Постанова

від 22.10.2024 по справі 704/986/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1525/24 Справа № 704/986/20 Категорія: 302070000Головуючий по 1 інстанції Дьяченко Д.О. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В.,Фетісової Т.Л.

секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача адвокат Костюк Іван Володимирович;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс»;

третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корсунь»;

особа, яка подала апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Імпульс Плюс»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс», третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корсунь» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0982 га, що знаходиться в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Земельна ділянка належить йому на підставі державного акту на право власності серія ЧР № 009520, виданий Тальнівською районною державною адміністрацією від 11 квітня 2003 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 152.

09 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» укладено договір оренди землі № 128. Договір укладено на п`ять років.

Договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 07 червня 2012 року, тобто договір оренди діяв до 07 червня 2017 року.

За місяць до спливу строку договору оренди землі позивач не отримав повідомлення від відповідача про його намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.

В зв`язку з закінченням строку дії договору, ОСОБА_1 15 червня 2017 року уклав новий договір оренди з СТОВ «Агрофірма Корсунь». Після укладення нового договору позивачу стало відомо, що орендарем його земельної ділянки до 2026 року є ТОВ «ВП «Імпульс Плюс», яке здійснило державну реєстрацію права оренди на підставі додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 128 від 01 вересня 2011 року. Позивач не заперечив обставини, що додаткова угода йому надавалася, однак в ній підлягав зміні виключно розмір орендної плати, а будь-які інші пункти договору були відсутні.

Позивач вказав, що в суді перебувала на розгляді цивільна справа між тими самими сторонами про визнання правочину недійсним. У вказаній справі була проведена судово-технічна експертиза додаткової угоди від 07 квітня 2015 року, за результатами якої згідно висновку експерта спочатку на додатковій угоді був надрукований основний текст (назва угоди, реквізити, текст п.1 підписи сторін), потім у графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» виконані підпис та запис « ОСОБА_1 », а потім до вказаного тексту додаткової угоди від 07 квітня 2015 року додруковано текст пункту 2 (щодо збільшення строку оренди). Позивач вважає, що вказаним висновком доведено обставину, що він не узгоджував збільшення строку дії договору оренди та не вчиняв свого підпису під п. 2 додаткової угоди після його додрукування і на даний час ця обставина є перешкодою для позивача у вільному користуванні земельною ділянкою.

05 січня 2021 року стороною позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що із врахуванням практики Верховного Суду в контексті розгляду подібних справ зайняття земельної ділянки фактичним користувачем необхідно розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. В такому випадку ефективним способом захисту порушеного права є усунення перешкод у користуванні позивачем належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. В разі скасування запису про право відповідача на користування земельною ділянкою, відбудеться повернення ділянки позивачу та буде усунуто перешкоди в користуванні майном.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області шляхом скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31766507 від 07 жовтня 2017 року та запису про інше речове право № 19023060 від 10 лютого 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Судові витрати покласти на відповідача.

У липні 2021 року відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності, в якій вказав, що позивач був обізнаний про порушення його прав ще в липні 2017 року, однак звернувся до суду з позовом у листопада 2020 року, тому просив застосувати позовну давність та відмовити у позові.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 липня 2024 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 3,0982 га з кадастровим номером 7124083200:01:001:0174, що знаходиться в адміністративних межах Тальнівської ОТГ Черкаської області шляхом скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31766507 від 07 жовтня 2017 року 12:22:52 та запису про інше речове право № 16791743 від 05 жовтня 2016 року 18:16:22 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Стягнуто з ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 974 грн. 80 коп.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач будучи законним власником земельної ділянки через наявність державної реєстрації права оренди відповідача на належну йому земельну ділянку не може користуватися нею, тому державна реєстрація права оренди підлягає скасуванню, оскільки підстава набуття відповідачем права на оренду даної земельної ділянки відпала. Крім того, суд зазначив, що підстав для застосування строку позовної давності немає, так як правовідносини, що виникли між сторонами, є триваючими.

В апеляційній скарзі ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» просить скасувати рішення суду та прийняте нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що фактично єдиним доказом, який доводить факт порушення прав позивача є висновок експерта, проте, його, на переконання скаржника, не можна вважати належним та допустимим доказом, адже, незрозуміло чи досліджувався він судом, який її призначав, чи надавалась йому правова оцінка та чи взято його до уваги при вирішенні справи.

Вказує, що в даній справі експертиза не призначалася, у зв`язку з чим сторони були позбавлені права подавати свої заперечення.

Тому, на думку скаржника, наданий позивачем висновок експерта не є належним та допустимим доказом і не повинен враховуватися судом при винесенні рішення.

Наголошує на тому, що суд не врахував пропуск позивачем строку позовної давності.

Вказує, що позивач був обізнаний про порушення його прав ще в липні 2017 року, однак, з позовом звернувся в листопаді 2020 року, заяви про поновлення строку не подавав, тому скаржник просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 адвоката Костюка І.В. зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтовані та не дають підстав для скасування рішення суду.

Вказано, що в провадженні Тальнівського районного суду перебувала на розгляді справа № 704/45/18 з тими самими учасниками про визнання правочину недійсним. У даній справі призначалася судово-технічна експертиза документа, а саме додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 128 від 01 вересня 2011 року. Згідно Висновку експерта встановлено, що у досліджуваній Додатковій угоді до Договору оренди землі від 07 квітня 2015 року пункт 2, що починається словами «2. Викласти пункт 8 Договору…» та закінчується текстом «…та її скріплення печатками Сторін.», був додрукований після виконання основного тексту документу та підпису від імені ОСОБА_1 .

Тому, на переконання представника позивача, доводи скаржника щодо неналежності висновку експерта як доказу у справі є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо доводів скаржника про застосування строків позовної давності, то представник позивача зазначає, що спірні правовідносини мають триваючий характер. Позов є негаторний, а тому ОСОБА_1 не може бути обмежений в часі у праві звернутися з даним позовом.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача адвокат Костюк І.В. у відзиві на апеляційну скаргу заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка площею 3,0982 га, що знаходиться в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району, Черкаської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7124083200:01:001:0174 належить ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 009520 виданий 11 квітня 2003 року.

Відповідно до договору оренди землі № 128 від 01 вересня 2011 року орендодавець ОСОБА_1 з одного боку та ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» - орендар, з другого боку уклали договір про те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кобринівської сільської ради, площею 3,10 га. Договір укладено на 5 років. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі 07 червня 2012 року за № 712408324003857.

Згідно договору оренди землі від 15 червня 2017 року (а.с. 10-12) орендодавець ОСОБА_1 з одного боку та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корсунь» - орендар, з другого боку уклали договір про те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Кобринівської сільської ради, площею 3,10 га. Договір укладено на 10 років.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7105646362017 від 16 червня 2017 року (а.с. 13), земельна ділянка з кадастровим номером 7124083200:01:001:0174 належна ОСОБА_1 на праві приватної власності, передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс», дата державної реєстрації речового права05 жовтня 2016 року, строк дії речового права 07 червня 2026 року.

Відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у Тальнівському районі Черкаської області № 11786 від 16 червня 2017 року (а.с. 16), кадастровий номер земельної ділянки 7124083200:01:000:0174 змінено на 7124083200:01:001:0174 у зв`язку з приведенням до чинного законодавства. Площа прописана з точністю до чотирьох знаків після коми.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 91306348 від 06 липня 2017 року (а.с. 17) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124083200:01:001:0174 належної ОСОБА_1 , зареєстровано за ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс», строком до 07 червня 2026 року на підставі додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 128 від 01 вересня 2011 року.

З Додаткової угоди до Договору оренди землі № 128 від 01 вересня 2011 року (а.с. 9), укладеної 07 квітня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» вбачається, що відповідно до п. 1 викладено абзац 1 та абзац 2 пункту 10 Договору оренди землі № 128 від 01 вересня 2011 року в наступній редакції: орендна плата складає 5,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в пункті 5 цього Договору, що становить 4891,84 грн. Виплата орендної плати може проводитись Орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формах. Відповідно до п. 2 додаткової угоди, викладено пункт 8 Договору оренди землі № 128 від 01 вересня 2011 року в наступній редакції: «Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.».

Згідно висновку судово-технічної експертизи документів № 14404/19-33/27511/19-23 від 29 травня 2020 року (а.с. 18-25), призначеної ухвалою Тальнівського районного суду від 10 квітня 2019 року у цивільній справі № 704/45/18 встановлено, що у додатковій угоді, датованій 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 128 від 01 вересня 2011 року пункт, в якому зазначається, що текст пункту «2», який починається словами : «2.Викласти пункт 8 Договору оренди № 128 від 01 вересня 2011 року…» та закінчується «…Ця угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.» був додрукований до основного друкованого тексту, який починається зі слів «Додаткова угода» і включає в себе повністю текст пункту «1», а також рядки «Підписи сторін», «Орендодавець, оренда» та рядок із лініями підкреслення для підписів, наданої Додаткової угоди, датованої 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 128 від 01 вересня 2011 року вже після виконання підпису від імені орендодавця ОСОБА_1 .

Правовідносини, що виникли між сторонами в сфері усунення перешкод у користуванні власником земельною ділянкою регулюються ЦК України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що 07 квітня 2015 року відповідач дійсно надавав ОСОБА_1 на підпис додаткову угоду до договору оренди землі. Однак, за умовами вказаної додаткової угоди зміні підлягала виключно орендна плата, а будь-які інші пункти договору були відсутні. Підписана позивачем додаткова угода не містила пункту 2 (зміна строку дії правочину) і позивач не мав наміру вносити такі зміни до договору та не узгоджував збільшення строку дії договору оренди та не вчиняв свого підпису під п. 2 додаткової угоди після його додрукування. Дана обставина підтверджується висновком експерта.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в) визнання угоди недійсною;г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;ґ) відшкодування заподіяних збитків;д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, а саме, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки позивача за орендарем ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» проведена на підставі пункту 2 додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 128 від 01 вересня 2011 року, яким збільшено строк оренди до 07 червня 2026 року сторонами не узгоджувався і такий пункт додаткової угоди був додрукований вже після її підписання сторонами, що підтверджується Висновком експерта № 14404/19-33/27511/19-33 від 29 травня 2020 року, за наслідком проведеної у справі № 704/45/18 судово-технічної експертизи між тими самими сторонами про визнання правочину недійсним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідність захисту його права власності шляхом усунення перешкод у здійсненні його правомочностей власника у спосіб скасування проведеної державної реєстрації права оренди відповідача.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що висновок експерта є неналежним доказом у справі, оскільки згідно висновку експерта, який наявний в матеріалах цивільної справи (а.с. 18-25) експертиза призначалась ухвалою суду, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за ст. 385 КК України за відмову від виконання покладених на нього обов`язків, тому даний доказ є належним та допустимим та був правильно врахований районним судом під час розгляду справи № 704/986/20.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про застосування строків позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц у пункті 7.27 вказала, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Таким чином на відповідні негаторні позовні вимоги (усунення власнику перешкод у користуванні майном) позовна давність не поширюється, адже має місце триваюче порушення прав.

Інших доводів щодо незаконності або необґрунтованості рішення суду скаржником не наведено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» залишити без задоволення.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 25 жовтня 2024 року.

Судді