Рішення

від 25.10.2024 по справі 922/3044/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3044/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-Енерго», селище міського типу Борова,

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-Енерго», про стягнення заборгованості в розмірі 30 854,94 грн, 3% річних в розмірі 276,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 275,19 грн.

РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ:

02.09.2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/3044/24. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою не працює".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3044/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН:

Як зазначає позивач, у зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії», з 01.01.2019 року ПрАТ Харківенергозбут є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 року за № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року за №1268.

Публічний договір про постачання електричної енергії споживачу розміщений на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут за посиланням - zbutenergo.kharkov.ua.

На підставі факту споживання електричної енергії, між Приватним акціонерним товариством Харківенергозбут (постачальником, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд-Енерго» (споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 763-427 від 01.01.2019 року (надалі - договір), умови якого розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року за № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2.Договору).

За цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (пункт 2.1. договору).

Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні (пункт 3.4. договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (пункт 5.1. договору).

Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (пункт 5.2. договору).

Розрахунковий період за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.8. договору).

Розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів па поточний рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.9. договору).

Споживач (відповідач по даній справі) споживає електроенергію на умовах комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів (є невід`ємним додатком до договору).

Умовами пунктом 3 та 4 Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії в тому числі з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичної обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Так, позивач вказує, що відповідачем самостійно було подано позивачу звіт за використану електричну енергію за березень 2022 року, грудень 2022 року та січень 2023 року з даними показів лічильника, на підставі чого Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» здійснило нарахування та за результатами розрахункового періоду в лютому 2022 року, березні 2022 року та в грудні 2022 року та в січні 2023 року сформувало та виставило рахунки за спожиту електричну енергію за вказані періоди, які надіслано поштовим зв`язком, що підтверджується копіями списку згрупованих відправлень та фіскальних чеків, які додані до матеріалів справи.

04.02.2022 року за даними позивача, відповідач сплатив 1 500,00 грн. за платіжною інструкцією № 0402-01, з якої суму у розмірі 116,83 грн. зараховано за лютий 2022 року.

Згідно з наданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, станом на момент подання даної позовної заяви до суду за відповідачем обліковується в розмірі 30 854,94 грн, 3% річних в розмірі 276,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 275,19 грн.

Як вказано вище, відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО ВИРШІЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ:

Предметом судового розгляду у справі є вимога про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, урегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".

На виконання пункту 13 розділу ХVІІ Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», а Акціонерна компанія «Харківобленерго» виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року за № 312).

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 3.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року за №312 передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Так, публічний договір та комерційні пропозиції до нього розміщені на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут за посиланням - zbutenergo.kharkov.ua.

Як було встановлено судом, на підставі факту споживання електричної енергії, між Приватним акціонерним товариством Харківенергозбут та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд-Енерго» було укладено договір, на підставі комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 763-427 від 01.01.2019 року (надалі - договір), умови якого розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року за № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 за № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

За цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (пункт 2.1. договору).

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору (пункт 3.4. договору).

Як свідчать матеріали справи, згідно заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу початок постачання електроенергії відповідачу є 01.01.2019 року.

Двосторонній характер договору на постачання електроенергії зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник універсальних послуг бере на себе обов`язок забезпечити постачання електричної енергії, в свою чергу споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, про що визначено у змісті публічного договору із деталізацією порядку розрахунку у комерційній пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, що є додатком до договору.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (підпункт 4.13 розділу IV Правил).

Відповідно до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» проводить на підставі переданих у відповідності до вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку, передбаченому умовами договору - Акціонерної компанії «Харківобленерго».

Згідно пункту 2.3.13. Правил, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (пункт 2.3.14.Правил). Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця (підпункту 8.6.8.Кодексу комерційного обліку електричної енергії).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем самостійно було подано позивачу звіти за використану електричну енергію за березень 2022 року, грудень 2022 року та січень 2023 року з даними попередніх показів лічильника та теперішніх показів лічильника, на підставі яких позивач формує рахунки по електроенергії (березень 2022 року, грудень 2022 року-січень 2023 року) та виставляє останньому розмір заборгованості.

При цьому, до матеріалів справи не представлено звіт за використану електричну енергію у лютому 2022 року, що не є передумовою для неврахування даних, визначених у рахунку за поставлену електроенергію у лютому 2022 року, оскільки документального підтвердження того, що відповідач звертався до компетентних органів із вимогою щодо перерахування об`єму нарахованої електроенергії за цей період, до матеріалів справи не представлено, а відтак за стандартом доказування, суд, з розумною ступінню достовірності (у відповідності до балансу ймовірності), вважає рахунок за лютий 2022 року належним та допустимим доказом по справі. Протилежного відповідачем не доказано.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18.

Відповідач, як законодавчо дисциплінована особа, надавала позивачу звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць із зазначенням показань лічильника, а відтак, останній, в межах умов типового договору, мав намір сплачувати позивачу грошові кошти за надані послуги з електроенергії.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, території, на яких ведуться (велися) бойові дії поділяються на території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Село Борова, де має місце знаходження майно відповідача, щодо якої позивач рахує за останнім наявність заборгованості по наданим послугам електроенергії, мав статус тимчасово окупованих територій Російською Федерацією території України з 24.02.2022 року по 03.10.2022 року. Крім того, Борівська селищна територіальна громада, до якої відноситься село Борова, відносилась до території можливих бойових дій у період з 04.10.2022 по 01.07.2023.

Разом з тим, Міністерством енергетики України наказом № 148 від 13.04.2022 року, затверджено «Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану», який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства енергетики № 307 від 10.10.2023 року, втім цей наказ має правове навантаження на дану справу, з огляду на періоди до стягнення, які заявлені позивачем. Так, у відповідності до встановленого даним наказом механізму постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях приймаються рівними нулю за періоди відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи з яких був відсутній відпуск електричної енергії.

Ані позивачем, ані відповідачем не представлено до матеріалів справи доказів відсутності в розрахунковому періоді електропостачання по об`єктах споживача, які було заживлено від електричних мереж оператора системи, тривалістю більше ніж 24 години (як-то актів відсутності електропостачання). Також матеріали справи не містять доказів, що територіально розташовані об`єкти відповідача на тимчасово окупованій території (з 24.02.2024 року), було заживлено від електромереж держави-агресора в періоді з 24.02.2022 року по 31.03.2022 року (тобто період до стягнення).

Відтак, двосторонній характер договору на постачання електроенергії зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків за сформованими позивачем у лютому та березні 2022 року та у грудні 2022 року, січені 2023 року рахунками за спожиту електричну енергію на підставі укладеного з постачальник універсальних послуг договору, за яким останній бере на себе обов`язок забезпечити постачання електричної енергії споживачу, в свою чергу споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, про що визначено у змісті публічного договору із деталізацією порядку розрахунку у комерційній пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, що є додатком до договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4 комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, що є додатком до договору передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Матеріали справи свідчать, що рахунок за лютий 2022 року та за березень 2022 року надісланий споживачу за допомогою поштової установи 16.02.2024 року, за грудень 2022 року надісланий споживачу за допомогою поштової установи 06.01.2023 року, а за січень 2023 року надісланий споживачу за допомогою поштової установи 10.02.2023 року, а відтак з моменту їх направлення, рахується п`ять робочих днів на оплату споживачем (відповідачем у справі) рахунку за спожиту електричну енергію.

04.02.2022 року за даними позивача, відповідач сплатив 1 500,00 грн. за платіжною інструкцією № 0402-01, з якої суму у розмірі 116,83 грн. зараховано за лютий 2022 року.

Як вказує позивач у змісті позову, відповідачем не було вчинено активних дій, з дня отримання рахунків, покликаних на сплату залишку заборгованості. На час розгляду справи доказів погашення залишку заборгованості відповідачем також не надано.

З огляду на дати надіслання відповідачу виставлених позивачем рахунків та строк оплати, який визначений в комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, що є додатком до договору (5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунка), строк оплати за сформованими позивачем у лютому 2022 року, березні 2022 року, грудні 2022 року та у січні 2023 року рахунків за спожиту електричну енергію, є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню залишку коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 30 854,94 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до пункту 7 комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, що є додатком до договору у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Позивачем скеровано відповідачу рахунки 3% річних та індексу інфляції поштовим зв`язком, докази такої дії позивача підкріплені матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що похідні вимоги по заборгованості за лютий 2022 року, березень 2022 року, грудень 2022 року та січень 2023 року, здійснено позивачем по алгоритму направлення відповідачу рахунків за електричну енергію нараховану в лютому 2022 року, березні 2022 року, грудні 2022 року та в січні 2023 року. Тобто, розрахункова дата є дата направлення позивачем відповідачу рахунків з якої обчислюється 5 робочих днів для оплати залишку заборгованості, що в сукупності визначає першу дату прострочення платежу по кожному із періодів.

Здійснивши перерахунок 3% річних та індексу інфляції, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування та сум прострочення оплати спожитої електричної енергії, господарський суд зазначає, що позивачем вірно розрахована сума похідних вимог, охоплених статтею 625 Цивільного кодексу України, що зумовлює задоволення позову в цій частині і стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 276,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 275,19 грн.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати спожитої (купленої) електричної енергії у встановлені договором строки, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

4. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються повністю на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-Енерго» (63801, Харківська область, Борівський район, селище міського типу Борова, вулиця Центральна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 40853382) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328) заборгованість в розмірі 30 854,94 грн, 3% річних в розмірі 276,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 275,19 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено "25" жовтня 2024 р.

СуддяВ.С. Юрченко

справа № 922/3044/24