Рішення

від 21.10.2024 по справі 549/409/24

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №549/409/24

Провадження №2/549/224/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

у складі головуючої судді Глущенко Н.М.

з участі секретаря судового засідання Зуб Р.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Руль М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнухи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу «EasyCon» цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту родинних відносин,

установив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить встановити факт, який має юридичне значення, визнавши, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Вербове Пологівського району Запорізької області.

Позовні вимоги мотивує тим, що 30.09.2023 нею було отримано сповіщення cім`ї №39 про те, що її син ОСОБА_2 відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо, виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, в результаті ворожого обстрілу загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.

06.10.2023 їй було видано свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_5 сина ОСОБА_2 .

У зв`язку із загибеллю її сина, позивачу було надано статус члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України відповідно до ст.10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою щодо виплати їй одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану. Також звернулася до органів Пенсійного фонду для отримання роз`яснень з приводу оформлення дострокової пенсії за віком.

В усному порядку позивачу було роз`яснено про те, що у документах маються розбіжності в написанні прізвища як її, так і її сина, а тому їй необхідно звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

Також її синові належить частка квартири АДРЕСА_1 . Позивач є єдиною спадкоємицею після смерті сина, однак у зв`язку із розбіжностями у написанні їх прізвища, виникають складності в оформленні спадкових прав.

При зверненні до Лубенського відділу ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області із заявою щодо внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_2 , однак їй було повідомлено про неможливість внесення змін до актового запису про народження через зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах з рф.

З огляду на обставини справи позивач не може отримати в компетентних органах документів, окрім наявних у неї, на підтвердження родинних відносин між нею і сином ОСОБА_2 .

Тому просила суд, встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Вербове Пологівського району Запорізької області є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12 серпня 2024 року ухвалою судді Чорнухинського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2024 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Руль Марина Ігорівна позовні вимоги, викладені в позові, підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник Чорнухинської селищної ради Полтавської області в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без участі їх представника.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без участі їх представника.

Представник відповідача - Міністерства оборони України - Шишкіна Дарія Володимирівна надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав того, що позивач ОСОБА_1 не зверталася до органів ДРАЦС з заявою про внесення змін і доповнень до актового запису цивільного стану. Крім цього Міністерство оборони України залучено відповідачем у справі, втім, жодної позовної вимоги у позові до Міністерства оборони України позивачем не заявлено, позивач з жодним питанням до Міністерства оборони України не звертався, Міністерство оборони України не приймало жодного рішення по відношенню до позивача, жодних прав та інтересів позивача Міністерство оборони України не порушувало, про що свідчить безпосередньо зміст позову, що розглядається.

02 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, в якому вказала, що її син ОСОБА_2 народився у м. Троїцьке Нанайського району Хабаровського краю і вона зверталася до Лубенського відділу ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області із заявою щодо внесення змін до актового запису про народження сина, однак листом №10-М/30.8-103 від 29.05.2024 їй було повідомлено про неможливість вчинення таких дій через зупинення дій та вихід із Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах з рф.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були приведені судом до присяги, в судовому засіданні зазначили таке.

Свідок ОСОБА_3 суду показала, що ОСОБА_1 на теперішній час є її невісткою та їй достовірно відомо, що ОСОБА_1 приїхала в смт.Чорнухи з двома дітьми: донькою та сином. Також зазначила, що їх прізвища відрізнялися однією буквою, а саме позивач мала прізвище ОСОБА_5 , а її син ОСОБА_6 . Чому так сталось їй невідомо.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона проживала поряд із ОСОБА_1 і добре знайома із її родиною і може достовірно підтвердити, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 Також зазначила, що ОСОБА_2 загинув, захищаючи Україну.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, також зверталася до органів Пенсійного фонду для отримання роз`яснення з питання оформлення пенсії.

Проте, не отримала таку з причин відсутності документа, що підтверджує те, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , а саме в зв`язку з тим, що у документах маються розбіжності в написанні прізвища як позивача ОСОБА_1 так і її сина ОСОБА_2 .

Відтак, судом установлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відсутністю підтвердження родинного зв`язку між померлим військовослужбовцем та позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року в справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року в справі № 644/9753/19 (провадження №61-14667св20), від 16 червня 2021 року в справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з ч. 2 ст. 16 згаданого Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

При цьому, спори щодо розміру грошової допомоги та права на її відшкодування між особами, які претендують на такі виплати, та органом, який проводить їх нарахування та виплату, розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року в справі № 140/2178/15-ц (провадження № 61-9869св20), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 295/3547/21 (провадження № 61-10600св21).

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Аналогічно згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Так, досліджені в судовому засіданні документи вказують на наявність родинного зв`язку між позивачем ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом ЗАГС Нанайського райвиконкому Хабаровського краю 18 травня 1985 року перекладеного із російської мови на українську мову записано ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 . Письмовий переклад тексту документа зроблено перекладачем ОСОБА_7 , який засвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Георгієвською Т.В. 29 липня 2024 року та зареєстровано в реєстрі №№2082.

В паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , який виданий 13.02.1998 року Чорнухинським РВ УМВС України в Полтавській області вказано прізвище ім`я та по батькові російською мовою - « ОСОБА_8 », що повністю збігається із прізвищем, іменем та по батькові зазначеним у графі «Мати» в свідоцтві про народження ОСОБА_2 .

З копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 31.07.1985 вбачається, що прізвище позивача російською мовою записано « ОСОБА_9 ». В перекладі з російської мови на українську мову, зробленого перекладачем ОСОБА_7 , який засвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Георгієвською Т.В. 29 липня 2024 року та зареєстровано в реєстрі №№2082, зазначено ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.09.2006 власниками квартири за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 .

Також, сповіщення про загибель сина позивачці ОСОБА_1 надійшло як матері, на підставі чого їй було видано посвідчення «Члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України».

Листом Лубенського відділу ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 10-М/30.8-103 від 29.05.2024 ОСОБА_1 надано відповідь про неможливість надання правовох допомоги щодо внесення змін до актового запису про народження №54 складеного 31 травня 1985 року відділом ЗАГС Нанайського райвиконкому Хабаровського краю на ОСОБА_2 у зв`язку з зупиненням дії та виходом з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах з рф.

Крім того, суд зазначає, що відомості про те, що позивач ОСОБА_1 не зверталася до органів ДРАЦС з заявою про внесення змін і доповнень до актового запису цивільного стану, викладені у відзиві представника відповідача - Міністерства оборони України - Шишкіної Дарії Володимирівни, який вона надіслала на адресу суду та в зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, спростовується інформацією, викладеною у листі Лубенського відділу ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 10-М/30.8-103 від 29.05.2024.

Вказані обставини також підтвердили суду свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У суду не має підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених свідками. Даних про яку-небудь зацікавленість свідків у результаті розгляду справи немає, їх покази відповідають і не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.

Обов`язок доказування та подання доказів встановлений ст. 81 ЦПК України, в якій зазначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Суд погоджується з аргументами позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

На підставі вищевикладеного, з доказів у справі, які оцінено за вимогами допустимості, належності, достатності та взаємного зв`язку, судом встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , був сином ОСОБА_1 .

Встановлення даного факту має для позивача юридичне значення, оскільки дасть їй можливість отримати одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов`язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Відтак судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту родинних відносин, задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Вербове Пологівського району Запорізької області є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 жовтня 2024 року.

Суддя Н.М.Глущенко