Рішення
від 24.10.2024 по справі 567/1429/24
ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №567/1429/24

Провадження №2/567/490/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позову зазначає, що з 06 травня 2006 року перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якої вона вказана матір`ю, а відповідач - батьком.

Згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 20.09.2010 року шлюб між ними було розірвано.

Вказує, що відповідач матеріальної допомоги в добровільному порядку на утримання доньки не надавав, у зв`язку з чим в 2021 році вона звернулася до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання доньки, за результатами розгляду якої рішенням суду від 02.08.2021 року з ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. щомісячно, починаючи з 08.07.2021 року до досягнення донькою повноліття.

Після набрання рішенням суду законної сили вона звернулась до Острозького відділу ДВС Рівненської області для здійснення стягнення аліментів на утримання доньки в примусовому порядку.

Вказує, що з часу розірвання шлюбу донька постійно проживає з нею, відповідач як батько матеріальної допомоги в добровільному порядку на її утримання не надає, аліменти в примусовому порядку не сплачує, внаслідок чого з його вини станом на 28.05.2024 року виникла заборгованість у сумі 55 583,50 грн.

Вказує, що з 2013 року відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання доньки, протягом тривалого періоду часу не приймає участі у її вихованні, не цікавиться її життям, здоров`ям та розвитком, не забезпечував доньку всім необхідним для нормального життя та розвитку, чим ухилився від виконання батьківських обов`язків. У зв`язку з наведеним вона звернулася в службу у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради з приводу розгляду питання про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх спільної доньки.

17 липня 2024 року за результатами розгляду її звернення орган опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області ухвалив висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки.

Позивачка зазначає, що 09 січня 2018 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Вказує, що вона офіційно працює вихователем в ЗДО «Зернятко» села Хорів, отримує мінімальну заробітну плату. Донька навчається в Острозькому ліцеї №1 Острозької міської ради Рівненської області по даний час. Вона разом з донькою проживає у будинку її батьків за адресою: АДРЕСА_1 , у якому забезпечені належні умови для проживання дитини.

Вказує, що вона займається вихованням, духовним розвитком, матеріальним забезпеченням доньки, щоденно цікавиться її поведінкою та культурним розвитком у навчальному закладі, разом з тим відповідач жодного разу у закладах освіти не був та донькою не цікавиться.

Вона забезпечує свою доньку усім необхідним для її розвитку, любить її та піклується про доньку, водночас відповідач з донькою не спілкується, не вітає її зі святами та днем народження, не проводить з нею вільного часу, не надає матеріальної допомоги, та з 2013 року по даний час взагалі не цікавиться її життям, не телефонує до неї та не відвідує.

Вказує, що відсутні будь-які непереборні обставини, які б створювали перешкоди у виконанні відповідачем батьківських обов`язків відносно їх спільної доньки.

Вважає, що ОСОБА_2 повинен бути позбавлений батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що й спонукало позивачку звернутися до суду з вищевказаним позовом.

Окрім того, просить стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки за період з 08.07.2021 року по 31.05.2024 року включно в сумі 17 435,92 грн.

Ухвалою суду від 13.09.2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання, сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивачки - адвокат Божко Т.Ю. звернулась до суду із заявою в якій заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі. Просила проводити підготовче судове засідання у її відсутності та відсутності позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засіданняне з`явився, в поданій до суду заяві позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив розглядати справу у його відсутності.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області в підготовче судове засідання не з`явилася, в поданій до суду заяві просила розгляд справи здійснювати у її відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За змістом ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206, 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, ЦПК України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами, відповідач позов визнав, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.

З матеріалів справи та доводів позивачки судом встановлено, що з 06.05.2006р. позивачка перебувала з відповідачем у шлюбі, який було розірвано згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 20.09.2010 року у справі №2-426/10, яке набрало законної сили 30.09.2010 року (а.с.13-14).

Під час шлюбу у позивачки та відповідача народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , згідно якого батьком дитини є відповідач ОСОБА_2 , а матір`ю - позивачка ОСОБА_7 (а.с.15).

Згідно довідки Розвазької сільської ради Острозького району Рівненської області від 03.07.2019 року № 69/02-16 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11).

Згідно довідки Розвазької сільської ради Острозького району Рівненської області від 03.07.2019 року № 68/02-16 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 09.01.2018 року, позивачка ОСОБА_7 09.01.2018 року уклала з шлюб з ОСОБА_4 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.17).

Згідно акту обстеження № 58/07-17-10 від 28.05.2024 року, позивачка ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з її неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом, та своїми батьками. Позивачка самостійно займається вихованням доньки. З батьком дитини шлюб розірвано 10 років тому. За цей час батько не брав участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини (а.с.20-21).

З письмових пояснень неповнолітньої ОСОБА_3 вбачається, що вона не заперечує проти позбавлення її батька ОСОБА_2 батьківських прав, у зв`язку з тим, що останній не цікавиться її навчанням, здоров`ям, не вітає з днем народження та не допомагає матеріально. Вказала, що не з власної ініціативи не спілкується з батьком 11 років (а.с.18).

Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою АДРЕСА_3 , позивачка ОСОБА_1 на даний час зареєстрована разом з донькою ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (а.с.19).

Згідно довідки медичного центру «Аретей» від 29.05.2024 року неповнолітня ОСОБА_3 - здорова (а.с.22).

Згідно характеристики від 29.05.2024 року № 01-28/122 ОСОБА_3 навчається в Острозькому ліцеї №1 з 01.09.2022 року. Має хороший фізичний і розумовий розвиток, високий рівень навчальних досягнень з усіх предметів. Зарекомендувала себе як старанна, працелюбна, уважна учениця. Виявляє здібності до вивчення природних дисциплін. Організована, уміє самостійно працювати, дисциплінована. На уроках завжди уважна, активна. До виконання громадських доручень ставиться відповідально, завжди активна. Мати постійно цікавиться навчанням та поведінкою доньки. Упродовж навчання ОСОБА_3 в Острозькому ліцеї № 1 батько не цікавився навчанням та поведінкою доньки, батьківські збори не відвідував (а.с.23).

З дослідженого судом висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області № вих-3534/01-17-24 від 17.07.2024р. вбачається, що вивчивши ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків та інші обставини, що мають істотне значення, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, та діючи в інтересах дитини, орган опіки та піклування вбачає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 14769 від 28.05.2024р., складеного Острозьким відділом ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 28.05.2024 року становить 55 583,80 грн. (а.с.25).

З доводів позивачки та досліджених судом доказів встановлено, що відповідач, який є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не піклується про стан її здоров`я, фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, лікуванням, умовами проживання, що негативно впливає на фізичний та духовний розвиток дитини, як складову виховання. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідача щодо участі у вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя своєї неповнолітньої доньки має місце на протязі тривалого періоду часу. В судовому засіданні встановлено, що відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Він не бере належної участі в утриманні доньки, у її вихованні та розвитку, не цікавиться її життям, здоров`ям та не виявляє будь-якого інтересу до доньки.

Після звернення позивачки до суду з вищевказаним позовом відповідач продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, та будь-яких перешкод з боку позивачки для відповідача у спілкуванні, вихованні та розвитку доньки судом не встановлено, бажання щодо налагодження стосунків з донькою відповідач не виявляє, а тому за висновком органу опіки та піклування було прийнято рішення про доцільність позбавлення його батьківських прав стосовно його неповнолітньої доньки.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не докладає належних зусиль для того, щоб брати належну участь у житті своєї доньки.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402 від 26.04.2001р. кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він : 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п.п.15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Слід зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку, а саме виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки мати або батько маючи реальну можливість виконати такий обов`язок, не вчиняють відповідних дій, та судом було достовірно встановлено, що відповідач, за відсутності у нього для цього будь-яких об`єктивних причин, перешкод чи труднощів, ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суд прийшов до таких висновків виходячи з наступного.

З досліджених судом доказів встановлено, що відповідач, який є батьком доньки ОСОБА_3 , не виявляє щодо неї батьківського піклування, не турбується про її здоров`я, фізичний і духовний розвиток, не забезпечував необхідним харчуванням, лікуванням, умовами проживання, що негативно впливає на її фізичний та духовний розвиток, як складову виховання. Зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що вказує на наявність підстав, передбачених ст.164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідача щодо участі у вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя своєї доньки має місце на протязі тривалого періоду часу. В судовому засіданні встановлено, що батько неналежно виконує свої батьківські обов`язки. Він не бере участі в утриманні, вихованні та розвитку своєї доньки, не цікавиться її життям, здоров`ям, навчанням.

На даний момент відповідач продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, бажання змінити ставлення до доньки не висловлює.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач неналежним чином приймає участь в утриманні та вихованні доньки, та не докладає для цього жодних зусиль.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) вказує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В іншій справі Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 р.) зазначає, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, своє ставлення до виховання доньки не змінив, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не цікавиться її життям, не піклується про стан здоров`я, не надає доступу до культурних та інших цінностей.

Відповідач ОСОБА_2 в службу у справах дітей із заявою про те, що йому перешкоджають спілкуватися з донькою не звертався.

При цьому, наведені вище обставини дають підстави суду дійти висновку, що відповідач не має бажання та не спроможний виконувати батьківські функції щодо своєї доньки.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідач свідомо ухиляється тривалий час від виконання своїх батьківських обов`язків, що у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав.

З урахуванням вище встановлених обставин суд погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки обставини наведені у такому висновку знайшли своє підтвердження у доказах, досліджених судом.

Враховуючи положення ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України у відповідності до яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів доньки, суд вбачає фактичні та правові підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

Згідно ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини та відповідно до ч.3 ст.166 СК України суд при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів суд виходить з наступного.

Як було вище встановлено судом, згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 02.08.2021 року у справі № 567/861/21, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 000 грн. щомісячно до її повноліття, починаючи з 08.07.2021 року.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Вищевказане судове рішення перебуває на примусовому виконанні в Острозькому відділі ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 14769 від 28.05.2024р., складеного Острозьким відділом ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 08.07.2021 року по 28.05.2024 року становить 55 583,50 грн.

З вищевказаного розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти на утримання доньки у вищевказаний період відповідач не сплачував, що відповідно до ст.196 СК України дає підстави для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Суд приймає вищезазначений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений державним виконавцем, як належний доказ по справі, оскільки він не викликає сумніву у суду та не спростований відповідачем по справі.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 14.12.2020р. (справа № 661/905/19) стягнення пені, передбаченої абз.1 ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідач не повідомив суду про наявність обставин, які б виключали його вину у несплаті аліментів.

Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України, що суд об`єктивно на підставі належної оцінки доказів і доводів позивачки враховує при встановленні доведеності вини відповідача.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 допустив значну заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки, а відтак у позивачки ОСОБА_1 , як одержувача аліментів, виникло право на стягнення з нього пені, як відповідальності за прострочення сплати аліментів.

При цьому суд враховує презумпцію вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання. У зв`язку з цим на неї покладається тягар доведення протилежного, однак відповідач не спростував належним чином обставин позову, передбачених статтею 196 СК України, які є підставою для покладення відповідальності зі сплати відповідної неустойки.

При визначенні розміру пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх аліментних зобов`язань суд зазначає наступне.

Згідно виконаного позивачкою розрахунку розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату відповідачем аліментів за період з 08.07.2021 року по 28.05.2024 року становить 17 435,92 грн.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості зі сплати аліментів, а також не спростував визначений позивачкою у зв`язку з такою заборгованістю розмір пені, а відтак наданий позивачкою розрахунок розміру неустойки (пені), за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що розмір заборгованості зі сплати аліментів відповідачем не спростований, та згідно ч.1 ст.196 СК України за наявності такої заборгованості позивачка, як одержувач аліментів, має право на стягнення неустойки, а відтак суд приходить до висновку, що позивачка вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом стягнення з відповідача неустойки (пені) у визначеному законом розмірі за порушення останнім виконання своїх аліментних зобов`язань.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Факт невиконання платником аліментів ОСОБА_2 рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки підтверджується письмовим розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем.

Одночасно, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти на утримання доньки впродовж періоду часу з 08.07.2021 року по 28.05.2024 року відповідачем не сплачувались, та вказана обставина відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача ОСОБА_2 по сплаті аліментів виникла внаслідок неналежного виконання ним обов`язку щодо утримання неповнолітньої доньки, покладеного на нього судовим рішенням.

Поважних причин несплати ним аліментів відповідач не навів та будь-яких доказів належної їх сплати не надав. Як наслідок, в такому випадку настає відповідальність відповідача, передбачена ст.196 СК України.

Одночасно суд враховує, що згідно ч.1 ст.196 СК України сума пені не може бути більшою ніж 100 % заборгованості по аліментам на дитину.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, доведеними, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Підстав, передбачених ч.2 ст.196 СК України, для зменшення розміру неустойки судом не встановлено.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що позивачкою при зверненні з позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., а відтак з огляду на визнання відповідачем позову та задоволення позову у повному обсязі, вказаний розмір судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки у розмірі 50 відсотків.

Окрім того, відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180-184, 191,195, 196, Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 57, 60, 88, 141-142, 200, 212 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Героїв Майдану, 4 Рівненської області, індекс 35800, код ЄДРПОУ 34070793) про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини за період з 08.07.2021 року по 31.05.2024 року включно в сумі 17 435 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять п`ять) грн. 92 коп.

Повернути ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції №0.0.3817352500.1 від 13.08.2024 р. у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 жовтня 2024 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.

СудОстрозький районний суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення24.10.2024
Оприлюднено29.10.2024
Номер документу122565201
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про позбавлення батьківських прав

Судовий реєстр по справі —567/1429/24

Рішення від 24.10.2024

Цивільне

Острозький районний суд Рівненської області

Василевич О.В.

Ухвала від 16.10.2024

Цивільне

Острозький районний суд Рівненської області

Василевич О.В.

Рішення від 16.10.2024

Цивільне

Острозький районний суд Рівненської області

Василевич О.В.

Ухвала від 13.09.2024

Цивільне

Острозький районний суд Рівненської області

Василевич О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні