Рішення

від 17.10.2024 по справі 922/2645/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024м. ХарківСправа № 922/2645/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Шульга Н.В., адвокат.

відповідача: не з`явився.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства «Харківобленерго», місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санктум-Грейд», місто Харків,

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерного товариства «Харківобленерго», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Санктум-Грейд», про стягнення грошових коштів у сумі 864 712,70 грн.

РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ:

06.08.2024 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Акціонерного товариства «Харківобленерго» до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Рух справи висвітлений у відповідних ухвалах суду, які містяться у матеріалах справи.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача 17.10.2024 року надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 17.10.2024 року, як і попередні засідання суду, не з`явився.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Зокрема, за змістом частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Так, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача є: 61052, місто Харків, вулиця Маліновського, будинок 5, офіс 4. Саме на вказану адресу судом направлялась ухвала про відкриття провадження у справі, у відповідності до якої останньому встановлювався строк на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові. Проте, конверт з ухвалою суду було повернуто на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, є днем вручення судового рішення (в широкому тлумаченні цього слова) за яким рахується 15-дениий строк на формування відзиву.

Іншої адреси місця знаходження відповідача суду не повідомлено, на момент відкриття провадження у справі останній не був зареєстрований в системі «Електронний Суд».

Надалі, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Санктум-Грейд», зареєструвалось в системі «Електронний Суд», та відповідно всі процесуальні документи направлялись цьому учаснику справи електронним засобом зв`язку.

11.09.2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді.

Однак відповідач не з`явився в жодне судове засідання по даній справі, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні по розгляду справи по суті, явка останнього не була визнана обов`язковою, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Харкові у Господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

В судовому засіданні 17.10.2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

ОПИС ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ:

Як зазначає позивач, між Акціонерним товариством «Харківобленерго» (далі замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНКТУМ-ГРЕЙД» (далі Підрядник, відповідач у справі) були укладені договори підряду за № Ц 9945 від 04.06.2021 року, за № Ч1259 від 01.07.2021 року, за № Ч1260 від 01.07.2021 року, за № Ч1262 від 01.07.2021 року, за № Ч1526 від 06.07.2021 року, за № Ч1554 від 07.07.2021 року, за № Ч2154 від 16.07.2021 року, за № Ч2156 від 16.07.2021 року, за № Ч2157 від 16.07.2021 року, за № Ч4464 від 06.09.2021 року (далі договори підряду) за умовами всіх зазначених договорів підряду, умови яких є однаковими, крім предмету договору та вартості, підрядник зобов`язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для замовника роботи (в кожному з договорів підряду роботи різні), а замовник прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до розділу 3 договорів підряду сторони домовились за ціну договорів підряду, яка може бути зменшена або переглянута за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткових угод Сторонами.

За розділом 4 договорів підряду передбачений порядок здійснення оплати за цими договорами, за яким замовник сплачує підряднику аванс у відсотковому розмірі від загальної вартості договорів підряду. Оплата виконаних робіт здійснюється на підставі довідки про виконані будівельні роботи та затрати (форма КБ-3) з додаванням актів виконаних робіт та актів вартості змонтованого обладнання з частковим зарахуванням авансу у розмірі %, передбаченому у договорі від вартості виконаних робіт та змонтованого обладнання (пункт 4.1, 4.4. договорів підряду).

Обов`язок підрядника щодо надання Замовнику усіх належних податкових накладних закріплено в усіх вищезазначених договорах підряду, зокрема: підпункт 6.3.11 пункту 6.3 підрядник зобов`язаний надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі засобами спеціалізованих програмних комплексів з дотриманням умов та термінів щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних; підпункт 6.3.13 пункту 6.3 підрядник зобов`язаний податкову накладну скласти у день виникнення податкових зобов`язань Підрядника.

Пунктом 7.1 договорів підряду сторони погодили, що у разі невиконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором.

Договори підряду підписані сторонами без зауважень, і жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договорів, про що відсутні відповідні докази в матеріалах позову.

Позивач зазначає, що не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за наступними подіями:

-по договору за № Ч2156 від 16.07.2021 року (виконання робіт з технічного переоснащення) на дату оформлення акту виконаних робіт 18.08.2022 року на суму з урахуванням попередньої оплати (за платіжним дорученням № 26866 від 20.07.2021 року) податкову накладну від 18.08.2022 на загальну суму 1 338 997,59 грн., в т. ч. ПДВ 223 166,26 грн.

-по договору за № Ц9945 від 04.06.2021 року (виконання робіт з ремонту каналізаційної насосної станції) на дату оформлення акту виконаних робіт 15.02.2023 року на суму з урахуванням попередньої оплати (за платіжним дорученням № 23684 від 22.06.2021 року) податкову накладну від 15.02.2023 року на загальну суму 19 130,40 грн., в т. ч. ПДВ 3 188,40 грн.

-по договору за № Ч1554 від 07.07.2021 року (виконання робіт з ремонту протиаварійного учбово-тренувального центру) на дату оформлення акту виконаних робіт 18.08.2022 року на суму з урахуванням попередньої оплати (за платіжним дорученням № 26074 від 14.07.2021) податкову накладну від 18.08.2022 на загальну суму 395 416,40 грн., в т. ч. ПДВ 65 902,74 грн.

-по договору за № Ч4464 від 06.09.2021 року (виконання робіт з ремонту покрівлі будівлі гаражу) на дату оформлення акту виконаних робіт 22.02.2023 року на суму з урахуванням попередньої оплати (за платіжним дорученням № 34312 від 05.10.2021 року) податкову накладну від 22.02.2023 року на загальну суму 222 405,35 грн., в т. ч. ПДВ 37 067,56 грн.

Крім того, позивач вказує, що відповідачем, на дату виникнення податкових зобов`язань, були складені належні податкові накладні, проте реєстрація їх в ЄРПН не відбулася:

податкова накладна № 14 від 09.07.2021 року на суму 133 884,00 грн., у т. ч. ПДВ 22 314,00 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 9428617953 від 09.07.2021 року, по договору за №Ч1262 від 01.07.2021 року на виконання робіт з технічного переоснащення);

податкова накладна № 13 від 09.07.2021 року на суму 41 610,60 грн., у т. ч. ПДВ 6 935,10 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 17817 від 09.07.2021 року, по договору за №Ч1260 від 01.07.2021 року на виконання робіт з технічного переоснащення);

податкова накладна №12 від 09.07.2021 року на суму 123748,29 грн., у т. ч. ПДВ 20 624,71 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 17816 від 09.07.2021 року, по договору за № Ч1259 від 01.07.2021 на виконання робіт з технічного переоснащення);

податкова накладна № 16 від 14.07.2021 року на суму 1 029 089,06 грн., у т. ч. ПДВ 171514,84 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 26074 від 14.07.2021 року, по договору за №Ч1554 від 07.07.2021 року на виконання ремонтних робіт);

податкова накладна № 15 від 14.07.2021 року на суму 54 008,64 грн., у т. ч. ПДВ 9 001,44 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення №26068 від 14.07.2021 року, по договору за №Ч1526 від 06.07.2021 року на виконання ремонтних робіт);

податкова накладна № 18 від 20.07.2021 року на суму 280 650,00 грн., у т. ч. ПДВ 46 775,00 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 26867 від 20.07.2021 року, по договору за № Ч2154 від 16.07.2021 року на виконання робіт з технічного переоснащення);

податкова накладна №17 від 20.07.2021 року на суму 188 917,94 грн., у т. ч. ПДВ 4 31486,32 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 26865 від 20.07.2021 року, по договору за № Ч2157 від 16.07.2021 року на виконання робіт з технічного переоснащення);

податкова накладна № 19 від 20.07.2021 року на суму 1 360 417,99 грн., у т. ч. ПДВ 226 736,33 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 26866 від 20.07.2021 року, по договору за №Ч2156 ві д 16.07.2021 року на виконання робіт з технічного переоснащення).

При цьому, позивач вказує, що засобами програми «M.Е.Doc» отримало квитанції про зупинення реєстрації в ЄРПН вищезазначених податкових накладних за №12, №13, №14 від 09.07.2021 року; №15, №16 від 14.07.2021 року; №17, №18, №19 від 20.07.2021 року, зокрема:

рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН: № 3006809/44085764 від 19.08.2021 року стосовно податкової накладної №14 від 09.07.2021 року (на суму ПДВ 22314,00 грн.);

рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН: № 3006808/44085764 від 19.08.2021 року стосовно податкової накладної №13 від 09.07.2021 року (на суму ПДВ 6935,10 грн.);

рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН: № 3006807/44085764 від 19.08.2021 року стосовно податкової накладної №12 від 09.07.2021 року (на суму ПДВ 20624,71 грн.);

рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН: № 3006811/44085764 від 19.08.2021 року стосовно податкової накладної №16 від 14.07.2021 року (на суму ПДВ 171514,84 грн.);

рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН: № 3006810/44085764 від 19.08.2021 року стосовно податкової накладної №15 від 14.07.2021 (на суму ПДВ 9001,44 грн.);

рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН: № 3039592/44085764 від 30.08.2021 року стосовно податкової накладної №18 від 20.07.2021 року (на суму ПДВ 46775,00 грн.);

рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН: № 3039591/44085764 від 30.08.2021 року стосовно податкової накладної №17 від 20.07.2021 року (на суму ПДВ 31486,32 грн.);

рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН: № 3039590/44085764 від 30.08.2021 року стосовно податкової накладної №19 від 20.07.2021 року (на суму ПДВ 226736,33 грн.) про відмову у реєстрації цих податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів (додаються).

У позовній заяві зазначається, що позивач неодноразово зверталося до відповідача щодо вжиття заходів по розблокуванню проблемних податкових накладних (лист від 06.04.2023 року за № 02-16/1680, лист від 07.05.2024 року за № 02-19/3335, та з претензією від 04.05.2023 року за № 02-16/2363).

У відповіді на претензію від 30.06.2023 року за № 2-06/23, відповідач повідомив позивача про оскарження рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування про відмову у реєстрації податкових накладних, проте Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про повернення позовної заяви позивачу, та що ТОВ «САНКТУМ-ГРЕЙД» має намір найближчим часом вжити активні необхідні заходи для розблокування податкових накладних (копія листа наявна в матеріалах справи). Позивач вказує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що відповідач оскаржив рішення комісії про відмову у реєстрації податкових накладних по справі № 520/581/22, втім рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «САНКТУМ-ГРЕЙД» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Однак, відомості про подання ТОВ «САНКТУМ-ГРЕЙД» апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження по цій справі в Єдиному державному реєстру судових рішень відсутні.

За даними інтегрованої картки платника електронного кабінету позивача на сайті Державної податкової служби України станом на 12.06.2024 року податкові накладні №12, №13, №14 від 09.07.2021 року; №15, №16 від 14.07.2021; №17, №18, №19 від 20.07.2021 року мають статус «Відмовлено за рішенням Комісії"

Як вказує позивач, враховуючи, що відповідач не виконав свої обов`язки щодо реєстрації податкових накладних відповідно до норм Податкового кодексу України за усіма договорами підряду, останній позбавлений права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ 329 324,96 грн. на дати оформлення актів виконаних робіт по договорах за № Ч2156 від 16.07.2021 року, №Ц9945 від 04.06.2021 року, №Ч1554 від 07.07.2021 року, №Ч4464 від 06.09.2021 року.

Також, позивач не може скористатися податковим кредитом по податкових накладних №12, №13 та №14 від 09.07.2021 року; №15 та №16 від 14.07.2021 року; №17, №18 та №19 від 20.07.2021 року на загальну суму ПДВ 535 387,74 грн.

Отже, як зазначає позивач, у нього як у замовника (за умови реєстрації відповідачем податкових накладних за господарськими операціями з позивачем) виникло б право на податковий кредит в розмірі зазначених сум ПДВ, що складає 864 712,70 грн., однак відповідач всупереч положенням законодавства та взятим на себе зобов`язанням не здійснив реєстрації податкових накладних, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму заявлених збитків.

Позивач зазначає, що відповідачем, у визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України строки, не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні господарськими операціями із позивачем, у зв`язку з чим позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на вказану вище загальну суму ПДВ, що є його збитками.

Як вказано вище, відповідач своїм правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у відзиві, не скористався.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО ВИРШІЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ:

Предметом доказування у цій справі є: обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків; обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі № 917/877/17).

При цьому доведеність протиправних дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, що вбачається з усталеної судової практики у подібній категорії справ (пункт 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 року у справі № 911/224/19).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі № 925/1196/18).

Відповідач, у свою чергу, має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 918/219/17).

Так, положеннями статті 173 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків через невиконання відповідачем обов`язку по реєстрації податкових накладних, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Так, відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинної на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затверджені форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі - Наказ № 1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України (пункт 3 Наказу № 1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абзац 1 пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до абзацу 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

За змістом підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового

кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Також цією нормою визначено терміни на включення податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкового кредиту покупцем:

- по своєчасно зареєстрованих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування;

- з порушенням строку реєстрації у періоді реєстрації податкової накладної в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Отже платник податку не зможе віднести до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, з дати складання яких минуло 365 днів, якщо реєстрація їх відбудеться понад 365 днів з дати складання. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Статтею 201 Податкового кодексу України унормовано таке.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З огляду на вказані положення норм матеріального права Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.06.2023 року у справі № 916/334/22 викладено наступний правий висновок, який в силу вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються господарським судом при розгляді даної справи. Так, Верховний Суд зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Як встановлено судом, між Акціонерним товариством «Харківобленерго» (далі замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНКТУМ-ГРЕЙД» (далі Підрядник, відповідач у справі) були укладені договори підряду за № Ц 9945 від 04.06.2021 року, за № Ч1259 від 01.07.2021 року, за № Ч1260 від 01.07.2021 року, за № Ч1262 від 01.07.2021 року, за № Ч1526 від 06.07.2021 року, за № Ч1554 від 07.07.2021 року, за № Ч2154 від 16.07.2021 року, за № Ч2156 від 16.07.2021 року, за № Ч2157 від 16.07.2021 року, за № Ч4464 від 06.09.2021 року (далі договори підряду) за умовами всіх зазначених договорів підряду, умови яких є однаковими, крім предмету договору та вартості, підрядник зобов`язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для замовника роботи (в кожному з договорів підряду роботи різні), а замовник прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до розділу 3 договорів підряду сторони домовились за ціну договорів підряду, яка може бути зменшена або переглянута за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткових угод Сторонами.

За розділом 4 договорів підряду передбачений порядок здійснення оплати за цими договорами, за яким замовник сплачує підряднику аванс у відсотковому розмірі від загальної вартості договорів підряду. Оплата виконаних робіт здійснюється на підставі довідки про виконані будівельні роботи та затрати (форма КБ-3) з додаванням актів виконаних робіт та актів вартості змонтованого обладнання з частковим зарахуванням авансу у розмірі %, передбаченому у договорі від вартості виконаних робіт та змонтованого обладнання (пункт 4.1, 4.4. договорів підряду).

Обов`язок підрядника щодо надання Замовнику усіх належних податкових накладних закріплено в усіх вищезазначених договорах підряду, зокрема: підпункт 6.3.11 пункту 6.3 підрядник зобов`язаний надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі засобами спеціалізованих програмних комплексів з дотриманням умов та термінів щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних; підпункт 6.3.13 пункту 6.3 підрядник зобов`язаний податкову накладну скласти у день виникнення податкових зобов`язань Підрядника.

Пунктом 7.1 договорів підряду сторони погодили, що у разі невиконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором.

Договори підряду підписані сторонами без зауважень, і жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору, про що відсутні відповідні докази в матеріалах позову.

Позивач зазначає, що не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за наступними подіями:

-по договору за № Ч2156 від 16.07.2021 року (виконання робіт з технічного переоснащення) на дату оформлення акту виконаних робіт 18.08.2022 року на суму з урахуванням попередньої оплати (за платіжним дорученням № 26866 від 20.07.2021 року) податкову накладну від 18.08.2022 на загальну суму 1 338 997,59 грн., в т. ч. ПДВ 223 166,26 грн.

-по договору за № Ц9945 від 04.06.2021 року (виконання робіт з ремонту каналізаційної насосної станції) на дату оформлення акту виконаних робіт 15.02.2023 року на суму з урахуванням попередньої оплати (за платіжним дорученням № 23684 від 22.06.2021 року) податкову накладну від 15.02.2023 року на загальну суму 19 130,40 грн., в т. ч. ПДВ 3 188,40 грн.

-по договору за № Ч1554 від 07.07.2021 року (виконання робіт з ремонту протиаварійного учбово-тренувального центру) на дату оформлення акту виконаних робіт 18.08.2022 року на суму з урахуванням попередньої оплати (за платіжним дорученням № 26074 від 14.07.2021) податкову накладну від 18.08.2022 на загальну суму 395 416,40 грн., в т. ч. ПДВ 65 902,74 грн.

-по договору за № Ч4464 від 06.09.2021 року (виконання робіт з ремонту покрівлі будівлі гаражу) на дату оформлення акту виконаних робіт 22.02.2023 року на суму з урахуванням попередньої оплати (за платіжним дорученням № 34312 від 05.10.2021 року) податкову накладну від 22.02.2023 року на загальну суму 222 405,35 грн., в т. ч. ПДВ 37 067,56 грн.

Тобто, на виконання своїх зобов`язань за договором позивач оплатив визначені договорами підряду роботи (постачання послуг), а відтак, відповідно до вищевказаних положень Податкового кодексу України відповідач був зобов`язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні за датою постачання послуг (виконання робіт) або датою зарахування коштів від замовника, як попередньої оплати.

Сума ПДВ, яку позивач сплатив відповідачу у складі оплати за виконанні роботи останнім, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно із встановленим податковим законодавством порядком.

Відповідачем, на дату виникнення податкових зобов`язань, були складені належні податкові накладні, проте реєстрація їх в ЄРПН не відбулася:

податкова накладна № 14 від 09.07.2021 року на суму 133 884,00 грн., у т. ч. ПДВ 22 314,00 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 9428617953 від 09.07.2021 року, по договору за №Ч1262 від 01.07.2021 року на виконання робіт з технічного переоснащення);

податкова накладна № 13 від 09.07.2021 року на суму 41 610,60 грн., у т. ч. ПДВ 6 935,10 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 17817 від 09.07.2021 року, по договору за №Ч1260 від 01.07.2021 року на виконання робіт з технічного переоснащення);

податкова накладна №12 від 09.07.2021 року на суму 123748,29 грн., у т. ч. ПДВ 20 624,71 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 17816 від 09.07.2021 року, по договору за № Ч1259 від 01.07.2021 на виконання робіт з технічного переоснащення);

податкова накладна № 16 від 14.07.2021 року на суму 1 029 089,06 грн., у т. ч. ПДВ 171514,84 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 26074 від 14.07.2021 року, по договору за №Ч1554 від 07.07.2021 року на виконання ремонтних робіт);

податкова накладна № 15 від 14.07.2021 року на суму 54 008,64 грн., у т. ч. ПДВ 9 001,44 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення №26068 від 14.07.2021 року, по договору за №Ч1526 від 06.07.2021 року на виконання ремонтних робіт);

податкова накладна № 18 від 20.07.2021 року на суму 280 650,00 грн., у т. ч. ПДВ 46 775,00 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 26867 від 20.07.2021 року, по договору за № Ч2154 від 16.07.2021 року на виконання робіт з технічного переоснащення);

податкова накладна №17 від 20.07.2021 року на суму 188 917,94 грн., у т. ч. ПДВ 4 31486,32 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 26865 від 20.07.2021 року, по договору за № Ч2157 від 16.07.2021 року на виконання робіт з технічного переоснащення);

податкова накладна № 19 від 20.07.2021 року на суму 1 360 417,99 грн., у т. ч. ПДВ 226 736,33 грн. (за попередньою оплатою, платіжне доручення № 26866 від 20.07.2021 року, по договору за №Ч2156 ві д 16.07.2021 року на виконання робіт з технічного переоснащення).

Як свідчать матеріали справи, за даними інтегрованої картки платника електронного кабінету позивача на сайті Державної податкової служби України станом на 12.06.2024 року податкові накладні №12, №13, №14 від 09.07.2021 року; №15, №16 від 14.07.2021; №17, №18, №19 від 20.07.2021 року мають статус «Відмовлено за рішенням Комісії"

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що відповідач оскаржив рішення комісії про відмову у реєстрації податкових накладних по справі № 520/581/22, втім рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «САНКТУМ-ГРЕЙД» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Своє рішення адміністративний суд обґрунтував відсутністю з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «САНКТУМ-ГРЕЙД» доказів оскарження рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області №3006807/44085764 від 19.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної №12 від 09.07.2021 року, рішення №3006808/44085764 від 19.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 09.07.2021 року, рішення № 3006809/44085764 від 19.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 09.07.2021 року, рішення №3006810/44085764 від 19.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної №15 від 14.07.2021 року, рішення № 3006811/44085764 від 19.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної №16 від 14.07.2021 року, рішення №3039591/44085764 від 30.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 20.07.2021 року, рішення №3039592/44085764 від 30.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 20.07.2021 року, рішення №3039590/44085764 від 30.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної №19 від 20.07.2021 року.

При цьому суд зауважує, що оскарження в судовому порядку рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної, яке в подальшому може було визнане протиправним та скасоване судом, не є безумовною підставою для відмови в задоволенні доведених та обґрунтованих позовних вимог позивача у даній справі, які належними та допустимими доказами не спростовані відповідачем. Самі по собі вжиті відповідачем заходи з оскарження відмови в реєстрації податкової накладної без наявності відповідного позитивного рішення з скасування такої відмови не доводять відсутності вини відповідача у завданні позивачу збитків в розмірі заявленої до стягненні суми.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на правову позицію, Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.03.2023 року у справі № 925/556/21, згідно якої якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові (пункт 8.60) звертала увагу на те, що зіштовхнувшись із протиправною перешкодою з боку контролюючого органу для виконання продавцем необхідних дій, від яких залежало виникнення у покупця права на податковий кредит з ПДВ, продавець міг реалізовувати своє право оскаржити рішення, дії (бездіяльність) контролюючого органу (посадових осіб) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України), тобто усунути порушення закону з боку контролюючого органу, або вимагати відшкодування шкоди, спричиненої таким порушенням, якщо негативні наслідки порушення для нього вже настали.

Отже, законодавством встановлено порядок, за яким платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом.

Тобто, рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області №3006807/44085764 від 19.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної №12 від 09.07.2021 року, рішення № 3006808/44085764 від 19.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 09.07.2021 року, рішення № 3006809/44085764 від 19.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 09.07.2021 року, рішення № 3006810/44085764 від 19.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної №15 від 14.07.2021 року, рішення № 3006811/44085764 від 19.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 14.07.2021 року, рішення №3039591/44085764 від 30.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 17 від 20.07.2021 року, рішення №3039592/44085764 від 30.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 20.07.2021 року, рішення №3039590/44085764 від 30.08.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної №19 від 20.07.2021 року є законними та в судовому порядку не скасовані.

З урахуванням наведеного вище відповідачем не спростовано відсутність своєї вини у не реєстрації податкових накладних: за № 14 від 09.07.2021 року на суму 133 884,00 грн., у тому числі ПДВ 22 314,00 грн.; за № 13 від 09.07.2021 року на суму 41 610,60 грн., у тому числі ПДВ 6 935,10 грн.; за №12 від 09.07.2021 року на суму 123748,29 грн., у тому числі ПДВ 20 624,71 грн.; за № 16 від 14.07.2021 року на суму 1 029 089,06 грн., у тому числі ПДВ 171514,84 грн.; за № 15 від 14.07.2021 року на суму 54 008,64 грн., у тому числі ПДВ 9 001,44 грн.; за № 18 від 20.07.2021 року на суму 280 650,00 грн., у тому числі ПДВ 46 775,00 грн.; за №17 від 20.07.2021 року на суму 188 917,94 грн., у тому числі ПДВ 4 31486,32 грн.; за № 19 від 20.07.2021 року на суму 1 360 417,99 грн., у тому числі ПДВ 226 736,33 грн.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження реєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН на вищевказану загальну суму ПДВ матеріали справи не містять.

З наведеного вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суму ПДВ, у встановлені Законом строки до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вищевказану загальну суму ПДВ, та відповідно позивач поніс збитки.

Виходячи з вищевикладеного обов`язок продавця (виконавця робіт, послуг) зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 року у справі №910/3338/21.

Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

У пункті 15 цієї ж постанови Верховний суд зазначив таке: "Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму... З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення." Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі № 916/334/22, а саме:

"пункт 5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 року у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться в постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства. У постановах Верховного Суду, на які послалася колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 року (від 03.12.2018 року у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 року у справі № 910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 року у справі № 904/72/22, від 19.04.2023 року у справі № 906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації). Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни".

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним відповідачем порушенням вимог законодавства та взятих на себе господарських зобов`язань щодо реєстрації податкових накладних та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Тобто, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 року у справі № 916/334/22.

Оскільки відповідач вчинив дії, які позбавили позивача можливості отримати податковий кредит, через відсутність реєстрації податкових накладних, то суд вважає правомірним наявність у позивача підстав для стягнення збитків у розмірі 864 712,70 грн., що має наслідком задоволення позову у повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123,129,194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Санктум-Грейд» (61052, місто Харків, вулиця Маліновського, будинок 5, офіс 4, ідентифікаційний код юридичної особи 44085764) на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» (61037, місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок 149, ідентифікаційний код юридичної особи 00131954) суму збитків у розмірі 864 712,70 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 376,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" жовтня 2024 р.

СуддяВ.С. Юрченко

справа № 922/2645/24