Рішення

від 24.10.2024 по справі 584/379/24

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 584/379/24

Провадження № 2/584/253/24

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2024 Путивльський районний суд Сумської області

в особі: головуючого - судді Токарєва С.М.

при секретарі Зікрати Я.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Сопової В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом і свої вимоги обґрунтовуєтим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Руднєве Конотопського району Сумської області помер її чоловік ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 разом з дочкою ОСОБА_2 та дружиною ОСОБА_1 , а фактично позивач проживала разом зі спадкодавцем вдвох.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якого також ввійшла земельна ділянка площею 3,691 га, розташована на території Руднєвської сільської ради Путивльського району Сумської області, належна йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ № 018771 від 17.11.1999.

З приводу оформлення спадщини позивач звернулася до нотаріуса, із заявою про прийняття спадщини та оформлення спадщини, на підставі чого була заведена спадкова справа № 26/2023 від 19.05.2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В той же час, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,691 га, що знаходиться на території Руднєвської сільської ради Путивльського району Сумської області у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка нотаріусом було відмовлено, оскільки разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини була зареєстрована його дочка ОСОБА_2 , яка також відноситься до спадкоємців першої черги за законом, а тому має право на 1/2 частку зазначеної земельної ділянки.

Крім того, правовстановлюючий документ на зазначену земельну ділянку втрачений.

Посилаючись на те, що відповідач у встановлений законодавством строк до нотаріуса заяви про прийняття спадщини не подала, зі спадкодавцем ОСОБА_3 за місцем його проживання та реєстрації на день смерті не проживала, тобто є такою, що спадщину не прийняла, просила: встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 не проживала з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Руднєве Конотопського району Сумської області, на момент відкриття спадщини за місцем їх реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 ; визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку «рілля» площею 3,6910 га, кадастровий № 5923887200:02:002:0097, яка розташована на території Руднєвської сільської ради Путивльського району Сумської області, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-СМ № 018771, виданого 17.11.1999 Руднєвською сільською радою народних депутатів, а витрати по справі просила покласти на неї.

Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 04.04.2024 відкрито провадження у даній справі та визначено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 06.05.2024 призначено справу до судового розгляду по суті та задоволено клопотання позивача про виклик свідків.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала на адресу суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позов визнала, про правові наслідки чого обізнана, відзив на позов не подала.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Руднєве Конотопського району Сумської області помер ОСОБА_3 , чоловік позивача та батько відповідача, що вбачається з фотокопій відповідних свідоцтв (а.с. 8-10, 15).

З фотокопій довідок виконавчого комітету Путивльської міської ради від 19.05.2023 № 2305 та від 08.11.2023 № 5589 вбачається, що ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 16-17).

Після смерті ОСОБА_3 на підставі заяви позивача 19.05.2023 Путивльською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 26/2023 (а.с. 20, 38-61).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, але отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,6910 га, кадастровий № 5923887200:02:002:0097, позивач не може, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_3 також прийняла його дочка ОСОБА_2 , яка також є спадкоємцем першої черги за законом, при цьому заяв про відмову від прийняття спадщини від неї не надходило, що видно з листа нотаріуса від 26.03.2024 № 81/02-14 (а.с. 27).

В той же час, як вбачається з довідки Руднєвського старостинського округу Путивльської міської ради Сумської області від 20.09.2023 № 193, згідно по господарської книги № 3 Руднєвського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але з 12.08.2014 фактично там не проживає (а.с. 18).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожен окремо, суду пояснили, що є мешканцями с. Руднєве Конотопського району Сумської області, знайомі з позивачем та її родиною, дочка позивача ОСОБА_2 у 2014 році виїхала до Автономної Республіки Крим та з того часу жодного разу не приїздила до с. Руднєве Конотопського району Сумської області.

Підстав для сумніву в достовірності таких показань у суду немає.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1ст. 29 ЦК Українивизначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

При виборі місця проживання виявляється воля особи, право на вибір місця проживання закріплено устатті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає, у той час коли під тимчасовим місцем проживання розуміється місце перебування фізичної особи де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема, у готелі чи у санаторії тощо). Тимчасова відсутність може бути безперервною, однак не повинна перевищувати шести місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.

Згідно зістаттею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Відповідно достатті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»місце проживання - це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

У постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св21) та від 15 червня 2022 року у справі № 454/3550/18 (провадження № 61-912св21) зроблено висновок про те, що державна реєстрація спадкоємця у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 12.06.2023 у справі № 342/1447/20 (провадження № 61-11029св22).

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) зроблено правовий висновок про те, що частина третястатті 1268 ЦК Українивимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 12.01.2022 у справі № 446/53/16-ц (провадження № 61-11488св21).

Таким чином, дослідивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 хоча і була зареєстрована по АДРЕСА_1 на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 , в той же час фактично там не проживала, у встановлений законом строк нотаріусу заяву про прийняття спадщини не подала, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена на підставі заяви позивача, а тому є такою, що не прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , що є підставою для задоволення позову в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 не проживала з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Руднєве Конотопського району Сумської області, на момент відкриття спадщини за місцем їх реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 .

Крім того, як вбачається з фотокопії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ № 018771 від 17.11.1999, його видано на ім`я ОСОБА_3 , мешканця с. Руднєве, на підставі рішення шостої сесії 23 скликання Руднєвської сільської ради народних депутатів від 28.10.1999, в тому, що він є власником земельної ділянки площею 3,691 га, розташованої на території Руднєвської сільської ради Путивльського району Сумської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 19).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.01.2024, ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ № 018771, є власником земельної ділянки «рілля» площею 3,6910 га, кадастровий № 5923887200:02:002:0097, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Руднєвської сільської ради Путивльського району Сумської області (а.с. 21-26).

За правилами ч. 1 ст. 1225 цього ж Кодексу право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням цільового призначення.

У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Беручи до уваги наведені положення закону, встановлені обставини та відсутність можливості у спадкоємця оформити спадщину в позасудовому порядку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням відповідного клопотання позивача, понесені нею витрати судом не розподіляються.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 392, 1220, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 206, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проживала з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Руднєве Конотопського району Сумської області, на момент відкриття спадщини за місцем їх реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 .

3. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою по АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку «рілля» площею 3,6910 га, кадастровий номер 5923887200:02:002:0097, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Руднєве Конотопського району Сумської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ № 018771, виданого 17.11.1999 Руднєвською сільською радою народних депутатів.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв