Рішення

від 15.10.2024 по справі 922/2512/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024м. ХарківСправа № 922/2512/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Іванії К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" (64331, Харківська область, Ізюмський район, с. Липчанівка, вул. Миру, буд.1, код ЄДРПОУ 33168654) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (62403, Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. Островського, буд. 50, код ЄДРПОУ 32227053) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Курило М.М. ордер серія АХ №1193673 від 19.06.2024;

відповідача - Кравець В.М. ордер серія АХ №1142271 від 29.08.2024;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агрофірма "Ніка" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (відповідач), про стягнення з відповідача на свою користь за Специфікацією №1 від 18.11.2021 грошових коштів в сумі 21750,91 грн, що включає в себе 20293,52 грн (пеня подвійна облікова ставка НБУ) + 1457,39 грн (3% річних); за Специфікацією №3 від 07.02.2022 грошових коштів в сумі 837132,82 грн, що включає в себе 356520,60 грн (пеня подвійна облікова ставка НБУ) + 405625,36 грн (інфляційне збільшення) +74986,86 (3% річних). Також, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 12883,26 грн.

Позов обґрунтовано простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення грошових коштів передплати за товар, та порушенням строків поставки товару, що мав бути поставлений згідно Специфікації №1 від 18.11.2021 та Специфікації №3 від 07.02.2022 за договором поставки № 12-СЗ від 18.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2512/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 серпня 2024 року о 14:00.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" 08.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.08.2024, вх.№ 19959/24), де представник відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, за специфікацією № 1 від 18 листопада 2021 р. термін поставки не був погоджений сторонами, а за специфікацією № 3 від 07 лютого 2022 р. кінцевий термін поставки 28 лютого 2022 року. Зазначає, що позивачем в вимогах/претензіях від 16 березня 2023 року, від 14.06.2023 року обрано вимогу передати оплачений товар, а вже до суду позивач звернувся з вимогою про повернення попередньої оплати, у зв`язку з чим наголошує, що не може бути обґрунтованим одночасне застосування відповідальності за неналежне виконання не грошового зобов`язання та відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Також вказує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України територія, де знаходиться підприємство відповідача, була окупована в період з 26.02.2022 р. по 11.09.2022 р., а саме підприємство відповідача суттєво постраждало, виконання зобов`язання з поставки товару стало неможливим через обставини непереборної сили. На підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) надає сертифікат Харківської Торгово-промислової палати. З посиланням на положення ст. 617 ЦК України, 218 ГК України вказує, що звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин. Зазначає, що поведінка позивача суперечить добросовісності та чесній діловій практиці та не відповідає попередній поведінці сторони у справах, що раніше розглядалися судами, між тими ж учасниками. Просить застосувати принцип естопель.

Від представника Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" 14.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.08.2024, вх.№ 20420/24), де представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Зазначає, що зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням. Отже, нарахування інфляційних втрат і 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер. Посилається на ст. 625 ЦК України як на підставу їх нарахування. Посилається на практику Верховного Суду та Верховного Суду України. Вказує, що порушення грошового зобов`язання виникає не з дати отримання вимоги про повернення грошових коштів, а з дати, наступної після строку поставки Товару, поставку якого не здійснено. Щодо впливу форс-мажорних обставин наголошує, що за період окупації/активних бойових дій розрахунок відповідальності, передбаченої договором, за прострочення поставки товару не здійснювався. Зауважує, що відповідач не зазначає, в чому саме полягає причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконати свої зобов`язання за Договором і форс-мажорними обставинами після деокупації територій 11.09.2022. Просить сертифікат Торгово-промислової палати оцінювати критично, зазначає, що сертифікат, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування. Вказує на безпідставність застосування принципу естопель в силу положень Цивільного кодексу України. Позивач зазначає, що пеня прорахована, виходячи з дати виникнення можливості поставити Товар (12.09.2022 - перший день після деокупації територій Ізюмського регіону, де зареєстрований Позивач) з 13.09.2022. Інфляційні і 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК України, прораховані з дати зобов`язання за Договором (поставка мала відбутися до 28.02.2022 і 22.06.2023 відповідно), оскільки застосування відшкодування інфляційних втрат і 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, і застосовується незалежно від вини Відповідача.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" 19.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.08.2024, вх.№ 20698/24), в якому відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити та вказує таке. Договором № 12-СЗ від 18.11.2021 року не передбачено повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин. Розуміння позивачем про настання форс-мажорних обставин підтверджується претензіями, які позивач надав суду. Додатково акцентує увагу на наданому сертифікаті Харківської Торгово-промислової палати № 6300-24-1020. Наголошує, що обставини у справі, яка розглядається, та у справі № 918/631/19 є різними, тому постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 не підлягає застосуванню. Позивач обрав спосіб реалізації своїх прав, а саме вимагав передання оплаченого товару. Вимоги про здійснення поставки не можна ототожнити з вимогою про повернення грошових коштів, вони є альтернативними в силу приписів частини другої статті 693 ЦК України. За таких обставин, на переконання відповідача, не може йти мова про обов`язок ТОВ "Украгроресурс" повернути покупцю суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Також 19.08.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів (Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.08.2024, вх.№20824/24), в якому представник відповідача просить долучити до матеріалів справи ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.06.2024 у справі № 922/1234/24, якою поданий ПП "Агрофірма "Ніка" позов до ТОВ "Украгроресурс" залишено без розгляду.

Від позивача 22.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.08.2024, вх.№ 21154/24), в яких позивач зазначає, що відповідальність за порушення поставки Товару у період окупації Позивач не нараховував. Наголошує на позиції Верховного Суду, викладеній постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17: Надає копії документів Харківської ТПП, на підставі яких було складено Сертифікат № 6300-24-1020 про форс-мажорні обставини. Вказує, що в даних документах відсутнє підтвердження тривання обставин непереборної сили саме до 30.11.2023.

У підготовчому засіданні 29.08.2024 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 15.10.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позові та заявах по суті спору.

Присутній у судовому засіданні 15.10.2024 представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та інших заявах по суті спору.

В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строків, встановлених ГПК України. Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.

За ст. 219 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. У судовому засіданні 15.10.2024 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОРЕСУРС» (Постачальник) в особі директора Яковенко Наталії Олександрівни, діючої на підставі Статуту, з однієї сторони та Приватним підприємством «АГРОФІРМА «НІКА» (Покупець) в особі директора Заїки Володимира Володимировича, діючого на підставі Статуту, з другої сторони 18.11.2021 укладено Договір поставки №12-СЗ (далі Договір).

У пункті 1 сторони визначили предмет Договору наступним чином: у строки, зумовлені цим Договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) партіями у власність Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, яка є оригінальною продукцією виробника - провідної іноземної компанії світу - в тому числі Syngenta насіннєвий матеріал (надалі «Товар» або «Насіння») та/або хімічні засоби захисту рослин (надалі «хімічні засоби», «препарати» або «товар») та/або мінеральні добрива (надалі «мінеральні добрива» або «товар»), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що конкретний асортимент товару, його кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару, номер рахунку-фактури, умови оплати, порядок відвантаження, грошовий еквівалент ціни та вартості товару в іноземній валюті, курс іноземної валюти, спосіб розрахунку (в тому числі за допомогою авальованих векселів), розмір знижки до ціни реалізованого товару або умови, за яких відбувається коригування ціни товару в бік зменшення, вимоги щодо надання забезпечення виконання зобов`язань, а також штрафні санкції, крім тих, що містяться в даному Договорі, інші відомості, які сторони вважають за потрібне погодити наводяться у Специфікаціях та/або в додаткових угодах до даного Договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 4.1 Договору якщо інше не буде визначено у Специфікаціях та/або Додаткових угодах, поставка товару за цим договором здійснюватиметься на умовах ЕХW, склад Постачальника, що знаходиться за адресою: м. Ізюм, вул. Маршала Федоренко, 11/1 д.

Поставка товару здійснюється окремими партіями в строки, що додатково погоджуються сторонами (пункт 4.5 Договору).

Відповідно до пункту 5.1, 5.1.1 Договору умови оплати Товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються Специфікаціями та/або додатковими угодами до Договору з урахуванням положень, визначених цим Договором, та можуть передбачати: Повну (100 %) попередню оплату до відвантаження товару.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторони домовились, що Покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару згідно умов наведених в специфікаціях та/або додаткових угодах до даного Договору.

Згідно з пунктом 11.1.1 Договору за прострочення (порушення) термінів поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни непоставленого товару за кожен день прострочення, а в разі якщо прострочення оплати триває більше ніж 30 календарних днів, додатково крім пені сплачує штраф розмірі 30 % від суми боргу. Постачальник звільняється від відповідальності за прострочення поставки товару у разі прострочення Покупцем сплати авансових платежів (попередньої оплати) або якщо Покупець не отримав товар за своєю виною (зокрема, не з`явився за ним у терміни, встановлені Договором).

