Постанова

від 30.04.2024 по справі 904/4018/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4018/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Малега С.О. (в залі суду)

від відповідача: Сергач А.В. (в залі суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 (повний текст складено та підписано 08.03.2023 суддя Мілєва І.В.) у справі №904/4018/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор ХХІ", Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" м.Дніпро

про визнання частково недійсним кредитного договору та визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки (майнової поруки)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор ХХІ" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "ПриватБанк", в якій (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить:

- визнати частково недійсним кредитний договір № КП461-Г від 20.03.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ТОВ Істейтглобал, з урахуванням змін та доповнень внесених договором від 25.07.2016 про внесення змін до кредитного договору № КП461-Г від 20.03.2011 в частині сплати винагороди за користування кредитом, зокрема: пункт А.12. - повністю; пункт 2.3.8 - в частині винагороди за користування кредитом; пункт 4.7. - з урахуванням змін, внесених договором від 25.07.2016 про внесення змін до кредитного договору № КП461-Г від 20.03.2011 - повністю; пункт 2 договору від 25.07.2016 про внесення змін до кредитного договору № КП461-Г від 20.03.2011 повністю;

- визнати припиненими (припинити) правовідносини за договором іпотеки (майнової поруки) № КП 461-Г-ДИ4 від 19.12.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правовий Альянс".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/4018/22 позов задоволено частково. Визнано припиненими (припинити) правовідносини за договором іпотеки (майнової поруки) № КП 461-Г-ДИ4 від 19.12.2012, укладенимміж Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правовий Альянс". В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор ХХІ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Істейтглобал (позичальника) за кредитним договором №КП461-Г від 20.03.2011 між ТОВ ЮК Правовий Альянс (іпотекодаввець) та відповідачем (іпотекодержатель) 19.12.2012 було укладено договір майнової поруки (іпотеки) №КП461-Г-ДИ4, згідно до п.7. якого, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 19, І-6, ІІІ-6, V-6, що розташовані за адресою м. Дніпро, вул. Чкалова (Святослава Хороброго), будинок 12, загальною площею 784, 9 кв.м, яке, в свою чергу, в подальшому 24.10.2017р., відповідно до умов укладенного між ТОВ Юридична компанія Правовий Альянс (продавець) та ТОВ Луксор XXI (покупець) договору купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.29-32), придбано позивачем. ТОВ ЮК Правовий Альянс юридичну особу припинено 09.07.2018 в результаті ліквідації. Власником вказаного нерухомого майна є позивач ТОВ Луксор XXI, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №324292690 від 28.02.2023. За відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень позивач добросовісно покладався на ці відомості при укладанні договору купівлі-продажу та набув право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволенню позовні вимоги щодо визнання припиненими (припинення) правовідносин за договором іпотеки (майнової поруки) № КП 461-Г-ДИ4 від 19.12.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правовий Альянс".

Оскільки Позивач не довів, яким чином порушено зі сторони відповідача права позивача внаслідок укладання кредитного договору № КП461-Г від 20.03.2011 в частині сплати винагороди та внесення змін та доповнень договором від 25.07.2016, місцевий господарський суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної частини позовних вимог.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/4018/22 в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю ЛУКСОР ХХ до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ЛУКСОР ХХ до акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про визнання припиненими правовідносини за договором іпотеки (майнової поруки) № Кп 461-Г-ДИ4 від 19.12.2012 відмовити повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що 26.03.2015 Позичальником були перераховані кошти для погашення Кредиту та нарахованих процентів, які були зараховано в погашення основної суми боргу та процентів. Заборгованість з винагороди не сплачувалася.

Факт несплати Позичальником заборгованості за передбаченою пунктом 4.7 Кредитного договору винагородою за користування кредитними коштами відображений в Оскаржуваному рішенні і не спростований в ході розгляду справи.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ ЮК «ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС» був укладений договір іпотеки № КП 461-Г-ДИ4 від 19.12.2012, посвідчений приватним нотаріусом Днінропетровського місткого нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 13908 (далі - Іпотечний договір). Термін дії договору - до повного виконання Позичальником та Іпотекодержателем зобов`язань за Кредитним договором.

Вказує, що рішення Жовтневого районного суду від 28.09.2017 по справі №201/5561/17 про визнання недійсним Кредитного договору, визнання припиненими договорів майнової поруки (іпотеки), в тому числі - Іпотечного договору, і договору поруки, на підставі якого до державного реєстру були внесені відомості про припинення обтяжень Предмету іпотеки на користь Банку, скасоване, а іпотека, є чинною для нового власника предмета іпотеки в силу приписів статті 23 Закону Україпи «Про іпотеку».

Оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5561/17 було оскаржене АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційному порядку у встановлений ЦПК України строк, воно не набрало законної сили на момент прийняття Держаним реєстратором рішень та вчинення реєстраційних дій з реєстрації припинення обтяжень Банку, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень про набрання рішенням законної сили.

Вказує, що Державний реєстратор був обізнаний про наявність встановленої судом заборони на вчинення реєстраї йних дій стосовно предмета іпотеки, оскільки 25.04.2017 особисто зареєстрував зазначене обтяження в Державному реєстрі, а 24.10.1017 - зареєстрував його припинення.

Разом з тим, не зважаючи на наявність чинної та зареєстрованої Державним реєстратором особисто заборони суду, 10.10.2017 Державним реєстратором - приватним нотаріусом Мошковською Н.М. були прийняті протиправні рішення та незаконно і на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили, були вчинені реєстраційні дії щодо реєстрації в Державному реєстрі припинення обтяжень предмета іпотеки на користь АТ КБ «Приватбанк».

Вважає, що право власності на Предмет іпотеки за Іпотечним договором фактично перейшло до іншої пов`язаної як з Позичальником, так і з іншими іпотекодавцями особи за безоплатним договором, метою якого є ні що інше, ніж унеможливлення стягнення на Предмет іпотеки в зв`язку з невиконанням зобов`язань за Кредитним договором. Відповідно, ТОВ «ЛУКСОР XXI» ні в якому разі не може вважатися добросовісним набувачем Предмету іпотеки.

Скаржник стверджує, що оскільки в новій редакції позовної заяви змінені підстави позову, та початкову позовну вимогу доповнено новою вимогою, подана Позивачем заява про збільшення позовних вимог не відповідає приписам статті 46 ГПК України та, відповідно, повинна була залишена судом без розгляду.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем по справі подано відзив на апеляційну скаргу, вважає, що обставини зазначені в апеляційній скарзі є повністю незаконними та необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві, а тому не підлягають задоволенню. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять будь-якого посилання на порушення судом норми процесуального права та/або неправильного застосування норми матеріального права.

В свою чергу оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 року є повністю законним та обґрунтованим, ухваленим судом з дотриманням матеріальних та процесуальних норм, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

Ухвалою суду від 12.04.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/4018/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/4018/22.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г., на підставі розпорядження керівника апарату суду №513/23 від 19.04.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тощо проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіну О.В., Чус О.В.

Ухвалою суду від 19.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/4018/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.05.2023 о 12:00 годин.

У зв`язку з виходом з відпустки судді Іванова О.Г., на підставі розпорядження керівника апарату суду №669/23 від 17.05.2023 справу №904/4018/22 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

22.05.2023 судове засідання не відбулося через перебування судді Березкіної О.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 25.05.2023 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.08.2023 о 12:40 годин.

28.08.2023 розпорядженням в.о.керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4018/22 у зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою суду від 28.08.2023 справу №904/4018/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Березкіної О.В., Кощеєва І.М.

28.08.2023 до судового засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не з`явися, докази належного повідомлення відсутні в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 28.08.2023 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/4018/22 відкладено на 26.09.2023 на 11:30 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Березкіної О.В. з 26.09.2023 розгляд справи №904/4018/22 в призначені ухвалою суду від 28.09.2023 дату та час не відбулось.

Рішенням ВРП від 28.09.2023р. ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №2402/23 від 09.10.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М, Чус О.В.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду №2403/23 від 09.10.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.

Ухвалою суду від 09.10.2023 справу №904/4018/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Чус О.В., Мороз В.Ф. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.11.2023 о 11:30 годин.

У зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Кощеєва І.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду №2694/23 від 06.11.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.11.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою від 06.11.2023 справу №904/4018/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляцыйного господарського суду від 07.11.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.01.2024 на 10:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, в залі засідань № 207, а в разі надходження відповідних заяв чи клопотань - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів учасників провадження у справі та програмного забезпечення "EasyCon".

30.01.2024 до судового засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не з`явився, докази належного повідомлення відсутні в матеріалах справи.

Ухвалою Центрального апеляцыйного господарського суду від 07.11.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.04.2024 на 10:00 год.

30.04.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

20.03.2011 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Істейтглобал укладено кредитний договір №КП461-Г. За умовами даного договору ТОВ Істейтглобал встановлено кредитний ліміт у розмірі 32 900 000,00 грн з кінцевим терміном повернення 19.03.2041.

В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Істейтглобал (позичальника) за кредитним договором №КП461-Г від 20.03.2011 між ТОВ ЮК Правовий Альянс (іпотекодаввець) та відповідачем (іпотекодержатель) 19.12.2012 було укладено договір майнової поруки (іпотеки) №КП461-Г-ДИ4.

Відповідно до п.7. договору поруки в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та іпотекодавцем за цим договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 19, І-6, ІІІ-6, V-6, що розташовані за адресою м. Дніпро, вул. Чкалова (Святослава Хороброго), будинок 12, загальною площею 784, 9 кв.м.

Вказане нерухоме майно в подальшому придбано позивачем у ТОВ ЮК Правовий Альянс за договором купівлі продажу від 24.10.2017.

ТОВ ЮК Правовий Альянс юридичну особу припинено 09.07.2018 в результаті ліквідації.

Власником вказаного нерухомого майна є позивач ТОВ Луксор XXI, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №324292690 від 28.02.2023.

Разом з тим 24.10.2017 між ТОВ Юридична компанія Правовий Альянс (продавець) та ТОВ Луксор XXI (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.29-32), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., зареєстрований в реєстрі за №2021 (далі - договір купівлі-продажу).

Відповідно до п.1.1. договору купівлі-продажу продавець передає нерухоме майно у власність покупцю, а покупець приймає нерухоме майно і зобов`язується сплатити за нього обговорену грошову суму.

Об`єктом нерухомого майна, що відчужується за цим договором, є нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: місто Дніпро, вул. Святослава Хороброго, будинок 12 (дванадцять), приміщення № 19, І-6, ІІІ-6, V-6 (надалі - нерухоме майно). Опис нерухомого майна: в офісному комплексі Цитадель-2 літ. А-6 на VI поверсі приміщення №19 поз. 1-8, 8а, 8б, 8в-29, 30а, 31а, І, площею 578,4 кв.м.; на VI поверсі приміщення І-6, ІІІ-6, V-6, площею 51,4 кв.м., на мансардному поверсі приміщення № 19 поз. 30-37, площею 155,1 кв.м. Загальна площа нежитлових приміщень 784,9 кв.м. (п.1.2.договору купівлі-продажу).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи щодо того, що 20.03.2011 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Істейтглобал укладено кредитний договір №КП461-Г. За умовами даного договору ТОВ Істейтглобал встановлено кредитний ліміт у розмірі 32 900 000,00 грн з кінцевим терміном повернення 19.03.2041.

За текстом позовної заяви : « … Як зазначалось позивачем в позовній заяві, ще однією підставою для припинення договору іпотеки (майнової поруки) є той факт, що на момент звернення з даним позовом ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» було погашено кредит за кредитним договором № КП461-Г від 20 березня 2011року

В матеріалах справи №201/5561/17 (Том 1, а.с. 204-206) яка перебуває в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа Товариств з обмеженою відповідальністю «ІСТЕЙТГЛОБАЛ», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Правовий альянс» про визнання недійсним кредитного договору та визнання припиненими договору майнової поруки (іпотеки) та договору поруки, міститься «Розрахунок заборгованості за договором № КП461-Г від 20 березня 2011 року станом на 25.05.2018 року», наданий банком, відповідно до якого:

Загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом) кредиту в т. ч. залишок простроченої заборгованості 0,00 UАН

Загальний залишок заборгованості за процентами , нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом 0,00 UAH

Тобто, згідно з розрахунком, станом на 30.05.2014 року, кредит був повністю погашений та заборгованості за наданим кредитом (тілом) кредиту та за процентами, ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» перед банком не мало, так як і не має заборгованості по сьогоднішній день…» .

На підтвердження відповідних тверджень, позивачем додано до матеріалів справи фотокопію з матеріалів справи № 201/5561/17 (т.1 а.с. 41-43).

Колегія суддів констатує, що примірник фотокопії «Розрахунку заборгованості за договором № КП461-Г від 20 березня 2011року…», якмй за твердженням позивача, зроблений зі сторінок 204- 206) справи № 201/5561/17 не містить необхідних реквізитів особи яка здійснила копіювання і посвідчення копії.

В свою чергу, на спростування тверджень позивача про повне погашення заборгованості за договором № КП461-Г від 20 березня 2011року відповідач надав виписку з рахунка 20690057007108 за період з 20.03.2011р. по 08.08.2022р. (т.1 а.с. 100-115) та розрахунок заборгованості за винагородою за договором № КП461-Г від 20 березня 2011року, згідно якого вона становить 25 253 565,75 грн (т.1 а.с. 116-132).

Оскільки постановою Верховного суду від 22.12.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93794709) залишено без змін Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/76753774), якою, в свою чергу, скасовано Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року про визнання припиненими (припинено правовідносини) за договором іпотеки (майнової поруки) від 19 грудня 2012 року № КП 461-Г-ДИ4 та договором поруки від 19 грудня 2012 року № КП461-Г-П2, укладеними між ТОВ «ЮК «Правовий Альянс» ПАТ КБ «ПриватБанк», Провадження у справі за позовом Савіна закрито, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими в розумінні статтей 76-77 Господарського процесуального кодексу України доказами його твердження про погашення ТОВ «ЮК «Правовий Альянс» заборгованості за договором № КП461-Г від 20 березня 2011року.

Колегія суддів констатує, що відповідно до описової частини оспорюваного рішення : « … Позивач подав до суду Розрахунок заборгованості за договором № КП461-Г від 20 березня 2011 року станом на 25.05.2018 року (наданий, за твердженнями позивача, банком в матеріалах справи №201/5561/17 - том 1 а.с. 204-206, яка перебуває в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Істейтглобал, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Правовий альянс про визнання недійсним кредитного договору та визнання припиненими договору майнової поруки (іпотеки) та договору поруки), відповідно до якого:

- загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом) кредиту в т. ч. залишок простроченої заборгованості 0,00 грн;

- загальний залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом 0,00 грн (а.с.41-43).

Тобто, згідно з розрахунком кредит був повністю погашений та заборгованості за наданим кредитом (тілом) кредиту та за процентами ТОВ Істейтглобал перед банком не мало…» .

Враховуючи вищевикладене, твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу : « … Суд, в оскаржуваному рішенні жодним чином не відображав факт несплати ТОВ «Істейтглобал» заборгованості за передбачуваною п.4.7 Кредитного договору винагородою за користування кредитними коштами, оскільки це не входило до предмету дослідження при розгляді справи. Навпаки, суд на стр. 9 оскаржуваного рішення, суд зазначив, що згідно з розрахунком кредит був повністю погашений та заборгованості за наданим кредитом (тілом) кредиту та за процентами ТОВ «Істейтглобал» перед банком не мало…» визнаються колегією суддів такими, що носять характер помилки вибіркових доказів (приховування доказів, помилка неповних доказів) оскільки вказують на ту частину рішення, яка, як здається стороні підтверджує її позицію, ігноруючи при цьому ту обставину, що в цій частині свого рішення, суд першої інстанції лише цитував позицію позивача, не роблячи при цьому своїх висновків щодо відповідності цієї позиції фактичним обставинам справи.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ ЮК «ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС» був укладений договір іпотеки № КП 461-Г-ДИ4 від 19.12.2012, посвідчений приватним нотаріусом Днінропетровського місткого нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 13908 (далі - Іпотечний договір). Термін дії договору - до повного виконання Позичальником та Іпотекодержателем зобов`язань за Кредитним договором.

Згідно з пунктом 1 Іпотечного договору предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку Майна, зазначеного в пункті 7 цього договору, в забезпечення виконання Позичальником перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником забов`язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання Іпотокодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку Майна переважно перед іншими кредиторами Позичальника та (або) Іпотекодавця.

10.10.2017приватним нотаріусом Мошковською Наталією Миколаївною (далі - Державний реєстратор) в Державному реєстрі зареєстровані відомості про припинення обтяжень Предмета інотеки на користь Банку на підставі Іпотечного договору (т.1 а.с. 188). Підставою для припинення зазначено « рішення суду , серія та номер 201/5561/17, виданий 28.09.2017, видавник Жовтневий райноний суд м.Дніпропетровська, рішення судун зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 69235088, набрало законної сили 10.10.2017р.»

При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру судових рішень рішення у справі № 201/5561/17: Надіслано для оприлюднення: 02.10.2017. Зареєстровано: 02.10.2017 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/69235088).

Відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 1 статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до описової частини ухвали Жовтневого районного суду від 18.10.2017р., якою скасувано заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження та проведення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень: 19, І-6, ІІІ-6, V-6, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Святослава Хороброго (Чкалова), 12, загальною площею 784,9 кв. м., яку вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року : « Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 11 жовтня 2017 року звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову…».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що станом 10.10.2017р. рішення у справі № 201/5561/17 не набрало законної сили, а ухвала Жовтневого районного суду від 18.10.2017р. не існувала.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу « … 1. Якщо Позивач вважав та вважає, що зазначені дії реєстратора є неправомірні та незаконні, він мав би оскаржити такі дії в передбаченому законом порядку. Проте, Позивач не скористався таким правом та суду не надав доказів, які б підтверджували оскарження таких дій.

2.Такі обґрунтування не відповідають дійсним обставинам справи та ст.ст. 223, 224 ЦПК України (в редакції яка діяла на момент прийняття судом рішення, а саме на 28.09.2017p.), відповідно до яких, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Звертаю увагу суду, що відповідно до інформації щодо стану розгляду справ на електронному порталі Судова влада, дата надходження апеляційної скарги на Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 p., було - 23.10.2017 року, тобто після закінчення строку для подання апеляційної скарги…

… Відмовляючи у задоволенні позовних вимог по справі № 904/3418/22. суд дійшов до наступних висновків про те. що: «Відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 p., набрало законної сили 10.10.2017 року, тоді як дата надходження апеляційної скарги на Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 p., зазначена

23.10.2017року, тобто апеляційна скарга подана була вже після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

До матеріалів справи також надано копію рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (а.с.186-193) на звороті якого міститься штамп про те. що судове рішення набрало законної сили -10.10.2017.

Відтак, судом встановлено, що на момент винесення оскаржуваних рішень та вчинення реєстраційних дій, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 28.09.2017 року у справі № 201/5561/17 набрало законної сили, відповідно державний реєстратор діяв правомірно…» спростовуються тим фактом, що постановою Верховного суду від 22.12.2020 року залишено без змін Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року про скасування Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року у справі № 201/5561/17, а містом ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року у справі № 201/5561/17 Провадження № 22-ц/774/7579/17 про відкриття апеляційного провадження встановлено, що : « …Апеляційна скарга подана в строк передбачений ст. 294 ЦПК України і відповідає вимогам ст. 295 ЦПК України…» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/70519891)

З урахуванням предмету позовних вимог, доводи апеляційної скарги в частині оскарження правомірності дій Державного реєстратора - приватного нотаріуса Мошковської Н.М., викладені в розділі « 2.2.Щодо прийняття Державним реєстратором рішень та вчинення реєстраційних дій під час встановленої судом заборони» апеляційної скарги не розглядаються колегією суддів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов`язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Співвідношення зазначених положень законодавства дає змогу дійти висновку про те, що Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.10.2017 ТОВ ЮК Правовий альянс передало у власність ТОВ Луксор XXI нерухоме майно (за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Святослава Хороброго (Чкалова), 12 приміщення № 19, 1-6, ІІІ-6, V-6).

Предметом позовних вимог в редакції позовної заяви (нова редакція) (т. 1 а.с. 145-150) про визнання припиненими (припинити правовідносини) за договором іпотеки (майнової поруки) № КП 461 Г-ДИ-4 від 19 грудня 2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приват Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Правовий Альянс». Тобто, позивач ТОВ Луксор XXI звертається до суду з позовом про визнання припиненення правовідносин за договором іпотеки між відповідачем і колишнім власником нерухомого майна - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Правовий Альянс».

Колегія суддів констатує, що позивачем не доведено яким чином правовідносини між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приват Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Правовий Альянс» за договором іпотеки (майнової поруки) № КП 461 Г-ДИ-4 від 19 грудня 2012 року впливають на права і обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю Луксор XXI, що дає підстави для висновку, що дана юридична особа є неналежним позивачем у даній справ і, що, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Вищенаведене дозволяє не приймати до уваги доводи ТОВ Луксор XXI, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що : « … за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень Позивач добросовісно покладався на ці відомості при укладанні договору купівлі-продажу та набув право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, мотивуючи свої висновки наступним.

Так, Конституційний Суд України у рішенні від 14.07.2020 № 8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ "Про іпотеку" вказав, що обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей ріо Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою Факту такого обтяження.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.І ст.З ЦК України). Відповідно до п.1 ч.І ст.З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20)…» , як такі, що мають досліджуватися судом при подані відповідного позову в інтересах самого позивача.

Оскільки предметом вимог апеляційної скарги лише скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог, доводи апеляціійної скарги, викладені в її розділі : « 2.4.ІІІодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права.» відхиляються в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частнини 1 статті 237 Господарського процесульного кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів констатує, що за текстом мотивуальної частини оспорюванного рішення : « …Однією із позовних вимог позивач заявляє визнання з 19.12.2012 (моменту первинної реєстрації запису про іпотеку 22759933 та запису про обтяження 22757218) права Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, як іпотекодержателя, щодо обтяження іпотекою та забороною на нерухоме майно нежитлові приміщення 19, 11-6, ІІІ-6, V-6, що розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вулиця Святослава Хороброго (вулиця Чкалова), будинок 12, загальною площею 784,9 кв.м, які були предметом іпотеки за договором іпотеки №КП461-Г-ДИ4 від 19.12.2012, укладеним між Акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк та ТОВ ЮК Правовий альянс. Мета даної вимоги полягає в тому, що б у разі можливого задоволення позову в частині визнання права Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, як іпотекодержателя, звернутись до суду з позовом до ТОВ Луксор XXI про звернення стягнення па предмет іпотеки, у зв`язку з наявною заборгованістю по кредитному договору у вигляді винагороди. Така незаконна схема банку, метою якої є заволодіння нерухомим майном, яким забезпечене виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором КП461-Г від 20.03.2011 року, вже реалізовується шляхом подачі банком позову до дійсних власників іпотеки, зокрема: в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 904/3001/22 за позовом ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Істейтглобал, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначене потенційно зумовлює пряме порушення інтересів позивача як добросовісного набувача.

Позивач зазначає, що з метою унеможливлення втручання у право позивача мирного володіння майном, яке було предметом іпотеки за договором іпотеки (майнової поруки) №КП 461-Г-ДИ4 від 19.12.2012, позивач має право на звернення до суду із відповідним позовом, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не суперечить вимогам чинного законодавства.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Винагорода банку…

Нарахування/виплата такої винагороди не може…

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг…

Згідно зі ст.47 Закону України Про банки і банківську діяльність…

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Цей принцип є …

У ч. 1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що …

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу…

У цьому контексті варто зазначити, що принцип справедливості, добросовісності і розумності обмежує дію принципу свободи договору. Учасники цивільних правовідносин можуть, зокрема укладати договори і на свій розсуд визначати їх умови, але з урахуванням прав і інтересів контрагентів.

Таку ж позицію висловив і Конституційний Суд України у рішенні від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011 та у пункті 3.2 цього рішення вказав, що одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п.3 ст.3 ЦК України. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Так, принципи справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Більше того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що поведінка учасників правовідносин має відповідати іншим засадам цивільного законодавства таким, як справедливість, добросовісність, розумність.

Таку правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 № 920/418/19, від 07.04.2021 у справі № 910/10514/20 та в низці інших справ.

Свобода договору передбачає абсолютну прозорість всіх його елементів.

У ч.1,3 ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 20.05.2021 у справі №904/5748/18, в якій також зазначено (п.88): оскільки встановлена в договорі винагорода значно перевищує розмір отриманого кредиту, а тому не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права, що є самостійною підставою для визнання пунктів кредитного договору в частині сплати винагороди за користування кредитом недійсними, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що умови Кредитного договору від 09.10.2013 № 4313657И в редакції додаткової угоди від 14.08.2014, за якими підприємство повинно сплатити, крім відсотків за користування кредитом, ще й винагороду за користування кредитом, є несправедливими умовами договору та відповідно до статті 203 ЦК України ці умови договору є недійсними.

Однак господарський суд звертає увагу та враховує наступне.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 …

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як …

Тобто інтерес позивача має бути…

Як вже було вище зазначено, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення першої позовної вимоги щодо визнання припиненими (припинення) правовідносин за договором іпотеки (майнової поруки) № КП 461-Г-ДИ4 від 19.12.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правовий Альянс".

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Луксор ХХІ", як позивачем не обгрунтовано суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту…» судом першої інстанції не встановлено, яким саме чином взаємовідносини, які виникли між сторонами договору іпотеки (майнової поруки) №КП 461-Г-ДИ4 від 19 грудня 2012 року впливають на права і обов`яхки позивача .

Відповідно до пунтку 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, відповідно до пунтку 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Оскільки колегія суддів з вищенаведених підстав дійшла висновку що Товариство з обмеженою відповідальністю Луксор XXI є неналежним позивачем у даній справі, Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/4018/22 у частині задоволення позовних вимог про припинення правовідносин за договором іпотеки (майнової поруки) №КП 461-Г-ДИ4 від 19 грудня 2012 року укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Правовий Альянс» підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3721,50 грн. підлягають стягненню з з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР ХХІ».

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/4018/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/4018/22 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог про припинення правовідносин за договором іпотеки (майнової поруки) №КП 461-Г-ДИ4 від 19 грудня 2012 року укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Правовий Альянс» відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР ХХІ» (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд.35-Б, корп.1, ідентифікаційний код юридичної особи: 41276918) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) 3721,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.10.2024.

ГоловуючийсуддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус