Рішення

від 25.10.2024 по справі 904/3758/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3758/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Топстар", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 276 140,00грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Топстар" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" заборгованість у розмірі 276 140,00грн, з яких:

- основний борг у розмірі 169 375,86грн;

- 3 % річних у розмірі 18 228,61грн;

- втрати від інфляції у розмірі 88 535,53грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №16 від 22 грудня 2017 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Також, позивач просить у відповідності до п. 10 статті 238 Господарського процесуального Кодексу України нарахувати три відсотки річних до моменту виконання рішення, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2024 справу №904/3758/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 28.08.2024 прийнято справу №904/3758/24 до свого провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Краснодонська, буд. 74, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200 (а.с. 41).

Направлена судом на адресу відповідача ухвала суду від 28.08.2024 повернута підприємством зв`язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 45-47).

Відповідно до п. 5 частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20 та врахована судом, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Топстар" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" (покупець, відповідач) укладено договір №16 (а.с. 6-7).

За даним договором продавець зобов`язується продати (передати у власність покупця) товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах і в строки, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

Найменування, кількість, відпускна ціна товару вказуються в узгоджених сторонами рахунках-фактурах, специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Ціна на товар, що постачається, за даним договором встановлюється відповідно до рахунку-фактури (п. 2.1 договору).

Згідно пункту 2.2 договору загальна сума договору складає: 1 000 000грн, ПДВ 20% - 200 000грн, разом з ПДВ 1 200 000грн.

Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 30-ти

календарних днів з моменту поставки товару, або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами (п. 2.3 договору).

Протягом терміну поставки ціна заявленої покупцем партії товару залишається незмінною (п. 2.4 договору).

Поставка товару здійснюється партіями на підставі заявок покупця згідно з термінами, узгодженими сторонами письмово або усно, на умовах самовивозу (п. 3.1 договору).

За умовами пункту 3.2 договору разом з поставленим товаром продавець надає всі необхідні документи, наявність яких передбачена чинним законодавством (податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури). Дата передачі товару відображається в накладній при її оформленні.

При підписанні цього договору сторони обмінюються гарантіями передачі і оплати товару (п. 4.1 договору).

Гарантії покупця: своєчасно прийняти товар і оплатити його вартість (п. 4.1.2 договору).

За порушення термінів оплати вартості товару, встановлених п. 2.3 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 5.2.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Термін дії цього договору до 31 грудня 2019 року (п. 9.1, 9.2 договору).

Якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення зазначеного терміну письмово не повідомить про припинення цього договору, він вважається пролонгованим на наступний рік (п. 9.3 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №16 від 22.12.2017 був чинним протягом спірного періоду.

На виконання умов договору №16 від 22.12.2017 ТОВ "Науково-виробнича фірма "Топстар" поставило відповідачу продукцію на загальну суму 169 375,86грн, що підтверджується видатковими накладними:

№ РН-0002642 від 18.05.2021 на суму 7 734,72грн;

№ РН-0002150 від 21.04.2021 на суму 3 682,08грн;

№ РН-0001935 від 12.04.2021 на суму 2 659,20грн;

№ РН-0001822 від 05.04.2021 на суму 2 146,32грн;

№ РН-0001416 від 17.03.2021 на суму 20 438,58грн;

№ РН-0001000 від 25.02.2021 на суму 9 109,92грн;

№ РН-0000416 від 28.01.2021 на суму 4 200,00грн;

№ РН-0000180 від 18.01.2021 на суму 4 039,20грн;

№ РН-0000181 від 18.01.2021 на суму 8 266,08грн;

№ РН-0003009 від 06.07.2020 на суму 4 322,88грн;

№ РН-0003010 від 06.07.2020 на суму 5 311,20грн;

№ РН-0003011 від 06.07.2020 на суму 7 003,20грн;

№ РН-0003914 від 26.08.2020 на суму 2 192,88грн;

№ РН-0003703 від 12.08.2020 на суму 2 441,88грн;

№ РН-0003700 від 12.08.2020 на суму 6 984,00грн;

№ РН-0005939 від 11.12.2020 на суму 30 653,40грн;

№ РН-0005700 від 02.12.2020 на суму 4 645,80грн;

№ РН-0005463 від 17.11.2020 на суму 3 648,00грн;

№ РН-0004129 від 09.09.2020 на суму 5 252,40грн;

№ РН-0002457 від 03.06.2020 на суму 2 881,15грн;

№ РН-0002458 від 03.06.2020 на суму 5 252,40грн;

№ РН-0002332 від 26.05.2020 на суму 10 090,37грн;

№ РН-0002101 від 13.05.2020 на суму 4 192,20грн;

№ РН-0005085 від 28.10.2020 на суму 8 184,00грн;

№ РН-0004715 від 08.10.2020 на суму 4 044,00грн.

Видаткові накладні містять посилання на договір №16 від 22.12.2017, підписи сторін та печатки підприємств.

В порушення умов договору, відповідачем (покупцем) не виконано зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

У квітня 2024 року позивачем на адресу відповідача направлена вимога за вих. №1 від 25.04.2024 про сплату, протягом 10 днів з дня отримання, заборгованості у розмірі 169 375,86грн, яка отримана відповідачем 02.05.2024 та залишена без відповіді (а.с. 33-35).

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання зі своєчасної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 169 375,86грн, 3% річних у розмірі 18 228,61грн, втрати від інфляції у розмірі 88 535,53грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, факт поставки, загальна ціна, строк оплати, наявність заборгованості за поставлений товар, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Пунктом 2.3 договору унормовано, що розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару, або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару:

за видатковою накладною № РН-0002642 від 18.05.2021 на суму 7 734,72грн не пізніше 17 червня 2021 року, прострочка виконання настає з 18.06.2021;

за видатковою накладною № РН-0002150 від 21.04.2021 на суму 3 682,08грн не пізніше 21 травня 2021 року, прострочка виконання настає з 22.05.2021;

за видатковою накладною № РН-0001935 від 12.04.2021 на суму 2 659,20грн не пізніше 12 травня 2021 року, прострочка виконання настає з 13.05.2021;

за видатковою накладною № РН-0001822 від 05.04.2021 на суму 2 146,32грн не пізніше 05 травня 2021 року, прострочка виконання настає з 06.05.2021;

за видатковою накладною № РН-0001416 від 17.03.2021 на суму 20 438,58грн не пізніше 16 квітня 2021 року, прострочка виконання настає з 17.04.2021;

за видатковою накладною № РН-0001000 від 25.02.2021 на суму 9 109,92грн не пізніше 29 березня 2021 року (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України), прострочка виконання настає з 30.03.2021;

за видатковою накладною № РН-0000416 від 28.01.2021 на суму 4 200,00грн не пізніше 01 березня 2021 року (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України) прострочка виконання настає з 02.03.2021;

за видатковими накладними № РН-0000180 від 18.01.2021 на суму 4 039,20грн; № РН-0000181 від 18.01.2021 на суму 8 266,08грн не пізніше 17 лютого 2021 року, прострочка виконання настає з 18.02.2021;

за видатковими накладними № РН-0003009 від 06.07.2020 на суму 4 322,88грн; № РН-0003010 від 06.07.2020 на суму 5 311,20грн; № РН-0003011 від 06.07.2020 на суму 7 003,20грн не пізніше 05 серпня 2020 року, прострочка виконання настає з 06.08.2020;

за видатковою накладною № РН-0003914 від 26.08.2020 на суму 2 192,88грн не пізніше 25 вересня 2020 року, прострочка виконання настає з 26.09.2020;

за видатковими накладними № РН-0003703 від 12.08.2020 на суму 2 441,88грн; № РН-0003700 від 12.08.2020 на суму 6 984,00грн не пізніше 11 вересня 2020 року, прострочка виконання настає з 12.09.2020;

за видатковою накладною № РН-0005939 від 11.12.2020 на суму 30 653,40грн не пізніше 11 січня 2021 року (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України), прострочка виконання настає з 12.01.2021;

за видатковою накладною № РН-0005700 від 02.12.2020 на суму 4 645,80грн не пізніше 01 січня 2021 року, прострочка виконання настає з 02.01.2021;

за видатковою накладною № РН-0005463 від 17.11.2020 на суму 3 648,00грн не пізніше 17 грудня 2020 року, прострочка виконання настає з 18.12.2020;

за видатковою накладною № РН-0004129 від 09.09.2020 на суму 5 252,40грн не пізніше 09 жовтня 2020 року, прострочка виконання настає з 10.10.2020;

за видатковими накладною № РН-0002457 від 03.06.2020 на суму 2 881,15грн; № РН-0002458 від 03.06.2020 на суму 5 252,40грн, не пізніше 03 липня 2020 року, прострочка виконання настає з 04.07.2020;

за видатковою накладною № РН-0002332 від 26.05.2020 на суму 10 090,37грн не пізніше 25 червня 2020 року, прострочка виконання настає з 26.06.2020;

за видатковою накладною № РН-0002101 від 13.05.2020 на суму 4 192,20грн не пізніше 12 червня 2020 року, прострочка виконання настає з 13.06.2020;

за видатковою накладною № РН-0005085 від 28.10.2020 на суму 8 184,00грн не пізніше 27 листопада 2020 року, прострочка виконання настає з 28.11.2020;

за видатковою накладною № РН-0004715 від 08.10.2020 на суму 4 044,00грн не пізніше 09 листопада 2020 року (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України), прострочка виконання настає з 10.11.2020.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 169 375,86грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 18 228,61грн за період з 13.06.2020 до 17.07.2024 та інфляційні втрати за період з червня 2020 року до липня 2024 року у розмірі 88 535,53грн (по кожній видатковій накладній окремо).

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період прострочки виконання зобов`язання, та не враховані положення частини п`ятої ст. 254 ЦК України

Так, на суму боргу 4044,00грн (за видатковою накладною № РН-00004715 від 08.10.2020) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 10.11.2020 до 17.07.2023 (1346дн) у розмірі 447,16грн;

на суму боргу 3648,00грн (за видатковою накладною № РН-0005463 від 17.11.2020) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 8.12.2020 до 17.07.2023 (1308дн) у розмірі 392,01грн;

на суму боргу 30653,40грн (за видатковою накладною № РН-0005939 від 11.12.2020) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 12.01.2021 до 17.07.2023 (1283дн) у розмірі 3231,09грн;

на суму боргу 4200,00грн (за видатковою накладною № РН-0000416 від 28.01.2021) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 02.03.2021 до 17.07.2023 (1234дн) у розмірі 425,80грн;

на суму боргу 9109,92грн (за видатковою накладною № РН-0001000 від 29.03.2021) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 30.03.2021 до 17.07.2023 (1206дн) у розмірі 902,60грн.

В іншій частині розрахунок трьох відсотків річних є арифметично вірним.

Вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом частково у розмірі 18 196,30грн (5 398,66грн + 12 797,64грн), в решті заявлених вимог про стягнення трьох відсотків річних (32,31грн) слід відмовити.

Разом з тим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін , який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).

Сума інфляційних втрат складає, зокрема:

на суму боргу 4322,88грн * 158,0% (сукупний індекс інфляції за серпень 2020 року липень 2024 року) = 6 830,15грн 4 322,88грн = 2 507,27грн;

на суму боргу 5 311,20грн * 158,0% (сукупний індекс інфляції за серпень 2020 року липень 2024 року) = 8 391,70грн 5 311,20грн = 3 080,50грн;

на суму боргу 7 003,20грн * 158,0% (сукупний індекс інфляції за серпень 2020 року липень 2024 року) = 11 065,06грн 7 003,20грн = 4 061,86грн;

на суму боргу 6 984,00грн * 158,3% (сукупний індекс інфляції за вересень 2020 року липень 2024 року) = 11 055,67грн 6984,00грн = 4 071,67грн;

на суму боргу 2 192,88грн * 157,5% (сукупний індекс інфляції за жовтень 2020 року липень 2024 року) = 3 453,79грн 2 192,88грн = 1 260,91грн;

на суму боргу 5252,40грн * 157,5% (сукупний індекс інфляції за жовтень 2020 року липень 2024 року) = 8272,53грн 5252,40грн = 3020,13грн;

на суму боргу 3648,00грн * 152,6% (сукупний індекс інфляції за січень 2021 року липень 2024 року) = 5566,85грн 3648,00грн = 1 918,85грн;

на суму боргу 4039,2грн * 149,1% (сукупний індекс інфляції за березень 2021 року липень 2024 року) = 6022,45грн 4039,20грн = 1 983,25грн;

на суму боргу 8266,08грн * 149,1% (сукупний індекс інфляції за березень 2021 року липень 2024 року) = 12324,73грн 8266,08грн = 4 058,65грн;

на суму боргу 4200,00грн * 149,1% (сукупний індекс інфляції за березень 2021 року липень 2024 року) = 6262,20грн 4200,00грн = 2 062,20грн;

на суму боргу 9109,92грн * 149,1% (сукупний індекс інфляції за березень 2021 року липень 2024 року) = 13 582,89грн 9109,92грн = 4472,97грн;

на суму боргу 20 438,58грн * 145,6% (сукупний індекс інфляції за травень 2021 року липень 2024 року) = 29 758,57грн 20438,58грн = 9 319,99грн;

на суму боргу 2146,32грн * 145,6% (сукупний індекс інфляції за травень 2021 року липень 2024 року) = 3 125,04грн 2146,32грн = 978,72грн;

на суму боргу 2659,20грн * 145,6% (сукупний індекс інфляції за травень 2021 року липень 2024 року) = 3 871,80грн 2659,20грн = 1212,60грн.

В іншій частині розрахунок втрат від інфляції є вірним.

Вимога про стягнення з інфляційних втрат задовольняється судом частково у розмірі 87 034,87грн (43 025,30грн + 44 099,57грн), в решті заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат (1500,66грн) слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 169 375,86грн, 3% річних у розмірі 18 196,30грн та втрати від інфляції у розмірі 87 034,87грн, а всього 274 607,03грн.

Щодо вимоги позивача про нарахування 3 % річних до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини десятої статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленим до суду про використання останнім передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене ч.10 ст.238 ГПК України.

Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про нарахування 3 % річних до моменту виконання рішення суду.

Суд зазначає про нарахування 3% річних з 18.07.2024, оскільки розрахунок річних у позовній заяві здійснений по 17.07.2024, до моменту виконання рішення з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 625 ЦК України).

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2024 у справі №904/3758/24 здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 169 375,86грн з 18.07.2024 до моменту виконання цього рішення, за формулою:

С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; 3- відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3313,68грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6123 від 19.07.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 39, 42).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3 295,28грн (274 607,03грн * 3313,68грн / 276 140,00грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Топстар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" про стягнення 276 140,00грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" (ідентифікаційний код 40042486; вул. Краснодонська, буд. 74, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Топстар" (ідентифікаційний код 33183798; вул. Юрія Савченка, буд. 47-А, м. Дніпро, 49006) основний борг у розмірі 169 375,86грн (сто шістдесят дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять гривень 86коп.), 3% річних у розмірі 18 196,30грн (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто шість гривень 30коп.), втрати від інфляції у розмірі 87 034,87грн (вісімдесят сім тисяч тридцять чотири гривні 87коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 295,28грн (три тисячі двісті дев`яносто п`ять гривень 28коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2024 у справі №904/3758/24 здійснювати нарахування 3% річних на заборгованість в розмірі 169 375,86грн з 18.07.2024 до моменту виконання цього рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; 3- відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 25.10.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва