБА_1 з донькою за межі України так і після приїзду, при цьому ОСОБА_1 не чинилися йому перешкоди у спілкуванні з дитиною і доказів цьому не надано. Вважали графік участі у спілкуванні з дитиною, який запропоновано ОСОБА_2 , таким, що не відповідатиме інтересам дитини, яка є малолітньою, фактично не знайомою з батьком і спілкування батька з дитиною без присутності матері є неможливим. Також, вважали, що даний графік неможливо виконувати, оскільки ОСОБА_2 періодично живе то в м. Київ то в м.Дніпро, і однією з зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 є надання можливості на день народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_11 кожного року з 12-00 год. до 17-00 год. перебування дитини разом з батьком без присутності матері, проте, у цих вимогах зазначена відмінна від справжньої дати народження відповідача дата, що на їх думку унеможливлює задоволення цих позовних вимог. ОСОБА_1 заперечує проти ночівлі дитини у батька та про зустрічі без її присутності, вказуючи на те, що відповідач може бачитись з дитиною тільки у її присутності.

На підтвердження позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 було надано суду докази.

Так, відповідно до Довідки від 17.07.2024 за вих.№ 1-7-36, дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є вихованкою Старокодацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку «Перлинка» Новоолександрівської сільської ради з 01.09.2022.

Як, зокрема, вбачається з Характеристик від 17 липня 2023 року за вих.№1-7-35, від 17 листопада 2023 за вих. № 1-7-47 та від 12 серпня 2024 року, складених вихователями Старокодацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку «Перлинка» Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 виховується у неповній сім`ї, прив`язана до мами ОСОБА_1 , яка проводить з донькою весь вільний час; про батька ОСОБА_5 нічого невідомо, тільки загальна інформація від її мами, батьки разом не проживають; сім`я матеріально забезпечена, дитина має все необхідне для життя і відвідування саду; виховання дитини у зазначеному навчальному закладі проводиться дистанційно.

З Характеристик Зразкового художнього колективу Хореографічна студія «Грація» від 24.07.2023 та від 28.11.2023 року, зокрема, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 01.07.2023 по 27.07.2023 року відвідувала вказаний колектив, з 01.10.2023 відвідує колектив, де характеризується позитивно, ОСОБА_5 з тренувань забирає тільки мати ОСОБА_1 та цікавиться успіхами; ОСОБА_2 не забирав дитину з дитячого гуртка та не цікавився успіхами, не відвідував тренування дитини, не забирав дитину з секції танців.

З характеристик на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від 05.07.2023, від 15.11.2023 та від 12.08.2024, виданих «Сімейною лабораторією» ФОП ОСОБА_6 , зокрема, вбачається, що на прийом з дитиною приходила до лікаря тільки мати ОСОБА_1 , дуже часто з приводу профілактики ГРВІ та гармонійного розвитку дитини мати звертається за допомогою засобів зв`язку: телефонує, пише у месенджері; з приводу здоров`я дитини з лікарем контактувала лише мама.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 долучено до первісного позову Характеристику від 19.07.2023, видану депутатом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Ольги Бондар, в якій зазначено про те, що ОСОБА_2 , 1997 р.н., з 2020 року, після народження доньки, з родиною не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Має неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Був одружений на ОСОБА_1 . Шлюб офіційно розірвано у 2022 році. Батько ОСОБА_2 не бере участі у житті та вихованні доньки, матеріально не підтримує; не спілкується з донькою, не цікавиться її життям та навчанням. ОСОБА_5 виховується у неповній сім`ї, мати приділяє достаньо уваги та вихованню дитини. Дівчинка досить розвинута, вільно спілкується з однолітками, відвідує гурток танців, проживає у комфортних житлових умовах, доглянута, має все необхідне.

Зазначена інформація також міститься у копії Характеристик від 17.11.2023 та від 09.08.2024, виданих Новоолександрівським сільським головою Візір О. та депутатом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Бондар О., долученої до справи позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заявлених нею позовних вимог.

З Акту обстеження умов проживання від 23.06.2023 вбачається, що працівниками служби у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , та встановлено, що житло складається з 4 кімнат, у дитини є особиста кімната, є кімната для відпочинку та розвитку, мається місце для відпочинку та розвитку. За цією адресою постійно проживають: ОСОБА_9 , бабуся, ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дитина. Вказано, що у дитини з мамою та бабусею склались теплі та дружні стосунки, мати займається розвитком дитини. Дитина розвинена згідно віку, має одяг відповідно віку та сезону; має продукти для відповідного віку; дитина активна, легко спілкується, розвинена.

Також, на підтвердження позовних вимог позивач ОСОБА_1 додала до своєї позовної заяви копію Акту оцінки потреб сім`ї/особи № повідомлення/інформація 16 від 23.06.2023, складеного фахівцем Відділу соціального захисту населення, в якому викладено загальну інформацію про членів сім`ї/особу за місцем проживання ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , в якому вказана інформація, зокрема, про: ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати, в декретній відпустці, контактний телефон; ОСОБА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_6 , донька, Старокодакський садок НВК «Перлинка»; ОСОБА_9 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_8 , бабуся, працівник банку, та про задовільні умови проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6

На підтвердження позовних вимог позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні надали пояснення свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона дуже давно знайома з ОСОБА_13 , вчилась з нею, вони часто бачаться, спілкуються з ОСОБА_14 та дитиною 24/7, вона є хрещеною дитини, і вона знає, що ОСОБА_14 самостійно виховує доньку ОСОБА_5 , займається її лікуванням, турбується про неї. ОСОБА_2 вона знає як батька їх дитини ОСОБА_5 , за всі ці роки вона його як батька взагалі не бачила поряд з дитиною, як батько він ніякий, його нема в житті дитини. Їй відомо, що ОСОБА_2 не шукав зустрічей з дитиною, їй він не казав, коли хоче зустрітися з донькою; він буває не врівноважений, при ній він дитину не ображав. Вона вважає, що позбавлення ОСОБА_15 батьківських прав відносно доньки відповідатиме інтересам дитини. Перед судовим засіданням він почав шукати зустрічі з дитиною. Дитина - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 їй розповідали, що були випадки, що під час перебування ОСОБА_1 в Германії з дитиною ОСОБА_2 обіцяв дитині передзвонити і не передзвонив, дитині тоді було 2,6 років. Їй відомо, що ОСОБА_1 розповідала доньці ОСОБА_5 про її батька ОСОБА_16 , всю інформацію дитина наразі отримує від матері, бабусі та дідуся, у дитини немає контакту з батьком.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він є батьком ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є його колишнім зятем та батьком його онуки ОСОБА_5 . Після одруження, в період вагітності ОСОБА_1 та народження дитини та до виповнення дитині півроку вони всі разом жили у їх будинку в с.Старі Кодаки. Потім ОСОБА_2 переїхав жити до себе додому, в квартиру по АДРЕСА_1 . Він - свідок возив часто внучку до лікарні, привозив до неї масажиста. Чи зверталась ОСОБА_1 до ОСОБА_15 за допомогою у лікуванні дитини йому невідомо. ОСОБА_2 до дитини не приїздив, дитиною не займався, ні в чому ОСОБА_1 не допомагав, після домашнього арешту він його бачив двічі, а потім не бачив взагалі, оскільки він - свідок 12.03.2022 відбув на службу в ЗСУ, де перебуває і до цього часу, за цей раз бував вдома чотири рази у відпустці загальною тривалістю приблизно 45 днів. Все, що відбувається у них вдома, про спілкування ОСОБА_15 з дитиною йому відомо зі слів доньки ОСОБА_18 . Йому відомо, що ОСОБА_2 матеріально не допомагав ОСОБА_1 утримувати дитину, розбив його машину, яку відремонтував за її гроші. Один раз на прохання своєї доньки ОСОБА_1 він відвіз її з онукою ОСОБА_5 на квартиру до ОСОБА_15 на ж/м Тополя , в той час він був під домашнім арештом і був невиїзний, він не бачив як ОСОБА_16 спілкується з донькою, оскільки не заходив в квартиру. Після домашнього арешту він до них приїздив за своїми речами. Йому відомо, що квартира ОСОБА_16 не була пристосована до проживання дитини. Коли ОСОБА_1 з донькою були за кордоном, ОСОБА_2 не цікавився дитиною, він не знає чи намагався він спілкуватися з донькою. Він не хоче, щоб у його онучки був такий батько, онучці буде краще жити без батька, так як він не приймає будь-якої участі у житті дитини. Йому не відомо чи перешкоджала ОСОБА_20 ОСОБА_16 бачитися з дитиною.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є її колишнім зятем та батьком онуки ОСОБА_5 . Після одруження, в період вагітності ОСОБА_1 та народження дитини та до виповнення дитині півроку вони всі разом жили у їх будинку в с.Старі Кодаки. ОСОБА_2 дитиною не займався, часто був зайнятий грою в приставку, телефоні, на ялинку дитину не возив. Коли дитина була мала, ОСОБА_2 перебував під домашнім арештом, жив у себе в квартирі на ж/м Тополя, до дитини він не приїздив, ОСОБА_14 не допомагав, не працював, тільки кричав, що хоче спілкуватися, він дзвонив ОСОБА_14 по телефону і після розмови ним вона завжди плакала, вона допомагала їм доглядати дитину. ОСОБА_1 просила ОСОБА_2 , щоб масажист у нього вдома дитині робив масаж, а він казав, що йому ніколи, вона просила його приїхати погратися з дитиною, а ОСОБА_16 казав, що у нього нема часу; один раз він був у них вдома наодинці з дитиною, коли їй було 8 місяців. При ній він дитину не ображав, він не є загрозою для дитини. ОСОБА_1 займається з дитиною, ОСОБА_16 ніколи до них не звертався для того, щоб поспілкуватися з дитиною, ніколи не проявляв ініціативи у спілкуванні з донькою, йому ніхто не забороняв спілкуватися з дитиною і він до неї сам не приїздив. Донька їй говорила, що коли вони з дитиною були за кордоном, він їм не дзвонив. Її - свідка не влаштовує такий батько дитини, оскільки він донькою не цікавиться, не спілкується з нею, тому його треба позбавити батьківських прав відносно доньки.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_1 він познайомився через брата та півроку зустрічався з нею, він знайомий з її батьками, приїздив періодично до неї у гості додому. Також він в 2023 році познайомився з ОСОБА_21 , коли він зателефонував ОСОБА_14 і домовився про зустріч з донькою ОСОБА_5 . Вони всі зустрілись на Набережній , це було після дня народження дитини, ОСОБА_2 подарував дитині подарунок, вона не хотіла його брати, не визнавала його як батька, не тягнулась до нього. На цій зустрічі ОСОБА_2 запропонував водити доньку у якийсь дитячий садок, ОСОБА_1 не погодилась з цим, посилаючись, що це буде їй незручно, між ними не було порозуміння щодо влаштування дитини у садок. ОСОБА_16 казав, що буде допомагати їй, але не допомагав, не телефонував, не спілкувався з дитиною. Він не бачив його під час спілкування з дитиною, але йому здається, що ОСОБА_2 не є загрозою для дитини, за півроку знайомства з ОСОБА_1 він бачив ОСОБА_15 один раз. Вказав також, що при ньому ОСОБА_23 не забороняли спілкуватися з дитиною.

На підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в обгрунтування свого зустрічного позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, ОСОБА_2 у відзиві на позов, у зустрічному позові та в судовому засіданні з представником посилався на те, що фактично подружні відносини між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_1 припинилися у 2020 році, він переїхав жити в свою квартиру по АДРЕСА_1 , а їх дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , залишилася проживати з матір`ю. Він просив ОСОБА_1 приїздити з донькою до його місця проживання, пропонував викликати для них таксі, але вона не хотіла, про його участь у наданні дитині медичної допомоги вона йому не казала. Певний час ОСОБА_1 надавала йому можливість бачити доньку, однак виключно в її присутності або за місцем її мешкання, куди його привозив хтось із друзів або кум, оскільки вона та донька проживають в с.Старі Кодаки Дніпровського району Дніпропетровської області, а власного транспортного засобу у нього не було. В зв`язку з введенням в Україні в зв`язку з військовою агресією російської федерації воєнного стану, ОСОБА_1 у березні 2022 року виїхала з їх спільною донькою за межі України, проти чого він не заперечував, оскільки також дуже сильно хвилювався за безпеку їх малолітньої дитини та можливість її зростання у спокійному середовищі. Однак, перебуваючи за межами України, відповідач двічі надала йому можливість поспілкуватися із донькою по відеозв`язку, у більшості випадків ігнорувала його дзвінки, не даючи можливості йому спілкуватися з дитиною, посилалась на зайнятість дитини, що вона їсть або спить, а він в свою чергу, не міг виїхати за межі України з урахуванням воєнного стану, щоб мати можливість побачити доньку. Після приїзду додому в Україну ОСОБА_1 почала його обмежувати у спілкуванні із донькою, створювала та створює перешкоди для зустрічей, можливість спільного проведення ним часу з донькою вирішується одноособово відповідачем і залежить від її настрою, коли він приїздить до дитини, ОСОБА_1 каже, що дитині з ним не цікаво спілкуватися, при цьому поряд з донькою знаходиться багато сторонніх дітей, на яких вона в силу свого малолітнього віку відволікається, наодинці йому не дають змоги поспілкуватися з донькою. Вказує, що ОСОБА_1 безпідставно звернулася з позовом до суду про позбавлення його батьківських прав відносно доньки, проти чого він заперечує, оскільки дитину свою дуже любить, має намір та бажання приймати участь у її вихованні та утриманні. Він позбавлений можливості спілкуватися з дитиною через конфлікт з відповідачкою, тривале її проживання з дитиною за кордоном та наразі через проживання на значній відстані від доньки та через неналежне усвідомлення матір`ю необхідності активної участі батька у вихованні дитини. Зазначив, що з лютого 2023 року він живе та працює в м.Київ і приїздить до м.Дніпро на 2-3 дні в тиждень, зокрема на вихідні. Перед цим він пише ОСОБА_1 повідомлення коли саме приїде в м.Дніпро і що хоче зустрітися з донькою, а вона завжди називає можливі дні зустрічі з дитиною серед тижня, коли він перебуває в м.Київ і тому не може побачитися з дитиною. Вказав, що влітку 2024 року він зі своєю дівчиною приїхали на автомобілі побачитися з донькою за її місцем проживання, донька до нього підбігла, проте мати стала її відволікати від нього за допомогою інших дітей, що були присутні у їх дворі, заводити в будинок, мати ОСОБА_1 стала кричати на його дівчину, яка перебувала в автомобілі. Він привозив для дитини сертифікат на відвідування музичної школи, від якого ОСОБА_1 відмовилась. ОСОБА_2 з представником вважали, що ОСОБА_1 не дає ОСОБА_2 реалізувати себе як батька.

На підтвердження своїх зустрічних позовних вимог та заперечень проти первісного позову ОСОБА_2 надав суду наступні докази.

Відповідно до Характеристики від 19.01.2024, виданої головою будинку Сушко І.В. , ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_2 з 1997 року, за роки проживання за даною адресою проявив себе виключно з позитивного боку, зокрема, за період проживання скарг від сусідів на нього не надходило; за свідченням сусідів працьовитий, товариський, ввічливий; він живе з цивільною дружино, у нього міцна сім`я, він займається вихованням доньки, утримує сім`ю, бере активну участь в побудові фортифікаційних споруд на території житлового кварталу.

Як вбачається з «Довідки, наданої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання соціально-психологічної допомоги в умовах денного стаціонару» від 20.12.2023 за № 86, виданої Комунальним закладом «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, до даного закладу звернувся ОСОБА_2 для проведення психологічного діагностування його психоемоційного стану та визначення його батьківського потенціалу у зв`язку із позовом колишньої дружини про позбавлення його батьківських прав. У Довідці зазначено, що результати методики «PARI» показали, що ОСОБА_2 має достатній рівень батьківської компетентності. В процесі спілкування між ним та дитиною може існувати оптимальний емоційний контакт. Стиль батьківської поведінки у ОСОБА_2 авторитетно-ліберальний (більш м`який), чоловік має впевнену життєву позицію, має мотивацію для спілкування з дитиною, чіткі плани на майбутнє своє та своєї дитини. Виходячи з результатів психологічного тестування, ОСОБА_2 має всі підстави психологічного характеру для спілкування з дитиною; присутність батька у виховному процесі є необхідністю для всебічного розвитку дитини. У даній Довідці викладено рекомендації ОСОБА_2 : задля психологічного здоров`я та в інтересах дитини, обом батькам налагодити довірливі стосунки та встановити конструктивні методи та тактики виховання; для повноцінного психічного розвитку дитини та формування її особистості в житті дитини необхідна присутність обох батьків; задля більш об`єктивної оцінки ситуації матері ОСОБА_1 разом з дитиною рекомендовано пройти психологічне діагностування її батьківського потенціалу, стилю поведінки та психоемоційного стану її та дитини.

Листом від 02.01.2024 № 01/11-4 Службою у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 був повідомлений про те, що Комісією з питання захисту прав дитини Новоолександрівської сільської ради 02.01.2024 було розглянуто його звернення від 06.12.2023 року, також на комісії була проведена бесіда з матір`ю ОСОБА_1 . На запитання про перешкоди у спілкуванні з дитиною, про які він зазначив у заяві, мати дитини ОСОБА_1 надала пояснення, що вона не створює перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, також зазначила, що вона не має впливу на дитину щодо спілкування її з батьком. Вказано про те, що Комісією з питань захисту прав дитини Новоолександрівської сільської ради роз`яснена матері дитини ОСОБА_1 необхідність присутності обох батьків в житті дитини для повноцінного психологічного розвитку дитини та формування її особистості.

Відповідно до «Довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовим №3988 від 15.01.2024, у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань не виявлено.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 18.03.2024, складеного працівниками Адміністрації Шевченківської району Дніпровської міської ради на підставі листа ССД Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №14/11-2 від 26.01.2024, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено, що за вказаною адресою проживають батько дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особистий охоронець, співмешанка батька - ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , викладач в музичній школі. Квартира з усіма зручностями, у кімнатах є необхідні меблі, побутова техніка та речі особистого вжитку; в квартирі функціонує електро-, водопостачання, централізоване опалення, вода підігрівається бойлером. В кімнаті дитини в наявності ліжко, шафа, крісло та комод. В другій кімнаті батько проживає із співмешканкою, третя не жила, в ній планується ремонт, на кухні всі необхідні меблі та техніка. В результаті обстеження встановлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 створені необхідні умови для дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Свідок ОСОБА_25 на підтвердження доводів ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона близько трьох років проживає з ОСОБА_21 однією сім`єю в його квартирі по АДРЕСА_1 , його батько служить в ЗСУ, мати проживає в Італії. ОСОБА_2 працює в м. Києві, перебуває до 5 днів там, на вихідні приїздить в м.Дніпро. ОСОБА_2 дуже хвилюється з приводу того, що йому колишня дружина не дозволяє спілкуватися з донькою ОСОБА_5 , він телефонує їй та просить зустрітися з дитиною, але вона не дає йому такої можливості. Був випадок, коли ОСОБА_2 з гостинцями їздив поспілкуватися з дитиною за місцем її проживання, проте йому це не вдалося, оскільки поряд з дитиною було багато сторонніх людей, на яких вона в силу свого малого віку постійно відволікалась. ОСОБА_2 мати дитини - ОСОБА_1 ніколи не давала змоги наодинці поспілкуватися з донькою. Їй також відомо, що ОСОБА_2 телефонував колишній дружині та пропонував прийняти участь у влаштуванні дня народження дитини, в чому йому було відмовлено, крім того, його так і не повідомили де буде святкуватись день народження доньки. Коли ОСОБА_2 дізнався про хворобу деньки, він подзвонив колишній дружині та запропонував купити ліки, на що йому відповіли, що не потребують його допомоги. При ній ОСОБА_2 дуже часто телефонував ОСОБА_1 , просив про зустрічі з дитиною, проте вона чи не брала слухавку чи відмовляла, посилаючись на те, що дитина спить, або хворіє чи зайнята чимось, то казала, що вона в цей час на роботі. Коли ОСОБА_1 з дитиною були за кордоном, вона не брала слухавку, коли телефонував ОСОБА_2 , не надала йому можливості поздоровити дитину з днем народження, чим дуже його засмутила. Вона - свідок ОСОБА_25 характеризує ОСОБА_2 як чуйного, турботливого, врівноваженого, такого, якому можна довіряти дитину, він дуже часто спілкується з нею про доньку. Мати ОСОБА_16 спілкувалася з дитиною, ходила до них в гості. Вона знає, що один раз ОСОБА_2 пішов на зустріч з дитиною, при цьому були присутні ОСОБА_1 з якимось чоловіком і поспілкуватися з дитиною йому не вдалося.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. На вказане посилається і у Пленумі Верховний Суд України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007р.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61 2175св20), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22.09.2021 року у справі № 0907/2-5553/2011.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява N 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, зокрема, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до ч.4, 5, 6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Вбачається, що 17 січня 2024 року Виконавчим комітетом Дніпровського району Дніпропетровської області Новоолександрівської сільської ради було прийнято рішення № 14 про залишення на розсуд суду остаточного рішення щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ухвалено рішення про затвердження висновку Виконавчого комітету як органу опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області стосовно доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до змісту «Висновку Виконавчого комітету як органу опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 », який є додатком до рішення виконавчого комітету №14 від 17 січня 2024 року, орган опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, розглянувши рекомендації комісії та надані документи, вирішив, остаточне рішення щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 », залишити на розсуд суду.

Таким чином, судом встановлено, що шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були припинені в 2020 році, ОСОБА_2 переїхав проживати за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_2 . Їх дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , залишилася проживати зі своєю матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , де також проживають батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_9 та ОСОБА_11 та де створені всі належні умови для проживання та розвитку дитини. Певний час ОСОБА_1 надавала ОСОБА_2 можливість бачити доньку лише у своїй присутності або за місцем її проживання, куди його привозив хтось із друзів або кум, так як вона та донька проживають в с.Старі Кодаки, оскільки власного транспортного засобу у нього не було. Як зазначає ОСОБА_1 , до виповнення дитині восьми місяців ОСОБА_2 приїздив до дитини разів вісім, тримав дитину на руках хвилин п`ять, потім їхав та іноді писав їй смс. За твердженням ОСОБА_2 з представником, оскільки ОСОБА_2 в той час перебував під домашнім арештом та не міг вільно пересуватися містом, він просив ОСОБА_1 приїздити з донькою до його місця проживання, пропонував викликати для них таксі, але вона не хотіла. Вказане підтверджується поясненнями ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що приїздити з дитиною до місця проживання ОСОБА_2 в квартиру по АДРЕСА_1 вона не могла, оскільки у ОСОБА_2 в квартирі жив кіт, а у дитини був дерматит, у нього в квартирі було холодно, а в будинку, де вона проживає з дитиною тепло. Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 один раз він на прохання своєї доньки ОСОБА_1 відвіз її з онукою ОСОБА_5 , якій ще не було року, на квартиру до ОСОБА_2 за місцем його проживання. В подальшому, коли у віці один рік дитина - ОСОБА_3 при зустрічі не впізнала свого батька ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перестала розповідати доньці про її батька, в 2022 році вона остаточно припинила з донькою розмови про батька, оскільки, як вона пояснила в суді, вважала, що дитині заподіює травму його нестабільність в бажанні спілкуватись, що це є небезпечно для дитини.

13.03.2022, коли дитині ОСОБА_5 було близько один рік та десять місяців, в зв`язку з введенням в Україні в зв`язку з військовою агресією російської федерації воєнного стану, ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_4 виїхали за межі України і повернулися в м.Дніпро до свого місця проживання 01.05.2023. Вказане підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 08.04.2024 за вих.№19-24328/18/24-Вих, наданого на виконання ухвали суду, відповідно до якого у відповідності з наявною у «Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України» інформацією за період з 24.02.2022 по 08.04.2024 про перетинання державного кордону України: ОСОБА_13 та ОСОБА_4 виїхали за межі України 16.03.2022; а повернулися до України 30.04.2023.

За час перебування за кордоном, за твердженням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 двічі надала йому можливість поспілкуватися із донькою по відеозв`язку, у більшості випадків ігнорувала його дзвінки, не даючи можливості йому спілкуватися з дитиною, посилалась на зайнятість дитини, що вона їсть або спить, а він в свою чергу, не міг виїхати за межі України з урахуванням воєнного стану, щоб мати можливість побачити доньку. За твердженням ОСОБА_1 , у період її перебування з дитиною за межами України ОСОБА_2 зателефонував їй по відеозв`язку лише один раз. Після приїзду додому в Україну ОСОБА_1 , за твердженням ОСОБА_2 , почала його обмежувати у спілкуванні із донькою, створювала та створює перешкоди для зустрічей, можливість спільного проведення ним часу з донькою вирішується одноособово відповідачем і залежить від її настрою, йому наодинці не дають змоги поспілкуватися з донькою, що не спростовано ОСОБА_1 .

Встановлено, що батько дитини - ОСОБА_2 разом з цивільною дружиною ОСОБА_25 проживають за адресою АДРЕСА_2 , де створені всі належні умови для проживання та розвитку дитини, що підтверджується актом обстеження умов проживання; ОСОБА_26 позитивно характеризується за місцем проживання.

З лютого 2023 року ОСОБА_2 працює в м.Київ і приїздить до м.Дніпро на 2-3 дні в тиждень, здебільшого на вихідні. Перед цим він пише ОСОБА_1 повідомлення коли приїде в м.Дніпро, і що хоче зустрітися з донькою, а вона завжди називає можливі дні зустрічі з дитиною серед тижня, коли він перебуває в м.Київі і тому він не може побачитися з дитиною. Вказане не заперечувалося в судовому засіданні ОСОБА_1 , яка при цьому стверджувала про те, що вона не створює перешкод у спілкування ОСОБА_2 з дитиною та не проти того, щоб він бачився з дитиною лише у її присутності.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що донька сторін - ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_10 . 13.03.2022, коли дитині ОСОБА_5 було близько один рік та десять місяців, її мати ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_5 в зв`язку з військовою агресією рф виїхали за межі України і повернулися в м.Дніпро до свого місця проживання 01.05.2023, тобто коли дитині було 2 роки 11 місяців 17 днів. До від`їзду ОСОБА_2 періодично спілкувався з дитиною, можливість його спілкування у цей період була обмежена через його перебування під домашнім арештом, що не заперечували сторони та підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 . ОСОБА_1 з дитиною перебували за межами України більше одного року, що виключало повноцінне спілкування батька з дитиною. Судом встановлено, про що зазначила в судовому засіданні ОСОБА_1 , коли у віці один рік дитина - ОСОБА_3 при зустрічі не впізнала свого батька ОСОБА_2 , вона перестала розповідати доньці про батька, а в 2022 році вона остаточно припинила з донькою розмови про батька. Із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_27 звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська 31.07.2023, тобто через майже два місяці після повернення до України та коли дитина досягла віку три роки та два місяці. Тобто, фактично ОСОБА_2 не міг бачитися з дитиною з березня 2022 по 01.05.2023 року з незалежних від нього обставин.

Як в позові так і в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в обгрунтування своїх вимог, зокрема, посилалась на наявну у ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 95 287,80 грн. станом на 01.07.2023 року. Як в подальшому зазначила ОСОБА_1 в судовому засіданні, вказана заборгованість по сплаті аліментів була виплачена їй ОСОБА_2 в січні 2024 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 з представником зазначили про відсутність на час розгляду справи заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , на підтвердження чого надали суду Розрахунок заборгованості при примусовому виконанні ВП № НОМЕР_2, складений державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), станом на 30.09.2024 року, відповідно до якого наявна переплата ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 6 543,90 грн.

Суд вважає, що за наведених та встановлених судом обставин позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 свідомо ухилявся від виховання дитини та нехтував своїми батьківськими обов`язками, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, і що це негативно впливає на фізичний розвиток дитину як складову виховання. Не надано доказів того, що ОСОБА_2 свідомо та умисно не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Натомість, судом встановлено, що ОСОБА_2 бажає спілкуватися з дитиною та приймати участь у житті та вихованні доньки ОСОБА_5 . При цьому суд бере до уваги малолітній вік дитини, відсутність у неї від матері інформації про батька, тимчасове майже однорічне перебування дитини з матір`ю за межами України, що виключало повноцінне спілкування дитини з батьком, існуючі між батьками дитини неприязні відносини та існування можливих факторів стороннього впливу на дитину при зустрічах з батьком, що могли вплинути на її свідоме сприйняття його як батька.

Суд вважає, що докази, надані суду позивачем ОСОБА_1 не можуть бути тими достовірними та достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування при розгляді позовних вимог позивачки. Зокрема, свідок ОСОБА_11 , який є батьком ОСОБА_1 , з березня 2022 року по час розгляду справи перебуває на службі в ЗСУ і за весь час служби тричі, нетривалий період, був вдома у відпустці і про обставини участі/неучасті ОСОБА_2 у вихованні доньки йому відомо зі слів ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_9 . Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив про обставини зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та дитиною з наміром поздоровити її з днем народження, чим підтвердив доводи ОСОБА_2 про його намагання спілкуватися з дитиною. З пояснень матері ОСОБА_1 - свідка ОСОБА_9 вбачається наявність у неї неприязненого відношення до колишнього зятя ОСОБА_2 та намагання підтримати свою доньку ОСОБА_1 .

Суд вважає, що Характеристики, складені вихователями Старокодацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку «Перлинка» Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не можуть бути підтвердженнями для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки з них вбачається, що виховання дитини - ОСОБА_3 у зазначеному навчальному закладі проводиться дистанційно і про обставини життя та виховання дитини в сім`ї вихователям відомо зі слів матері дитини.

Отже, з вищенаведених встановлених судом обставин вбачається доведеним те, що ОСОБА_1 чинила перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною, врегулювати дане питання через орган опіки та піклування або шляхом домовленості батькам дитини не вдалося, в зв`язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Зважаючи на викладене та на те, що відповідно до зазначених положень чинного законодавства України та сталої судової практики позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України), враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не доведена необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , а також не доведено того, що таке позбавлення буде відповідати найкращим інтересам дитини, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третьою особою зазначена Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, слід зазначити наступне.

За встановлених судом вищевказаних обставин факт звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, непогодження ОСОБА_1 з запропонованим ОСОБА_2 графіком спілкування з дитиною, пропонування ОСОБА_1 власного бачення як повинна відбуватися участь батька у вихованні дитини, зважаючи на пояснення сторін та свідків в судовому засіданні, свідчить про те, що існують суперечки у сторін щодо участі батька у спілкуванні з дитиною та щодо її виховання. Отже, між сторонами наявний конфлікт з приводу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 .

Наявність такого конфлікту між сторонами та звернення ОСОБА_2 до суду з позовом свідчить про чинення перешкод з боку ОСОБА_1 для спілкування батька з дитиною. Вказане узгоджується з позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.10.2021 року у справі № 522/2593/19, у постанові від 17 серпня 2022 року по справі № 344/11652/21.

В спірних правовідносинах суд враховує, що норми Сімейного кодексу України (далі СК) закріплюють положення про те, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України). В даному випадку суд буде керуватись «якнайкращими інтересами дитини», виходити із рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини (стаття 141 СК), і розглядає справу в межах заявлених вимог (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право спілкуватися з нею, а інший з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати цьому, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Після побачення з дитиною, батьки зобов`язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання та не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

Згідно ст.154 Сімейного кодексу України, батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

За змістом частини першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Важливими для даних правовідносин є норми статті 159 СК України про те, що, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина перша та друга).

На реалізацію права дитини на контакт з батьками, які проживають окремо, спрямована Конвенція про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20 вересня 2006 року, втілено відповідне право і в статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III.

Згідно зі ст.8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Згідно зі ст. ст.18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Розв`язуючи вимогу щодо встановлення способу участі батька у вихованні та спілкування з дитиною, суд зазначає, що дитина, яка проживає окремо від одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Контакт з дитиною - реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

З матеріалів цивільної спраив вбачається, що 20 березня 2024 року Виконавчим комітетом Дніпровського району Дніпропетровської області Новоолександрівської сільської ради було прийнято рішення № 97 «Про усунення перешкод в спілкуванні ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », яким затверджено висновок Виконавчого комітету як органу опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та надання його до суду.

Відповідно до змісту «Висновку Виконавчого комітету як органу опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про усунення перешкод в спілкуванні ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », який є додатком №1 до рішення виконавчого комітету від 20 березня 2024 року, орган опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, розглянувши рекомендації комісії та надані документи, вирішив, остаточне рішення про усунення перешкод в спілкуванні ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », залишити на розсуд суду.

Судом за обставинами справи встановлено, що ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з якою він бажає підтримувати зв`язки і приймати участь у її вихованні.

В судовому засіданні позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 пояснив, що на теперішній час він не досяг домовленості з ОСОБА_1 про його участь у вихованні дитини та побаченнях з дитиною та у своєму зустрічному позові запропонував свій графік такої участі у спілкуванні та вихованні дитини, з чим вона не погоджується.

Встановлюючи конкретний порядок побачень батька з донькою ОСОБА_5 , врахувавши вік дитини - чотири роки та чотири місяці, інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою, думку представника органу опіки та піклування щодо відповідності інтересам дитини спілкування з батьком, суд дійшов висновку про можливість визначення порядку щодо періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком, в тому числі з можливістю спільного проведення вихідних днів, спільний відпочинок зміцнює стосунки батька та дитини, формує світогляд дитини, відповідає інтересам дитини.

Тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 частково, зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та участі у вихованні доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні його малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення наступного графіку побачень з дитиною: особисті побачення батька - ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожну неділю з 10:00 години до 19:00 години щотижня кожного місяця за місцем мешкання батька в м.Дніпро або на нейтральній території в м.Дніпро з урахуванням розпорядку дня дитини; з 10-00 годин до 16-00 години 31 грудня кожного року за місцем мешкання батька ОСОБА_2 в м.Дніпро або на нейтральній території в м.Дніпро; в святкові дні - за домовленістю з матір`ю дитини; особисті побачення батька - ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день народження дитини, а саме з 10:00 години по 15:00 годину ІНФОРМАЦІЯ_12, почергово через рік, з можливістю привітання батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитину за місцем її знаходження у рік, коли дитина перебуває з матір`ю - ОСОБА_1 ; необмежене спілкування батька ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою. Суд вважає, що задоволення вказаних позовних вимог у зазначений спосіб відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме її розвитку та вихованню, збереженню її зв`язків з батьком.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити, зважаючи на недоведеність доцільності цих позовних вимог та відповідності їх найкращим інтересам дитини, зважаючи на вік дитини та той спосіб спілкування з нею, про який заявлено ОСОБА_2 в його зустрічних позовних вимогах.

При цьому суд бере до уваги те, що малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка в силу свого віку не здатна порозуміти окреме проживання батьків, є найбільш вразливою стороною під час розлучення батьків, а тому з метою найкращих інтересів дитини суд вважає, що дитина повинна відчувати турботу обох батьків, і матері і батька. Крім того, наявність конфліктної ситуації між батьками дитини, їх розлучення не можуть бути підставою для обмеження батька дитини у спілкуванні з дитиною, як і не може бути такою підставою і наявність у певний період заборгованості відповідача зі сплати аліментних зобов`язань. При цьому батько повинен враховувати особливості стану здоров`я дитини, дотримуватися рекомендацій лікаря, надавати дитинів належний догляд, дотримуватися графіку розпорядку дня дитини, обидва батьки, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, мають узгодити стратегію подальшого виховання та розвитку дитини.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що визначений судом вищевказаний спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною в інших формах за погодженням батьків. При цьому, батьки повинні вживати всіх можливих і залежних від них заходів для налагодження (відновлення) нормального позитивного спілкування і контакту дитини з обома батьками, оскільки дитина повинна рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам про можливість звернення їх в подальшому до суду з позовом про зміну порядку спілкування батька з дитиною з урахуванням вікових змін та особливостей формування соціальних та сімейних зв`язків, у разі наявності в подальшому такого спору між батьками.

Ухвалюючи рішення у справі про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її позову та про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд враховує те, що відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

За правилами ст. 141 ЦПК України в зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп.

В з`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , понесені нею витрати по справі слід віднести за її рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити перешкоди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спілкуванні та участі у вихованні доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні його малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення наступного графіку побачень з дитиною:

-особисті побачення батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожну неділю з 10:00 години до 19:00 години щотижня кожного місяця за місцем мешкання батька в м.Дніпро або на нейтральній території в м.Дніпро з урахуванням розпорядку дня дитини;

-з 10-00 годин до 16-00 години 31 грудня кожного року за місцем мешкання батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в м.Дніпро або на нейтральній території в м.Дніпро; в святкові дні - за домовленістю з матір`ю дитини;

-особисті побачення батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день народження дитини, а саме з 10:00 години по 15:00 годину ІНФОРМАЦІЯ_12, почергово через рік, з можливістю привітання батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитину за місцем її знаходження у рік, коли дитина перебуває з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

-необмежене спілкування батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О.Кудрявцева