Ухвала

від 23.10.2024 по справі 759/22119/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/7423/24

ун. № 759/22119/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024110000000135, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.04.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2024 року до Святошинського районного суду надійшло клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_5 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024110000000135, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.04.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Клопотання обґрунтоване наступним.

В ході досудового слідства встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше жовтня 2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, не маючи постійного джерела доходів, не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок вчинення кримінальних правопорушень, вирішили шахрайським шляхом представляючись керівником Житомирської військової державної адміністрації ОСОБА_8 телефонувати приватним підприємцям та пропонувати перерахувати кошти на потреби благодійних організацій нібито на закупівлю закордоном спорядження для військових потреб.

Визначившись із силами, засобами та способами вчинення протиправних дій, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, день та час, але не пізніше 16.10.2023 року, учасники здійснили приготування та пристосування всіх необхідних сил та засобів для вчинення злочину, та на виконання спільного злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовим коштами шахрайським шляхом, вчинили кримінальні правопорушення при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_7 реалізуючи спільний злочинний умисел, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання у зв`язку з цим суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, 16.10.2023 зареєстрував в Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації БЛАГОДІЙНУ ОРГАНІЗАЦІЮ "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "ДОБРО ДОБРУ", код ЄДРПОУ 45181076, з метою заволодіння грошовими коштами громадян шахрайським шляхом та не маючи на меті реальної допомоги Збройним силам України.

В подальшому, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, продовжуючи реалізувати спільний злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання у зв`язку з цим суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, 09.01.2024 зареєстрував в Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації БЛАГОДІЙНУ ОРГАНІЗАЦІЮ "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "БЛАГОДІЙНІ НЕБАЙДУЖІ", код ЄДРПОУ 45201118, з метою заволодіння грошовими коштами громадян шахрайським шляхом та не маючи на меті реальної допомоги Збройним силам України.

Своїми незаконними діями, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом обману, заволоділи грошовими коштами у сумі 432 000, 00 грн., що відповідно до примітки до ст. 185 КК України в 250 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, не маючи на меті реальної допомоги Збройним силам України.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчинене в умовах воєнного стану, вчинене у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

З огляду на наведене, у клопотанні стверджується про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: а саме: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_4 користуючись налагодженими зв`язками та здобутими знайомствами, може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання, погрози або іншим шляхом щодо знищення, приховання або спотворення документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України полягає у тому, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні з метою зміни показів.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється характеризується тим, що злочинна діяльність ОСОБА_4 пов`язана з шахрайством, відтак він може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Беручи до уваги наявність вказаних ризиків, сторона обвинувачення доходить висновку про неможливість запобігти їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Прокурор у судовому засіданні підтримує клопотання і просить його задовольнити з підстав, вказаних у клопотанні.

Підозрюваний заперечує проти застосування до нього запобіжного заходу з підстав його невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено наступні обставини.

Слідчим управлінням ГУНП в Київській області за процесуальним керівництво Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024110000000135 від 05.04.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

22.10.2024 р. ОСОБА_4 письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 9 частини 2 статті 131 визначено зокрема, що заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно із частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Також згідно із статтею 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Частинами 1, 3 статті 183 КПК визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 N 15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених 3 або 4 статті 183 цього кодексу.

Частинами 4, 5 статті 182 КПК визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 6 статті 182 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно із частиною 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підставою застосування запобіжного заходу в даному випадку є набуття особою статусу підозрюваного та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КПК України.

КПК не визначає змісту поняття "обгрунтована підозра", а тому відповідно до частини 5 статті 9 КПК, належить керуватись усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), за якою "існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати "обґрунтованим", залежить від усіх обставин… (наприклад, пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.90, пункт 175 рішення ЄСПЛ у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011). Такий стандарт є найнижчим за рівнем переконання у кримінальному провадженні, тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого приходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування" (пункт 55 рішення ЄСПЛ у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28.10.94).

