Рішення

від 07.10.2024 по справі 910/6996/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2024Справа № 910/6996/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Міністерства оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранзитгаз»

про стягнення 5442674,93 грн,

Представники:

від позивача Рогозянський В.І.

від відповідача не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Міністерство оборони України з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранзитгаз» про стягнення 5442674,93 грн, з яких: 4358414,31 грн пені, 1084260,62 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з порушенням строків поставив продукцію за договором № 286/1/23/6 «про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України)» від 10.03.2023.

Суд своєю ухвалою від 13.06.2024 відкрив провадження у справі № 910/6996/24, постановив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві зазначив, що на своєчасність поставки товару вплинув тривалий термін оформлення позивачем відповідних документів.

Відповідач заявив про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки порушення зобов`язання не завдало збитків позивачу.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій, так як спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

10 березня 2023 року Міністерство оборони України (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Укртранзитгаз» (виконавець) уклали договір № 286/1/23/6 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України)» (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати у 2023 році нафту і дистиляти (09130000-9) (бензин) (далі - товар) для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно із специфікацією, а замовник - забезпечити приймання товару та оплатити його в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією.

У специфікації (п. 1.1 Договору) сторони погодили поставку бензину автомобільного А-80 (61-013-2968), загальною кількістю 16921,00 тонн, із строком постачання до 15.06.2023 (включно). Загальна вартість товару з ПДВ складала: 692063485,28 грн.

Під час виконання Договору сторони уклали додаткову угоду №4 від 21.08.2023 та додаткову угоду №5 від 28.09.2023, якими внесли зміни до специфікації в частині загальної кількості, вартості товару та до додатку № 12.2 договору (рознарядка).

Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди №5 ціна договору становить: 688493448,07 грн, у тому числі: податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Пунктом 6.3.1 Договору встановлено, що постачальник зобов`язаний поставити товар у строки встановлені Договором.

Згідно із специфікацією в редакції додаткової угоди № 5 строк постачання товару - до 15.06.2023 (включно).

З огляду на умови Договору відповідач зобов`язаний поставити 16833,714 тонн товару загальною вартістю 688493448,07 грн до 15.06.2023 (включно).

Відповідач поставив частину товару (8110,001 тонна) з порушенням строків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.3.2 Договору за порушення строків постачання товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості товару.

Неустойка (пеня, штраф) за несвоєчасне постачання товару нараховується за весь період прострочення (п. 7.3.6 Договору)

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача слід стягнути 4358414,31 грн пені, 1084260,62 грн штрафу.

Вирішуючи питання можливості зменшення розміру пені та штрафу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Проаналізувавши подану заявником заяву суд дійшов висновку, що заявник не довів наявність скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості цього випадку, а також невідповідності штрафних санкцій наслідкам порушення.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю позов Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранзитгаз».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранзитгаз» (вул. Жилянська, 126/23, оф. 206, м. Київ, 01032, код 41365948) на користь Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) 4358414,31 грн пені, 1084260,62 грн штрафу, 65312,10 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складений 24.10.2024.

Суддя С. А. Ковтун