Ухвала

від 04.07.2024 по справі 569/23127/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/23127/23

1-кп/569/807/24

УХВАЛА

04 липня 2024 року м. Рівне

Рівненський міськийсуд Рівненськоїобласті вособі судді ОСОБА_1 ,при секретарісудового засідання ОСОБА_2 ,з участюпрокурора ОСОБА_3 ,обвинуваченого ОСОБА_4 ,захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,розглянувши увідкритомусудовому засіданнівзалі судуобвинувальний актпо кримінальномупровадженні №12023181010001930від 01.07.2023відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Рівненського міського суду Рівненської області перебуває вказаний обвинувальний акт.

В ході судового розгляду прокурорподав письмовеклопотання пропродовження строкузапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відноснообвинуваченого ОСОБА_4 покликаючись на наявність ризиків,передбачених п.п.1,3,4,5ч.1ст.177КПК України,які виправдовуютьйого триманняпідвартою,не зменшилисяі уникнутиїх шляхомзастосування більшм`якихзапобіжних заходівнеможливо,а томупросить продовжитистрок триманняобвинуваченого підвартою додвох місяцівбез визначеннярозміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання та просили застосувати відносно ОСОБА_4 цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики на які вказує сторона обвинувачення є необґрунтованими.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обставини, зазначені при застосуванні запобіжного заходу, продовжують існувати і по даний час, ризики, які мали місце на час обрання та продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, не зменшилися, залишаються реальними та триваючими.

Відповідно ч. 3ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувальною акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк,щоне може перевищувати двох місяців.До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, судом встановлено, що 21.07.2023 ухвалою суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого неодноразово продовжено та закінчується 06.07.2024.

Відповідно дост. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно дост. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1ст. 178 КПК України.

Тобто, за наявності вказаних обставин існує можливість збільшення наявності ризиків передбаченихст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Крім того, ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться захисником та обвинуваченим на його користь, проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

На даний час підстави для збереження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні не відпали.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке йому інкримінується кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і меті запобіжного заходу.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_4 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги позицію учасників судового провадження, зокрема думку прокурора, суд вважає доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходувідносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, відповідно до положень ст. ст.183,194-197 КПК Україниіз урахуванням зазначених ухвалою суду ризиків і підстав застосування такого запобіжного заходу, які на теперішній час змінились та продовжують існувати. Оскільки, обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі може продовжувати займатися злочинною діяльністю, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які ще не допитані в судовому засіданні, з метою зміни ними показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, уникнути від суду. Також злочини в яких обвинувачується ОСОБА_4 , відносяться до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, що дає підстави вважати, що він є суспільно небезпечним, та його перебування на волі може призвести до його переховування та вчинення інших кримінальних правопорушень.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).

Вирішуючи клопотанняпрокурора щододоцільності продовженнястроку діїзапобіжного заходуобвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд погоджується із думкою прокурора в тій частині, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігтиризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Згідно п. 1 ч. 4ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177,178, 183,194,196,199,314-315,331,369,376,395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 04 липня 2024 року до 01 вересня 2024 року, без визначення розміру застави.

Визначити місцем тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» (м. Рівне, вул. Дворецька, 116).

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, та направити для відома і виконання начальнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя -