Ухвала

від 25.10.2024 по справі 539/1747/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1747/24

Провадження № 1-в/539/192/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2024

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

представника органу пробації ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні поданняпровідного інспектораЛубенського РВфілії ДУ«Центр пробації»в Полтавськійобласті ОСОБА_5 прозвільнення засудженої ОСОБА_6 від призначеного вироком суду покарання за діяння, караність якого законом усунена,-

встановив: Провідний інспекторЛубенського РВфілії ДУ«Центр пробації»в Полтавськійобласті ОСОБА_7 звернулась досуду зподанням прозвільнення засудженої ОСОБА_6 від призначеного вироком суду покарання за діяння, караність якого законом усунена.

В обґрунтування подання зазначено, що ОСОБА_6 з 15.08.2024 перебуває на обліку Лубенського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Полтавській області. Відповідно до вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01.07.2024 ОСОБА_6 23.03.2024 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану. Загальна вартість викраденого майна згідно вироку суду складає 683,15 грн., що становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на 2024 рік 3028 грн.). 09.08.2024 набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 (далі Закон №3886-ІХ). Законом №3886-ІХ змінено поняття «вартості викраденого майна» для визначення кримінальної караності крадіжки, як ознаки складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України, що призвело до часткової декриміналізації умисних діянь, які виражені в умисному викраденні чужого майна. До набрання чинності вказаним Законом, кримінально караною вважалася крадіжка, виходячи з розміру понад 0,2 неоподатковуваного мінімуму, який за нормами адміністративного та кримінального законодавства для кваліфікації злочинів чи правопорушень, встановлювався з суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги. Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону №3886-ІХ має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону. Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно ч.2 ст.74 КК України підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Представник органу пробації та прокурор підтримали подання, просили його задовольнити.

Засуджена у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій подання органу пробації підтримала та просила розглянути у її відсутність.

Вивчивши подання представника органу пробації, дослідивши матеріали справи та матеріали особової справи засудженої, суд дійшов наступних висновків. Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01.07.2024 ОСОБА_6 визнано винною та призначено покарання за ч. 4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років. Відповідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.

Вирокнабрав законної сили 01.08.2024 та прийнятий Лубенським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області до виконання. 09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна). Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до декриміналізації діяння - викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2024 року складає 3028 грн. А отже, сума соціальної пільги у 2024 році становила 1514 грн. (3028 грн. : 50% = 1514 грн).

Тобто два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1514 х 2 = 3028 грн.

Як вбачається із вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01.07.2024 ОСОБА_6 23.03.2024 таємно викрала майно на загальну суму 683,15 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3028,00 грн).

Згідно ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи положення ст. 58 Конституції України, ст.5 КК України на засуджену ОСОБА_6 поширюється дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Оскільки ОСОБА_6 засуджена за діяння, караність якого на теперішній час законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання органу пробації підлягає задоволенню, а ОСОБА_6 звільненню від покарання, призначеного вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01.07.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

Керуючись ст.3, 5, 74, 185 КК України, ст. 371, 372, 392, 395, 532, 537, 539 КПК України, суд постановив:

Подання провідногоінспектора ЛубенськогоРВ філіїДУ «Центрпробації» вПолтавській області ОСОБА_5 прозвільнення засудженої ОСОБА_6 від призначеного вироком суду покарання за діяння, караність якого законом усунена, задовольнити.

ЗвільнитиОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01.07.2024 за ч.4ст.185КК України,на підставіч.2ст.74КК України, у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке вона була засуджена. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом 7 днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1