Рішення

від 10.04.2024 по справі 910/18308/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2024Справа № 910/18308/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Рєпкіній Ю.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за первісним позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Енергоатом Трейдинг Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго

про стягнення 225 308 308, 66 грн.

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго

до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Енергоатом Трейдинг Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

про надання тлумачення пунктів договору

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Балика А.М.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом: Остапенко С.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Енергоатом-Трейдинг Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго про стягнення 225 308 308,66 грн., а саме 183 580 855,36 грн. інфляційних втрат та 41 727 453,30 грн. процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 17.04.2019 року № 0063-01012 в частині своєчасної оплати вартості небалансів електричної енергії відповідно до виставлених рахунків, сформованих адміністратором розрахунків (АР) у Системі управління ринком, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Поряд із цим, у грудні 2021 року Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (відповідач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ВП "Енергоатом-Трейдинг" про надання тлумачення пунктів 2.1, 5.1 та 5.9 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 17.04.2019 року № 0063-01012, визначивши строки та порядок здійснення оплати за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неправильне тлумачення позивачем за первісним позовом умов зазначеного договору призводить до невірного встановлення початку перебігу строків порушення грошового зобов`язання, що значно збільшує розмір відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 року, позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю. Стягнуто з НЕК Укренерго на користь ВП Енергоатом-Трейдинг 41 727 453,30 грн. 3% річних, 183 580 855,36 грн. інфляційних втрат та 794 500,00 грн. судового збору. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 року судом видано відповідний наказ від 25.05.2023 року.

Постановою Верховного Суду від 17.01.2024 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року у справі № 910/18308/21 в частині стягнення 183 580 855,36 грн. інфляційних втрат та в частині розподілу судових витрат скасовано, а справу № 910/18308/21 у цих частинах передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року у справі № 910/18308/21 залишено без змін.

Окрім цього, вказаною постановою задоволено заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та замінено у справі № 910/18308/21 позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яка є його правонаступником, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року № 1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2024 року справу № 910/18308/21 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 року справу № 910/18308/21 прийнято до розгляду суддею Селівоном А.М., приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.03.2024 року.

Судом повідомлено, що через систему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 07.03.2024 року надійшли пояснення б/н від 07.03.2024 року по суті спору, разом з доказами їх надсилання на адресу іншої сторони, в яких АТ «НАЕК «Енергоатом» підтримує позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та зазначає, що як первісний розрахунок інфляційних втрат, так і розрахунок, здійснений на виконання постанови Верховного Суду від 17.01.2024 року здійснювався за однаковою і єдино можливою формулою, відтак сума інфляційних втрат у наданих розрахунках не відрізняється. При цьому, за твердженням позивача за первісним позовом, різниця між сумою інфляційних втрат позивача та сумою інфляційних втрат, розрахованих відповідачем та зазначених у контррозрахунку становить 53 950 485,60 грн. та спричинена неправильним визначенням відповідачем за первісним позовом періодів прострочення, оскільки відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом заборгованість виникає з на наступний день після спливу чотирьох банківських днів з дати виставлення (направлення) рахунків у системі MMS. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Також через систему «Електронний суд» 07.03.2024 року від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли додаткові пояснення по справі б/н від 06.03.2024 року, з доказами надсилання їх на адресу іншої сторони, в яких ПАТ «НЕК «Укренерго» не погоджується з позовними вимогами в частині втрат від інфляції та зазначає, що позивач за первісним позовом не надав докази направлення рахунків відповідачу та їх отримання. Натомість, як стверджує відповідач за первісним позовом, відповідач як адміністратор розрахунків сплачує вартість небалансів у разі надання учасником ринку рахунка, завантаженого ним із системи управління ринком, а до отримання такого рахунка, направленого учасником ринку, і спливу строку оплати (чотири банківських дні) порушення зобов`язань відсутнє. Додатково відповідач за первісним позовом посилається на відсутність в його діях вини, оскільки у зв`язку з порушенням рядом учасників балансуючого ринку своїх фінансових зобов`язань перед відповідачем, поточні рахунки із спеціальним режимом використання не накопичують в достатній мірі коштів для оперативного проведення відповідачем за первісним позовом розрахунків на балансуючому ринку. Додаткові пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/18308/21 та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.04.2024 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 10.04.2023 року до суду не надходило.

У судове засідання з розгляду справи по суті 10.04.2024 року з`явились уповноважені представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.04.2024 року уповноважений представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав позовні вимоги в частині стягнення витрат від інфляції та просив суд їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.04.2024 року проти позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції заперечував з підстав, викладених у додаткових письмових поясненнях у справі, та просив відмовити в задоволенні позову у відповідній частині.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.04.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Частиною 3 статті 3 Закону встановлено, що обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про врегулювання небалансів.

У відповідності до частини 1 статті 31 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператором системи передачі є суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.

Адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі (частина 1 статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з частиною 3 статті 52 Закону, серед іншого, Адміністратор розрахунків розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.

Як передбачено приписами ч. 1 ст. 68 Закону України Про ринок електричної енергії, в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором (ч. 3 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії).

Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком 1 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року за № 307 (зі змінами і доповненнями) (далі - Правила ринку).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ВП «Енергоатом-Трейдинг» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (після правонаступництва - ВП «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом) є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Згідно п. 1.1.2. Правил ринку договір про врегулювання небалансів електричної енергії - договір, відповідно до якого суб`єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії.

Кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (у якості АР) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил (п. 1.3.5. Правил ринку).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком №1 до Правил ринку, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (далі СВБ), у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

У відносинах щодо врегулювання небалансів НЕК «Укренерго» виступає, як ОСП (оператор системи передачі), а у відносинах щодо розрахунків за небаланси, як АР (адміністратор розрахунків).

Договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджено наказом НЕК «Укренерго» від 06.03.2020 року № 85 на основі типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 1 до Правил ринку.

Статтею 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судами під час попереднього розгляду справи встановлено, що між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом - Трейдинг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом» (позивач за первісним позовом у справі, СВБ - сторона відповідальна за баланс) та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (відповідач за первісним позовом у справі, ОСП - оператор системи передачі, АР - адміністратор розрахунків) шляхом надання ВП «Енергоатом - Трейдинг» заяви приєднання від 17.04.2019 року № 0063-01012/21-150-08-19-00025 укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії.

Зокрема, обставини укладення підтверджуються повідомленням НЕК «Укренерго» від 17.04.2019 року №01/13933, яким проінформувало ВП «Енергоатом - Трейдинг» про приєднання до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії із зазначенням ідентифікатора договору № 0063-01012 та дати акцептування 17.04.2019 року (далі Договір).

Відповідно до повідомлення про укладення Договору останній є публічним та укладається сторонами з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті ДП «НЕК «Укренерго» https://ua.energy/.

Розділами 1-10 Договору сторони узгодили предмет договору, обсяг, ціну та вартість, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, порядок розрахунків, форс-мажор, порядок врегулювання спорів, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 9.1 Договору останній набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.

За умовами пункту 9.2 Договору якщо жодна зі Сторін не звернулася до іншої Сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України, § 3 глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до пунктів 7, 12, 46, 55, 89 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»:

- балансуючий ринок електричної енергії ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;

- відповідальність за баланс зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів;

- небаланс електричної енергії розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.

- оператор системи передачі юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;

- сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов`язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

За цим Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307.

Згідно пункту 1.5. Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Розділом 2 Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

У пункті 5.1 Договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 Договору).

Судами під час попереднього розгляду справи встановлено, що в ході виконання умов Договору ВП «Енергоатом-Трейдинг» було поставлено, а НЕК «Укренерго» придбано електричну енергію для врегулювання небалансів, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами купівлі продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором: № ВН/20/08- №0063 від 31.08.2020 року, № ВН/20/09-№0063 від 30.09.2020 року та № ВН/20/10-№ 0063 від 31.10.2020 року.

Згідно з пунктом 3.3 Договору НЕК Укренерго (ОСП) зобов`язана проводити розрахунки з ВП Енергоатом-Трейдинг (СВБ) у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.

Відповідно до пункту 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 договору).

Так, відповідно до пункту 1.11.1 Правил ринку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за допомогою Системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.

Пунктом 1.11.8 Правил ринку передбачено, що АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду

У пункті 7.6.4 Правил ринку встановлено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка.

Ураховуючи зазначене, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому належним є їх направлення (формування) АР у системі управління ринком.

Відповідно до положень Закону України Про ринок електричної енергії НЕК Укренерго виконує функції ОСП, а як ОСП виконує функції АР.

Отже, НЕК Укренерго, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі управління ринком, а й проводити розрахунки за ними.

Аналогічні висновки викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 року у справі № 910/9216/22, від 03.02.2023 року у справі № 910/9374/21.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому встановивши направлення (формування) АР рахунків за небаланси електричної енергії за серпень-жовтень 2020 року та порушення НЕК «Укренерго» умов Договору в частині своєчасної оплати за придбану у серпні-жовтні 2020 року балансуючу електричну енергію, перевіривши наданий ВП «Енергоатом-Трейдинг» розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність, а тому задовольнив первісний позов. Суд першої інстанції, врахувавши висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19, зазначив, що доводи скаржника щодо нарахування інфляційних втрат лише за повний місяць прострочення є помилковими.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що при укладенні договору сторони не вчиняли дій, спрямованих на врегулювання розбіжностей щодо умов договору чи його тлумачення, та з 2019 року виконували його умови, що свідчить про відсутність неоднозначного тлумачення сторонами його умов, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що запропонований НЕК «Укренерго» спосіб тлумачення договору по суті спрямований на внесення змін до відповідних його пунктів.

В свою чергу, як зазначалось судом вище, за наслідками розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року у справі № 910/18308/21 Верховним Судом постановою від 17.01.2024 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року у справі № 910/18308/21 в частині стягнення 183 580 855,36 грн. інфляційних втрат та в частині розподілу судових витрат скасувати, а справу № 910/18308/21 у цих частинах передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року у справі № 910/18308/21 залишено без змін.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що АР у системі управління ринком було виставлено рахунки НЕК Укренерго за небаланси електричної енергії за спірний період, що мали бути оплачені останнім на користь ВП Енергоатом-Трейдинг, а отже враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини належного виконання ВП Енергоатом-Трейдинг зобов`язань за Договором щодо постачання електричної енергії для врегулювання небалансу та несвоєчасної оплати НЕК Укренерго вартості небалансу електричної енергії за спірний період, суд касаційної інстанції визнав правомірним висновок про те, що такі дії НЕК Укренерго є порушенням договірних зобов`язань та підставою для застосування встановленої статтею 625 ЦК України відповідальності.

З огляду на вищевказане, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 року, які, в свою чергу, залишені без змін постановою Верховного Суду від 17.01.2024 року у відповідній частині, встановлені фактичні обставини виконання сторонами умов спірного Договору та порушення відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати вартості небалансу електричної енергії за спірний період серпень жовтень 2020 року.

Поряд із цим, скасовуючи рішення судів першої та другої інстанції у вказаній частині Верховний Суд в постанові від 17.01.2024 року зазначив, що суди попередніх інстанцій погодились із наданим позивачем за первісним позовом розрахунком інфляційних втрат та вважали його арифметично правильним, проте не врахували заперечень відповідача за первісним позовом щодо такого нарахування, а також висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19 та постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі № 924/2/21, від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 року у справі № 922/1019/18, від 02.03.2018 року у справі № 927/467/17, та не визначили правильної суми інфляційних втрат за спірний період.

З огляду на викладене, як зазначено Верховним Судом, висновки судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості первісних позовних вимог в частині стягнення з НЕК Укренерго інфляційних втрат за спірний період у розмірі 183 580 855,36 грн., є передчасними. Відтак, при новому розгляді справи суду слід взяти до уваги вказане, належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази та зробити належний розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат за спірний період, врахувавши наведені вище висновки Верховного Суду.

Отже, предметом нового судового розгляду у даній справі є позовні вимоги первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача первісним позовом 183 580 855,36 грн. втрат від інфляції, в частині здійснення перевірки правильності розрахунку заявлених до стягнення сум втрат від інфляції та відповідного судового збору.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0063-01012 від 17.04.2019 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час попереднього розгляду справи, НЕК «Укренерго» порушено зобов`язання за Договором в частині оплати вартості небалансу електричної енергії за період серпень жовтень 2020 року, у зв`язку з чим позивачем за первісним позовом на підставі ст. 625 ЦК України нараховано за заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 183 580 855,36 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, Верховним Судом в постанові від 17.01.2024 року про правомірність врахування судами попередніх інстанцій висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 щодо застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

У вказаній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16 про те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до боржника (відповідача) відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 року у справі № 924/2/21, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, суд касаційної інстанції, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99 % (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19% - оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19.

Суд з урахуванням змісту первісних позовних вимог та постанови Верховного Суду від 17.01.2024 року у даній справі № 910/18308/21 зазначає, що спірним у даній справі є обґрунтованість нарахування ВП «Енергоатом Трейдинг» втрат від інфляції у зв`язку з порушенням НЕК «Укренерго» зобов`язань за Договором в частині оплати вартості небалансу електричної енергії за період серпень жовтень 2020 року, строк виконання яких, за твердженнями відповідача за первісним позовом, не настав, оскільки, як зазначено в додаткових поясненнях НЕК «Укренерго», сформований АР в системи управління ринком рахунок фактура без підпису його уповноваженою особою не є підставою для оплати за придбану з метою врегулювання небалансів електричну енергію, отже відповідач за первісним позовом не погоджується з висновком суду про те, що у розумінні положень Правил ринку та з урахуванням змісту Договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за первісним позовом, заявляючи до стягнення з відповідача за первісним позовом 183 580 855,36 грн. втрат від інфляції у поданому до суду розрахунку інфляційних втрат застосовував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих, а до сотих.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Специфіка правового оформлення господарських відносин з приводу аспектів функціонування ринку електричної енергії, а також підстав виникнення та змісту господарських зобов`язань, які виникають на ринку електричної енергії, полягає у тому, що в окресленій сфері відносин застосовуються приписи спеціального законодавства та умови типових договорів.

Отже, основою правового регулювання відносин з врегулювання небалансів електричної енергії є передусім положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правила ринку, у тому числі щодо питань оплати вартості отриманої для врегулювання небалансів електричної енергії, а також загальні приписи цивільного та господарського законодавства.

При цього судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року у даній справі, згідно якої положення статті 75 Закону України Про ринок електричної енергії не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача за первісним позовом з постачальником електричної енергії (позивачем за первісним позовом) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а навпаки, передбачають можливість для належного виконання грошових зобов`язань, вносити відповідачем за первісним позовом грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.

Зазначене свідчить, що відповідач за первісним позовом (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема, з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Суд зазначає, що ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань з оплати за Договором, у зв`язку з чим заперечення відповідача за первісним позовом у відповідній частині судом до уваги не приймаються.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року у даній справі, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку втрат від інфляції, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості, зокрема, в частині інфляційних втрат, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, заперечуючи проти первісних позовних вимог у відповідній частині відповідачем за первісним позовом під час нового розгляду справи надано суду контррозрахунок сум інфляційних втрат, згідно якого, на переконання НЕК «Укренерго», обґрунтованим є розмір втрат від інфляції в сумі 129 630 366,50 грн. та який є меншим, ніж заявлено до стягнення ВП «Енергоатом-Трейдинг».

Суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються інфляційні втрати та проценти річних, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено судом за матеріалами справи, у наданому контррозрахунку відповідачем за первісним позовом період прострочення визначено зі спливом 4 денного строку, який обчислювався від дати отримання рахунку-фактури саме у паперовому вигляді, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями супровідних листів ВП «Енергоатом Трейдинг» з відмітками про отримання, якими надсилалися рахунки - фактури у паперовому вигляді.

При цьому, відповідачем за первісним позовом не враховано, що в розумінні положень Правил ринку та з урахуванням змісту Договору направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії, отже, судами під час попереднього розгляду справи визнано належним їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії, та обов`язок здійснення оплати платіжного документа з урахуванням пункту 7.6.4 Правил ринку, а саме протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунків АР в Системі MMS.

Також суд зазначає, що здійснення судом власного перерахунку за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" є усталеною практикою, допустимість використання ІПС «Ліга-Закон» як належного інструменту при здійсненні розрахунків підтверджується численною практикою Верховного Суду та правовими висновками, наведеними в постановах касаційної інстанції за наслідками перегляду позовних вимог, пов`язаних зі здійсненням розрахунків, зокрема, пені, процентів річних та втрат від інфляції.

Так, за результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем за первісним позовом заявлених до стягнення інфляційних витрат судом встановлено, що їх розмір, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги ВП «Енергоатом Трейдинг» про стягнення з відповідача за первісним позовом втрат від інфляції в сумі 183 580 855,36 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи наведене вище та надавши оцінку обставинам, на які вказав Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 року у даній справі, а також виходячи з того, що позов в частині, що переглядається судом, доведений позивачем за первісним позовом, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем за первісним позовом не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідній частині.

Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 333 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 42041573) 183 580 855 (сто вісімдесят три мільйони п`ятсот вісімдесят тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 36 коп. інфляційних втрат та 794 500 (сімсот дев`яносто чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон