Рішення

від 24.10.2024 по справі 916/3289/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3289/24Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши матеріали позовної заяви від 26.07.2024 (вх. №3361/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" (03027, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Садова, буд. 17, кв. 5, код ЄДРПОУ 43695389)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" (65104, м. Одеса, проспект Академіка Глушка, буд. 29, офіс 228, код ЄДРПОУ 42163494)

про стягнення 246 470,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" про стягнення 246 470,58 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/3289/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 ГПК України.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, в його електронний кабінет 10.07.2024р., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 916/3289/24/48745/24.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" (Відповідач, Продавець) та ТОВ "САДИБА ЦЕНТР" (надалі Покупець, Порзивач) укладений договір купівлі-продажу товару №КУ0105/2024 (далі Договір) згідно з яким Продавець зобов`язується своєчасно передати у власність Покупця рефрижераторний контейнер, далі "Товар" в асортименті та за цінами відповідно до умов цього Договору, а Покупець прийняти Товар, що відповідає умовам Договору, і оплатити його згідно умов даного Договору.

Товаром за Договором є 20-ти футовий рефрижераторний контейнер 22R1; виробник Товару Carrier; рік виробництва Товару 2012; стан Товару - вживаний; мінімальна підтримувана температура Товаром: - 25°C; максимальна підтримувана температура Товаром: 25°C; вологомір: наявний, у робочому стані.

Відповідно до п. 4.2. Договору, строки поставки Товару зазначаються у Специфікації.

Пунктом 1.2. Специфікації № 1 від 08 травня 2024 року до Договору визначено термін поставки: від 14 до 30 днів з моменту отримання Продавцем передоплати за Товар у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків).

Пунктом 1.4. Специфікації № 1 від 08 травня 2024 року до Договору визначено ціну Товару: 486 035,73 грн. (Чотириста вісімдесят шість тисяч тридцять п`ять гривень 73 копійки) з урахуванням ПДВ.

Виконуючи умови досягнутих домовленостей, Покупець сплатив на рахунок Продавця передоплату за Договором у сумі 243 017,87 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №4667 від 13.05.2024 р.

Відповідно до п. 1.2. Специфікації № 1 від 08 травня 2024 року до Договору, поставка Товару, що відповідає умовам Договору, мала відбутися не пізніше 12 червня 2024 року. Але Товар не поставлений дотепер.

Відповідно до пункту 3.3. Договору, у випадку порушення Продавцем умов цього Договору, включаючи, проте, не обмежуючись невідповідність Товару умовам Договору або поставку неякісного Товару, Покупець має право притримати оплату Товару за Договором до моменту належного виконання Продавцем своїх зобов`язань за Договором, і такі дії Покупця не будуть вважатися порушенням умов цього Договору, або вимагати негайного повернення грошових коштів, сплачених ним Продавцю за Договором, у повному обсязі. У цьому випадку Продавець зобов`язаний повернути Покупцю отримані від нього за Договором грошові кошти протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання відповідної вимоги Покупця.

28 червня 2024 року на адресу відповідача була направлена вимога про повернення грошових коштів на суму 243 017,87 грн. листом з описом вкладення. Зазначена вимога отримана відповідачем 01 липня 2024 року, що підтверджується трекінгом відправлення 0304102266390 (докази додаються) після чого відповідач перестав відповідати на телефонні зв`язки, товар не поставив, здійснену передоплату не повернув.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, було нараховано відповідачу пеню в розмірі 3 452, 71 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи 08.05.2024р. між сторонами було укладено Договір №КУ0105/2024 купівлі-продажу товару.

Відповідно до п. 4.2. Договору, строки поставки Товару зазначаються у Специфікації.

Пунктом 1.2. Специфікації № 1 від 08 травня 2024 року до Договору визначено термін поставки: від 14 до 30 днів з моменту отримання Продавцем передоплати за Товар у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків).

Пунктом 1.4. Специфікації № 1 від 08 травня 2024 року до Договору визначено ціну Товару: 486 035,73 грн. (Чотириста вісімдесят шість тисяч тридцять п`ять гривень 73 копійки) з урахуванням ПДВ.

Виконуючи умови досягнутих домовленостей, Покупець сплатив на рахунок Продавця передоплату за Договором у сумі 243 017,87 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №4667 від 13.05.2024 р.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.2. Специфікації № 1 від 08 травня 2024 року до Договору, поставка Товару, що відповідає умовам Договору, мала відбутися не пізніше 12 червня 2024 року. Але Товар не поставлений дотепер.

Проте відповідач своє зобов`язання за договором купівлі-продажу №КУ0105/2024 не виконав.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - Продавець зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами п.2. ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч.1 ст.193 ГК України та ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525, Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

28 червня 2024 року на адресу відповідача була направлена вимога про повернення грошових коштів на суму 243 017,87 грн. листом з описом вкладення. Зазначена вимога отримана відповідачем 01 липня 2024 року, що підтверджується трекінгом відправлення 0304102266390 (докази додаються) після чого відповідач перестав відповідати на телефонні зв`язки, товар не поставив, здійснену передоплату не повернув.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача передоплати в сумі 243 017,87 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов`язань перед позивачем за договором № КУ0105/2024 від 08.05.2024 року, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 3 452, 71 грн..

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з п. 7.3. Договору передбачено, що у разі прострочення поставки Товару Продавець сплачує Покупцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної передоплати.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, Господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3 452, 71 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" (03027, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Новосілки, вул.Садова, буд.17, кв.5, код ЄДРПОУ 43695389) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" (65104, м.Одеса, проспект Академіка Глушка,буд.29, офіс 228, код ЄДРПОУ 42163494) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" (65104, м.Одеса, проспект Академіка Глушка, буд.29, офіс 228, код ЄДРПОУ 42163494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" (03027, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Новосілки, вул.Садова,буд.17, кв. 5, код ЄДРПОУ 43695389) передоплату в розмірі 243 017 (Двісті сорок три тисячі сімнадцять) грн. 87 коп., пеню в розмірі 3 452 (Три тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн. 71 коп. та судовий збір в розмірі 3 697 (Три тисячі шістсот дев`яносто сім) грн. 06 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 жовтня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна