Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/9838/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/9838/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОМФОРТ"</a> (ТОВ "УКРКОМФОРТ") (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПИРОГОВСЬКОГО ОЛЕКСАНДРА, будинок 19/2, офіс 11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС АКВА ПЛЮС"</a> (ТОВ "ОПТІМУС АКВА ПЛЮС") (01103, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок 8, офіс 101)

про стягнення 244 650,00 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРКОМФОРТ"</a> (ТОВ "УКРКОМФОРТ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС АКВА ПЛЮС"</a> (ТОВ "ОПТІМУС АКВА ПЛЮС") про стягнення грошових коштів у розмірі 244 650,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОМФОРТ"</a> залишено без руху.

19.08.2024 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.08.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "за закінченням терміну зберіганням".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та 26.08.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРКОМФОРТ" (далі-замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД ІМЕКС» (нове найменування юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС АКВА ПЛЮС"</a>) (далі-виконавець) укладено договір №120218-01, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується в межах загальної вартості Договору, визначеної у п.2.1, цього Договору: виконати роботи з улаштування вентиляції блоків Ф,Е,У, згідно документів (проектів) наданих замовником, також виконати всі інші роботи за цим Договором (далі за текстом - Роботи), згідно із кошторисом, узгоджені між сторонами. Ціна на Роботи, які вказані у Додатку №1, за адресою вказаною з пункті 1.3 є кінцевою та не може бути переглянута та/або доповнена за допомогою додаткових угод, кошторисів та/або інших документів.

Сторони домовились, що загальна ціна договору становить 244 650,00, в тому числі ПДВ - 40 775,00 грн (п.2.1 Договору).

Строки виконання робіт 90 робочих днів з дня підписання Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору, замовник може розірвати чи призупинити дію цього договору в односторонньому порядку, про що повинен повідомити підрядника письмово за десять днів, у таких випадках: відсутність коштів для фінансування виконання робіт на об`єкті; виявлення недоцільності інвестування коштів для виконання робіт на об`єкті, у тому числі з обставини непереборної сили, прорахунків у проекті тощо.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 12.1 Договору).

14.03.2018 позивач звернувся до відповідача із повідомленням вих. № 140318-01 про припинення дії Договору №120218-01 від 12.08.2018, якому зазначив, що правочин буде припинено після 23.03.2018 року.

14.03.2018 відповідач надав відповідь № 140318-01/1 на повідомлення № 140318-01, в якому підтвердив, що договір припинено після 25.03.2018, ніякі роботи не виконувались, а тому відповідні акти сторонами даного правочину не підписано.

Як зазначає позивач, враховуючи наявність рахунку на оплату № 7 від 07.06.2018, замовник здійснив оплату за монтажні роботи на суму 244 650,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №215 від 12.06.2018 року.

12.06.2018 ТОВ "УКРКОМФОРТ" звернувся до відповідача із повідомленням вих. №120618-01 про помилкове перерахування коштів у розмірі 244 650,00 грн та просив останнього повернути грошові кошти на відповідні реквізити.

14.06.2018 директор ТОВ «БУД ІМЕКС» (нове найменування юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС АКВА ПЛЮС"</a>) звернувся до позивача із листом про те, що договір втратив чинність, узгоджені роботи не виконувались та грошові кошти у розмірі 244 650,00 грн підлягають поверненню. Крім того, директор підприємства зазначив, що ухвалою Шевченківського суду районного суму міста Києва від 27.02.2018 накладено арешт на грошові кошти ТОВ «БУД ІМЕКС» у межах кримінального провадження.

14.06.2018 директор ТОВ «БУД ІМЕКС» звернувся із заявою вих. № 140618-01 до судді Шевченківського суду районного суму міста Києва про надання дозволу для перерахування позивачу грошових коштів у розмірі 244 650,00 грн.

Представник позивача та директор "УКРКОМФОРТ" неодноразово звертались до суду із клопотаннями про скасування арешту майна, а саме грошових коштів у сумі 244 650,00 грн, що знаходяться на розрахунковому рахунку ТОВ «БУД ІМЕКС».

Ухвалами Шевченківського суду районного суму міста Києва від 03.09.2018 та 06.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотань про скасування арешту майна, накладеного ухвалою суду від 27.02.2018 у межах кримінального провадження.

Ухвалою Шевченківського суду районного суму міста Києва від 15.01.2020 у справі № 761/46583/19 скасовано арешт на грошові кошти, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2018 у справі № 751/6837/18, що знаходяться на рахунках ТОВ «Оптімус Аква Плюс» відкритому у банківській установі АБ «Укргазбанк».

Тобто, позивач звернувся до господарського суду за захистом порушених прав і просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 244 650,00 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Внаслідок укладення Договору №120218-01 від 12.02.2018 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як установлено, судом спірні правовідносини сторін виникли на підставі правочину, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами частин 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно з ч. 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

14.03.2018 позивач звернувся до відповідача із повідомленням вих. № 140318-01 про припинення дії Договору №120218-01 від 12.08.2018, якому зазначив, що правочин буде припинено після 23.03.2018 року.

14.03.2018 відповідач надав відповідь № 140318-01/1 на повідомлення № 140318-01, в якому підтвердив, що договір припинено після 25.03.2018, ніякі роботи не виконувались, а тому відповідні акти сторонами даного правочину не підписано.

Наведені обставини в силу приписів ч. 1 статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Отже, факт припинення Договору підтверджується матеріалами справи та не заперечувався відповідачем.

З огляду на розірвання Договору, в силу приписів ст. 653 ЦК України, зобов`язання сторін за наведеним договором припинились.

12.06.2018 ТОВ "УКРКОМФОРТ" звернувся до відповідача із повідомленням вих. №120618-01 про помилкове перерахування коштів у розмірі 244 650,00 грн та просив останнього повернути грошові кошти на відповідні реквізити.

14.06.2018 директор ТОВ «БУД ІМЕКС» (нове найменування юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС АКВА ПЛЮС"</a>) звернувся до позивача із листом про те, що договір втратив чинність, узгоджені роботи не виконувались та грошові кошти у розмірі 244 650,00 грн підлягають поверненню. Крім того, директор підприємства зазначив, що рішенням Шевченківського суду від 27.02.2018 накладено арешт на грошові кошти ТОВ «БУД ІМЕКС» у межах кримінального провадження.

Ухвалою Шевченківського суду районного суму міста Києва від 15.01.2020 у справі № 761/46583/19 скасовано арешт на грошові кошти, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2018 у справі № 751/6837/18, що знаходяться на рахунках ТОВ «Оптімус Аква Плюс» відкритому у банківській установі АБ «Укргазбанк».

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 244 650,00 грн.

Отже, після розірвання Договору відповідач зберігає майно позивача (грошові кошти) без достатньої правової підстави.

Стаття 1212 ЦК України (глава 83 ЦК України) регулює випадки набуття, збереження майна без достатніх правових підстав.

Згідно з приписами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України) або коли підстава згодом відпала.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстава вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 244 650,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити суми заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОМФОРТ"</a> задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС АКВА ПЛЮС"</a> (01103, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок 8, офіс 101; код ЄДРПОУ 39875282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОМФОРТ"</a> (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПИРОГОВСЬКОГО ОЛЕКСАНДРА, будинок 19/2, офіс 11; код ЄДРПОУ 37174200) грошові кошти в розмірі 244 650 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят) 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3669 (три тисячі шістсот шістдесят дев`ять) грн. 75 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Рішення складено та підписано 23.10.2024.

СуддяМ.Є. Літвінова