Рішення

від 15.10.2024 по справі 904/3396/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3396/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" (Харківська обл., Красноградський р-н, с. Наталине)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, смт Карнаухівка)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Костиря Г.А.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство Фірма "Юкон Агро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2130075,60грн, з якої: 1998502,97грн основного боргу, 87605,57грн пені, 43967,06грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №240524-1 від 24.05.2024 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2024 відкладено підготовче засідання на 19.09.2024.

У судове засідання 19.09.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.10.2024.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвали суду від 06.08.2024 (про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі), 07.08.2024 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 51990, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, смт Карнаухівка, вул. Кам`янська, буд. 1.

Доказом вручення ухвали суду від 06.08.2024 є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0690249799145, відповідно до якого відповідач отримав зазначену ухвалу суду 19.08.2024 (а.с. 38 том 1).

Враховуючи дату отримання ухвали суду 19.08.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 03.09.2024 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило і поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 15.10.2024 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

У судовому засіданні 15.10.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

24.05.2024 між Приватним підприємством Фірма "Юкон Агро" (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №240524-1 (далі договір).

Відповідно до пункт 1.1 договору постачальник зобов`язався в порядку та на умовах передбачених договором поставити у власність покупця соняшник, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість.

Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару, строки, умови і місце (адреса) поставки товару визначаються сторонами в додатках до цього договору (пункт 1.2 договору).

Приписами пункту 2.1 договору встановлено, що ціна на товар встановлюється в національній валюті України та вказується у додатках до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Загальна вартість товару по цьому договору визначається сумарною вартістю партій товару, поставлених постачальником та прийнятих покупцем протягом строку дії цього договору (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець здійснює оплату вартості кожної партії товару на підставі рахунку-фактури постачальника протягом 3-х банківських днів з дати поставки (отримання покупцем) партії товару, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не узгоджено сторонами в додатку до цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору кількість товару вказується в додатках до цього договору.

Поставка товару здійснюється постачальником в строк та на умовах погоджених сторонами у відповідному додатку до цього договору (пункт 5.1 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку прострочення строку оплати поставленого товару, покупець за вимогою постачальника, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. За прострочення понад тридцять днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) вказаної вартості.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині не виконаних зобов`язань по цьому договору до повного їх виконання. При цьому положення пунктів 5.3.2, 10.1, 10.11, 10.14 цього договору діє протягом трьох років після його виконання, припинення (розірвання) (пункт 8.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №240524-1 від 24.05.2024 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

24.05.2024 між сторонами підписано додаток №1 до договору про поставку товару, а саме соняшник, у кількості 120тон (+/-10%), за ціною 16228,07грн/тону, разом з ПДВ, загальною вартістю 2219 999,98грн з ПДВ.

За змістом пункту 2 додатку №1 до договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах DAP ("Склад покупця"), за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Привільне.

За умовами пункту 3 додатку №1 до договору строк поставки товару в повному обсязі до 31.05.2024 (включно). Поставка підтверджується видатковою накладною.

Пунктом 5 додатку №1 до договору сторони передбачили наступний порядок розрахунків: 86% вартості поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника, а 14% вартості товару після реєстрації податкової накладної та отримання копії наступних документів: рахунку фактури, видаткової накладної, податкової накладної.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару, а саме соняшнику, у кількості 118,838тон, загальною вартістю 2198502,97грн разом з ПДВ, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткову накладну №533 від 27.05.2024 (а.с. 13 том), податкову накладну №83 від 27.05.2024 (а.с. 15 том 1) та товарно-транспортні накладні за №№946, 947, 948, 949, 950 від 27.05.2024 (а.с. 16-20 том 1).

Позивач направив на адресу відповідача рахунок на оплату поставленого товару (а.с. 14 том 1).

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у сумі 200000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №166 від 27.05.2024 (а.с. 21 том 1).

Як стверджує позивач, у зв`язку з частковою оплатою поставленого товару у відповідача виникла заборгованість у сумі 1998502,97грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар, пені та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для стягнення пені та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеною видатковою накладною відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за видатковою накладною, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав 30.05.2024 за видатковою накладною №533 від 27.05.2024 на загальну суму 2198502,97грн (неоплаченою залишилась сума 1998502,97грн), прострочення з 31.05.2024.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 1998502,97грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 1998502,97грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 87605,57грн за загальний період з 31.05.2024 по 31.07.2024, яка розрахована на підставі пункту 6.3 договору та інфляційні втрати у сумі 43967,06грн за червень 2024 року, які розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.3 договору у випадку прострочення строку оплати поставленого товару, покупець за вимогою постачальника, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. За прострочення понад тридцять днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 87605,57грн за загальний період з 31.05.2024 по 31.07.2024.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що він виконаний невірно. За перерахунком суду розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем, однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 87605,57грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати, які розраховані у загальній сумі 43967,06грн за червень 2024 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 2130075,60грн, з якої: 1998502,97грн основного боргу, 87605,57грн пені та 43967,06грн інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 25560,92грн.

Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються з огляду на заяву представника позивача у позовній заяві про надання доказів понесення таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2130075,60грн, з якої: 1998502,97грн основного боргу, 87605,57грн пені, 43967,06грн інфляційних втрат задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (51990, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, смт Карнаухівка(з), вул. Кам`янська, буд. 1, ідентифікаційний код 19433954) на користь Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" (63343, Харківська обл., Красноградський р-н, с. Наталине, вул. Свято-Троїцька, буд. 73, ідентифікаційний код 34236955) 1998502,97грн основного боргу, 87605,57грн пені, 43967,06грн інфляційних втрат та 25560,92грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 25.10.2024.

Суддя В.О. Татарчук