Рішення

від 01.08.2024 по справі 630/402/24

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 630/402/24

Провадження № 2/630/220/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Нерубацької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу № 630/402/24 (провадження №2/630/220/24) за позовною заявою ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Люботинський 2» про визнання права власності на самочинно прибудовані приміщення № 5 їдальня, площею 14,30 кв.м, та приміщення № 6 житлове, площею 14,10 кв.м, які є невід`ємною частиною у складі квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,60 кв.м, житловою площею 30,30 кв.м,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 вказала, що 01 серпня 1995 року вона набула право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,60 кв.м, житловою площею 16,20 кв.м, на підставі договору дарування. Ця квартира перебуває у будинку, який є власністю і знаходиться на балансі ЖБК «Люботинський 2», який був заснований ще 17 серпня 1970 року. За час проживання позивача з родиною квартира виявилась замалою для їх потреб, а тому позивач за власні кошти та власними зусиллями здійснила прибудову до вказаної квартири двох приміщень - їдальні площею 14,30 кв.м, та житлової кімнати площею 14,10 кв.м. За час будівництва та експлуатації прибудови до квартири скарг від власників чи мешканців інших квартир в будинку не надходили, а сама прибудова відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації. Та оскільки будівництво прибудови завершене, але є самочинним, позивач змушена була звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою від 20 травня 2024 року провадження в справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження. Відповідачу ЖБК «Люботинський 2» був встановлений строк у 15-днів з дня одержання копії ухвали про відкриття провадження в справі відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідач ЖБК «Люботинський 2» відзив на позов не подав.

10 червня 2024 року на адресу суду надійшла заява від голови ЖБК «Люботинський 2» Петруненко Л.І. від 30 травня 2024 року про відсутність заперечень проти позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на самочинну прибудову до квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно з цим, представник відповідача в заяві просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але її представник ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглядати без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

В судове засідання відповідач Житлово-будівельний кооператив «Люботинський 2» не з`явився, але його представник голова правління ОСОБА_3 в заяві від 30 травня 2024 року просив проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши наявні в справі письмові матеріали, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 01 серпня 1995 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області за реєстр. № 3-1674. Право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру було зареєстроване в Люботинському БТІ 11 січня 2007 року, що підтверджується витягом Люботинському БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13186198 від 11 січня 2007 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 374444439 від 16 квітня 2024 року.

Згідно з довідкою ЖБК «Люботинський 2» № 25 від 26 квітня 2023 року, яка була надана позивачу ОСОБА_1 , житловий будинок по АДРЕСА_3 є власністю ЖБК «Люботинський 2», та не відноситься до комунальної форми власності.

Згідно з технічним паспортом, виготовленим Люботинським БТІ станом на 10 січня 2007 року, позивач ОСОБА_1 володіла квартирою загальною площею 29,60 кв.м, в тому числі житловою площею 16,20 кв.м, яка складалася з однієї житлової кімнати, кухні, ванної кімнати та коридору.

За даними технічного паспорту, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_4 станом на 19 грудня 2022 року, квартира АДРЕСА_2 , має загальну площу 58,60 кв.м., житлову площу 25,90 кв.м., допоміжну площу 15,30 кв.м, та складається з двох житлових кімнат, кухні, їдальні, санвузла та коридору.

Реконструкція - це перебудова вже введеного в експлуатацію об`єкта зі зміною його геометричних розмірів, функціонального призначення, в результаті чого змінюються його основні техніко-економічні показники, відбувається удосконалення виробництва, поліпшуються умови експлуатації. Ремонтні роботи, які передбачають втручання в несучі конструкції, інженерні мережі, зміна фасаду будівлі, зміна опалюваної площі і є реконструкцією.

Зіставляючи відомості з двох технічних паспортів, суд робить висновок, що позивачем ОСОБА_1 була проведена самочинна реконструкція квартири, якої вона володіє на праві власності, шляхом прибудови до неї двох приміщень, що призвело до збільшення не лише геометричних розмірів, а й функціонального призначення квартири у бік їх покращення.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Згідно з частинами другою, третьою статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Натомість частиною першою статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, за загальними правилами особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В силу ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особи, які вважають, що вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво порушують їхні права, мають право заперечувати проти таких вимог, якщо вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 цього Кодексу).

Із контексту норм частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норми частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки такій особі власником та користувачем, якщо такий є і не являється забудовником. Це єдина умова для визнання права власності на об`єкт нерухомості за такою особою.

Згідно зі статутом ЖБК «Люботинський 2», затвердженого рішенням загальних зборів членів кооперативу від 10 вересня 2007 року, та зареєстрованого 22 квітня 2008 року, житлово-будівельний кооператив був створений власниками квартир та приміщень багатоквартирних будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 відповідно до рішення Харківського райвиконкому «Про утворення та затвердження житлово-будівельного кооперативу «Люботинський 2» від 27 серпня 1967 року № 544. Місцезнаходження житлово-будівельного кооперативу визначено за місцем розташування будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 . До складу майна ЖБК включене неподільне майно, яким є неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання, що забезпечують належне функціонування багатоквартирного будинку.

Постановою ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 10 липня 1962 р. N 769 «Про індивідуальне і кооперативне житлове будівництво» було започатковано розвиток житлово-будівельної кооперації, кооперативам надавалася значна допомога від держави: будівництво здійснювалося за державними цінами; державними підрядними організаціями; безкоштовно виділялися земельні ділянки під забудову тощо.

Статтями 107, 108 Земельного Кодексу УРСР (введеного в дію 01 січня 1971 році) передбачалось, що земельні ділянки для спорудження на них житлових і службових будівель надаються житлово-будівельним і дачно-будівельним кооперативам у безстрокове користування за рішеннями відповідних виконавчих комітетів Рад народних депутатів.

Отже, наведені норми вказують на те, що земельна ділянка, на якій збудований житловий будинок АДРЕСА_3 , перебуває у безстроковому користуванні ЖБК «Люботинський-2».

В той же час, з довідки ЖБК «Люботинський 2» № 24 від 26 квітня 2023 року випливає, що в розпорядженні кооперативу відсутня документація про передання вказаної земельної ділянки під будівництво. На думку суду, це не спростовує правомірність здійснення будівництва житлового будинку за вказаною вище адресою, а лише свідчить про відсутність належним чином оформленої земельної документації про право користування земельною ділянкою певної площі у відповідності до діючого законодавства.

Однак у визначенні площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ЖБК «Люботинський 2», слід виходити з того, що така площа не може бути меншою ніж та, яка є необхідною для обслуговування багатоквартирного житлового будинку і забезпечення підходів до нього.

Таким чином, від волевиявлення належного користувача земельної ділянки, відведеної для будівництва та експлуатації житлового будинку, залежить виникнення та існування у особи, яка здійснила самочинне будівництво на цій земельній ділянці, можливості визнати права власності на об`єкт нерухомості.

В поданій суду заяві голови правління ЖБК «Люботинський 2» Петруненко Л.І. від 30 травня 2024 року висловлена згода з позовною вимогою ОСОБА_1 щодо визнання права власності на реконструйовану квартиру. Суд розцінює це як згоду належного землекористування на використання позивачем частини земельної ділянки для здійснення прибудови до квартири та її подальшого розміщення на цій земельній ділянці.

Разом із тим, саме відсутність в розпорядженні ЖБК «Люботинський 2» землевпорядної документації щодо визначення площі земельної ділянки та підтвердження права користування такої земельною ділянкою позбавляють можливості позивача ОСОБА_1 реалізувати процедуру набуття права власності на реконструйовану квартиру через процес введення її в експлуатацію як об`єкту завершеного будівництва.

Позивачем також представлена довідка ЖБК «Люботинський 2» № 86 від 30 травня 2024 року, в якій вказано, що в період від початку зведення ОСОБА_1 самочинної прибудови до квартири і теперішнього час скарги від власників інших квартир в житловому будинку чи його мешканців до правління ЖБК «Люботинський 2» не надходили. Це вказує на відсутність факту порушення прав та інтересів інших осіб власників суміжних квартир та членів кооперативу в цілому, які є мешканцями житлового будинку.

На підставі викладеного, суд задовольняє позов і визнає за позивачем право власності саме на самочинно реконструйовану квартиру, оскільки саме це є метою її звернення до суду з цим позовом, а також обумовлено неможливістю визнання права власності на частину від цілого неподільного майна, яким є квартира.

Керуючись ст. 376 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77-81, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_6 Харківської області, після проведеної реконструкції.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Житлово-будівельний кооператив «Люботинський 2», код ЄДРПОУ 35434690, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, вул. Тарасівська, 32.

Суддя О. О. Малихін

Повне рішення складено

09 серпня 2024 року.