Рішення

від 10.10.2024 по справі 915/499/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Справа № 915/499/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Артьомов І.І.

за участі представників учасників справи:

прокурор - Левкович А.Є.

від позивача (представник позивача) - Авраменко Т.М.,

від відповідача (представник відповідача) - Бортик Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва,

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

в інтересах держави в особі

Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005

електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн ЛТД", вул.Адміральська, 31Б, м. Миколаїв, 54001

про: стягнення коштів у розмірі 6 757 669,25 грн.

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №51-50/2-4393ВИХ-24 від 03.05.2024 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн ЛТД" на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 6 757 669, 25 грн., з яких: - 6 016 403,00 грн. - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва; - 269 347,86 грн. - 3% річних; - 471 918,39 грн. - інфляційні нарахування.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач в порушення вимог законодавства не сплачує розмір пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва. Вказує, що через недоотримання коштів пайової участі значно недофінансовуються проекти та програми створення і розвитку інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури, що зумовлює погіршення рівня життя мешканців територіальної громади м.Миколаєва. Несплата коштів пайової участі завдає шкоду місцевому бюджету та унеможливлює виконання позивачем функцій з розвитку інфраструктури територіальної громади міста Миколаєва.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", ст. ст. 11, 625, 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 08.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.06.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті спору.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву (вх.№6196/24 від 27.05.2024) (арк.59-69) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Вважає, що відповідач не має обов`язку сплачувати пайову участь у зв`язку із зведенням об`єкта будівництва «Будівництво II черги житлового комплексу за адресою: вул.Адміральська, 31-Б м.Миколаїв». Вказує, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набув чинності 12.03.2011. Правовідносини між Миколаївською міською радою та ТОВ «КОНСТРАКШН ЛТД» щодо пайової участі у розвитку інфраструктури виникли на підставі договору на право забудови від 26.07.2005, тобто до набуття чинності вищевказаного Закону. Відповідні правовідносини, станом на час укладення договору, були врегулюванні Законом України «Про планування та забудову територій» та рішенням Миколаївської міської ради від 24.02.2005 №31/9 (з наступними змінами за рішенням від 09.11.2006 №7/33). Пунктом 1.1. Договору визначено, що предметом цього договору являється надання забудовнику від імені виконкому права забудови земельної ділянки, загальною площею 5750 кв.м., в межах відведення, за адресою: м. Миколаїв, вул.. Адміральська, між вул. Московською та Карла Лібкнехта, витрати на відселення мешканців з вищевказаних ділянок. Згідно списку затвердженого міськвиконкомом №1738 від 24 жовтня 2003 року вважати внеском ТОВ «КОНСТРАКШИН ЛТД» у розвиток інфраструктури міста. У подальшому за рішенням Миколаївської міської ради від 12.06.2008 №24/30, передано ТОВ «КОНСТРАКШН ЛТД» в оренду на 2 роки земельну ділянку площею 2230 кв. м, у тому числі 741 кв.м під капітальною забудовою, 1373 кв.м під проходами, проїздами, площадками, 116 кв.м під зеленими насадженнями, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, зарахувавши її до земель поточного будівництва, для організації будівельного майданчика для будівництва ІІ черги житлового комплексу по вул. Адміральській, 31-б, за умов сплати 5% від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її функціонального використання та передачі 5% житла від загальної площі введеного до експлуатації об`єкта до фонду міста згідно з рішенням міської ради від 09.11.06 № 7/33. Актом від 15 липня 2008 року про виконання зобов`язань за договором на право забудови №37 від 26.07.2005 року сторонами визнано та підтверджено, що замовник в повному обсязі та належним чином виконав свої інвестиційні зобов`язання перед Миколаївською міської радою, які передбачені договором на право забудови №37 від 26.07.2005 року та рішеннями Миколаївської міської ради №31/9 від 24.02.2005 року та №7/33 від 09.11.2006 року. В зв`язку з цим обов`язок, покладений на Забудовника згідно з п.19.1. рішення Миколаївської міської №24/30 від 12.06.2008 року щодо передачі 5 (п`яти) відсотків житла, введеного в експлуатацію житла другої черги будівництва, до фонду міста, є виконаним в повному обсязі та належним чином. За таких обстави, Відповідачем були виконані зобов`язання за договором щодо сплати пайової участі у створені і розвитку інфраструктури міста Миколаєва до набуття чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Миколаївська міська рада через систему «Електронний суд» надала заяву (вх.№6490/24) (арк.70-75) в якій у зв`язку з великою завантаженістю працівників юридичного департаменту Миколаївської міської ради та великою кількістю судових справ, просить суд слухати справу за відсутності представника Миколаївської міської ради.

Прокурор через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив (вх.№6506/24 від 31.05.2024) (арк.76-84) в якій не погоджується з наведеними твердженнями відповідача у відзиві. Вказує, що договір на право забудови №37 від 26.07.2005 був укладений у зв`язку з передачею ТОВ «Констракшн ЛТД» в оренду земельної ділянки, та за своєю правовою природою не може вважатись договором про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури місті, оскільки не стосується обов`язку сплатити пайову участь. У подальшому, станом на дату початку будівництва об`єкту (26.04.2010) «Нове будівництво другої черги житлового комплексу по вул. Адміральська, 31-б в м. Миколаєві. Корегування» була чинною стаття 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій», відповідно до якої, замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у відрахуванні замовником після прийняття об`єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Водночас, відповідач свого встановленого законом обов`язку щодо сплати коштів пайової участі не виконав. Верховною Радою України 17.02.2011 прийнято Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.10 прикінцевих положень якого Закон України «Про планування і забудову територій» визнано таким, що втратив чинність. Вказує, що відповідачем договір про пайову участь з Миколаївською міською радою не укладався, а будівництво об`єкту розпочато 07.12.2010, у відповідача виник обов`язок упродовж 10 днів після 01.01.2020 звернутися до Миколаївської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. ТОВ «КОНСТРАКШН ЛТД», як замовник будівництва, повинен був сплатити кошти пайової участі за будівництво об`єкта «Нове будівництво другої черги житлового комплексу по вул. Адміральська, 31-б в м. Миколаєві. Корегування» до введення його в експлуатацію.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заперечення (вх.№6625/24 від 04.06.2024) (арк.85-89) в яких зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем були врегульовані не тільки законодавчими актами, а також умовами договору від 26.06.2005 №37 та рішенням Миколаївської міської ради від 12.06.2008 №16.06.2008, зобов`язання за якими сторонами було виконано повністю в підтвердження чого посилається на акт від 15.07.2008 про виконання зобов`язань за договором.

Ухвалою суду від 06.06.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 04.07.2024.

Прокурор через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№7776/24 від 28.06.2024) (акр.97-101) в якому зазначає, що доводи викладені відповідачем у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив не відповідають обставинам справи з підстав викладених у клопотанні.

Також, прокурором надано клопотання (вх.№7781/24 від 28.06.2024) в якому просить суд прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи рішення Миколаївської міської ради від 24.02.2005 №31/9 «Про умови погодження місць розташування об`єктів на земельних ділянках міста Миколаєва» та рішення Миколаївської міської ради від 24.05.2005 №31/22 (арк.102-114).

Ухвалою суду від 04.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладеного підготовче засідання на 22.07.2024.

Миколаївська міська рада через систему «Електронний суд» надала додаткові пояснення (вх.№8544/24 від 15.07.2024) (арк.120-131).

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№8754/24 від 19.07.2024) в якій заперечує щодо викладених позивачем аргументів у додаткових поясненнях (арк.132-141).

Ухвалою суду від 22.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2024.

Під час проведення 05.09.2024 судового засідання оголошено сигнал "повітряна тривога", у зв`язку з чим господарський суд, керуючись пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, з метою забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, оголосив технічну перерву у судовому засіданні на 15 хвилин та повідомив, що у випадку, якщо повітряна тривога триватиме більше, судом буде винесено відповідну ухвалу з визначенням дати судового засідання.

Ухвалою суду від 05.09.2024 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 18.09.2024.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№10809/24 від 10.09.2024) в якій просить суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 18.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання відповідача задоволено та відкладено розгляд справи на 10.10.2024.

Прокурор та позивач у судовому засіданні 10.10.2024 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 10.10.2024 проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 10.10.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача та відповідача дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

26 квітня 2010 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області було видано дозвіл ТОВ «Констракшн ЛТД» №00193-10 на виконання будівельних робіт з «Будівництва ІІ черги житлового комплексу за адресою: вул.Адміральська, 31-б м.Миколаїв» (арк.9)

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, об`єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирних підвищеної комфортності, індивідуальних будинків - код 1122.2.

Як вбачається з Витягу з Реєстрації будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва до дозволу на виконання будівельних робіт внесено зміни. У графі відомості про об`єкт зазначено «Нове будівництво другої черги житлового комплексу по вул.Адміральська, 31-б в м.Миколаєві. Корегування» (арк.10-13).

Відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації від 27.10.2022, будівництво об`єкта «Нове будівництво другої черги житлового комплексу по вул.Адміральська, 31-б в м.Миколаєві. Корегування» було розпочато у квітні 2010 року та закінчено у жовтні 2022 року (арк.14-21).

Згідно з інформацією розміщеною на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 10 листопада 2022 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації відповідачу видано сертифікат №ІУ123221028200, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації (арк.22-24).

Відповідно до сертифікату та акту готовності об`єкта до експлуатації об`єкт будівництва має такі основні показники: найменування об`єкта згідно з проектом: «Нове будівництво другої черги житлового комплексу по вул.Адміральська, 31-б в м.Миколаєві. Корегування», дата початку будівництва - квітень 2010 року, дата завершення будівництва - жовтень 2022 року, загальна площа квартир у будинку - 15 456,7 кв.м.

Прокурор звертаючись до суду з даним позов зазначив, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо звернення до Миколаївської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва - «Нове будівництво другої черги житлового комплексу по вул.Адміральська, 31-б в м.Миколаєві. Корегування» та не сплатив пайову участь у визначені законодавством строки, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості щодо сплати пайової участі, розмір якої за розрахунком позовних вимог становить 6 016 403,00 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову, посилається на відсутність правових підстав для сплати пайової участі.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Так, з боку Миколаївської міської ради протягом тривалого часу допущено нездійснення відповідного захисту - не пред`явлено до суду позов про стягнення з ТОВ "Констракшн ЛТД" коштів пайової участі, що надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.

Згідно ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до абз.19 ч.1 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Тобто, орган місцевого самоврядування до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави в галузі бюджету, фінансів, ціна та у галузі будівництва є Миколаївська міська рада.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави Окружною прокуратурою міста Миколаїв скеровано запит №51-50/2-699ВИХ-24 до Миколаївської міської ради щодо вжиття заходів до стягнення з ТОВ «Констракшн ЛТД» коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту (арк.25-28).

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради на запит прокурора у листі №1689/02.02.01-40/12/7/24 повідомив прокуратуру, що Миколаївською міською радою не пред`явлено та не заплановано пред`явлення будь-яких позовів до ТОВ «Констракшн ЛТД» про стягнення коштів пайової участі (арк.29-31).

Окружною прокуратурою міста Миколаїв на скеровано лист №51-50/2-3570ВИХ-24 від 09.04.2024 щодо надання розрахунку розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва за будівництво ТОВ «Констракшн ЛТД» другої черги житлового комплексу по вул.Адміральська, 31-б в м.Миколаєві (арк.35,36).

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради на запит прокурора листом №3865/02.02.01-40/18/14/24 від 12.04.2024 надав розрахунок розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаїв (арк.37-39).

Отже, Миколаївська міська рада обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно, до вимог ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного органу.

У рішенні ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» суд наголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави.

За таких обставин вбачаються виключні підстави для представництва прокурором.

Окружною прокуратурою міста Миколаїв, попередньо до пред`явлення позовної заяви до суду направлено Миколаївській міській раді лист, яким поінформувало про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах (арк.40,41).

Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Станом на дату початку будівництва об`єкта «Нове будівництво другої черги житлового комплексу по вул.Адміральська, 31-б в м.Миколаєві. Корегування» правовідносини сторін були врегульовані Законом України «Про планування та забудову територій».

Так, стаття 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» передбачала пайову участь (внесок) замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та обов`язок укладання відповідних договорів з органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій», створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин другої та третьої вказаної статті замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об`єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

При цьому за змістом статті 23 Закону України «Про планування і забудову територій», під будівництвом у цьому Законі мається на увазі розміщення та здійснення будівництва нових об`єктів, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування існуючих об`єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення підприємств.

У частинах п`ятій - сьомій статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати:

- 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення);

- 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення.

Згідно із частинами дев`ятою - тринадцятою статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій», розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію.

Спори, пов`язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вирішуються судом (частина п`ятнадцята статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій»).

12.03.2011 Закон України «Про планування та забудову територій» втратив чинність у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вказаний Закон визначав правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні.

Згідно ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

У ч.1 ст.2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Судом встановлено, що позивачем 26.04.2010 отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, а 10.11.2022 - сертифікат про відповідність закінченого будівництва об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовності до експлуатації.

До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" .

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Разом з тим, з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX , якими з 01.01.2020 було виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Також цією правовою нормою було встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Отже, у даному випадку, обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Аналогічна правова позиція викладена в поставнові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

Враховуючи, що у даній справі будівництво об`єкту розпочато у 2010 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

З матеріалів справи вбачається, що усупереч вищезазначеним вимогам законодавства, відповідач не виконав свій обов`язок, щодо звернення у 2020 році до Миколаївської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта, будівництво якого розпочато у попередні роки та станом на 01.01.2020 не введено в експлуатацію.

Суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

У відповідності до частин першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

Щодо визначення розміру пайової участі суд зазначає наступне.

Так, згідно розрахунку розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаїв, розмір пайової участі складає 6 016 403,00 грн. Для розрахунку розміру пайової участі прокурором використано показники опосередкованої вартості спорудження житла відповідно до наказу від 17.11.2022 №214 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України».

Суд зазначає, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (норми частини п`ятої статті 40 Закону № 3038-VI у вказаній редакції).

За відсутності у правовідносинах, що є предметом даного спору як договору, укладеного між відповідачем та Миколаївською міською радою про визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури так і розрахунку останнього відповідно до встановленого відповідним органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оцінюючи доводи сторін щодо розміру пайової участі, яка підлягає стягненню, господарський суд виходить з таких міркувань.

В абзаці другому пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX законодавець диференціює різні методи розрахунку визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури. Одним з критеріїв диференціації є критерій розмежування нежитлових споруд та житлових будинків.

Отже, для законодавця саме фактор будівництва будинку з метою створення житла є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі. А відтак, зазначений критерій підлягає застосуванню і при визначенні вартості спорудження житла. При цьому визначення такої вартості відбувається за допомогою застосування опосередкованого методу - тобто з врахування спорудження саме житлової площі.

Зазначені твердження відповідають положенням Наказу Міністерства розвитку громад та територій України 02 грудня 2019 року №286, яким затверджено саме показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 02.12.2019 № 286 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", вартість 1 м2 площі квартир у будинку (з врахуванням ПДВ) станом на 01.10.2019 по Миколаївській області складає 12 553 грн/м2.

Отже, пайова участь при зведені об`єкта «Нове будівництво другої черги житлового комплексу по вул.Адміральська, 31-б в м.Миколаєві. Корегування», що повинна бути сплачена відповідачем, має становити: (15 456,7*12553)/100*2 = 3 880 559,10 грн., де: 15 456,7 кв.м. - загальна площа квартир, м2 (відповідно до даних акту та сертифікату №ІУ123221028200); 12553 грн. - вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ), грн. (відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України 02 грудня 2019 року № 286); 2 % - розмір пайової участі для житлових будинків (п.п. 2 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні").

Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м.Миколаєва, який підлягає стягненню з відповідача становить 3 880 559,10 грн.

Щодо вимог прокурора про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц; постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц; постанова ВП ВС від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц; постанова ВП ВС від 27.11.2019 у справі № 340/385/17).

Прокурор згідно розрахунку позовних вимог просить суд стягнути з відповідача:

- 3% річних у розмірі 269 347,86 грн. нараховані за період з 27.10.2022 по 23.04.2024 на суму заборгованості 6 016 403,00 грн.

- інфляційні втрати у розмірі 471 918,39 грн. нараховані за період з листопада 2022 року по березень 2024 на суму заборгованості 6 016 403,00 грн.

Судом за допомогою програми «ipLex» здійснений перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням вірного визнання розміру пайової участі, періоду прострочення та визначено що стягненню підлягають:

- 3% річних у розмірі 169 263,13 грн. нараховані за період з 10.11.2022 (дата прийняття в експлуатацію закінченого будівництва - видача сертифіката (ч.5 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») по 23.04.2024 на суму заборгованості 3 880 559,10 грн.

- інфляційні втрати у розмірі 304 385,72 грн. нараховані за період з 10.11.2022 (дата прийняття в експлуатацію закінченого будівництва - видача сертифіката (ч.5 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») по 23.04.2024 на суму заборгованості 3 880 559,10 грн.

Вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 100 084,73 грн. (269 347,86 грн. - 169 263,13 грн.) та інфляційних втрат у розмірі 167 532,67 грн. (471 918,39 грн. - 304 385,72 грн.) задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене вище, вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо судового збору.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн ЛТД" (вул.Адміральська, 31Б, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 30626144) на користь Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 26565573) заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м.Миколаєва у розмірі 3 880 559,10 грн., 3% річних у розмірі 169 263,13 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 304 385,72 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн ЛТД" (вул.Адміральська, 31Б, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 30626144) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 52 247,59 грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.10.2024.

Суддя Н.О. Семенчук