Ухвала

від 18.10.2024 по справі 296/8932/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/8932/24

2/296/3341/24

У Х В А Л А

Іменем України

18 жовтня 2024 рокум. Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Маслак В.П., розглянувши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 у вересні 2024р. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом та відповідно до змісту позовних вимог просить:

- поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та складається із: 1) земельної ділянки площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1822084100:03:001:0073; 2) легкового автомобіля Фольцваген Тігуан, 2018 року випуску.

- визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 ідеальної частини земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1822084100:03:001:0073.

- в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості легкового автомобіля Фольцваген Тігуан, 2018 року випуску, в розмірі 304 050,58 грн.

Вирішуючи питання на предмет відкриття провадження у даній справі, суд враховує наступне.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Питання цивільної територіальної юрисдикції (підсудність) врегульовані у главі 2 «Цивільна юрисдикція» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.

Параграф третій другої глави ЦПК України регулює інститут територіальної юрисдикції (підсудності).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 27 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. А частиною восьмою цієї статті визначено, що вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідним від якого є такі вимоги (виключна підсудність).

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Крім цього, згідно п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 1.03.2013 року, якою роз`яснено схожі за своєю суттю правовідносини, - перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Згідно п. 42 цієї ж Постанови виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Верховний Суд в постанові від 10.10.2019р. у справі №61-14226св19 вказав на те, що у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Позов виник з приводу поділу земельної ділянки площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, за правилами виключної підсудності дана справа підсудна Житомирському районному суду Житомирської області (10031, м. Житомир, вул. Покровська, 90) за місцем знаходження земельної ділянки площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, з метою дотримання правил підсудності, матеріали цивільної справи необхідно направити за підсудністю до Житомирського районного суду Житомирської області.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2019р. у справі №638/1988/17.

Згідно ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст. 30, 31, 32 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя передати на розгляд Житомирського районного суду Житомирської області (10031, м. Житомир, вул. Покровська, 90) за підсудністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошенняя .

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В. П. Маслак