Рішення

від 24.10.2024 по справі 907/611/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/611/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Малого приватного підприємства «Рос», с. Кам`яниця Ужгородського району Закарпатської області

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача Розман С.Ю., адвокат, довіреність від 23.07.2024 (в режимі ВКЗ).

Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства «Рос» у якій просить суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 29 червня 2010 року, в пропонованій позивачем редакції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/611/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 червня 2024 року.

Ухвалою від 03 липня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, призначив підготовче засідання на 24 липня 2024 року.

Підготовче засідання 24 липня 2024 року суд відклав відповідною ухвалою від 24.07.2024 на 17 вересня 2024 року продовживши строк підготовчого провадження на тридцять днів, зважаючи на задоволення клопотань представників сторін про відкладення підготовчого засідання.

16 вересня 2024 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 16.09.2024 про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 17 вересня 2024 року, за участю представників позивача Сатмарі Н.М. та відповідача Розман С.Ю., суд оголосив перерву до 01 жовтня 2024 року з огляду на клопотання представника позивача для забезпечення можливості ознайомлення з поданими доказами.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 01.10.2024 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті 24.10.2024 року.

Представник позивача в судове засідання 24.10.2024 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Від Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 24.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з заміною представника органу місцевого самоврядування та надання новому представнику необхідного часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.10.2024 заперечив проти задоволення позовних вимог та заявив суду усне клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою належним чином повідомленого позивача в судове засідання без поважних причини в порядку ч. 4 ст. 202 ГПК України.

Розглядаючи відповідні клопотання учасників справи (позивача про відкладення судового засідання та відповідача про залишення позову без розгляду), суд враховує наступне.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Встановлення поважності причин неявки учасника справи є дискрецією суду, проте в будь-якому разі пов`язується з поданням таким учасником доказів на підтвердження причин неявки за наслідками оцінки яких судом й приймається рішення про поважність таких причин та, як наслідок відкладення судового засідання відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України або про відсутність підстав вважати неявку поважною та розгляд справи за відсутності учасника згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Розглядаючи клопотання позивача про відкладення судового засідання у зв`язку з заміною 23.10.2024 представника органу місцевого самоврядування, суд констатує, що підставність означених аргументів Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області слід оцінювати через призму доведення неможливості безпосередньо з`явитися в судове засідання нового представника позивача, доказів чого суду не надано.

Означене клопотання позивача не підлягає до задоволення судом також і з огляду на імперативні норми п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, відповідно до яких суд розглядає справу за відсутності належним чином повідомленого про судове засідання учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки та беручи до уваги повторну неявку представника позивача в судові засідання та ненадання суду будь яких доказів на підтвердження неможливості залучити до участі в справі представника раніше ніж переддень судового розгляду справи.

При розгляді вказаного клопотання позивача, суд також приймає до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Не підлягає до задоволення, при цьому, і усне клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в порядку ч. 4 ст. 202 ГПК України, позаяк означеними нормами процесуального закону можливість залишення позову без розгляду пов`язується з неявкою в судове засідання позивача без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, тоді як подання відповідачем клопотання від 24.10.2024 про відкладення розгляду справи із зазначенням причин неявки (на думку позивача), незважаючи на його відхилення судом, унеможливлює застосування приписів ч. 4 ст. 202 ГПК України, крім випадку, якщо нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з приписами ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене та ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 01.10.2024 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позов обґрунтовано ухиленням відповідача від укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 29.06.2010, укладення якої позивач вважає обов`язковим з огляду на затвердження Ужгородською районною радою Закарпатської області нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2124882900:02:002:0043 та внесення Кабінетом Міністрів України змін до постанови від 03.03.2004 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі».

У зв`язку з викладеним вважає за необхідне в судовому порядку визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 29.06.2010 з викладення, зокрема, пунктів 5, 8, 14 договору в новій редакції, а саме:

« 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9 864 416,54 грн. (дев`ять мільйонів вісімсот шістдесят чотири тисячі чотириста шістнадцять гривень 54 копійок)».

« 8. Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 3 % (три) відсотки від нормативної грошової оцінки землі та складає 295 932,50 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві грн. 50 коп.) на рік».

« 14.У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

-у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

-справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення».

Заперечення (відзив) відповідача за первісним позовом.

Відповідачем не подано суду відзиву на позов за правилами ст.ст. 165, 178 ГПК України.

Водночас, відповідно до поданого суду клопотання про долучення доказів від 16.09.2024 МПП «Рос» зазначає, що внесення змін до договору допускається лише за домовленістю сторін або у випадках, встановлених договором або законом.

Доводить, що позаяк пунктом 13 Договору оренду передбачені випадки, за яких можливо внести зміни до нього (зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством), зміна нормативної правової оцінки земельної ділянки не є підставою для внесення змін до Договору оренди.

Звертає увагу, що позивач не надав до суду жодних належних доказів (рішення сільської ради) щодо затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2023 рік, зокрема, в тому розмірі, що зазначений в редакції змін до Договору оренди, який позивач просить визнати укладеним, а наданий позивачем витяг від 20.02.2023р. із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок не міститься ніякого підпису виконавця, як особи, яка несе відповідальність за правильність відображеної в такому документі інформації, а наявний на такому витягу QR-код після скасування відображає відсутність відповідного витягу.

Окремо зауважує, що згідно замовленої відповідачем самостійно нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2124882900:02:002:0043 станом на 11 березня 2024 року її нормативна грошова оцінка становить 2 463 396,44 грн, а відтак, зазначена у витягу від 20.02.2023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оцінка земельної ділянки в розмірі 9 864 416,54 грн не відповідає дійсності і є явно завищеною, що беззаперечно порушує майнові права відповідача.

Також, зазначає, що внесення Кабінетом Міністрів України змін до Типового договору оренди землі не може мати наслідком обов`язкове внесення змін до раніше украдених відповідних правочинів, оскільки це не передбачено жодними приписами законодавства.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

29 червня 2010 року на підставі розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації №424 від 25.08.2009 між Ужгородською районною державною адміністрацією, як Орендодавцем та Малим приватним підприємством «Рос», як Орендарем укладено Договір оренди землі (далі Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за межами с. Середня Гута на території Кам`яницької сільської ради, площею 2,1754 га сільськогосподарських земель/сінокіс/ із загальної площі гірничого відводу 3,09 га (п.п. 1., 2. Договору).

Договір оренди землі від 29.06.2010 зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.06.2010 року № 041023600001.

Судом встановлено, що 30.06.2021 право власності на орендовану відповідачем земельну ділянку, площею 2,1754 га кадастровий номер 2124882900:02:002:0043 на підставі п. 24 перехідних положень Земельного кодексу України зареєстровано за Оноківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області державним реєстратором Коцан М.М. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.07.2021 індексний номер 59037257).

Наданими сторонами інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру від 11.03.2024 та витягом з Державного земельного кадастру № НВ-9932934692024 від 12.03.2024 підтверджується реєстрація в ДЗК земельної ділянки, площею 2,1754 га кадастровий номер 2124882900:02:002:0043; категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; власник Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно до п.п. 5., 9. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 647 308,83 грн. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі та складає 19 416,26 грн в рік. Орендна плата справляється на весь період дії договору оренди землі, а також у випадку, якщо Орендар, з поважних причин, тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

За змістом п. 8 Договору, його укладено строком на 15 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Положеннями п. 34. Договору визначено, що зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди, повністю або частково у такій самій формі, що й договір, який змінюється. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Рішенням Ужгородської районної ради Закарпатської області від 07.03.2018 за №363 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно до наданих позивачем витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.09.2021 за №613/0/419-21, від 18.08.2022 за №13140/221-22, від 20.02.2023 за № НВ-2100082152023, від 01.04.2024 за № НВ-2100168802024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,1754 га, кадастровий номер 2124882900:02:002:0043 у 2021 році становить 7 797 957,74 грн, у 2022 році 8 577 753,51 грн, у 2023 році 9 864 416,54 грн та у 2024 році 10 367 501,78 грн.

13 лютого 2024 року Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, як Орендодавець за Договором звернулася до МПП «Рос», як Орендаря з претензію від 09.02.2024 за №363/03-23, в якій зазначала, що у зв`язку з неперерахуванням підприємством орендної плати за Договором, виходячи з розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 2,1754 га, кадастровий номер 2124882900:02:002:0043 у 2021-2023 роках в Орендаря виникла заборгованість за означений період в розмірі 615 170,57 грн.

Крім того, до означеної претензії позивачем долучено проект додаткової угоди про внесення змін до Договору, за яким пропонувалося пункти 5. та 8. Договору викласти в новій редакції, за якою:

« 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9 864 416,54 грн. (дев`ять мільйонів вісімсот шістдесят чотири тисячі чотириста шістнадцять гривень 54 копійок)».

« 8. Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 3 % (три) відсотки від нормативної грошової оцінки землі та складає 295 932,50 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві грн. 50 коп.) на рік».

Відповідач у відповіді на претензію від 04.03.2024 з метою розгляду вимоги Орендодавця про сплату заборгованості по орендній платі та внесення змін до Договору просив надати докази затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 2,1754 га, кадастровий номер 2124882900:02:002:0043, реєстрації права комунальної власності Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на означену земельну ділянку та, у зв`язку з цим, просив продовжити строк подання відповіді на претензію в понад визначений в ч. 6 ст. 222 ГК України місячний строк.

Крім того, з приводу надання наведених у відповіді на претензію від 04.03.2024 документів відповідач звернувся до позивача з інформаційним запитом від 04.03.2024 року.

У відповідь на зазначені листи відповідача Оноківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області відповідно до листів від 20.03.2024 №634/03-23 та від 19.03.2024 №632/03-23 надано МПП «Рос» рішення Ужгородської районної ради Закарпатської області від 07.03.2018 за №363, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 2124882900:02:002:0043 за 2021-2023 роки, витяг з ДЗК від 18.03.2024, витяг з Акту ревізії від 27.06.2023 №130720/2.

Невиконання Орендарем вимог Орендодавця щодо сплати заборгованості з орендної плати та відсутність відповіді на пропоновані умови зміни Договору слугувало підставою для звернення Орендодавця з даним позовом до суду, предметом якого Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області визначила визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 29.06.2010 з викладення, зокрема, пунктів 5, 8, 14 договору в новій редакції, а саме:

« 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9 864 416,54 грн. (дев`ять мільйонів вісімсот шістдесят чотири тисячі чотириста шістнадцять гривень 54 копійок)».

« 8. Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 3 % (три) відсотки від нормативної грошової оцінки землі та складає 295 932,50 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві грн. 50 коп.) на рік».

« 14.У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

-у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

-справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення».

Відповідач у справі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається, зокрема на розроблену ТОВ «Юленд» за замовленням МПП «Рос» технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що перебуває в оренді МПП «Рос», відповідно до якої станом на 11.03.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,1754 га, кадастровий номер 2124882900:02:002:0043 становить 2 463 396,44 грн.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеними Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі« визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі».

Орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону про оренду землі).

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом про оренду землі врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Частинами першою та третьою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами першою - третьою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 648 ЦК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

У постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши зазначені вище норми права, виснувала, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору, з урахуванням обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

За змістом частини четвертої статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.

Отже, договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються, зокрема, норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

За встановленими у справі обставинами, спір між сторонами у даній справі виник у зв`язку з затвердженням рішенням Ужгородської районної ради Закарпатської області від 07.03.2018 за №363 технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Ужгородського району Закарпатської області, зокрема й орендованої відповідачем на підставі Договору земельної ділянки площею 2,1754 га, кадастровий номер 2124882900:02:002:0043 та внесення Кабінетом Міністрів України змін до постанови від 03.03.2004 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», що за позицією позивача є підставою для внесення змін до Договору оренди землі від 29.06.2010 в частині зазначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати та відповідальності за несвоєчасну її сплату.

Визначаючись з підставністю заявленого позову в частині внесення змін в пункти 5 та 9 Договору (щодо зазначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати) в пропонованій позивачем редакції, суд зауважує, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».

Так, відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»).

Таким чином, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

Означена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22, яку суд вважає релевантною до застосування у спірних правовідносинах.

З урахуванням даного висновку суду, розглядаючи позовні вимоги щодо внесення змін в пункти 5 та 9 Договору (в частині зазначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати) в пропонованій позивачем редакції, суд враховує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Таким чином, суд зауважує, що задоволення позовної вимоги про визнання укладеною спірної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які пов`язані зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про визнання укладеною спірної додаткової угоди не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Більше того, задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до Договору в частині зазначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати матиме наслідком зміну таких договірних умов виключно на майбутнє (ч. 3 ст. 653 ЦК України), що не відповідатиме зазначеним вище приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», практиці їх застосування Великою Палатою Верховного Суду щодо автоматичної зміни прав та обов`язків сторін договору оренди в частині розміру орендної плати з моменту початку застосування нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

Резюмуючи викладене, слід дійти висновку, що заявлена позивачем позовна вимога не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав.

Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.

Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.

Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22).

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України «Про оцінку земель», статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Натомість Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

Визначаючись з підставністю заявленого позову в частині внесення змін в пункт 14 Договору щодо встановлення відповідальності Орендаря за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді штрафу та пені у зв`язку з внесенням Кабінетом Міністрів України змін до Типового договору оренди землі, суд враховує, що згідно зі статтею 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як зазначено вище, в п. 34. Договору визначено, що зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди, повністю або частково у такій самій формі, що й договір, який змінюється. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку

Статтями 651, 652 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

У частині 2 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі« затверджено типовий договір оренди землі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 890 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка діє з 29.11.2017, серед іншого, було внесено зміни до постанови від 03.03.2004 № 220, зокрема пункт 14 Типового договору оренди землі викладено у такій редакції: « 14. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі ___ відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.»

При цьому за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 890 не вимагалося приведення договору договорів, укладених раніше, у відповідність до нових вимог стосовно типового договору.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що Договір оренди землі від 29.06.2010 був укладений на момент дії постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», а з аналізу законодавства, яке регулює спірні правовідносини та постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 890, якою внесено зміни до форми Типового договору оренди землі в частині встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати за землю не вимагається приведення у відповідність до нових вимог Типового договору договорів, укладених раніше.

У зв`язку з викладеним, за відсутності згоди сторін Договору на внесення змін до нього в частині застосування штрафних санкцій (п. 14 Договору) та за недоведення позивачем наявності підстав зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін за змістом ст.ст. 651, 652 ЦК України (наявності істотного порушення договору другою стороною та/або, що даний випадок не передбачений умовами договору, законом, та/або наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та внесення змін до договору оренди землі щодо відповідальності за несвоєчасне внесення орендної плати за землю шляхом визнання укладеним у редакції позивача п. 14 Договору оренди землі від 29.06.2010 року.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 25.02.2020 у справі №907/87/19, від 13.01.2022 у справі №922/194/21, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на самого позивача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 25 жовтня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.