Ухвала

від 25.10.2024 по справі 910/11684/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.10.2024Справа № 910/11684/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"

про забезпечення позову

у справі № 910/11684/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг"

про стягнення 38 075 965,88 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг" (далі - відповідач) про стягнення 38 075 965,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Рамковим договором фінансового лізингу № 10571-FL від 06.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11684/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.10.2024.

15.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 15.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

23.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про забезпечення позову, яку 24.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду". Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, та знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить відповідачу, у межах суми позову - 38 075 965,88 грн.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Предметом заявленого позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Рамковим договором фінансового лізингу № 10571-FL від 06.08.2021.

Під час вирішення питання забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначив, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів, є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду в разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього сумах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

В обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що необхідність вжиття таких заходів зумовлена відсутністю у володінні відповідача значних грошових коштів та нерухомого майна, за допомогою якого можливо ефективно задовольнити вимоги позивача, порівняно низьким розміром статутного капіталу відповідача та наявністю інших судових спорів за участі відповідача, де останній є боржником або оскаржує грошові вимоги, звернуті до нього. В межах частини справ відповідач оскаржує повідомлення-рішення податкових органів, що на думку позивача свідчить про систематичне порушення відповідачем податкового законодавства.

Також позивач вказує на ту обставину, що відповідач надалі укладає кредитні договори та договори іпотеки, за якими передає в іпотеку власне нерухоме майно.

Заперечуючи проти задоволення заяви про забезпечення позову, відповідач зазначає, що позивачем в заяві про вжиття заходів забезпечення позову необґрунтовано та не підтверджено жодними доказами факт ухилення відповідача в майбутньому виконати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11684/24 в разі задоволення позову, доводи позивача зводяться лише до безпідставних припущень щодо утруднення, унеможливлення виконати рішення суду, подана позивачем заява про забезпечення позову є лише способом перешкоджання здійснення відповідачем господарської діяльності.

Однак суд не погоджується із запереченнями відповідача, оскільки застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у цій справі або інших осіб, які не є учасниками цього судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження майном, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновленні порушеного права позивача у разі задоволення позовних вимог.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.01.2024 у справі №910/152/23.

Доводи відповідача про відсутність доказів ймовірного ухилення від виконання рішення суду також є безпідставними, адже, як було зазначено вище, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічні за змістом правові висновки Верховного Суду також викладені у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23 та від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.

Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (постанова Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Судом встановлено співмірність обраного позивачем заходу забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, оскільки останній просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача в межах суми позову - 38 075 965,88 грн.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту як на грошові кошти, так і на майно відповідача, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Необхідності в зустрічному забезпеченні суд не вбачає, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідачу будуть завдані збитки у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг" (Україна, 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, корп. 5; ідентифікаційний код: 35355771) та знаходяться на всіх рахунках зазначеного товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг" (Україна, 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, корп. 5; ідентифікаційний код: 35355771), у межах суми позову 38 075 965,88 грн.

3. Ухвала про забезпечення позову відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" має силу виконавчого документу, набирає законної сили з моменту її підписання (25.10.2024) та може бути пред`явлена до виконання у строк до 25.10.2027 включно.

4. Стягувачем у виконавчому провадженні за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ідентифікаційний код: 35912126).

Боржником у виконавчому провадженні за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг" (Україна, 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, корп. 5; ідентифікаційний код: 35355771).

5. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Нечай