Рішення

від 09.10.2024 по справі 911/2093/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2093/24

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.

розглянувши справу № 911/2093/24

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Айбудмаркет»,

м. Ірпінь Київської області

доФізичної особи-підприємця Смакоти Максима Олеговтча,

смт Рокитне Київської області

простягнення 33 425,45 грн

Представники:

від позивача: Поліщук Ю.А., довіреність б/н від 03.11.2023

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айбудмаркет» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позоом до Фізичної особи-підприємця Смакоти Максима Олеговича (далі-відповідач) про стягнення 33 425,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що між ним та відповідачем був укладений Договір поставки № 02/02/2021АБМ від 02.02.2021, на підставі якого та видаткової накладної № 135 від 10.01.2022 позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар. Однак, як зазначає позивач, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 14 280,00 грн, з огляду на наявність якої позивачем також нараховані до стягнення 5 273,44 грн інфляційних нарахуваь та 13 898,21 грн пені.

Звертаючись з позовною заявою б/н від 06.08.2024 (вх. № суду 3257 від 06.08.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю Айбудмаркет просило суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2024 постановлено відкрити провадження у справі № 911/2093/24 та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 11.09.2024, зобов`язано відповідача подати до суду відзив на позовну заяву.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Ухвалою суду від 11.09.2024 розгляд справи був відкладений на 09.10.2024.

01.10.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1074/24), в якому відповідач не заперечує проти поставки йому товару на суму 19 280,80 грн, та в свою чергу зазначає про здійснення ним часткової оплати в сумі 5 000,00 грн, на підставі платіжної інструкції № 286 від 08.12.2021. Разом з цим, відповідач просив суд відмовити в задоволенні вимоги щодо стягнення пені, з посиланням на норми статті 258 Цивільного строку України та сплив строку позовної давності щодо її нарахування.

Присутнім в судових засіданнях 11.09.2024 та 09.10.2024 представником позивача були підтримані позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Позивач або його представник в засідання суду жодного разу не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Разом з цим, суд відзначає про належне повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі та його обізнаність, оскільки 01.10.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем був наданий відзив на позовну заяву (вх. № 1074/24), в якому останнім викладена правова позиція щодо заявлених позивачем вимог.

Таким чином, судом надано можливість всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до господарського суду із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Айбудмаркет» в обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що між ним та відповідачем укладений Договір поставки № 02/02/2021АБМ від 02.02.2021, на підставі якого та видаткової накладної № 135 від 10.01.2022 позивачем була здійснена поставка товару.

Отже, як вбачається з умов п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, а також на підставі інших документів, передбачених цим договором та складених на його виконання, постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувавти такий товар.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору покупець оплачує товари на підставі рахунку-фактури постачальника за цінами, визначеними у рахунках за товар. Покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 21 календарних днів з дати отримання товару покупцем, згідно з видатковою накладною.

Пунктом 4.5 договору визначено, що товар вважається поставленим покупцю, а право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження товарів переходять від постачальника до покупця з моменту прийняття товару покупцем та підписання сторонами оформленої належним чином накладної.

За умовами п. 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками. Строк дії договору до 31.12.2021.

Як встановлено судом під час розгляду справи, Договір поставки № 02/02/2021АБМ від 02.02.2021 був укладений між сторонами строком дії - до 31.12.2021, умов щодо пролонгації його дії або укладення між сторонами додаткових угод із погодженням строку дії договору матеріали справи не містять.

Отже суд констатує що Договір поставки № 02/02/2021 від 02.02.2021, укладений строком до 31.12.2021.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем на підставі видаткової накладної № 135 від 10.01.2022 було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 19 280,80 грн. Вказана видаткова накладна підписана в двосторонньому порядку зі сторони позивача та відповідача, а також скріплена печатками сторін. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі виникли права і обов`язки на підставі домовленості щодо поставки товару, що підтверджується видатковою накладною № 135 від 10.01.2022.

Однак, відповідач лише частково здійснив оплату товару в сумі 5 000,00 грн, про що свічить наявна в матеріалах справа платіжна інструкція № 286 від 08.12.2021, товар в сумі 14 280,80 грн залишений не сплаченим відповідачем.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт одержання відповідачем товару від позивача на суму 19 280,80 грн та часткову оплату товару на суму 5 000,00 грн, проте як отриманим та неоплаченим лишився товар на суму 14 280,80 грн., що не заперечується відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар в сумі 14 280,80 грн станом на день прийняття рішення лишається не оплаченою, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт поставки позивачем товару відповідачу документально підтверджено, отримання відповідачем товару не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 14 280,80 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач звертаючись із позовом просить суд стягнути з відповідача 5 273,44 грн інфляційних нарахувань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

На підставі вказаної норми права, враховуючи, що наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 5 273,44 грн інфляційних нарахувань підлягає задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення 13 898,21 грн пені, суд відзначає наступне.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Разом з тим, частиною 6 статті 231 ГК України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Як було досліджено судом, Договір поставки № 02/02/2021 від 02.02.2021 укладений між сторонами із строком дії до 31.12.2021, а отже поставка товару відбулась за домовленості у спрощений спосіб.

Таким чином, оскільки при вчинені правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді пені з погодженням її розміру, позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 898,21 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позивач наявними в матеріалах справи доказами довів суду факт неналежного виконання з боку відповідача своїх зобов`язань зі своєчасної оплати отриманого товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторін пропорційно задоволенрм вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Смакоти Максима Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбудмаркет» (08203, Київська область, м. Ірпінь, вул. Северинівська, 105-0, кв. 4, код ЄДРПОУ 39926609) 14 280 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) грн 80 коп заборгованості, 5 273 (п`ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 44 коп інфляційних нарахувань та 1 771 (одну тисячу сімсот сімдесят одну) грн. 41 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 24.10.2024.

Суддя О.О. Христенко