Вирок

від 25.10.2024 по справі 548/1841/24

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1841/24

Провадження №1-кп/548/223/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2024 року

Хорольський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол кримінальне провадження №12024170590000111 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Широке, Великобагачанського району, Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , українця, освіта середня технічна, працюючого на посаді електрика Комунального підприємства «Добробут» Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, одруженого, такого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину 2021 року народження, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 скоїв закінчений замах на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України за таких обставин.

Так, 07 березня 2024 приблизно о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , маючи прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, прибув до кварталу 250 виділу 29 Хорольського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України», що знаходиться поблизу с. Вергуни, Хорольської територіальної громади, Лубенського району Полтавської області.

У подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 24.02.2022, дію якого продовжено Указом Президента від 04.02.2024 № 49/2024, затвердженого Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю інших осіб та тим, що за ним ніхто не спостерігає та його дії залишаються непоміченими, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу зібрав розпиляні на частини стовбури деревини непромислового призначення породи дуб об`ємом 6 м3 для подальшого викрадення.

Далі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел до кінця, цього ж дня приблизно о 12:00 годині залучив до виконання робіт із завантаження та перевезення деревини ОСОБА_5 , але не повідомив його про свої дійсні злочинні наміри і кінцеві цілі, перебуваючи разом з останнім на території кварталу 250 виділу 29 Хорольського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України», що знаходиться поблизу с. Вергуни, Хорольської територіальної громади, Лубенського району Полтавської області, завантажив деревину до кузова автомобіля марки ЗИЛ ММЗ державний номерний знак НОМЕР_1 .

Намагаючись довести свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 разом зі ОСОБА_5 , який був не обізнаний про злочинні наміри останнього, автомобілем марки ЗИЛ ММЗ державний номерний знак НОМЕР_1 , намагався покинути територію кварталу 250 виділу 29, однак був викритий працівниками поліції ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області.

Отже, ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі обвинуваченого. Своїми діями він намагався заподіти філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України» матеріальну шкоду на суму 5860 гривень 02 копійок (згідно із висновком експерта №СЕ-19/117-24/5084-ТВ від 26.03.2024).

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю за наведених обставин в обвинувальнмоу акті, щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати.

Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

З огляду на те, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованому їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, прокурор та обвинувачений в судовому засіданні не оспорювали фактичні обставини провадження, суд зі згоди усіх учасників відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Водночас, суд попередньо з`ясував правильне розуміння ОСОБА_4 змісту обставин кримінального правопорушення, відсутність сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснив, що в такому разі він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Отже, ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразилися у вчиненні усіх залежних, але недоведених не з його волі до кінця дій, що були спрямовані на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, скоївзакінчений замах на умисне кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 15, частиною четвертою 4 статті 185 КК України. З огляду на встановлені обставини вчиненого злочину суд прийшов до висновку, що діяння ОСОБА_4 кваліфіковано правильно.

Призначаючи покарання обвинуваченому за частиною другою статті 15, частиною четвертою 4 статті 185 КК України, суд, керуючись статтею 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого закінченого замаху на злочин, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до статті 67 КК України немає.

Суд при визначенні міри та виду покарання враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, скарг та компрометуючих матеріалів на поведінку обвинуваченого до міської ради не надходило, на утриманні має одну малолітню дитину, щиро розкаявся в скоєному та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а також те, що немає тяжких наслідків від замаху на скоєння кримінального правопорушення.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про можливість та доцільність виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства і досягне мети при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 на час набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлено.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь держави кошти, затрачені на проведення експертиз.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 31, 176-179, 369 371, 373 376, 394, 395 КПК України, суд

УХ В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні закінченого замаху на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 185 КК України, та за цією статтею призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Згідно зі статтею 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до статті 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 в період іспитового строку повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Широке,Великобагачанського району,Полтавської області,зареєстрованого тапроживаючого АДРЕСА_1 , на користь держави кошти в сумі 1514,56 грн. в рахунок відшкодування витрат на залучення експертів для проведення експертиз.

Відповідно до статті 100 КПК України речові докази у даному кримінальному провадженню: автомобіль марки «ЗИЛ ММЗ» д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , на які ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 11.03.2024 у справі № 548/551/24 накладено арешт та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , після набрання вироком суду законної сили вважати повернутим законному володільцю.

Арешт майна у вказаному кримінальному провадженні накладений ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 11.03.2024 року скасувати.

Згідно із частиною шостою статті 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1