Постанова

від 21.10.2024 по справі 926/6/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2024 р. Справа №926/6/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області за № 520 від 19.06.2024 року (вх. № 01-05/1793/24 від 24.06.2024 року)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 15.05.2024 року (суддя І.В. Марущак; повний текст рішення складено 27.05.2024 року)

у справі № 926/6/24

за позовом: Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації

до відповідача: Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області (надалі Мамалигівська сільська рада)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 (надалі Військова частина НОМЕР_1 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

про скасування державної реєстрації речових прав з одночасною зміною цих прав,

за участю:

від прокуратури: Котовська І.А. (посвідчення № 079555 від 17.06.2024 року);

від позивача (в режимі відеоконференції): Бельмега С.С. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача (в режимі відеоконференції): Ботич М.П. адвокат (ордер серії СЕ №1058501 від 01.02.2024 року);

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: ОСОБА_1 (самопредставництво юридичної особи),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

01.01.2024 року керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до Мамалигівської сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Військова частина НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про скасування державної реєстрації речових прав з одночасною зміною права державної власності на земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана земельна ділянка відноситься до земель оборони, оскільки знаходиться в межах прикордонної смуги та, в силу законодавчих обмежень, може перебувати лише у державній власності. Проте, незважаючи на цей факт, Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області видано наказ № 24-1806/14-18-сг від 22.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким Мамалигівській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Мамалигівської сільської ради передану у комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 7323082000:03:015:0003, площею 10,4877 га, про що, державним реєстратором Мамалигівської сільської ради Кордунян Е.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію цієї земельної ділянки за територіальною громадою, чим порушується право держави на володіння, розпорядження та використання даної земельної ділянки за призначенням. Разом із цим, жодних розпорядчих документів щодо передачі зазначеної земельної ділянки Чернівецькою обласної військовою (державною) адміністрацією не приймались.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 15.05.2024 року у справі №926/6/24 позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки за кадастровим номером 7323082000:03:015:0003, площею 10,4877 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Дністровського району Чернівецької області, за Мамалигівською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Мамалигівської сільської ради на підставі рішення державного реєстратора Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Кордунян Е.В. від 07.06.2019 № 32007720, з одночасною зміною права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації. Стягнуто з Мамалигівської сільської ради на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону 2147,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивована тим, що оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7323082000:03:015:0003, площею 10,4877 га, розташована між державним кордоном, який проходить по основному руслу річки Прут та лінією прикордонних інженерних споруджень, яка внесена до Державного земельного кадастру за номером 7323082000:02:001:0186, знаходиться у прикордонній смузі, відтак відноситься до земель оборони та в силу закону може перебувати лише у державній власності, а тому позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Зазначає, що позивачем пропущено законодавчо встановлений строк позовної давності. Стверджує, що ані при проведенні початкової інвентаризації земельної ділянки, ані при її формуванні та присвоєнні кадастрового номеру, ані при державній реєстрації ділянка не мала іншого призначення, окрім сільськогосподарського. Цільове призначення земельної ділянки до земель оборони не змінювалося ані державною установою, ані комунальною. Заявляє, що твердження прокурора, що земельна ділянка належить до земель оборони не доказано жодним чином, ані наданими до суду документами, ані в ході судового розгляду по суті. Звертає увагу суду на те, що саме ГУ ДГК у Чернівецькій області передало від імені держави спірну земельну ділянку. Вважає, що судом жодним чином не звернено уваги на те, ким та на якій підставі було передано спірну земельну ділянку. Відповідач вказує на те, що судом не надано жодної оцінки тому, що земельна ділянка дійсно перебуває між лінією державного кордону та лінією інженерних споруджень державної прикордонної служби України, але має сільськогосподарське призначення, а також те, що на даній земельній ділянці неможливо збудувати якісь споруди, будівлі, облаштувати інженерно-технічні і фортифікаційні споруди у зв`язку з тим, що ділянка перебуває у зоні постійного ризику підтоплення та постійно є підтопленою ділянкою. Заявляє, що судом не залучено по справі третю особу Управління екології та природних ресурсів у Чернівецькій області. Звертає увагу суду на те, що ініціатором передачі земельної ділянки виступила держава шляхом видання ГУ ДГК відповідного наказу. Просить рішення господарського суду Чернівецької області від 15.05.2024 року у справі №926/6/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, оскільки знаходиться в межах прикордонної смуги та в силу законодавчих обмежень може перебувати лише у державній власності. Вказує на те, що жодних розпорядчих документів щодо передачі зазначеної земельної ділянки Чернівецькою обласною військовою (державною) адміністрацією не приймались. Прокурор зазначає, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відноситься до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. Звертає увагу суду на те, що факт перебування земельної ділянки на місцевості між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень апелянтом не заперечувався та не оспорювався. Просить рішення господарського суду Чернівецької області від 15.05.2024 року у справі №926/6/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що земельна ділянка з кадастровим номером 7323082000:03:015:0003, площею 10,4877 га знаходиться у прикордонній смузі, а отже відноситься до земель оборони, які в силу законодавчих обмежень, можуть перебувати лише у державній власності. Вказує на те, що навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону. Зазначає, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. Просить рішення господарського суду Чернівецької області від 15.05.2024 року у справі №926/6/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Військова частина НОМЕР_1 подала додаткові пояснення у справі, в яких не погоджується з доводами, наведеними в апеляційній скарзі. Зазначає, що у межах прикордонної смуги військовим частинам надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону з метою забезпечення національної безпеки і оборони. Вказує на те, що спірна земельна ділянка розташована між державним кордоном, який проходить по основному руслу річки Прут та лінією прикордонних інженерних споруджень, відтак знаходиться у прикордонній смузі. Заявляє, що питання передачі спірної земельної ділянки в комунальну власність з Державною прикордонною службою України не погоджувалось. Просить рішення господарського суду Чернівецької області від 15.05.2024 року у справі №926/6/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у поясненнях на апеляційну скаргу підтримує доводи, наведені в апеляційній скарзі. Зокрема, зазначає, що в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення відсутні будь-які документи, які свідчать про належність спірних земельних ділянок до земель оборони, а доводи прокурора відносно меж земельних ділянок ґрунтуються на припущеннях. Заявляє, що технічна документація була погоджена та затверджена відповідно до вимог чинного законодавства. Стверджує, що жодного рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося. Зазначає, що перебування земельних ділянок в межах прикордонної смуги не відносить їх до земель оборони та не є причиною виникнення прав на них в органів охорони державного кордону, оскільки такі землі надаються в постійне користування лише для облаштування та утримання певних об`єктів та споруд. Заявляє, що до земель оборони відносяться лише ті земельні ділянки, які були надані для розміщення і постійної діяльності військових частин. Просить рішення господарського суду Чернівецької області від 15.05.2024 року у справі №926/6/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Прокурор та представник позивача просили залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи-2 Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області підтримав доводи апеляційної скарги.

