Ухвала

від 25.10.2024 по справі 910/12931/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.10.2024Справа № 910/12931/24

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

позовну заяву Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокобан»

про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України» (далі - позивач, Інститут) звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокобан» (далі - відповідач, Товариство) про:

- розірвання договору від 29.11.2021 № 1/29/11/21 (далі - Договір), укладеного між Інститутом та Товариством;

- зобов`язання відповідача повернути Інституту майно, вказане в актах приймання-передавання сировини згідно з умовами Договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що Товариство, всупереч взятим на себе за Договором зобов`язанням, не утилізувало передану Інститутом сировину, не надало паспорти на партію дорогоцінних, чорних та кольорових металів, а також не перерахувало кошти за сировину на рахунок позивача.

З урахуванням наведеного, Інститут з посиланням, зокрема на положення статей 653, 1212 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Усупереч вимогам пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, подана Інститутом позовна заява повинна не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Суд зауважує, що за змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Також, пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У свою чергу, відповідно до статей 1-3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року складає 3 028,00 грн.

Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено господарським судом, позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, тому судовий збір, який підлягає сплаті за подання цієї позовної заяви становить 6 056,00 грн., проте Інститут сплатив тільки 3 028,00 грн. судового збору, тобто на 3 028,00 грн. менше, ніж передбачено чинним законодавством.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Проте, до позовної заяви не долучено копій акту прийому-передавання б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 26 843,00 грн. (додаток 13 до позову) та акту прийому-передавання б/н на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери, балансова вартість 653 484,00 грн. (додаток 16 до позову), про що відділом діловодства господарського суду міста Києва 21.10.2024 року було складено відповідний акт.

За таких обставин, подана Інститутом позовна заява не відповідає окремим вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Керуючись статтями 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити Інституту строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Інституту спосіб усунення недоліків шляхом:

- подання заяви із зазначенням попереднього (орієнтового) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- подання доказів сплати судового збору у сумі 3 024,00 грн.;

- подання копії акту прийому-передавання б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 26 843,00 грн. (додаток 13 до позову) та копії акту прийому-передавання б/н на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери, балансова вартість 653 484,00 грн. (додаток 16 до позову).

4. Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається https://ki.arbitr.gov.ua/.

Суддя В.С. Ломака