Рішення

від 25.10.2024 по справі 905/1330/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.2024р. Справа №905/1330/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, Бульвар Тараса Шевченко, будинок 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії АТ "Укртелеком" (49101, м. Дніпро, вул. Херсонська, 26; код ЄДРПОУ 25543196, електронна адреса: ukrtelecom@ukrtelecom.net)

до відповідача: Мангушської селищної ради (87400, Донецька область, Маріупольський район, смт. Мангуш, пр. Миру, буд. 72, код ЄДРПОУ 04340493)

про стягнення заборгованості в сумі 3002,21 грн., -

без повідомлення (виклику) учасників справи

С У Т Ь С П О Р У

Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії АТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Мангушської селищної ради про стягнення заборгованості в сумі 3002,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не відшкодовано витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з грудня 2021 по лютий 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1330/23; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідач у справі зареєстрував електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд" про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про рух справи.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету. Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2021 між Мангушською селищною радою (далі - розпорядник), Акціонерним товариством «Укртелеком» (далі - підприємство) та Управлінням соціального захисту населення Маріупольської районної державної адміністрації (далі - управління) було укладено договір про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян №3в (далі - договір), предметом якого є взаємовідносини сторін щодо проведення розпорядником відшкодування витрат підприємства за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, які проживають на території Мангушської селищної територіальної громади (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору підприємство зобов`язується надавати телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, Управління здійснювати перевірку правильності нарахованих Підприємством пільг на послуги зв`язку та надавати відповідну інформацію для виплати Розпоряднику, а Розпорядник коштів місцевого бюджету зобов`язується здійснювати розрахунки з підприємством на підставі даних, зазначених у розрахунку витрат.

Відповідно до п. 2.3 договору відшкодування Розпорядником витрат здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, передбачених у коді за (ТПКВКМБ/ТКВБМС) 0813032 «Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку» на відповідний рік, враховуючи необхідність виконання зобов`язань минулих років.

Ціна договору складається з сум витрат, які понесені підприємством з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян на території Мангушської селищної територіальної громади, розмір яких підтверджується щомісячними розрахунками видатків та Актами звіряння розрахунків (п. 3.1. договору).

Згідно п. 3.2 договору при виконання всіх умов договору проведення Розпорядником відшкодування витрат підприємства за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, які проживають на території Мангушської селищної територіальної громади здійснюється згідно планових призначень на 2021 рік та становить 50 000,00 (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Підприємство зобов`язане проводити звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям громадян, та щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, подавати розпоряднику акт звіряння розрахунків за формою, визначеною у додатку 2 до договору, в паперовому вигляді з підписом та печаткою (п. 4.1.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки проводяться щомісяця в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підприємства за реквізитами, вказаними в цьому договорі.

Згідно п. 5.2 договору відшкодування витрат за грудень здійснюється до 15 січня наступного календарного року за рахунок відповідних бюджетних призначень наступного року.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.2 договору умови цього договору в частині надання підприємством телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян та обов`язку розпорядника коштів місцевого бюджету відшкодувати витрати поширюються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2021.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

В подальшому, рішенням Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області від 21.01.2022 №8/23-660 затверджено Програму соціального захисту населення Мангушської селищної територіальної громади на 2022 рік, якою, зокрема, визначено надання пільг окремим категоріям громадян, які відповідно до законів України мають пільги з послуг зв`язку. Також головним розпорядником вказаної програми визначено Мангушську селищну раду.

Відповідно до п.1 Порядку відшкодування витрат надавачам послуг за пільгові перевезення та послуги зв`язку, а також відшкодування вартості проїзду учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І та ІІ категорії (далі - порядок), який є додатком 1 до вищезазначеної програми, суми компенсацій за пільгові перевезення та послуги зв`язку на рік визначаються заходами Програми соціального захисту населення Мангушської селищної територіальної громади на 2022 рік.

Мангушська селищна рада, як головний розпорядник бюджетних коштів, здійснює оплату за надані підприємствами послуги в межах бюджетних призначень на 2022 рік (п. 2 Порядку)

Згідно п. 3 порядку відшкодування компенсаційних виплат проводиться на підставі, зокрема, договору про відшкодування витрат по наданню населенню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, укладеного між Мангушською селищною радою та підприємством - надавачем послуг зв`язку.

Додатком №3 до Програми заплановано забезпечення компенсаційних витрат підприємством зв`язку за надані послуги пільговим категоріям громадян в сумі 50,0 тис.грн., виконавець - Мангушська селищна рада.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року позивачем надавалися послуги електронної комунікації (послуги зв`язку) споживачам, які проживають на території Мангушської селищної територіальної громади і мають право на відповідні пільги з оплати послуг зв`язку. Дані щодо споживачів, обсягу та суми наданих послуг у зазначений період підтверджуються витягами з сертифікованого автоматизованого програмного комплексу обліку позивача (т.1, а.с. 155-167, т.2, а.с. 1-66).

Так, зокрема, за грудень 2021 року АТ «Укртелеком» було складено розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 12/2021 року у розрізі споживачів та пільговиків на загальну суму 1139,17 грн., а також акт звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги станом на 01.01.2022.

За січень 2022 року АТ «Укртелеком» було складено розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 01/2022 року у розрізі споживачів та пільговиків на загальну суму 1017,08 грн., а також акт звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги станом на 01.02.2022.

За лютий 2022 року АТ «Укртелеком» було складено розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 02/2022 року у розрізі споживачів та пільговиків на загальну суму 847,84 грн., а також акт звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги станом на 01.03.2022.

Факт направлення вищезазначених розрахунків та актів звіряння відповідно до п. 4.1.3 договору на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінний лист та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 153-154, т.1, а.с. 160).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом №8-31-177 від 08.02.2022 звернувся до Мангушської селищної ради, до якого додано підписаний позивачем проект договору про відшкодування витрат на надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на 2022 рік, що підтверджується наявним описом вкладення цінного листа 0505064496748 від 15.02.2022. Разом із тим, як зазначає позивач, вказаний проект договору про відшкодування витрат на надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на 2022 відповідачем підписаний не був.

В подальшому у березні 2022 року було проведено перерахунок та зменшено нарахування на суму 1,88 грн.

Також позивач зазначає, що згідно з розділом II «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, до тимчасово окупованих території відноситься вся територія Маріупольського району (UA14140000000070889) з 05.03.2022. У зв`язку з викладеним, АТ «Укртелеком» припинило здійснення господарської діяльності на території Маріупольського району Донецької області з 01.04.2022.

Оскільки відповідачем не була здійснена оплата позивачу вартості наданих послуг електронної комунікації споживачам на пільговим умовах , внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 3002,21 грн. (з урахуванням здійсненого у березні 2022 коригування) за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року, позивач звертався до відповідача з вимогою №12С000/29 від 03.10.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист (т.1, а.с. 121). Крім того, як вбачається зі змісту вказаного опису, відповідачем було повторно направлено копії розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період грудень 2021 - березень 2022, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги станом на 01.01.2022, 01.02.2022, 01.03.2022 та 01.04.2022. Разом із тим, вказана вимога залишилась без відповіді та задоволення.

Наведені обставини зумовили звернення позивача із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суть спору полягає у спонуканні відповідача до відшкодування заборгованості за надані позивачем телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам за рахунок видатків місцевого бюджету.

Акціонерне товариство «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про електронні комунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних і електронних комунікаційних послуг та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частин 1-3 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону.

Саме через встановлення соціальних стандартів і нормативів та забезпечення надання державних соціальних гарантій затверджується функція держави з соціального захисту, відбувається реалізації положень Конституції України в частині прав громадян на соціальне забезпечення та підтримку.

Отже, держава на виконання функції з соціального захисту населення встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв`язку та взяла на себе зобов`язання компенсувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.

Так, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та Законом України "Про охорону дитинства" встановлені пільги з оплати послуг зв`язку для окремих категорій осіб.

Перелік осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, міститься у Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги, який відповідно до положення "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003.

Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що державні соціальні гарантії певним категоріям громадян закріплені приписами законодавства, які є нормами прямої дії, у зв`язку з чим у оператора телекомунікаційних послуг виникає безумовний обов`язок надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, якому в свою чергу кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Частиною 1 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Пунктом 20 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усiх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, iншi передбачені законодавством пільги тощо. Зазначена норма законодавства є спеціальною щодо джерела фінансування для відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, що надані на пільгових умовах.

Згідно пункту 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, видатки на пільги з послуг зв`язку віднесено до видатків місцевих бюджетів.

Згідно Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 р. № 333-р, адміністративно-територіальною одиницею базового рівня є громади.

Забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади - відповідну раду.

Фінансування пільг з оплати послуг зв`язку за рахунок місцевих бюджетів також передбачено наказом Міністерства соціальної політики України від 14.05.2018 р. № 688 Про затвердження Типового переліку бюджетних програм і результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі Соціальний захист та соціальне забезпечення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

Згідно приписів ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування України» видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення (пункт "а" частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у справі №922/1418/22 дійшов висновку, що встановлення органами місцевого самоврядування додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення є власними повноваженнями, які мають фінансуватися виключно з місцевого бюджету.

Разом з цим, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України. Тобто, ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не передбачає прямого обов`язку всіх місцевих бюджетів на відшкодування послуг зв`язку. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема тієї ж статті 91.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 8.18 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2022 року у справі № 904/138/21.

Органи місцевого самоврядування можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.

Відшкодування витрат здійснюється міською радою не в силу обов`язку, покладеного законом, а з власної ініціативи, оскільки міська рада не є уповноваженим органом у розумінні Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 року.

Отже, селищна рада може бути відповідачем у випадку укладення відповідного договору з оператором, шляхом взяття на себе договірних зобов`язань відшкодовувати пільги на телекомунікаційні послуги.

Виходячи з системного аналізу положень Бюджетного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» саме представницький орган місцевого самоврядування, яким є в даному випадку Мангушська селищна рада, є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з оплати послуг зв`язку громадянам мангушської територіальної громади за рахунок коштів місцевого бюджету.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяв на себе зобов`язання з відшкодування витрат за надані послуги уклавши договір про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян №3в від 07.07.2021.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається, позивачем в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які проживають на території Мангушської селищної територіальної громади, на загальну суму 3002,21 грн.

Матеріалами справи підтверджені ті обставини, що позивачем направлялися на адресу відповідача розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з грудня 2021 по лютий 2022, а також акти звіряння розрахунків за аналогічні періоди, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами позивача та повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 153-154, т.1, а.с. 160).

Доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам, матеріали справи не містять. Отже, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг та акти звірок розрахунків, які направлялись на адресу відповідача, є належними доказами розміру витрат позивача на надання послуг зв`язку пільговим категоріям споживачів, а саме в сумі 3002,21 грн.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати як на підставі договорів (правочинів), так і безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна із сторін (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів припинення надання послуг (відповідних заяв абонентів) у спірний період.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії АТ "Укртелеком" до Мангушської селищної ради про стягнення заборгованості в сумі 3002,21 грн., задовольнити.

Стягнути з Мангушської селищної ради (87400, Донецька область, Маріупольський район, смт. Мангуш, пр. Миру, буд. 72, код ЄДРПОУ 04340493) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, Бульвар Тараса Шевченко, будинок 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії АТ "Укртелеком" (49101, м. Дніпро, вул. Херсонська, 26; код ЄДРПОУ 25543196, електронна адреса: ukrtelecom@ukrtelecom.net) заборгованість в сумі 3002,21 грн., судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман