Рішення

від 15.10.2024 по справі 904/3374/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3374/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Перещепинського професійного ліцею (Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, м. Перещепине)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Чередниченко О.С.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Перещепинського професійного ліцею про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1295958,75грн, з якої: 1265086,89грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 13325,26грн трьох відсотків річних, 17546,60грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №229/24/2024 від 31.01.2024 в частині своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.08.2024.

20.08.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з тим, що в період з 27.08.2024 по 09.09.2024 представник позивача буде перебувати у черговій відпустці та не зможе бути присутньою у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024 відкладено підготовче засідання на 17.09.2024.

У судове засідання 17.09.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.10.2024.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялись ухвали суду від 05.08.2024, 29.08.2024, 17.09.2024 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 51221, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, м. Перещепине, вул. Шевченка, буд. 141.

Доказом вручення ухвал суду від 05.08.2024, 29.08.2024 є рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №0690249799196, 0690252554226, згідно з якими відповідач отримав 10.09.2024 ухвалу суду від 05.08.2024 та 26.09.2024 - ухвалу суду від 29.08.2024 (а.с. 48, 54 том 1).

Враховуючи дату отримання ухвали суду про відкриття провадження 10.09.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 25.09.2024 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило і поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 15.10.2024 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно з частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин до суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 15.10.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" у відповідності із Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.

У червні 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018).

Відповідно до пункту 1.2.7 Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

30.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі постачальник, позивач) та Перещепинським професійним ліцеєм (далі замовник, споживач, відповідач) укладено договір постачання електричної енергії споживачу №229/24/2024 (далі договір).

Відповідно до пункту 2.2 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обов`язковою умовою постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (пункт 2.2 договору).

Приписами пункту 2.3 договору визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з доби, якої споживач включений до реєстру споживачів постачальника по

31 грудня 2024 року становить 14632кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

За змістом пункту 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком №1 до цього договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що визначається відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційної пропозицією, яка є додатком №2 до договору. Ціна 1кВт*год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії становить 5,80грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії 4,83333грн; - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,96667грн.

Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 84865,59грн, з урахуванням ПДВ 14144,27грн (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.10 договору оплата рахунку та акту приймання передачі товару постачальника має бути здійсненна споживачем у строки, визначені у рахунку та акті-приймання передачі товару протягом 14 календарних днів від дати його отримання, але не пізніше 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії. Згідно з статтею 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. У разі затримки фінансування на вказані цілі, споживач здійснює розрахунки з постачальником протягом 20 календарних днів з дня надходження коштів на його рахунок.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів постачальника до 31.12.2024 (включно), а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором (пункт 14.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір постачання електричної енергії споживачу №229/24/2024 від 31.01.2024 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Сторонами відповідно до умов договору укладено додаток №1 до договору (а.с. 21 том 1) та додаток №2 до договору "Комерційна пропозиція" (а.с. 22-24 том 1).

Відповідно до пункту 4 додатку №2 договору рахунок на оплату виставляється постачальником протягом 2 робочих днів після отримання постачальником інформації від адміністратора комерційного обліку про обсяги поставленої електричної енергії об`єктам споживача, але не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем поставки електричної енергії. Оплата рахунку та акту приймання передачі товару постачальника має бути здійсненна споживачем у строки, визначені у рахунку та акті-приймання передачі товару протягом 14 календарних днів від дати його отримання, але не пізніше 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії. Згідно з статтею 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. У разі затримки фінансування на вказані цілі, споживач здійснює розрахунки з постачальником протягом 20 календарних днів з дня надходження коштів на його рахунок.

Додатки №№ 1, 2 підписані сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до них.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору за період з січня 2024 року по березень 2024 року постачальником поставлено споживачу, а споживачем отримано та використано електричну енергію в загальному розмірі 236491,00кВт*год на загальну на суму 1279607,19грн.

На підтвердження наведеного, позивач надав докази направлення відповідачу рахунків та актів, а саме:

- рахунок на оплату №251501824804 від 31.01.2024 за січень 2024;

- рахунок на оплату №258001802602 від 29.02.2024 за лютий 2024;

- рахунок на оплату №250801619543 від 31.03.2024 за березень 2024;

- акт прийому-передачі електричної енергії №251501824804-1 від 31.01.2024 на суму 747625,28грн з ПДВ з обсягом споживання 128901,00кВт*год;

- акт прийому-передачі електричної енергії №258001802602-1 від 29.02.2024 на суму 344027,24грн з ПДВ з обсягом споживання 75184,00кВт*год;

- акт прийому-передачі електричної енергії №250801619543-1 від 31.03.2024 на суму 187954,67грн з ПДВ з обсягом споживання 32406,00кВт*год (а.с. 9-11, 27-29 том 1).

Відповіді або заперечень на вищезазначені акти та виставлені позивачем рахунки для оплати електричної енергії відповідачем до матеріалів справи не надано.

Також, на підтвердження загального обсягу поставленої (використаної) електричної енергії відповідачем за період з 01.01.2024 до 31.03.2024 у розмірі 236491,00кВт*год, позивач надає дані комерційного обліку оператора системи розподілу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (а.с. 25 том 1).

Як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався за фактичний обсяг поставленої (використаної) електричної енергії у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 1265086,89грн.

З метою досудового врегулювання питання щодо погашення виниклої заборгованості позивачем була направлена на адресу відповідача вимога №23942/кпмр від 02.05.2024 про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію. Однак, відповідь на вимогу не отримана, сума боргу не сплачена.

Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору постачання електричної енергії споживачу, строк його дії, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів (пункт 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пункт 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів та вартості електричної енергії.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу споживання електричної енергії за зазначених в актах об`ємах відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 5.10 договору та у пункті 4 додатка №2 порядок розрахунків за електричну енергію та відсутність доказів їх отримання відповідачем, приймаючи до уваги її споживання відповідачем, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:

- 20.02.2024 за актом №251501824804-1 від 31.01.2024 прийому-передачі електричної енергії до договору №229/24/2024 за січень 2024 року на суму 747625,28грн з ПДВ, прострочення з 21.02.2023;

- 20.03.2024 за актом №258001802602-1 від 29.02.2024 прийому-передачі електричної енергії до договору №229/24/2024 за лютий 2024 року на суму 344027,24грн з ПДВ, прострочення з 21.03.2023;

- 22.04.2024 (20.04.2024 та 21.04.2024 вихідні дні) за актом №250801619543-1 від 31.03.2024 прийому-передачі електричної енергії до договору №229/24/2024 за березень 2024 року на суму 187954,67грн з ПДВ, прострочення з 23.04.2023.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 1265086,89грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних 13325,26грн за загальний період з 14.02.2024 по 08.07.2024 та інфляційні втрати 17546,60грн за загальний період з 14.02.2024 по 08.07.2024 (розрахунок - а.с. 30-31 том 1).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята статті 254 Цивільного кодексу України).

Також, позивачем при розрахунку не враховано те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, здійснених відповідачем оплат та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у загальному розмірі 12642,50грн за загальний період з 21.02.2024 по 08.07.2024.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат щодо заборгованості у розмірі 346438,87грн за період з березня по квітень 2024 року не враховано наступні положення.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, оплат здійснених відповідачем та меж позовних вимог, за результатом здійсненого судом перерахунку інфляційні втрати підлягають зменшенню і становлять 15823,02грн.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 1293552,41грн, з якої: 1265086,89грн - заборгованості за спожиту електричну енергію, 12642,50грн трьох відсотків річних, 15823,02грн - інфляційних втрат.

Судом були досліджені всі документи, які надані позивачем та надана їм правова оцінка.

Стосовно інших доводів позивача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані позивачем, аргументи позивача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 15522,62грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до Перещепинського професійного ліцею про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1295958,75грн, з якої: 1265086,89грн - заборгованості за спожиту електричну енергію, 13325,26грн - трьох відсотків річних, 17546,60грн - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Перещепинського професійного ліцею (51221, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, м. Перещепине, вул. Шевченка, буд. 114, ідентифікаційний код 25756779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42082379) 1265086,89грн - основного боргу, 12642,50грн трьох відсотків річних, 15823,02грн - інфляційних втрат та 15522,62грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Перещепинського професійного ліцею на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" 682,76грн трьох відсотків річних та 1723,58грн - інфляційних втрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 25.10.2024.

Суддя В.О. Татарчук