Рішення

від 22.10.2024 по справі 522/15778/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

22.10.24

Справа № 522/15778/23

Провадження № 2/522/2696/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.,

при секретарі судового засідання Тетькової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду вмісті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-Комунальний сервіс «Порто-Франківський», ОСОБА_2 , за участю третьої особи Департаменту міського господарства Одеської міської ради про визнання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком недійсним,

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2023 року до суду надійшов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-Комунальний сервіс «Порто-Франківський», за участю третьої особи Департаменту міського господарства Одеської міської ради про визнання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком недійсним.

В обґрунтування позову зазначено, що 23 травня 2017 року Приморською районною адміністрацією ОМР та КП «Житлово-Комунальний сервіс «Порто-Франківський» укладено Договір №02/925 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 були не згодні з укладенням від їхнього імені Приморською районною адміністрацією ОМР такого договору, вимагали розірвання даного договору та вимагали від КП «ЖКС «Порто-Франківський» проведення загальних зборів для призначення управителя.

01 квітня 2019 року між КП «ЖКС «Порто-Франківський» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, проте загальних зборів не відбувалось з даного питання, крім того ОСОБА_2 не уповноважували зборами співвласників багатоквартирного будинку для підписання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

У зв`язку з вищевикладеним, Позивач просив визнати недійсним договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , укладений Комунальним підприємством «Житлово-Комунальний сервіс «Порто-Франківський» та ОСОБА_2 від 01 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року позов залишено без руху.

29 серпня 2023 року від Позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків разом з позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-Комунальний сервіс «Порто-Франківський», ОСОБА_2 , за участю третьої особи Департаменту міського господарства Одеської міської ради про визнання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком недійсним.

Ухвалою суду від 30 серпня 2023 року відкрито провадження по справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.

30 листопада 2023 року від представника КП «ЖКС «Порто-Франківський» до суду надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву зазначено, що Позивач не має жодного відношення до оспорюваного договору, оскільки є співвласником 3-х поверхового флігелю за адресою: АДРЕСА_1 , який обслуговується до теперішнього часу на підставі Договору між ПРА ОМР та КП «ЖКС «Порто-Франківський».

Протокольною ухвалою суду від 28 травня 2024 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до слухання по суті.

В судове засідання 22 жовтня 2024 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином.

Позивач просив розглянути справу за відсутності.

Представник Відповідача надав до суду письмові дебати, у відповідності до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог та просив розглядати справу за відсутності.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до частини другоїстатті 382 ЦК Україниусі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно зістаттею 385 ЦК Українивласники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюютьсяЗаконом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»(далі - Закон № 2866-ІІІ) таЗаконом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»(далі - Закон № 417-VIII).

Відповідно до частин першої, четвертоїстатті 4 Закону № 2866-ІІІоб`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно зістаттею 12 Закону № 2866-ІІІуправління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цимЗакономта статутом об`єднання.

Відповідно до частини першоїстатті 9 Закону № 417-VIIIуправління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» здійснює господарську діяльність на підставі Статуту, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 року №1430-VІІ. Засновником є Одеська міська рада.

Відповідно до п.2.2. Статуту - предметом діяльності КП «ЖКС «Порто-Франківський» є управління житловим та нежитловим фондом, у тому числі надання послуг та проведення робіт пов`язаних з експлуатацією, утриманням та ремонтом житлового та нежитлового фонду, благоустрою територій.

Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

КП «ЖКС «Порто-Франківський» на підставі договору з управління багатоквартирним будинком, що укладається від імені співвласників, як управитель багатоквартирного будинку, забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб, тобто безперервного надає послугу з управління багатоквартирним будинком.

01 квітня 2019 року до Виконавчого комітету Одеської міської ради від ОСОБА_2 надійшла заява, у відповідності до якої зазначено, що відповідно до частини дев`ятої статті 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» просить прийняти на зберігання протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 01 квітня 2019 року.

В матеріалах справи є Протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку Пастера 14 від 01 квітня 2019 року, у відповідності до якого обрано управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 КП «ЖКС «Порто-Франківський».

Також, з відповідного протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 01 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 обрано уповноваженою особою співвласників багатоквартирного будинку під час укладення, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням.

Слід зазначити, що відповідне рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку Пастера 14 від 01 квітня 2019 року не оскаржувалось в судовому порядку.

01 квітня 2019 року між КП «ЖКС «Порто-Франківський» в особі директора ОСОБА_3 , що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_2 , що діє на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку укладено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, Позивач зазначив, що вищезазначений Договір від 01 квітня 2019 року має бути визнаний недійсним, оскільки загальних зборів не відбувалось з даного питання, крім того ОСОБА_2 не уповноважували зборами співвласників багатоквартирного будинку для підписання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Так, вимоги позивача ОСОБА_1 , який в судовому порядку намагається визнати правочин недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Однак, слід враховувати, що власний інтерес заінтересованої особи (позивача) повинен полягати в тому, що сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1-3, 5, 6ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір від 01 квітня 2019 року підписаний сторонами без будь-яких зауважень та протоколів розбіжностей. Зміст цього Договору не суперечить актам законодавства та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами першою, другоюстатті 202 ЦК Українивстановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 204 ЦК Українигарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановленазакономабо якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першоїстатті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, достатньо, щозаконне визначає ці дії як заборонені.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

За змістомстатті 236 ЦК Українинікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

На даний час договірні відносини між КП «ЖКС «Порто-Франківський» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_2 , що діє на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, регулюються договором від 01.04.2019 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи відсутні відомості, що уповноважена особа, яка визначена Протколом зборів співвласників багатоквартирного будинку від 01 квітня 2019 року, зверталась з заявами про розірвання зазначеного договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , якій було укладено між КП «ЖКС «Порто-Франківській» та уповноваженою співвласниками будинку ОСОБА_4 01 квітня 2019 року відсутні.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 3 статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Отже, суд дійшов переконливого висновку, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст.ст., 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-Комунальний сервіс «Порто-Франківський», ОСОБА_2 , за участю третьої особи Департаменту міського господарства Одеської міської ради про визнання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком недійсним залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 жовтня 2024 року.

Суддя Чернявська Л.М.