Третя особа-1 Військова частина НОМЕР_1 не делегувала представника в судове засідання, про причини не повідомла.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) від 15.03.2018 № 45 надано дозвіл на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території об`єднаних територіальних громад.

На підставі цього наказу між Держгеокадастром та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» укладено договір від 16.03.2018 № 24-г на проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Чернівецькою регіональною філією ДП «Центр ДЗК» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, зокрема на території Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Дністровського району Чернівецької області загальною площею 283,1106 га.

Мамалигівська сільська об`єднана територіальна громада Дністровського району Чернівецької області утворена в рамках адміністративно-територіальної реформи 2015 року. Так, до складу громади увійшли Балковецька, Драницька, Мамалигівська, Несвоянська, Подвірненська та Стальнівська сільські ради Новоселицького району, які 12.08.2015 ухвалили рішення про добровільне об`єднання громад.

Рішенням Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації від 14.08.2015 №122-33/15 «Про утворення Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Новоселицького району Чернівецької області та призначення перших місцевих виборів» затверджено рішення про утворення Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Дністровського району Чернівецької області.

Вказана вище документація із землеустрою у встановленому порядку погоджена Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області відповідно до висновку про розгляд технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок від 20.11.2018 № 0-24-0.31-146/60-18.

На підставі погодженої документації із землеустрою, 22.11.2018 в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку за кадастровим номером 7323082000:03:015:0003, площею 10,4877 га, цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки землі запасу, що підтверджується витягом номер НВ-7302881082018 від 22.11.2018.

Згідно робочого інвентаризаційного плану земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Драницької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області (на даний час - Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Дністровського району Чернівецької області), що міститься у зазначеній документації із землеустрою, земельна ділянка площею 10,4877 га, щодо якої проводилась інвентаризація, належить до земель державної власності, не наданих у користування чи у власність.

Вказану технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, погоджено Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області 20.11.2018 відповідно до висновку № 0-24-0.31-146/60-18, в тому числі і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7323082000:03:015:0003, площею 10,4877 га, яка розташована на території Драницької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області (на даний час - Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Дністровського району Чернівецької області).

Зазначена земельна ділянка знаходиться згідно викопіюванням з програмного модуля Державного земельного кадастру, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7323082000:03:015:0003, площею 10,4877 га на місцевості між лінією державного кордону, який проходить по основному руслу річки Прут, та лінією прикордонних інженерних споруджень, яка внесена до Державного земельного кадастру за кадастровим номером 7323082000:02:001:0186, відтак знаходиться у прикордонній смузі.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області видано наказ № 24-1806/14-18-сг від 22.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким Мамалигівській сільській об`єднаній територіальній громаді передано у комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 7323082000:03:015:0003, площею 10,4877 га, яка розташована на території Драницької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області (на даний час - Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Дністровського району Чернівецької області).

На підставі зазначеного вище наказу державним реєстратором Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Кордунян Е.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7323082000:03:015:0003 за Мамалигівською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Мамалигівської сільської ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 7323082000:03:015:0003, площею 10,4877 га перебуває у комунальній власності Мамалигівської об`єднаної територіальної громади в особі Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області.

Як вбачається з відповіді Чернівецької обласної військової (державної) Адміністрації №0146-23/7788 від 24.10.2023, жодні розпорядчі документи щодо передачі зазначеної земельної ділянки Чернівецькою обласної військовою (державною) адміністрацією не приймались.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначені правові норми та обставини справи, суд констатує, що земельна ділянка кадастровий номер 7323082000:03:015:0003 належить до земель оборони, знаходиться у межах прикордонної смуги та може перебувати лише в державній власності, а з урахуванням вимог статті 122 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належать державі в особі уповноваженого органу - Чернівецької обласної військової адміністрації. Неправомірна реєстрація спірної земельної ділянки за відповідачем свідчить про порушення інтересів держави у сфері земельних відносин.

Бездіяльність Чернівецької обласної військової адміністрації щодо звернення до суду з відповідним позовом свідчить про нездійснення органом виконавчої влади захисту інтересів держави в сфері контролю за додержанням земельного законодавства та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Щодо суті спору.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

В силу положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини 2, пункту «в» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі оборони.

За змістом статті 115 Земельного кодексу України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.

В силу положень частини 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

У відповідності до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За змістом приписів абзацу 1, 2 статті 3 України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Відповідно до абзаців 1, 2 статті 22 Закону України «Про державний кордон України» з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 11473, прикордонна смуга - ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів. Відстань облаштування лінії прикордонних інженерних споруд від лінії державного кордону визначається органами Державної прикордонної служби (підпункт 21 пункту 2 - 1 Положення).

Провівши системний аналіз правових норм та обставин даної справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Таким чином, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

У цій справі суд встановив, що з аналізу змісту робочого інвентаризаційного плану земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Драницької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області (на даний час - Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Дністровського району Чернівецької області), що міститься у зазначеній документації із землеустрою, земельна ділянка площею 10,4877 га, щодо якої проводилась інвентаризація, належить до земель державної власності, не наданих у користування чи у власність.

Враховуючи вищезазначені правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 7323082000:03:015:0003 належить до земель оборони, тому з урахуванням вимог статті 84, 122 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належить виключно державі в особі її уповноваженого органу.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

У відповідності до частини 1 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

За положеннями частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року у справі №680/214/16-ц вказала:

«Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі №587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52)).»

Враховуючи вищенаведену позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір має приватноправовий характер, оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки, а відтак з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції в оскарженому рішенні правомірно виснував про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Стосовно доводів про незалучення судом першої інстанції в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління екології та природних ресурсів у Чернівецькій області.

Згідно з частиною 1-3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

В матеріалах даної справи наявні доповнення Мамалигівської сільської ради від 25.04.2024 року № 346 (вх.№1188 від 29.04.2024), в яких рада просила залучити Управління екології та природних ресурсів у Чернівецькій області до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, додавши копію рішення від 21.12.1993 року Чернівецької обласної ради (з додатками) та кольорове викопіювання земельної ділянки.

Водночас, як видно зі змісту протоколу судового засідання від 30.04.2024 року та змісту оскарженого рішення у справі №926/6/24, суд ухвалив залишити без розгляду вказані доповнення на підставі ч.2 ст.207 ГПК України, якою унормовано, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки згідно з ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.04.2024 року було закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до розгляду по суті, суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду подані доповнення на підставі ч.2 ст.207 ГПК України.

Щодо позовної давності.

За змістом статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте, в матеріалах даної справи відсутні докази звернення відповідача до суду першої інстанції із заявою про застосування позовної давності у цьому спорі, що унеможливлює розгляд питання про застосування позовної давності на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції.

Колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Чернівецької області від 15.05.2024 року у справі №926/6/24.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області за № 520 від 19.06.2024 року (вх. № 01-05/1793/24 від 24.06.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернівецької області від 15.05.2024 року у справі № 926/6/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех