Рішення
від 16.10.2024 по справі 910/13367/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2024Справа № 910/13367/19За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі № 910/13367/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз"(03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 9, ідентифікаційний номер 32210186)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" (03148, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер 32529721)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Представники сторін: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/13367/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс".

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про покладення субсидіарної на ОСОБА_1 .

Зокрема, заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" у розмірі 4 509 805, 29 грн. у зв`язку з доведенням підприємства до банкрутства на ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про покладення субсидіарної на ОСОБА_1 у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства до розгляду в межах справи №910/13367/19. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 14.08.2024. Витребувано у Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" (03148, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер 32529721).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 16.10.2024.

01.10.2024 до суду надійшли матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» від Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.

У судове засідання, призначене на 16.10.2024, представники сторін не з`явилися. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву, а також будь-яких пояснень стосовно заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» не подав.

У той же час суд зауважує, що згідно з приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Так, суд направляв відповідачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення ухвали про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи від 15.07.2024 та 14.08.2024 відповідно на адресу місця реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 , яка була отримана судом у відповіді № 691784 від 15.07.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру

Проте, конверти з копіями ухвал суду поверталися на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, ухвали суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи від 15.07.2024 та 14.08.2024 відповідно направлялися за адресою місця реєстрації відповідача згідно відомостей, отриманих судом у порядку ч. 8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності заяви відповідача про зміну місця реєстрації.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 10.02.2020 по справі № 910/13367/19 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Перепелицю В.В. Станом на 16.10.2024 ліквідаційна процедура Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» триває.

За результатами здійсненого ліквідатором Перепелицею В.В. аналізу відомостей про майновий стан Боржника, встановлено відсутність активів у Боржника, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів.

Керуючись визначеним ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства правом, ліквідатором арбітражним керуючим Перепелицею В.В. подано до суду заяву про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 у зв`язку із виведенням керівником та засновником товариства майна та грошових коштів.

На підставі протоколу № 4 загальних зборів учасників ТОВ "Кімет-Плюс" від 23.04.2004 відповідач ОСОБА_1 став одноосібним учасником ТОВ "Кімет-Плюс" з часткою у статутному капіталі - 100%.

19.02.2007 року ТОВ "Кімет-Плюс" подано Реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу до ЄДР щодо ТОВ "Кімет-Плюс", в якій, зокрема, директором та єдиною особою, яка має вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, зазначено ОСОБА_1 .

На підтвердження неправомірності дій ОСОБА_1 , як учасника та керівника боржника, щодо управління Товариством з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» ліквідатором наведено наступні обставини.

1. Вчинення Відповідачем дій, направлених на виведення нерухомого майна Боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі № 910/25507/13 за позовом ТОВ "Стиль-Блюз" до ТОВ "Кімет-Плюс" про стягнення 6 242 329,25 грн. з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі № 910/25507/13 законної сили накладено арешт на майно ТОВ "Кімет-Плюс" - майновий комплекс - кінотеатр «ІНФОРМАЦІЯ_3» площею 68,40 кв.м., згідно додатку: нежилий будинок (літ. А) площею 68,4 кв.м., крім того зал для глядачів площею 682,2 кв.м., сцена площею 149,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в межах заборгованості у розмірі 6 242 329,25 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі № 910/25507/13 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі № 910/25507/13 позов ТОВ "Стиль-Блюз" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Кімет-Плюс" на користь ТОВ "Стиль-Блюз" основний борг у розмірі 5 510 590,24 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 8 177 806,73 грн., 3% річних у розмірі 1 260 944,00 грн. та 72 598,74 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

У той же час, 23.12.2016 між ТОВ "Кімет-Плюс", в особі директора ОСОБА_1, як іпотекодателем, та ТОВ "Нвк Сервіс Груп", як іпотекодержателем, укладено Договір іпотеки майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрований за № 4947.

Відповідно до пункту 2 Договору іпотеки цим договором забезпечується виконання грошових зобов`язань ПП «Елєттро» перед ТОВ "Нвк Сервіс Груп" за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ16-0609-1 від 06.09.2016 (основний договір) зі змінами № 1 від 10.10.2016, згідно з якими ПП «Елєттро» має перерахувати ТОВ "Нвк Сервіс Груп" 750 000,00 грн. у строк до 30.12.2016 включно.

Пунктом 6 Договору іпотеки визначено, що в забезпечення виконання зобов`язань ПП «Елєттро» за основним договором ТОВ "Кімет-Плюс" передало в іпотеку власне нерухоме майно, а саме: майновий комплекс - кінотеатр "ІНФОРМАЦІЯ_3", площею 68,40 кв.м., згідно додатку: нежилий будинок (літ. А) площею 68,4 кв.м., крім того зал для глядачів площею 682,2 кв.м., сцена площею 149,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Також у пункті 20 Договору іпотеки сторони виклали застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

У подальшому, 31.10.2018 між ТОВ "Кімет-Плюс", в особі директора ОСОБА_1, та ТОВ "Нвк Сервіс Груп" укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 642, згідно з яким внаслідок невиконання ПП «елєттро» основного зобов`язання, ТОВ "Кімет-Плюс" передало в рахунок виконання зобов`язання, а ТОВ "Нвк Сервіс Груп" прийняло у власність за вартістю 750 000,00 грн. майновий комплекс - кінотеатр "ІНФОРМАЦІЯ_3", площею 68,40 кв.м., згідно додатку: нежилий будинок (літ. А) площею 68,4 кв.м., крім того зал для глядачів площею 682,2 кв.м., сцена площею 149,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

На виконання вказаного договору сторонами складено акт приймання-передачі від 31.10.2018.

Передача належного ТОВ "Кімет-Плюс" майна в іпотеку здійснено без відповідних майнових дій ТОВ "Нвк Сервіс Груп", під час дії накладеного судом арешту на майно, про існування якого керівнику ТОВ "Кімет-Плюс" було достеменно відомо. При цьому, передача спірного майна у власність ТОВ "Нвк Сервіс Груп" за Договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.10.2018 здійснена безоплатно. Також ці спірні правочини були укладені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кімет-Плюс".

Укладаючи 23.12.2016 оспорюваний договір іпотеки директор ТОВ "Кімет-Плюс" за всіма обставинами не міг не знати про накладення на майно - майновий комплекс, арешту за ухвалою суду від 25.03.2016 у справі № 910/25507/13, в якій ТОВ "Кімет-Плюс" виступало відповідачем. Як слідує зі вказаної ухвали суду, представники ТОВ "Кімет-Плюс" були присутні на судовому засіданні з розгляду заяви про забезпечення позову, та в подальшому згадана ухвала суду оскаржувалася ТОВ "Кімет-Плюс" в апеляційному та касаційному порядках.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/10019/20 (дата набрання законної сили: 27.01.2021) визнано недійсним Договір іпотеки майнового комплексу від 23 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 23 грудня 2016 року за реєстровим № 4947, укладений між ТОВ "Кімет-Плюс" та ТОВ "Нвк Сервіс Груп", визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 жовтня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 31 жовтня 2018 року за реєстровим № 642, укладений між ТОВ "Кімет-Плюс" та ТОВ "Нвк Сервіс Груп".

При цьому, суд керувався положеннями частин 1 та 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з ч. 5 ст. 42 КУзПБ (в редакції від 15.04.2023) особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.

2. Вчинення Відповідачем дій, направлених на виведення коштів, що надійшли від ТОВ "ДБК-Партнер".

24.03.2015 між ТОВ "Кімет-Плюс" та ТОВ «ДБК-Партнер» укладено договір № 11.

26.03.2015 відповідно до п.. 3.2.5 до Договору № 11 від 24.03.2015 та Додаткової угоди № 1 від 24.03.2015 зараховано на рахунок ТОВ "Кімет-Плюс" 1 200 000 (Один мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до п.. 3.2.5 до Договору № 11 від 24.03.2015 та Додаткової угоди № 1 від 24.03.2015 перераховано на рахунок ТОВ "Кімет-Плюс" 22.12.2015 - 3 000 000,00 грн. та 26.01.2016 в сумі 2 800 000,00 грн.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/9064/18.

2.1. Відносини Боржника з ТОВ "Ефект Консалт".

07.04.2015 було зареєстровано ТОВ "Ефект Консалт" зі статутним капіталом 4000 грн., що підтверджується долученим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

09.04.2015 (тобто через два дні після реєстрації ТОВ "Ефект Консалт") ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило переказ на ТОВ "Ефект Консалт" в сумі 524 210,00 грн. з призначенням платежу «за юр послуги дог № 1/15 від 09.04.2015».

23.12.2015 ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило переказ на ТОВ "Ефект Консалт" в сумі 100 000,00 грн. з призначенням платежу «фін допомога дог № 3 від 23.12.2015».

24.12.2015 ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило переказ на ТОВ "Ефект Консалт" в сумі 900 000,00 грн. з призначенням платежу «фін допомога дог № 3 від 23.12.2015».

Фінансову допомогу Боржнику від ТОВ "Ефект Консалт" повернуто не було, проведення претензійно-позовної роботи для повернення боргу від ТОВ "Ефект Консалт" Відповідач не забезпечив.

У ліквідатора ТОВ "Кімет-Плюс" відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджували реальність надання вищевказаних юридичних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 у справі № 910/13367/19 було задоволено клопотання ліквідатора та ухвалено витребувати з ТОВ "Ефект Консалт", Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат", ТОВ "ТД "Фрегат", ПП "Євроклідон", ТОВ "Проектно-Монтажний Центр "Вітеір", ТОВ "Експреспроект", ТОВ "Інжинірінг Проджект" зазначені ліквідатором банкрута документи. Встановлено зазначеним особам строк для надання витребуваних документів до 06.02.2023 (включно). Вимоги зазначеної ухвали суду не виконані, витребувані документи не надані.

2.2. Відносини з Філією "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат".

Починаючи з 2009 року і щонайменше до 2017 року включно Відповідач, директор і власник ТОВ "Кімет-Плюс" ОСОБА_1 був одночасно директором Філії "АДЕЛ" ТОВ "ТД "Фрегат", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 23.12.2015 по 27.01.2016 ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило перекази на Філію "АДЕЛ" ТОВ "ТД "Фрегат" в загальній сумі 5 726 000,00 грн. з призначенням платежу «фін допомога дог № 4 від 23.12.2015». З яких неповернутими залишились 1 546 350,00 грн.

Проведення претензійно-позовної роботи для повернення боргу від Філії "АДЕЛ" ТОВ "ТД "Фрегат" Відповідач не забезпечив.

2.3. Відносини з ТОВ "Інжиніринг Проджект".

В період з 16.05.2017 по 06.06.2017 ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило перекази на ТОВ "Інжиніринг Проджект" в загальній сумі 2 400 000,00 грн. з призначенням платежу «за юр послуги дог № 102/15 від 01.02.2015».

Видами економічної діяльності ТОВ "Інжиніринг Проджект" станом на 01.02.2015 були (і не змінились до цього часу): 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний); 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Отже, серед видів економічної діяльності ТОВ "Інжиніринг Проджект" був відсутній такий вид, як надання юридичних послуг.

Окрім того, вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.03.2018 у справі № 757/8816/18-к встановлено, що особа, яка 29.03.2017 набула у власність 100 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірінг Проджект», після державної реєстрації змін до установчих документів товариства 31.03.2017 самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, фінансового-господарських операцій від імені ТОВ «Інжинірінг Проджект» не виконувала, первинні документи не підписувала, податкову звітність до контролюючих органів не подавала.

29.08.2019 року ОСОБА_1 передав свою частку (100%) в статутному капіталі ТОВ "Кімет-Плюс" ОСОБА_2 , який зареєстрований як керівник 99 підприємств та засновник 117 підприємств, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

30.08.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ "Кімет-Плюс" (рішення учасника ТОВ "Кімет-Плюс" № 30/08 від 30.08.2019).

У вересні 2019 року ТОВ "Стиль-Блюз" звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кімет-Плюс".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13367/19 про банкрутство ТОВ "Кімет-Плюс".

З урахуванням вказаних обставин, ліквідатор у поданій заяві просить суд покласти на ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" та стягнути з ОСОБА_1 на користь банкрута грошові кошти у розмірі 4 509 805,29 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення поданої ліквідатором заяви з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора або кредитора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором/кредитором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Тлумачення частини другої статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника заявник має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор або кредитор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень заявника, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази заявника не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 по справі № 910/17743/18.

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз».

Заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз» безспірні грошові вимоги до боржника обґрунтовані рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі № 910/25507/13, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Кімет-плюс" кошти у розмірі: 5 510 590,24 грн. основного боргу, 8 177 806,73 грн. - інфляційного збільшення суми боргу, 1 260 944,00 грн. - 3% річних та 72 598,74 грн. судового збору.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 по справі № 910/25507/13, яке набрало законної сили 11.12.2018, встановлено наступні обставини.

20.12.2007 року між ТОВ "Стиль-Блюз" та ТОВ "Кімет-Плюс" укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 на умовах повернення (преамбула), відповідно до п. 1.1. якого ТОВ "Стиль-Блюз" зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, надати ТОВ "Кімет-Плюс" безвідсоткову фінансову допомогу на умовах повернення в сумі 4 823 860,00грн у наступному порядку (графіку): до 25.01.2008р. - 803 976,67 грн.; до 25.02.2008р. - 803 976,67 грн.; до 25.03.2008р. - 803 976,67 грн.; до 25.04.2008р. - 803 976,67 грн.; до 25.05.2008р. - 803 976,67 грн.; до 25.06.2008р. - 803 976,67 грн.

В п. 1.2. договору визначено, що ТОВ "Кімет-Плюс" зобов`язується повернути фінансову допомогу у встановлені цим договором строки.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що ТОВ "Стиль-Блюз" надає ТОВ "Кімет-Плюс" безвідсоткову фінансову допомогу на строк з 25.01.2008 р. до 25.12.2010 р.

Згідно з п. 2.3. договору ТОВ "Кімет-плюс" зобов`язане повернути безвідсоткову фінансову допомогу до 25.12.2010 року шляхом перерахування в безготівковій формі відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Стиль-Блюз" або провести розрахунки іншим, не забороненим чинним законодавством шляхом.

У пункті 5.1. договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

24.12.2007 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 1/12, передбачивши, що надання коштів здійснюється на підставі розрахунку, який ТОВ «Стиль-Блюз» надає ТОВ "Кімет-Плюс" за один день до дати здійснення чергового платежу, крім того, встановивши, що договір пайової участі від 20.12.2007 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) є невід`ємною частиною договору № 1/12, сплата фінансової допомоги здійснюється частинами та коригується на індекс інфляції, що дзеркально відображає відповідні умови договору пайової участі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз» на виконання умов договору безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 від 20.12.2007 року перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» грошові кошти в сумі 5 510 590,24 грн. (з урахуванням коригування сум на індекс інфляції), що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» в порушення взятих на себе зобов`язань, у строк визначений договором, суму безвідсоткової фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз» не повернуло, останнє звернулося до суду із позовом про стягнення з ТОВ «Кімет-Плюс» заборгованості у розмірі 5 510 590,24 грн., а також штрафних санкцій, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Строк повернення безвідсоткової фінансової допомоги до 25.12.2010 року.

При цьому, доказів укладення між сторонами угоди про продовження вказаного строку матеріали справи не містять.

Таким чином, останнім днем виконання ТОВ «Кімет-Плюс» свого обов`язку з повернення фінансової допомоги, наданої ТОВ «Стиль-Блюз» за вказаним договором у розмірі 5 510 590,24 грн. є 25.12.2010 року (включно).

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, а також у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц викладено правові позиції щодо підстав виникнення зобов`язальних правовідносин, відповідно до яких: 1) за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність; 2) за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Отже, прострочена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз» за Договором № 1/12 безвідсоткової фінансової допомоги від 20.12.2007 у розмірі 5 510 590,24 грн. виникла після 25.12.2010. Також, з указаного моменту у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз» виникло право нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати на указану заборгованість згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Керівником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» станом на момент укладення із Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз» Договору № 1/12 безвідсоткової фінансової допомоги від 20.12.2007 і до кінця серпня 2019 року був ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 по справі № 910/10019/20, яка набрала законної сили 27.01.2021, позов ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» арбітражного керуючого Перепелиці В.В. задоволено частково. Визнано недійсним Договір іпотеки майнового комплексу від 23 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 23 грудня 2016 року за реєстровим № 4947, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВК СЕРВІС ГРУП". Визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 жовтня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 31 жовтня 2018 року за реєстровим № 642, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВК СЕРВІС ГРУП". В решті вимог відмовлено.

Судом у вказаній ухвалі було встановлено наступні обставини.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі № 910/25507/13 за позовом ТОВ "Стиль-Блюз" до ТОВ "Кімет-плюс" про стягнення 6 242 329,25 грн. з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі № 910/25507/13 законної сили накладено арешт на майно ТОВ "Кімет-плюс" - майновий комплекс - кінотеатр "ІНФОРМАЦІЯ_3" площею 68,40 кв.м., згідно додатку: нежилий будинок (літ.А) площею 68,4 кв.м., крім того зал для глядачів площею 682,2 кв.м., сцена площею 149,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2, в межах заборгованості у розмірі 6 242 329,25 грн.

Незважаючи на це, в період дії накладеного судом арешту на майно ТОВ "Кімет-плюс", останнє передало зазначене майно в іпотеку на підставі укладеного з ТОВ "НВК СЕРВІС ГРУП" Договору іпотеки майнового комплексу від 23.12.2016.

Відповідно до частини 1 статті 576 ЦК України, що корелюється з частиною 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку", предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Забезпечення судом позову у виді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна означає, що цей об`єкт набуває правового режиму, обмеженого в цивільному обороті. В тому разі, коли під час дії заборони відбувається відчуження такого майна особою, обізнаною про накладення арешту на майно, відповідний правочин може визнаватися недійсним і є таким, що порушує публічний порядок. При цьому не має правового значення і не може бути перешкодою для визнання договору недійсним той факт, що ухвала суду про накладення арешту не була зареєстрована відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 404/6619/17.

Матеріали справи не містять доказів реєстрації обтяження спірного майнового комплексу на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі № 910/25507/13 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас, укладаючи 23.12.2016 оспорюваний договір іпотеки ТОВ "Кімет-плюс" за всіма обставинами не могло не знати про накладення на його майно - майновий комплекс, арешту за ухвалою суду від 25.03.2016 у справі № 910/25507/13, в якій ТОВ "Кімет-плюс" виступало відповідачем. Як слідує зі вказаної ухвали суду, представники ТОВ "Кімет-плюс" були присутні на судовому засіданні з розгляду заяви про забезпечення позову, та в подальшому згадана ухвала суду оскаржувалася ТОВ "Кімет-плюс" в апеляційному та касаційному порядках.

Правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо.

До таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постановах від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, від 18.01.2017 у справі № 6-2552цс16, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про доведеність арбітражним керуючим правових підстав для визнання Договору іпотеки майнового комплексу від 23.12.2016 недійсним.

Отже, у період, коли єдиним учасником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» був ОСОБА_1 , боржником, всупереч накладеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі № 910/25507/13 арешту, було передано в іпотеку арештоване нерухоме майно - майновий комплекс Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» кінотеатр «ІНФОРМАЦІЯ_3» та у подальшому відчужено його на користь ТОВ «НВК Сервіс Груп» за Договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.10.2018.

Встановлення ознак доведення до банкрутства визначається Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) (надалі - Методичні рекомендації).

Згідно з п. 2 розділу І Методичних рекомендацій об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти діяльності.

Пунктом 3 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, орган податкової служби, керівництво).

Абзацом 2 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що під час визначення ознак доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

Згідно з абз. 8 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у рзі встановлення, що зазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Відповідно до абзацу 9 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання та виконання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо; невжиття заходів керівництвом щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) - відмова від грошових (майнових) вимог; несвоєчасність (невжиття заходів) щодо розв`язання проблем у виробничому процесі, нездійснення господарської діяльності тощо.

Абзацом 10 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (передача активів іншій особі); штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (залишення за боржником лише кредиторської заборгованості без відповідного забезпечення) та інші, подібні дії.

Згідно з абзацом 1 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Пунктом 4 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що активи це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вимог у майбутньому. Доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Станом на момент вчинення дій з виведення грошових коштів та майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» на користь третіх осіб єдиним учасником та керівником товариства був ОСОБА_1 .

Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс», затвердженого протоколом № 6 загальних зборів учасників від 09.02.2007 року, визначено права та обов`язки учасника та керівника товариства.

Так, згідно з п. 4.1 Статуту кожний з учасників Товариства має право: брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом; брати участь в розподілі прибутку та отримувати частину прибутку від діяльності Товариства (дивіденди); одержувати інформацію про діяльність Товариства, знайомитися з даними бухгалтерського обліку та звітності; вимагати розгляду на загальних зборах Учасників, порушеного ним питання; призначати та відкликати своїх представників на загальні збори Учасників; вийти з Товариства в порядку, установленому цим Статутом.

Пунктом 4.4 Статуту визначено, що учасники Товариства зобов`язані сприяти Товариству в здійсненні ним своєї діяльності.

Відповідно до п. 10.1 Статуту вищим керівним органом Товариства є загальні збори його Учасників або їх представників.

Згідно з п. 10.2 Статуту до виключної компетенції загальних зборів Учасників Товариства відносяться у тому числі: визначення основних напрямків діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; обрання та відкликання директора та Ревізійної комісії; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

Пунктом 10.9 Статуту визначено, що виконавчим органом Товариства є Директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства.

Відповідно до п. 10.10 Статуту Директор вирішує всі питання діяльності Товариства за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів Учасників.

Згідно з п. 10.11 Статуту Директор на своїй посаді повинен діяти в інтересах Товариства добросовісно і розумно, вживати всіх необхідних заходів з метою недопущення спричинення збитків Товариству.

Суд наголошує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 по справі № 910/9064/18 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Партнер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс" про розірвання договору та повернення грошових коштів у розмірі 7 067 080,29 грн задоволено частково. Розірвано договір № 11 від 24.03.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБК-Партнер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Партнер" 7 000 000,00 грн та 94 258,62 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс" в дохід Державного бюджету України 1762,00 грн судового збору. У іншій частині в первісному позові відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Партнер" про стягнення 716 092,01 грн - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Партнер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс" 716 092,01 грн.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 по справі № 910/9064/18 встановлено, що 24.03.2015 між ТОВ "Кімет-Плюс" та ТОВ «ДБК-Партнер» укладено договір № 11. 26.03.2015 відповідно до п.. 3.2.5 до Договору № 11 від 24.03.2015 та Додаткової угоди № 1 від 24.03.2015 зараховано на рахунок ТОВ "Кімет-Плюс" 1 200 000 (Один мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп. без ПДВ. Відповідно до п.. 3.2.5 до Договору № 11 від 24.03.2015 та Додаткової угоди № 1 від 24.03.2015 перераховано на рахунок ТОВ "Кімет-Плюс" 22.12.2015 - 3 000 000,00 грн. та 26.01.2016 в сумі 2 800 000,00 грн.

Тобто, у період, коли ОСОБА_1 був керівником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс», товариство 26.03.2015, 22.12.2015 та 26.01.2016 отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер» грошові кошти у розмірі 1 200 000,00 грн., 3 000 000,00 грн. та 2 800 000,00 грн. відповідно.

Однак, маючи заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз» за Договором № 1/12 безвідсоткової фінансової допомоги від 20.12.2007 у розмірі 5 510 590,24 грн. (основний борг станом на 25.12.2010), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» не спрямувало отримані від ТОВ «ДБК-Партнер» грошові кошти на її погашення.

Натомість, 09.04.2015 ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило переказ на ТОВ "Ефект Консалт" в сумі 524 210,00 грн. з призначенням платежу «за юр послуги дог № 1/15 від 09.04.2015».

Фінансову допомогу Боржнику від ТОВ "Ефект Консалт" повернуто не було, проведення претензійно-позовної роботи для повернення боргу від ТОВ "Ефект Консалт" ОСОБА_1 як керівник та учасник боржника не забезпечив.

Крім того, починаючи з 2009 року і щонайменше до 2017 року включно ОСОБА_1, директор і власник ТОВ "Кімет-Плюс", був одночасно директором Філії "АДЕЛ" ТОВ "ТД "Фрегат", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

У період з 23.12.2015 по 27.01.2016 ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило перекази на Філію "АДЕЛ" ТОВ "ТД "Фрегат" (заінтересовану особу стосовно боржника у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства) в загальній сумі 5 726 000,00 грн. з призначенням платежу «фін допомога дог № 4 від 23.12.2015», з яких неповернутими залишились 1 546 350,00 грн.

Проведення претензійно-позовної роботи для повернення боргу від Філії "АДЕЛ" ТОВ "ТД "Фрегат" ОСОБА_1 не забезпечив.

Також, у період з 16.05.2017 по 06.06.2017 ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило перекази на ТОВ "Інжиніринг Проджект" в загальній сумі 2 400 000,00 грн. з призначенням платежу «за юр послуги дог № 102/15 від 01.02.2015».

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.03.2018 у справі № 757/8816/18-к встановлено, що особа, яка 29.03.2017 набула у власність 100 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірінг Проджект», після державної реєстрації змін до установчих документів товариства 31.03.2017 самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, фінансового-господарських операцій від імені ТОВ «Інжинірінг Проджект» не виконувала, первинні документи не підписувала, податкову звітність до контролюючих органів не подавала.

У ліквідатора ТОВ "Кімет-Плюс" відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджували реальність господарських операцій боржника із зазначеними юридичними особами, у зв`язку з чим арбітражний керуючий Перепелиця В.В. звернувся до суду із відповідним клопотанням про витребування доказів.

05 червня 2024 року ліквідатор ТОВ "Кімет-Плюс" направив ОСОБА_1 запит, в якому просив:

- Надати інформацію, який економічний зміст для ТОВ "Кімет-Плюс" був в укладенні Договору іпотеки майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрований за № 4947;

- Надати інформацію, які юридичні послуги вартістю 524 210,00 грн. були надані ТОВ "Кімет-Плюс" від ТОВ "ЕФЕКТ КОНСАЛТ" згідно договору № 1/15 від 09.04.2015? Просив надати засвідчені копії договору № 1/15 від 09.04.2015, актів виконаних робіт/наданих послуг, та інших документів, складених на виконання цього договору;

- Надати інформацію, чи була повернута ТОВ "ЕФЕКТ КОНСАЛТ" назад ТОВ "Кімет-Плюс" фінансова допомога в сумі 1 000 000,00 грн., надана згідно договору № 3 від 23.12.2015? Чи вживались Вами заходи для повернення вказаної фінансової допомоги, зокрема в судовому порядку. Просив надати підтверджуючі документи;

- Надати інформацію, чи була повернута Філією "АДЕЛ" ТОВ "ТД "Фрегат" назад ТОВ "Кімет-Плюс" в повному обсязі фінансова допомога в сумі 5 726 000,00 грн., надана згідно договору № 4 від 23.12.2015? Чи вживались ОСОБА_1 заходи для повернення вказаної фінансової допомоги, зокрема в судовому порядку. Просив надати підтверджуючі документи;

- Надати інформацію, які юридичні послуги вартістю 2 400 000,00 грн. були надані ТОВ "Кімет-Плюс" від ТОВ "Інжиніринг Проджект" згідно договору № 102/15 від 01.02.2015? Просив надати засвідчені копії договору № 102/15 від 01.02.2015, актів виконаних робіт/наданих послуг, та інших документів, складених на виконання цього договору.

Однак, ОСОБА_1 указаний запит арбітражного керуючого не отримав та відповіді не надав.

Таким чином, станом на 16.10.2024 матеріали справи не містять обґрунтування розумності та необхідності вказаних господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс». Відповідачем також не було надано до суду будь-яких пояснень щодо наведених ліквідатором обставин виведення грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» на користь третіх осіб або доказів проведення претензійної роботи задля повернення у тому числі фінансової допомоги.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд прийшов до наступних висновків щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю учасника та керівника боржника ОСОБА_1 та доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» до банкрутства, а саме:

1. Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз» за Договором № 1/12 безвідсоткової фінансової допомоги від 20.12.2007, наявність якої стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс», утворилася у період, коли єдиним учасником та керівником боржника був ОСОБА_1 .

2. Арештоване майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс», за рахунок якого було забезпечено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз» у справі № 910/25507/13 (ухвала від 25.03.2016) в межах суми 6 242 329,25 грн., було виведено на користь третьої особи у період, коли єдиним учасником та керівником боржника був ОСОБА_1 .

3. Грошові кошти, отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер» у кінці 2015 - на початку 2016 року, знову ж таки у період, коли управління боржником здійснювалося ОСОБА_1 , не були спрямовані на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз».

4. Маючи непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефект Консалт» грошові кошти у розмірі 1 524 210,00 грн., на користь Філії «Адел» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Фрегат» - 5 726 000,00 грн. (з яких 1 546 350,00 грн. повернуто не було), а також на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг Проджект» - 2 400 000,00 грн. Зазначені обставини мали місце у 2015 - 2017 роках, тобто у період, коли єдиним учасником та керівником боржника був ОСОБА_1 . Ліквідатору арбітражному керуючому Перепелиці В.В. під час ліквідаційної процедури у справі № 910/13367/19 не вдалося отримати документи на підтвердження реальності господарських операцій банкрута із указаними особами ані власними силами шляхом направлення відповідних запитів, ані за результатом їх витребування судом ухвалою від 19.01.2023 по справі № 910/13367/19. Розумність, економічний сенс та відповідне обґрунтування таких правочинів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» також не було наведено колишнім керівником та учасником боржника ОСОБА_1 ані на запит ліквідатора від 05.06.2024, ані під час розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача, як одноособового керівника та учасника товариства, щодо доведення ТОВ "Кімет-Плюс" до банкрутства були свідомі та послідовні, про що свідчить втрата усього належного підприємству майна, зокрема, об`єкту нерухомості - майнового комплексу - кінотеатр « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , виведення грошових коштів, в тому числі на заінтересовану особу стосовно боржника (Філія "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат"), а також ненадання будь-якої інформації та документів ліквідатору на його запити. Перебуваючи на посаді директора ТОВ "Кімет-Плюс", ОСОБА_1 не вчинив будь-яких дій задля погашення кредиторської заборгованості, не вжив заходів в частині стягнення дебіторської заборгованості з третіх осіб, не вжив заходів для запобігання банкрутству боржника, тощо.

Таким чином, вчинені дії та бездіяльність ОСОБА_1 , як одноособового керівника та учасника боржника, в сукупності формують склад господарського правопорушення.

Так, об`єктом правопорушення є право кредиторів (ТОВ «Стиль-Блюз» та ТОВ «ДБК-Партнер») на задоволення їх грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності у боржника майна, достатнього для погашення кредиторської заборгованості у повному обсязі.

Об`єктивну сторону правопорушення складають:

1. Вчинення дій, які згідно з п. 3.2 Методичних рекомендацій мають ознаки доведення до банкрутства, що полягають у: прийнятті нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат. У даному випадку йдеться про здійснення господарських операцій із третіми особами, за результатами яких відбулося виведення грошових коштів з підприємства-банкрута, реальність яких, економічна обґрунтованість та необхідність доведена ОСОБА_1 не була.

2. Бездіяльність ОСОБА_1 в частині проведення претензійної роботи із дебіторами Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс».

3. Виведення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» на користь заінтересованої особи стосовно боржника - Філії «Адел» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Фрегат», де ОСОБА_1 був у період з 2009 по 2017 рік директором.

4. Виведення активу боржника (арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс»), за рахунок якого було забезпечено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз» у справі № 910/25507/13 (ухвала від 25.03.2016) в межах суми 6 242 329,25 грн., на користь третьої особи з метою уникнення виконання зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз» (ініціюючим кредитором у справі про банкрутство № 910/13367/19).

5. Бездіяльність ОСОБА_1 в частині вжиття будь-яких заходів для покрашення фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» задля погашення існуючої кредиторської заборгованості.

Суб`єктом правопорушення є поєднаний в одній особі учасник та керівник боржника - ОСОБА_1 .

Суб`єктивною стороною правопорушення є відношення ОСОБА_1 до виконання його обов`язків як керівника та єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс», свідоме вчинення дій, наслідком яких стало зменшення активів товариства та подальша його неплатоспроможність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діях та бездіяльності ОСОБА_1 наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Суд вкотре акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

Проте, як свідчать установлені обставини справи, ОСОБА_1 (єдиний учасник і керівник банкрута у період, коли товариство стало неплатоспроможним) в порушення статті 61 КУзПБ не спростував відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства. Іншого встановлені обставини справи не містять.

Вирішуючи питання про визначення розміру субсидіарної відповідальності у даній справі, суд зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).

Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Суд зазначає про таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що: балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються; склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 по справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 по справі 910/13367/19 затверджено перелік визнаних судом вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" у наступних розмірах та черговості: вимоги першої черги: ТОВ "Стиль-Блюз" - 19 210,00 грн., ТОВ "Дбк-Партнер" - 3 842,00 грн.; вимоги другої черги - відсутні; вимоги третьої черги - відсутні; вимоги четвертої черги: ТОВ "Стиль-Блюз" - сума боргу - 15 021 939,71 грн., ТОВ "Дбк-Партнер" - сума боргу - 6 432 221,49 грн.; вимоги п`ятої черги - відсутні; вимоги шостої черги - відсутні.

Таким чином, сума вимог кредиторів відповідно до Реєстру визнаних вимог кредиторів по справі № 910/13367/19 ТОВ "Кімет-Плюс" становить 21 477 213,20 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.01.2021 по справі № 910/10019/20 були визнані недійсним Договір іпотеки майнового комплексу від 23 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 23 грудня 2016 року за реєстровим № 4947, укладений між ТОВ "Кімет-Плюс" та ТОВ "Нвк Сервіс Груп" та визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 жовтня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 31 жовтня 2018 року за реєстровим № 642, укладений між ТОВ "Кімет-Плюс" та ТОВ "Нвк Сервіс Груп".

05.10.2021 року відбувся електронний аукціон з продажу вищевказаного майна. На підставі протоколу електронного аукціону № UA-PS-2021-09-13-000049-1 було визначено переможця Лоту № 1 - Майнового комплексу - кінотеатр "ІНФОРМАЦІЯ_3" загальною площею 68,40 кв.м., що складається з нежилого будинку (літера А) площею 68,40 кв.м.; крім того: зал для глядачів площею 682,20 кв.м., сцена площею 149,80 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2. за ціною реалізації 10 201 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2023 по справі № 910/13367/19 (910/13951/21) касаційну скаргу ТОВ "Кімет-Плюс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 910/13367/19 (910/13951/21) в частині відмови в позові ТОВ "Кімет-Плюс" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради про стягнення коштів 5 511 360,00 грн. скасовано. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/13367/19 (910/13951/21) в частині стягнення з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ТОВ "Кімет-Плюс" пайового внеску у розмірі 5 511 360,00 грн. залишено в силі. Стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний номер 04633423) на користь ТОВ "Кімет-Плюс" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6, ідентифікаційний номер 32529721) 165 340 (сто шістдесят п`ять тисяч триста сорок) грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 910/13367/19 (910/14679/23) апеляційну скаргу ТОВ "Кімет-Плюс", в особі ліквідатора Арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/13367/19 (910/14679/23) задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/13367/19 (910/14679/23) скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ТОВ "Кімет-Плюс", в особі ліквідатора Арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення коштів у розмірі 1 255 047,91 грн. задоволено. Стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ 04633423, 01044, місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Кімет-Плюс" (ЄДРПОУ 32529721, 03148, місто Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 6) 1 255 047,91 грн., з яких 1 029 912, 63 грн. - інфляційні втрати за невиконання обов`язку з повернення пайового внеску за період з 01.05.2022 - 31.07.2023, 225 135, 28 грн - 3% річних за невиконання обов`язку з повернення пайового внеску за період з 26.04.2022 - 04.09.2023.

Таким чином, під час проведення ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Перепелицею В.В. була сформована ліквідаційна маса боржника в розмірі 16 967 407,91 грн.

Отже, розмір вимог до ОСОБА_1 , який відповідно до законодавства несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, становить 21 477 213,20 грн. (загальна сума кредиторської заборгованості ТОВ «Кімет-Плюс») - 16 967 407,91 грн. (сформована ліквідатором ліквідаційна маса ТОВ «Кімет-Плюс») = 4 509 805,29 грн.

При цьому, доказів наявності у банкрута будь-яких інших активів окрім тих, що були виявлені ліквідатором під час проведення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс», матеріали справи не містять та відповідачем надані не були.

Таким чином, установлені судом обставини справи підтверджують, що ОСОБА_1 , який був обізнаний про наявність у банкрута заборгованості перед кредиторами, яка стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Кімет-Плюс», не вчинив жодних дій для її погашення, натомість його дії призвели до зменшення розміру активів товариства (виведення нерухомого майна та грошових коштів на користь третіх осіб).

До того ж, такі дії та бездіяльність перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами доведення боржника до банкрутства та неможливістю останнього задовольнити у повному обсязі кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна товариства, оскільки виведення нерухомого майна та грошових коштів банкрута на користь третіх осіб відбулося після виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» зобов`язань перед ініціюючим кредитором у справі про банкрутство - Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз».

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 , у зв`язку з чим заява арбітражного керуючого Перепелиці В.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишнього керівника та єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу позивачем у даній справі не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 .

2. Покласти на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6, ідентифікаційний номер 32529721).

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6, ідентифікаційний номер 32529721) грошові кошти у розмірі 4 509 805 (чотири мільйони п`ятсот дев`ять тисяч вісімсот п`ять) грн. 29 коп.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.10.2024

Суддя Д.В. Мандичев


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	16.10.2024
Оприлюднено	29.10.2024
Номер документу	122568390
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: інші вимоги до боржника

Пєсков В.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 16.10.2024 по справі 910/13367/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/13367/19

Рішення від 16.10.2024

Рішення
від 16.10.2024 по справі 910/13367/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА