Рішення

від 24.10.2024 по справі 916/3169/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3169/24Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/3169/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452);

до відповідача: Антонівського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) "Сонечко" Скадовської міської ради (75705, Херсонська обл., Скадовський р-н, с. Антонівка, вул. Перемоги, буд.28-Б; код ЄДРПОУ 24949246);

про стягнення 9097,37 грн.

1. Суть спору.

16.07.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 3237/24) Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до відповідача Антонівського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) "Сонечко" Скадовської міської ради, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, в розмірі 34 988,22 грн, у тому числі: основний борг у сумі 5 906,88 грн, пеню у сумі 715,30 грн, три відсотки річних у сумі 412,99 грн, інфляційні втрати у сумі 2 062,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору постачання природного газу постачальником останньої надії в частині оплати за спожитий газ в листопаді 2021 року.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 було відкрито провадження у справі 916/3169/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України.

09.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Антонівського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) "Сонечко" Скадовської міської ради (вх.№29774/24).

15.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України (вх.№30284/24).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Антонівським закладом дошкільної освіти (ясла - садок) "Сонечко" Скадовської міської ради за листопад 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії», а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Позивач зауважує, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав позивач підтверджує:

-листом оператора ГТС від 05.04.2024 № ТОВВИХ-24-5259;

-інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).

Позивач повідомляє, що з 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 м3 з урахуванням податку на додану вартість. Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 м3, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 м3.

Як стверджує позивач, за листопад 2021 року він поставив відповідачу природний газ на загальну суму 5 906,88 грн., в той час як відповідач, оплату за переданий товар не здійснив та прострочив виконання зобов`язання.

Таким чином, на думку позивача, у відповідача перед ним сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 5 906,88 грн.

У зв`язку із невиконанням зобов`язання з оплати поставленого природнього газу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення із відповідача, пеню в розмірі 715,30 грн, 3% річних у сумі 412,99 грн та інфляційні втрати у сумі 2 062,20 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Позивач звертає увагу, що Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

На думку позивача, факт укладання відповідачем договору з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не спростовує споживання природного газу за листопад 2021 року (а саме з 08.11.2021-20.11.2021) з ресурсів ПОН.

Позивач оремо наголошує, що споживання відповідачем природнього газу з ресурсу ПОН у період з 08.11.2021 по 20.11.2021 не виключає можливість споживання ним природнього газу з 21.11.2021 згідно договору, укладеного з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Окрім того позивач звертає увагу, що договір між відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» укладено лише 18.11.2021. Однак згідно тверджень позивача, відповідач споживав природній газ з ресурсів ПОН вже з 08.11.2021.

3.2. Аргументи Антонівського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) "Сонечко" Скадовської міської ради.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що вимоги позивача викладені в позовній заяві не визнаються повністю з наступних причин.

Відповідач зазначає, що згідно Акту приймання-передачі газу № 2 від 30.11.2021 року підписаним ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та Антонівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Скадовської міської ради, у відповідності до договору № 20-1199/21-БО-Т від 18.11.2021 року, за листопад 2021 року було проведено нарахування вартості спожитого природного газу на суму 9781,43 грн.

Відповідач додає, що 30.12.2021 ним, згідно платіжного доручення № 564 від 30.12.2021 року на суму 9781,43 грн, було оплачено ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» вартість спожитого природного газу за листопад 2021 року на суму 9781,43 грн, тобто у повному обсязі.

Відповідач зауважує, що позивач у позовній заяві посилається на договір на якому немає ані номеру договору, ані підпису від відповідача. Зазначених реквізитів не містять ні акт прийому- передачі, ні рахунок.

Натомість відповідач звертає увагу суду, на документ з двосторонніми підписами та печатками по договору постачання природнього газу № 20-1199/21-БО-Т від 18.11.2021.

Отже відповідач стверджує про відсутність порушення зобов`язань за договором № 20-1199/21-БО-Т від 18.11.2021 за листопад 2021 року, а відповідно нараховані: сума основного боргу 5 906,88 грн, три проценти річних у сумі 412,99 грн, пеня у сумі 715,30 грн та інфляційні втрати у сумі 2062,20 грн не підлягають стягненню.

4. Обставини встановлені судом.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

В матеріалах справи наявний типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (т. 1 а.с.15-18), затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2496, відповідно до п.1.3 якого останній є договором приєднання.

Цей Договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі Оператора ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 2.1. Типового договору, передбачено, що Постачальник (ТОВ ГК Нафтогаз України) зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач (Антонівський ЗДО (ясла-садок) «Сонечко» СМР) зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку визначені договором.

Пунктом 2.2. Типового договору передбачено, що обов`язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Згідно пункту 3.1. Типового договору, постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора транспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 4.1. Типового договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Згідно п. 4.2 Типового договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС та надані Споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 4.3 Типового договору встановлено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до п. 4.4. Типового договору, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з п.4.5 Типового договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 6.2. Типового договору, Постачальник зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати Споживача про здійснення постачання природного газу Постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу Споживача.

Пунктом 11.1 Типового договору передбачено, що останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

В п. 11.5 договору встановлено, що всі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

01.12.2021 позивачем було відправлено за адресою відповідача, а саме Херсонська обл., Скадовський р-н., селище Антонівка, вул. Перемоги, 28-Б, вищезазначений Типовий Договір.

В матеріалах справи наявні дані щодо архіву тарифів за листопад 2021 року (т. 1 а.с.30-33).

З наданих до позовної заяви документів вбачається, що споживачу Антонівський заклад дошкільної освіти (Ясла-Садок) «Сонечко» Скадовської міської ради, код ЄДРПОУ 24949246, присвоєно ЕІС-код споживача 56ХS0000ОQD6U00U.

Згідно листа ТОВ «Оператора газотранспортної системи України» від 05.04.2024 № ТОВВИХ-24-5259 а також документів до нього, що був наданий представнику позивача у якості відповіді на адвокатський запит, споживач з ЕІС-кодом 56ХS0000ОQD6U00U внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

Згідно інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000ОQD6U00U, за листопад 2021 року вказаному споживачу позивач здійснив поставу 351,60 м3 природного газу. Вказаний обсяг природного газу був поставлений споживачу за період з 08.11.2021 по 20.11.2021.

13.12.2021 позивач направив за адресою відповідача акт № 17709 приймання-передачі природного газу, а саме 0, 35160 тис.м3, а також рахунок № 30539 на оплату вартості поставленого природного газу в зазначеному об`ємі.

Листом АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/44023/2024 від 09.04.2024, надало позивачу інформацію щодо здійснення надходжень коштів на поточний рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за період 01.11.2021 по 08.04.2024.

Згідно вказаного листа, щодо находжень коштів від Антонівського закладу дошкільної освіти (Ясла-садок) «Сонечко» Скадовської міської ради, код ЄДРПОУ 24949246, на банківський рахунок позивача реєстр надходжень відсутній.

18.11.2021 між відповідачем, як Споживачем, та ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як Постачальником, укладено Договір № 20-1199/21-БО-Т постачання природного газу, згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 року (включно), в кількості 11 400 м3.

Згідно п. 2.3. Договору, підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, постачання природного газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Пункт 3.3 Договору передбачає, що постачання (включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим Договором здійснюється за умови виконання Споживачем вимог пункту 5.1 цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації Споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

З Акту № 2 приймання-передачі природного газу укладеного між відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», вбачається, що за листопад 2021 року відповідачу за Договором № 20-1199/21-БО-Т було поставлено природного газу на суму 9781,43 грн.

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативними актами, а саме: Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (пункт 26 частина 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Згідно частин 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Відповідно пункту 3 Розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Так, договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника останньої надії, відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Положеннями статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Так, у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Антонівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Скадовської міської ради за листопад 2021 року, а саме за період з 08.11.2021 по 20.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

У зв`язку із закріпленням відповідача як споживача, за ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії», суд доходить висновку про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, як постачальником «останньої надії» та Антонівським закладом дошкільної освіти (ясла - садок) "Сонечко" Скадовської міської ради, як споживачем, 08.11.2021 договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Укладений між сторонами публічний типовий договір постачання природного газу є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, відповідно до статей 173-175 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, на виконання умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,35160 тис.м3 на суму 5 906,88 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.4. Типового договору, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Втім, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за природний газ на загальну суму 11 848,45 грн, у встановлений п. 4.4 договору строк.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, а також з огляду на те, що відповідачем не надано доказів здійснення повної та своєчасної оплати спожитого природного газу за листопад 2021 року, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з Антонівського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) "Сонечко" Скадовської міської ради основного боргу у сумі 5 906,88 грн.

Щодо заперечень відповідача зазначених у відзиві суд зазначає таке:

Факт споживання відповідачем природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи починаючи з 08.11.2021 підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56ХS0000ОQD6U00U. Отже, Типовий договір постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та споживачем було укладено 08.11.2021.

Разом із цим, 18.11.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та Антонівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Скадовської міської ради укладено договір № 20-1199/21-БО-Т постачання природного газу від 18.11.2021.

Згідно пункту 2.3. Договору, підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, постачання природного газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Отже, 18.11.2021 року з моменту укладення договору з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» споживач надав згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС протягом 21 дня згідно з вимогами Кодексу ГТС.

Згідно Акту № 2 приймання-передачі природного газу укладеного між відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за листопад 2021 року відповідачу за Договором № 20-1199/21-БО-Т було поставлено природного газу на суму 9781, 43 грн.

Між тим, укладення між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та Антонівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Скадовської міської ради договору № 20-1199/21-БО-Т постачання природного газу від 18.11.2021, не є фактом спростування споживання природного газу з ресурсу ПОН до моменту включення споживача до Реєстру споживачів Постачальника - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Водночас суд зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодного доказу на спростування інформації, наданої ТОВ «Оператора газотранспортної системи України» у Листі від 05.04.2024 № ТОВВИХ-24-5259 щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»/позивач з ЕІС-кодом - 56ХS0000ОQD6U00U, а саме щодо об`ємів природного газу, спожито відповідачем у листопаді 2021 у загальному обсязі 351,60 м3, який включено саме до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 412, 99 грн та інфляційних втрат у сумі 2 062, 20 грн, за вибрані позивачем періоди, судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 715,30 грн, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до п. 4.5. Договору, в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Перевіривши наданий позивачем разом із позовною заявою розрахунок пені у розмірі 715, 30 грн суд вважає його арифметично правильним та обґрунтованим.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Поряд з цим суд враховує, що 24.02.2022 р. Указом Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Так, позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Наразі суд враховує, що територія місцезнаходження відповідача станом на момент розгляду справи перебуває під окупацією збройних сил російської федерації, а також враховуючи, що відповідач це юридична особа, створена органом місцевого самоврядування, задля забезпечення реалізації права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту, а також враховуючи, що відповідач є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку, господарський суд дійшов висновку про зменшення пені до 350,00 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак підлягають частковому задоволенню у зв`язку зі зменшенням суми пені.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422, 40 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача без урахування зменшеного розміру пені.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Антонівського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) "Сонечко" Скадовської міської ради (75705, Херсонська обл., Скадовський р-н, с. Антонівка, вул. Перемоги, буд.28-Б; код ЄДРПОУ 24949246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) основний борг в розмірі 5 906/п`ять тисяч дев`ятсот шість/грн 88 коп., пеню в розмірі 350/триста п`ятдесят/грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 412/чотириста дванадцять/грн 99 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 062/дві тисячі шістдесят дві/грн 20 коп., а також 2 422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 24 жовтня 2024 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська