Рішення

від 14.10.2024 по справі 559/967/24

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/967/24

Провадження № 2/559/414/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участі секретаря судового засідання Рижко С.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Вишковська В.І.,

представника Органу опіки та піклування Дубенської міської ради - Кобилянського Р.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Дубенської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В період перебування у шлюбі у них народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з ним та перебуває на його утриманні. Рішенням суду від 04.10.2022 шлюб між сторонами розірвано. Також, рішенням суду від 20.12.2022 визначено місце проживання дитини з батьком. Відповідачка не брала жодної участі в утриманні та вихованні дитини. Згідно судового наказу Дубенського міськрайонного суду від 27.05.2023 вирішено стягувати з відповідачки аліменти на утримання доньки в розмірі частини її заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.05.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Аліменти відповідачкою не сплачуються, станом на 01.03.2024 заборгованість по сплаті аліментів становить 27 117,75 грн. На сьогоднішній день дитині 6 років, однак вона не прив`язана до матері. Після припинення спільного проживання не бере участі у вихованні дитини, не шукає можливостей поспілкуватися з нею чи побачити її. Таким чином, з 2020 року відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 21.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. 17.06.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті Судова Влада України. Заяв та клопотань не надала, відзиву не надіслалп, про причини неявки не повідомила, тому суд визнає її неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Вишковська В.І. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та пояснила, що сторони перебували у шлюбі до 2022 року, який було розірвано за ініціативою позивача, оскільки відповідачка систематично залишала сім`ю, тижнями не з`являлася вдома, вихованням дитини повністю займався позивач. Крім того, відповідачка неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за ст. 183, ч. 1 ст. 184, ст. 180 КУпАП, та до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК України. Тобто 2020 року відповідачка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. Дитина проживає з батьком та перебуває на його утриманні. На даний час дитині 6 років, і вона не прив`язана до матері, так як її не пам`ятає. Вважає, що є усі обставини для позбавлення відповідачку батьківських прав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що вже пішов фактично п`ятий рік як він сам виховує доньку. Все почалося з того, що коли він приїхав із заробітків, дружина пропала на три місяці, залишивши двохрічну ОСОБА_4 і ще двох своїх дітей, так як окрім доньки у відповідачки є ще двоє дітей від різних чоловіків. Це було в червні 2020 року. Через три місяці вона об`явилася, лише зателефонувавши йому. З того часу її не цікавить як живе донька, вона не вітає дитину з днем народження, не спілкується з нею. В садочку відповідачка ні разу не була, в школі також. Не водила дитину до лікаря. Матеріально також взагалі нічим не допомагала. До недавнього часу відповідачка ще отримувала соціальні виплати, так як у них рахувалася багатодітна сім`я, однак аліменти не сплачувала. Відповідачка веде такий спосіб життя, що їй дитина не потрібна. Буває, що раз в рік відповідачка може подзвонити до дитини. Востаннє рік тому вона подзвонила і запитала, чи може взяти дитину, однак він не дозволив, оскільки знає, що якщо його не буде, у компанії матері можуть бути різні люди, п`янки, скандали, бійки. Позивач сказав, що вона може приїхати, взяти дитину погуляти, провести з нею час. Але відповідачка жодного разу так і не приїхала.

Представник Органу опіки та піклування Дубенської міської ради в судовому засідання вказав, що до органу опіки не надходило звернень зі сторони матері дитини, що хтось чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною. Питання позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав двічі розглядалося на засідання комісії, на яке вона не з`являлася. Після збирання усіх необхідних документів та обстеження умов проживання сім`ї, було зроблено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, це відповідатиме інтересам дитини.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_6 в судовому засідання надала показання наступного змісту: вона є цивільною дружиною позивача. ОСОБА_5 вона не знає та ніколи її не бачила. З позивачем знайома з 2021 року, не бачила, щоб мама забирала дитину, дзвонила, проводила з нею час. З серпня 2023 року вони з позивачем проживають разом у м. Дубно, до того свідок жила у м. Львів, куди ОСОБА_7 приїжджав з донькою і був там декілька місяців. Також вказала, що жодного разу не бачила, щоб відповідачка передавала дитині якісь подарунки чи давала кошти на її утримання. Так як на даний час вони проживають разом, свідок допомагає позивачу у вихованні доньки, водить та забирає її зі школи, разом вчать уроки, граються, готують їсти. Цього року дитина пішла у перший клас. Дівчинка маму пам`ятає. Була ситуація, коли перед 1 вересня вони скуплялися до школи і ОСОБА_4 згадала за маму, що мама їй не дзвонить, не пише і вона не звикла називати її мамою.

Свідок ОСОБА_8 надала суду пояснення наступного змісту: вона є матір`ю позивача та бабусею ОСОБА_4 . Починаючи з 2020 року вона разом з її сином виховують його доньку ОСОБА_4 , оскільки мама дитини, можна сказати, від дитини відмовилася. У 2020 році позивач поїхав та забрав дитину у с. Мирогоща і так вони разом живуть з того часу. Відповідачка дитиною не цікавиться, не телефонує, не приїжджає, ніяких коштів на утримання дитини також на дає. За чотири роки вона дівчинку ні разу не бачила. Мати відповідачки інколи цікавиться дитиною, приїжджає до неї, інколи телефонує. Син служив в АТО, то дитиною займалася свідок та мати свідка, прабабуся дитини, водили її в садочок. Син висилав їм кошти і вони забезпечували дитину всім необхідним. На даний час син придбав житло та проживає з сім`єю там. Підтвердила, що жодних перешкод у спілкуванні з дитиною відповідачці ніхто не чинив. Якби вона хотіла спілкуватися з донькою, ніхто б не заперечував.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дубенського міськрайонного суду від 04.10.2022 розірвано (а.с.11-12).

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 її батьком вказаний ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_5 (а.с.10).

Дитина зареєстрована та проживає з батьком за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8, 10 зворот).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 20.12.2022 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 . Рішення відповідачкою не оскаржувалося та набрало законної сили 20.01.2023 (а.с.13-14).

Згідно судового наказу Дубенського міськрайонного суду від 27.05.2023 вирішено стягувати з відповідачки аліменти на утримання доньки в розмірі частини її заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.05.2023 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.15).

Станом на 01.03.2024 заборгованість по аліментах ОСОБА_5 становить 27 117,75 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим Дубенським ВДВС у Дубенському районі Рівненської області ЗМУ МЮ (а.с.20).

Згідно інформації, наданої Мирогощанським ЗДО Мирогощанської сільської ради №01-13/10/24 від 05.02.2024, ОСОБА_3 , 2018 року народження відвідує Мирогощанський заклад дошкільної освіти з 2020 року. Батько дитини спілкується з вихователями, цікавиться життям дитини у закладі. Мати контакту із закладом не підтримує, з педагогами не спілкується. Дитину у садочок проводять та забирають тато і бабуся (а.с.16).

Згідно довідки, наданої КП «Мирогощанський центр первинної медико - санітарної допомоги» Мирогощанської сільської ради №17 від 20.02.2024, за період перебування у лікаря-педіатра Мирогощанської АЗПМС на протязі останніх 4-ох років дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прийоми до лікаря супроводжував тато. За медичною допомогою, при проходженні профілактичних оглядів та щеплень, дитину супроводжує батько, він цікавиться станом її здоров`я, консультується з лікарем з приводу захворювань. Мати дитини ОСОБА_5 до дільничного лікаря-педіатра з приводу захворювань доньки чи інших питань щодо стану здоров`я дитини не зверталася (а.с.17).

Згідно Акту обстеження матеріально - побутових умов проживання сім`ї від 28.02.2024 встановлено , що ОСОБА_1 проживає зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно займається її вихованням та утриманням. Зі слів цивільної дружини та матері позивача, він самостійно виховує доньку з 2020 року, мама з дитиною не проживає близько 4-ох років, участі у її вихованні та утриманні не бере (а.с.18).

Також, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 до Органу опіки та піклування Мирогощанської сільської ради із заявою про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею оскільки проживає окремо, чи з будь-якими іншими заявами щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною чи щодо перешкоджання їй у спілкуванні з боку батька або інших родичів, не зверталася. В ході розгляду питання про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_5 на засідання комісії жодного разу не з`явилася і не надала відомості про причини неявки (а.с.19).

ОСОБА_5 було неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за вчинення адмінстртивних правопорушень:

- 08.06.2022 за ч.1 ст. 184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов`язків, відносно дітей: ОСОБА_9 , 2007 року народження, ОСОБА_10 , 2011 року народження та ОСОБА_3 , 2018 року народження (залишила їх на сестру не попередивши, не залишила кошти на продукти харчування та 7 днів не приїжджала додому);

- 07.05.2024 за ч.1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства над матір`ю.

Відповідно письмового висновку органу опіки та піклування Дубенської міської ради від 08.07.2024 визнано неналежним виконання батьківських обов`язків відповідачем та вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно її малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.65-68).

IV. Норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991, приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Крім цього, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Стороною позивача було надано до суду достатньо доказів того, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої доньки, не приймає участі у її вихованні, не цікавиться її життям та здоров`ям, регулярно порушує встановлені в суспільстві правила співжиття, в тому числі відносно своєї дитини, і подання позову, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини.

Під час розгляду справи, зокрема з показань свідків, встановлено, що ОСОБА_5 не має у житті дитини близько чотирьох років, з 2020 року, вона не телефонує донці, не приїздить до неї, не вітає з днем народження, не дарує подарунків, та взагалі не цікавиться її життям. Крім того, відповідачка ухиляється від матеріального утримання доньки, не сплачуючи призначенні рішенням суду аліменти. Суд першочергову увагу приділяє якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Враховуючи, що малолітня ОСОБА_4 майже не пам`ятає своєї матері, якої не бачила близько чотирьох років та яка зовсім не виконує батьківські обов`язки, тому є підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 щодо її дитини, відповідно п.2 ч.1 ст.164 СК України.

Також, суд роз`яснює ОСОБА_2 що у відповідності до ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Частина 1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Позивачем було сплачено судовий збір за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав у розмірі 1211,20 грн., які в разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідачки.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 164, 166, 169, 180 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 24 жовтня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Представник позивача: адвокат Вишковська Валентина Іванівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса вул. Поповича, 30, м. Дубно, Рівненської області, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Дубенської міської ради, код ЄДРПОУ 35799884, адреса вул. Замкова, 4, м. Дубно, Рівненської області. Представник Кобилянський Роман Федорович , ІНФОРМАЦІЯ_6

Суддя О.Ю. Жуковська