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними доказами, а саме:

-Заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 ;

-Заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 ;

-Заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_11 ;

-Заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_12 ;

-Заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_13 ;

-Заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_14 ;

-Заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_15 ;

-Заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_16 ;

-Рапортом ДКІБ СБ України про виявлення кримінального правопорушення;

- Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_17 від 18.09.2024;

- Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 від 27.04.2024;

- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 25.04.2024;

- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 25.04.2024;

- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 26.04.2024;

- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 13.08.2024;

- Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_14 від 12.08.2024;

- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_15 від 12.08.2024;

- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_16 від 12.08.2024;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 05.06.2024;

- Протоколом огляду від 10.10.2024;

- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «зняття інформації з електронних інформаційних систем» від 02.07.2024;

- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «зняття інформації з електронних інформаційних систем» від 02.07.2024;

- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «зняття інформації з електронних інформаційних систем» від 02.07.2024;

- матеріалами виконаного доручення (аналіз технічної інформації про з`єднання абонентських номерів та мобільних терміналів),

-іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagozv. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. The United Kingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування "обґрунтована підозра" не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

На даній стадії кримінального провадження слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, з огляду на викладене слідчий суддя не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов`язково мають бути настільки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.

Таким чином, є обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Також однією із підстав застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання, оскільки частина 4 статті 190 КК за класифікацією статті 12 КК належить до тяжкого кримінального правопорушення та її санкція передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від від трьох до восьми років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі "Ілійков проти Болгарії" (рішення від 26.06.2001 заява N 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі "Пунцельт проти Чехії" (рішення від 25.04.2000 заява N 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі "Бессієв проти Молдови" вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Орім того, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 20 % власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак належить з`ясувати реальну можливість здійснити їх в майбутньому.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини у сукупності дають достатні підстави вважати наявним ризик можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства шляхом вчинення дій щодо знищення, приховання або спотворення документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки слідством наразі здійснюються слідчі (розшукові) дії зі збирання доказів у вказаному кримінальному провадженні.

Ризик незаконно впливати на свідків, підозрюваних у кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що слідством ще не встановлено усіх причетних осіб до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не проведено слідчі дії щодо допиту невстановлених осіб, відтак ОСОБА_4 використовуючи свої зв`язки може особисто чи опосередковано впливати на свідків, підозрюваних у даному кримінальному провадженні з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, матеріали клопотання не доведено можливості підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, з огляду на таке, слідчий суддя вважає недоведеним існування такого ризику.

Оцінивши в сукупності всі обставини на підставі наявних матеріалів, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до тяжких, та трьох доведених ризиків, відомості щодо особи підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що об`єктивно необхідним є застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя вважає, що на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів (особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт) не здатне забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та запобігти наявним ризикам.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК, слідчий суддя зазначає, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності підозрюваного чи обвинуваченого в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою судовому розгляду кримінального провадження.

При вирішенні даного питання варто прийняти до уваги практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, ЄСПЛ у рішенні "Мангурас проти Іспанії" від 20.11.2010 зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. У той же час, слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Також у рішенні в справі "Істоміна проти України" (Istomina V. Ukraine, заява N 23312/15) від 13.01.2022, ЄСПЛ зауважив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.

Таким чином, з однієї сторони, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншої не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Разом з тим, враховуючи обставини справи, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вид і розмір покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, наявність доведених ризиків, передбачених п.1-3 ч. 1 ст. 177 КПК, відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність офіційного місця роботи, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для визначення для підозрюваного розміру застави у розмірі 80-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240,00 грн., який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, запобіганню ризикам та не є явно непомірним.

При цьому внаслідок наявності ризиків слідчий суддя вважає необхідним у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК, які можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців згідно із частиною 7 статті 194 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області капітан поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024110000000135, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.04.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з подальшим триманням його в ДУ Київський слідчий ізолятор Міністерства юстиції України.

Строк дії ухвали про застосування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає 60 днів та закінчується 21.12.2024 року.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 80-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240,00 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок у форматі IBAN р/р НОМЕР_1 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання: АДРЕСА_2 ;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів свій закордонний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-підварти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Копію цієї ухвали вручено

о «_____» год. «_____» хв.

Одночасно роз`яснено порядок її оскарження

підозрюваний