Рішення

від 07.10.2024 по справі 203/2012/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2012/23

Провадження № 2/204/212/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

07 жовтня 2024 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник адвоката Просяник Надія Петрівна (адреса знаходження: 49064, м. Дніпро, вул. Дунаєвського, 31, каб. 2) до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради (адреса знаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 65, Чечелівський район) про визнання дій щодо збирання, розголошення інформації незаконною та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач,в інтересах якої діє представник адвоката ПросяникН.П.звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради» та з урахуванням змінених та уточнених позовних вимог просила суд визнати дії незаконними та протиправними, зобов`язати відповідача спростувати незаконно розповсюджену неправдиву медичну інформацію стосовно стану психіатричного здоров`я та стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що з листа К3 «Дніпропетровська міська поліклініка № 1» від 26.03.2018 №11/148 позивачу стало відомо, що 16.03.2017 її було взято на облік нібито після огляду лікарем-психіатром КЗ «Дніпропетровська міська поліклініка № 1» на дому за письмовим зверненням Амур-Нижньодніпровського відділу поліціїНаціональної поліції України від 16.02.2017 № 45.1/3277 у зв`язку з письмовими погрозами підірвати свій будинок. З листа Департаменту охорони здоров`я від 31.01.2018 № B-247 позивачу стало відомо, що огляд лікарем-психіатром стану її здоров`я відбувся нібито за адресою її проживання 22.01.2018. Постановку на психіатричний облік позивач вважає неправомірною, оскільки свою згоду на це вона не надавала, а її огляд на дому лікарем-психіатром 16.03.2017, 22.01.2018 та в інші дні жодного разу не проводився. Також зазначила, що працівниками КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської радив письмовій формі була надана детальна інформація щодо діагнозу, госпіталізації позивача та проходження лікування, з її коментарями стосовно хвороби та особи позивача. А також відбувся незаконний збір інформації про останню неуповноваженою особою. Що стосується згоди на розповсюдження медичної документації щодо ОСОБА_4 , то остання не надавала згоди про розповсюдження інформації щодо звернення позивача до лікарні за медичною допомогою, щодо стану здоров`я, щодо діагнозів, щодо лікування та іншої інформації стосовно позивача та її здоров`я. Внаслідок розголошення медичної інформації щодо неї та без її згоди сторонній особі працівниками КНП міська поліклініка № 1 Дніпровської міської ради були заподіяні моральні страждання, що полягали у приниженні її честі, гідності, репутації, моральних стражданнях та переживаннях, пов`язаних з розповсюдженням інформації, порушенні душевної рівноваги, порушенні нормальних життєвих зв?язків, для відновлення яких позивачу необхідно було додавати додаткових зусиль. Грошовий еквівалент яких, позивач визначила в розмірі 200 000,00 грн. На підставі чого, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 11.07.2023 прийнято та відкрито загальне провадження у справі (а.с.131).

10.08.2023 відповідачем до суду надано відзив на позов, яким зазначено про необґрунтованість позову, не надано доказів того, що відповідач збирав та розповсюджував інформацію про будь-які відносини ОСОБА_4 , з лікарями-психіатрами Комунального закладу «Дніпровська міська поліклініка №1» Дніпровської міської ради, тому вважає, що позовна вимога не відповідає змісту викладених обставин. Крім того, зазначено, що департамент охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради є вищим органом відносно відповідача, повністю контролює діяльність Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради, а заступник міського голови Директора департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради Бабський А.А. не є сторонньою особою. Також представником зауважено, що лист від 22.02.2019 від Комунального закладу було надано на запит заступника міського голови Директора департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради Бабського А. А., у зв`язку із зверненням самої позивачки до Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради та такий лист є службовою внутрішньою документацією, так як це листування відбувалося в межах однієї структури. У зв`язку з чим, представник відповідача просив суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог (а.с.166-171).

04.09.2023 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем було розповсюджено незаконно конфіденційну інформацію не фізичній особі, а саме посадовій особі - голові ОСББ, що і призвело до розповсюдження набагато більшому колу осіб в подальшому, ніж було б розповсюджено просто фізичній особі. Голова ОСББ є змінна посада. В листах не зазначено прізвище особи, а лише посада. Тож відповідач має спростувати інформацію, саме перед посадовою особою, щоб незаконно розповсюджена конфіденційна інформація більше не могла використовуватися у відносинах між ОСББ та позивачем (а.с.182).

Ухвалою суду від 08.02.2024 закрито підготовче провадження по зазначеній справі та справу було призначено до судового розгляду (а.с.216).

Позивач в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомилася належним чином, представник, який діє в її інтересах адвокат ПросяникН.П. у судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення аналогічно викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувалау задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на уточнену позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст.2, ч. 1 ст.4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першоюстатті 5 ЦПК Українипередбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2017 відмовлено у задоволенні заяви КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР про примусову госпіталізацію ОСОБА_4 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги (а.с.15).

У листопаді 2018 позивачка зверталась до суду з позовом, пред`явленим до КЗ "Дніпропетровська міська поліклініка №1" ДМР про визнання дій працівників відповідача з постановки її на психіатричний огляд 16.03.2017 після огляду лікарем-психіатром КЗ "Дніпропетровська міська поліклініка №1" ДМРнеправомірним та просила також видалити з медичної документації, реєстрів і баз даних запис про постановку її на такий облік.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2019 ОСОБА_5 в задоволенні позову до Комунального закладу «Дніпровська міська поліклініка №1» Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди було відмовлено (а.с.15-18).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_4 було задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2019 скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_4 до Комунального закладу "Дніпровська міська поліклініка №1" Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задоволені частково.Визнано неправомірними дії Комунального закладу « Дніпровська міська поліклініка № 1» Дніпровської міської ради щодо постановки ОСОБА_4 напсихіатричний огляд, яке відбулось 16.03.2017 та стягнуто з Комунального закладу «Дніпровська міська поліклініка № 1» Дніпровської міської ради на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.21-25).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду від 19.09.2022 касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05.10.2021 в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування КЗ "Дніпровська міська поліклініка №1" ДМР про відшкодування моральної шкоди залишено без змін (а.с.26-30).

15.09.2021 позивачка звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня ДОР про визнання дій незаконними, протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська 14.11.2022 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Комунального підприємства«Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги`Дніпропетровської обласноїради» про визнання дій незаконними, протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди було відмовлено (а.с.50-56).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.02.2023 РішенняСамарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2022 було скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_4 до Комунального підприємстваДніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомогиДніпропетровської обласної ради про визнання дій незаконними, протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди задоволені частково. Визнано дії Комунального підприємства Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомогиДніпропетровської обласної ради щодо примусового огляду стану здоров`я позивача, дії з примусового лікування ВоробйовоїТ.М та дії із застосування 10.12.2017 до ОСОБА_5 засобів фізичного обмеження у вигляді м`якого фіксування, що відбувалось без згоди позивача незаконним, стягнуто з Комунального підприємства Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомогиДніпропетровської обласної ради, на користь ОСОБА_4 , моральну шкоду у розмірі 5000 грн.В іншій частині вимогвідмовлено (а.с.50-56).

Також, як вбачається з матеріалів справи, і це не заперечується сторонами, що позивачка 08.02.2019 зверталася до голови Дніпропетровської облдержадміністрації ОСОБА_6 з приводу незаконної діяльності голови ОСББ «Дніпровець-17», зазначив, про те що подала позов до суду з приводу її діагнозу, постановки на психіатричний облік та госпіталізацію, подала позов до поліклініки №1, зазначив, що вимушена звертатися до судів та вимагала розібратися. Дане звернення було перенаправлено до департаменту охорони здоров`я населення ДМР ОСОБА_7 , та останнім перенаправлено Головному лікарю КЗ «ДМП №1» ДОР ОСОБА_8 (а.с.46-49).

Листом від 22.02.2019 №2/40 в.о. головного директора ОСОБА_9 надана відповідь заступнику міського голови Директору департаменту охорони здоров`я населення ДМР Бабському А.А., стосовно звернення ОСОБА_4 до Голови Дніпропетровської облдержадміністраці зазначив, що ОСОБА_5 , 1960 р/народження, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться на обліку у лікаря-психіатра з 2017 з діагнозом: Маячний розлад. 21.02.2019 в 18:00 год. ОСОБА_5 була оглянута дільничим лікарем-психіатром вдома, від медичної допомоги відмовилась, хворою себе не вважає, конфліктує з ОСББ з приводу оплати комунальних послуг. ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному лікуванні в КЗ «ДКПЛ» ДОР» з 10.12.2017 13.12.2017, виписана згідно рішення Самарського районного суду м. Дніпра у супроводі дочки. ОСОБА_5 на момент огляду лікарем-психіатром застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.31 на зворотному аркуші).

Також встановлено, що 04.02.2017 позивач зверталася із заявою до АНД ВПДВСГУНП України в.о. начальника ОСОБА_10 з приводу надходження до її квартири електромагнітних хвиль, ультразвуку, інфразвуку, утворення вакууму, відсутності кисню у повітрі квартири ОСОБА_4 та інших аномальних явищ(а.с.41).

16.02.2017 листом в.о. начальника АНД ВП ОСОБА_11 направлявся запит на проведення психіатричного огляду гр. ОСОБА_4 на предмет встановлення психічного розладу у поведінці останньої, посилаючись на проведену працівниками поліції АНД ВП спільно з представниками КП «Жилсервіс -9», УКГДМР комісійної перевірку за зверненням позивачки, які об`єктивно свого підтвердження не знайшли, та повідомлення сусідами останньої про погрози у вчиненні суспільно-небезпечного діяння у вигляді підриву будинку газом (а.с.40).

У відповідь на запит в.о. начальника АНД ВП ОСОБА_11 , головним лікарем ОСОБА_8 23.03.2017 було повідомлено, що ОСОБА_5 була оглянута лікарем-психіатром вдома, та що остання примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.37).

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та протиправними дії працівників лікарні щодо незаконного збирання та розповсюдження конференційної інформації щодо стану психічного здоров`я та зобов`язання відповідача спростувати незаконно розповсюджену неправдиву інформацію стосовно стану психічного здоров`я ОСОБА_5 та перебування останньої на психічному обліку, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 277ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Згідно з положеннямистатті 277 ЦКістатті 10ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України«Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно достатті 277ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першоюстатті 277 ЦКта відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу,стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.

Тлумачення статті 40Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо орган, до якого звернулася особа, компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченогостаттею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до частин першої-третьої статті 268 ЦК Українифізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про інформацію»інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_9 , як в.о. головного директора Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», була надана відповідь на запит заступника міського голови Директору департаменту охорони здоров`я населення ДМР Бабському А.А. від 22.02.2019, у зв`язку із зверненням самої позивачки до Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради і такий лист є службовою внутрішньою документацією, так як це листування відбувалося в межах однієї структури (а.с.45).

Тобто ,зазначене не свідчить про те, що відповідач не діяв рамках, установлених законом для надання подібної відповіді.

З приводу заявлених вимог позивача про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом, вина особи, яка завдала моральної шкоди. (Постанова ОПКЦСВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20.)

Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. ст. 1166 та 1167 ЦК України, необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Проте в позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачами моральних страждань.

Позивачем не доведено, що дії з боку працівників КНП «КЛШМД» ДМР, викликали у неї негативні емоції або наслідки, які досягли рівня страждання або приниження, чим заподіяно моральну шкоду.

Статтею 6 Закону України «Про психіатричну допомогу», встановлено, що медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв`язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов`язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у закладі з надання психіатричної допомоги чи про перебування у закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціальному навчальному закладі, а також інші відомості про стан психічного здоров`я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті.

Стаття 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» закріплює інформацію про лікарську таємницю, а саме: медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Норми ст. 11 Закону України «Про інформацію» визначають поняття конфіденційної інформації про фізичну особу, зокрема якою є дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Заклади охорони здоров`я мають статус юридичних осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. До юридичних осіб публічного права належать організації, створені розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про психіатричну допомогу» рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, можуть бути оскаржені, за вибором цих громадян, до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або безпосередньо до суду.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року (провадження № 6-2227цс16) зазначено, що «положеннями статті 32 ЗУ «Про психіатричну допомогу» передбачено, що до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів, або до суду можуть бути оскаржені саме рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги. Юридичним актом, який може бути оскарженим у судовому порядку, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий у межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб`єктів. Медична документація таким критеріям не відповідає.»

Виходячи з вищевикладених обставин, суд не вбачає у діях відповідача факту розголошеннялікарської таємниці, оскільки КЗ «Дніпровська міська поліклініка № 1» ДМР входить до структури Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради (КНП «КЛШМД» ДМР), створене на підставі рішення Дніпровської міської ради від 23.01.2019 № 41/40 шляхом перетворення Комунального закладу «Дніпровське клінічне об`єднання» швидкої медичної допомоги» ДМР у Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР та відповідач є підзвітним підпорядкованим та підконтрольним департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист персональних даних» збирання персональних даних є складовою процесу їх обробки, що передбачає дії з підбору чи впорядкування відомостей про фізичну особу.

За приписами ч. 1. ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних», зазначено, що забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних, необхідна в цілях охорони здоров`я для: встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, моніторингу відповідності встановленим умовам надання таких послуг (у тому числі умовам договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію за програмою медичних гарантій), функціонування електронної системи охорони здоров`я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником, фахівцем з реабілітації або іншою особою закладу охорони здоров`я, реабілітаційного закладу чи фізичною особою - підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних та поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, працівниками закладу, що здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд та діяльність у галузі громадського здоров`я, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних.

Отже суд приходить до висновку, що дії, а саме внесення лікарем у особовій медичній картці позивача записів в процесі виконання своїх службових обов`язків, обробка персональних даних пацієнта для подальшого лікування або надання медичних послуг, є законними та не потребують згоди особи.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів, які б вказували на передачу відповідачем інформації що містить у собі відомості про стан здоров`я ОСОБА_4 , її перебування у лікарні чи діагноз з медичної картки хворого до ОСББ ««Дніпровець-17».

Відповідно до п. 2 ч. 4 чт. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу», допускається передача відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для: провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації.

Інформацію про перебування позивачки на обліку було надано на підставі відповідних письмових запитів слідчого у зв`язку із проведенням досудового розслідування за кримінальними провадженнями № 12021046630000247 та № 12021046630000255, а отже в межах норми частини 6 Закону України «Про психіатричну допомогу», яка дозволяє надавати інформацію без згоди особи та у зв`язку із провадження досудового розслідування.

Суд звертає увагу на наявність процесуально закріпленої норми про можливість розголошення лікарської таємниці на підставі запиту слідчого в інтересах розслідування кримінального провадження, а отже у діях відповідача відсутній факт розголошення діагнозу позивача, та перебування на обліку оскільки інформація була надана слідчому на його запит у зв`язку із наявністю кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Постановою ПленумуВерховного СудуУкраїни від31.03.1995№4"Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст.23ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.Сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту. Незважаючи на об`ємність позову, посилання та цитування Позивачем безмірної кількості статей чинних нормативно-правових актів, судової практики та практики ЄСПЛ, встановлено відсутність обґрунтування заявленої ціни позову, Позивачем жодним чином не доведено спричинення йому моральної шкоди.Отже, Позивач мав довести: наявність моральної шкоди; наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою позивачам моральною шкодою, оскільки за вказаних обставин відшкодування здійснюється за наявності вини. Позивачем не доведений факт заподіяння таких страждань, що суттєво вплинуло на порушення його нормальних життєвих стосунків, що обумовлює стягнення моральної шкоди,а тому в цій частині позову слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючисьст.ст. 2, 4, 5, 13, 81 ЦП України, ст. 3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1166, 80 ЦК України, ст. ст. 6, 32 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. 40 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 12 Закону України «Про захист персональних даних», ст. 11 Закону України «Про інформацію» суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволені позовної заяви ОСОБА_5 до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради про визнання дій щодо збирання, розголошення інформації незаконними та стягнення моральної шкоди- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса проживання: АДРЕСА_1 );

Представник позивача адвокатПросяник Надія Петрівна (адреса знаходження: 49064, м. Дніпро, вул. Дунаєвського, 31, каб. 2);

Відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичноїдопомоги» Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ: 019854636 (адреса знаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 65, Чечелівський район,);

Представник відповідача - адвокат Лукомська Олена Миколаївна (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 10-б, офіс 605).

Суддя: С.В.Чудопалова