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання, а строк позовної давності до вимог стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями Сторонами збільшується до 3 (трьох) років (пункт 11.8 Договору).

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань згідно з Договором, якщо воно є наслідком обставин непоборної сили (форс-мажорні обставини): ураган, буря, повінь, землетрус, пожежа, вибух, страйк, оголошена та неоголошена війна загроза війни, терористичний акт, блокада, революція заколот, підвищення цін виробника добрив, про що видається довідка виробника повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, примусове позбавлення ліцензії, а також нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які суттєво обмежують господарську діяльність, що стосується предмета цього Договору. Вищезазначений перелік форс-мажорних обставин є вичерпним і може змінюватись тільки за взаємною згодою Сторін.

За пунктом 12.2 Договору не вважаються форс-мажорними обставинами та істотною зміною обставин порушення зобов`язань контрагентами Покупця, відсутність у Покупця необхідних коштів, зміна офіційного обмінного курсу НБУ гривні до будь-якої валюти світу тощо.

Відповідно до пункту 12.3 Договору настання форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено відповідним сертифікатом, виданим Торгово-Промисловою палатою України, його територіальними органами або іншим органом, в компетенції якого знаходиться видача відповідних підтверджуючих документів.

Згідно з пунктом 15.1. Договору цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до «31» грудня 2022 р., а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань - до повного виконання.

Сторони, підписанням цього договору підтверджують, що ними досягнуто згоди щодо віх істотних умов цього Договору, а також гарантують, що Договір підписаний належним чином уповноваженими на це представниками Сторін, які володіють достатнім об`ємом повноважень та будь-яких обмежень для підписання цього Договору не існує (пункт 15.2 Договору).

18 листопада 2021 р. сторонами було підписано Специфікацію № 1 до договору №12-СЗ від 18 листопада 2021 р. (а.с. 30), згідно з якою:

Вартість товару складає: 111519,66 грн (Сто одинадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень 66 копійок) з ПДВ, що еквівалентно 4205,96 дол. США. Покупець здійснює 100% передоплату Товару згідно рахунку № 1524 від 18 листопада 2021 р., яка становить 111519,66 грн, що еквівалентно 4205,96 дол. США. Товар постачається на умовах DAP (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Липчанівка. Термін поставки: за домовленістю сторін.

07 лютого 2022 року сторонами підписано Специфікацію № 3 до договору №12-СЗ від 18 листопада 2021 р. (а.с. 32), згідно з якою:

Вартість товару складає: 1430000, 21 грн (Один мільйон чотириста тридцять тисяч гривень 21 копійка) з ПДВ. Дата: 07.02.2022 р. Покупець здійснює 100% передоплату Товару згідно рахунку № 80 від 07 лютого 2022 р. Товар постачається на умовах DDP (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) склад Покупця за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Липчанівка. Термін поставки: лютий 2022 року.

16 березня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№ 16/03-01 (а.с. 34-37), в якій позивач просить відповідача вжити належних заходів для поставки Товару за вказаними специфікаціями ПП «Агрофірма «Ніка» на склад Покупця в строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання даної вимоги або повідомити про готовність Товару до відвантаження і за якою адресою складу в строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання даної вимоги.

13 червня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено ще одну претензію за вих.№ 13/06-01 (а.с. 38-44), зі змісту якої вбачається, що позивач вкотре просить відповідача вжити належних заходів для поставки Товару за вказаними специфікаціями ПП «Агрофірма «Ніка» на склад Покупця в строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання даної вимоги, але не пізніше 22 червня 2023 року або повідомити про готовність Товару до відвантаження і за якою адресою складу в строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання даної вимоги, але не пізніше 22 червня 2023 року.

Як вбачається з постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі №922/2809/23, копію якої додано до позовної заяви (а.с. 21-25), 29 червня 2023 року ПП «Агрофірма «Ніка» подало до Господарського суду Харківської області позовну заяву, в якій просило стягнути з ТОВ "Украгроресурс" 1541519,87 грн заборгованості за прострочку поставки товару за специфікацією №1 від 18.11.2021 р. до договору №12-СЗ від 18 листопада 2021 р., специфікацією № 3 від 07.02.2022 р. до договору №12-СЗ від 18 листопада 2021 р.

Вказаною вище постановою залишено без змін рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2809/23 (далі- рішення у справі № 922/2809/24), яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" 1541519,87 грн заборгованості та 23122,80 грн судового збору. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Рішенням у справі № 922/2809/24 встановлено, що за Специфікацією №1 від 18.11.2021 позивач - ПП «Агрофірма «Ніка» на підставі Рахунку на оплату замовлення № 1524 від 18.11.2021 (т.с. 1 а.с. 14) було здійснено 100% передплату за товар, про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 953 від 22.11.2021 на суму 111519,66 грн. (т.с. 1 а.с. 25). За Специфікацію № 3 від 07.02.2022 позивач - ПП «Агрофірма «Ніка» на підставі Рахунку на оплату замовлення № 80 від 07.02.2022 (т.с. 1 а.с. 16), було здійснено 100% передплату за товар, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчені копія платіжного дорученням № 1153 від 08.02.2022 на суму 1430 000,21 грн. (т.с. 1. а.с. 26). Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання позивачу оплаченого товару згідно з платіжними дорученнями №953 від 22.11.2021 та № 1153 від 08.02.2022. Відповідач вимоги позивача не задовольнив та наявну заборгованість у розмірі 1541519,87 грн. позивачу несплатив.

Згідно з даними банківської виписки (а.с. 26) за період 29.11.2023 (дата формування виписки 4/2/2024) ТОВ «Украгроресурс» здійснило оплату в розмірі 1541519,87 грн на користь ПП «Агрофірма «Ніка», призначення платежу: «Повернення передплати зг. дог. №12-СЗ від 18.11.2021 р., згідно ріш. суду, справа №922/2809/23 від 19.09.2023 р.».

З сертифікату Харківської Торгово-промислової палати № 6300-24-1020 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 21.05.2024 №255/63.01-6 (а.с. 62-63) вбачається, що Харківська Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; воєнні (бойові) дії на території Харківської області;

Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОРЕСУРС», місцезнаходження: 62403, Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. Островського, буд. 50, код ЄДРПОУ/ІПН: 32227053,

щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: передати (поставити) партіями у власність Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, яка є оригінальною продукцією виробника - провідної іноземної компанії світу - в тому числі Syngenta насіннєвий матеріал та/або хімічні засоби рослин, та/або мінеральні добрива, відповідно до Специфікацій від 18.11.2021 року №1, від 07.02.2022 року №3, у термін: до 28 лютого 2022 року включно, за договором поставки № 12-СЗ від 18.11.2021 року, укладеним з Приватним підприємством «АГРОФІРМА «НІКА» (код ЄДРПОУ/ІПН 33168654).

Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 24 лютого 2022 року; дата закінчення: 29 листопада 2023 року.

Проаналізувавши доводи та заперечення сторін щодо позовних вимог, судом визначено, що причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності передбаченихзаконодавством підстав для стягнення пені за прострочку поставки товару та 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 23.06.2023 по 28.11.2023 за специфікацією № 1 від 18.11.2021; та пені за період з 12.09.2022 по 12.03.2023 за прострочку поставки товару, інфляційних втрат та 3% річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованими за несвоєчасне повернення попередньої оплати за товар, що не був поставлений, за період з 01.03.2022 по 28.11.2023 за специфікацією № 3 від 07.02.2022.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи, встановленим судом, суд зазначає наступне.

Зі змісту частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

У частині першійстатті 509 ЦК України зобов`язання визначено як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другоюстатті 4 ЦК Українипередбачено, що основним актом цивільного законодавства України єЦивільний кодекс України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (ст. рок) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зіст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зіст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст.193 ГК України).

Відповідно дост. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другоїстатті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частинами 2,3 статті 693 ЦК України унормовано, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно достатті 536цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як встановлено судом, між ПП «Агрофірма «Ніка» та ТОВ «Украгроресурс» було укладено Договір поставки № 12-СЗ від 18.11.2021, на виконання якого позивачем було сплачено суму попередньої оплати за товар. Відповідачем було порушено договірні зобов`язання з поставки товару, в зв`язку з чим суму попередньої оплати за Специфікацією №1 від 18.11.2021 у розмірі 111519,66 грн та за Специфікацію № 3 від 07.02.2022 у розмірі 1 430 000,21 грн, що разом складає 1541 519,87 грн, повернуто за рішенням суду 29.11.2023.

Щодо стягнення пені за просрочку поставки товару суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що строком поставки за Специфікацією №3 визначенолютий 2022. Отже, зобов`язання з поставки товару мало бути виконане в строк до 28.02.2022 включно. Так, прострочка виконання зобов`язання з поставки виникла з 01.03.2022. Таким чином, ця дата є початковою датою нарахування пені відповідно до приписів статті 232 ГК України.

При цьому за Специфікацією №3 від 07.02.2022 до Договору № 12-СЗ від 18.11.2021 позивачем нараховано пеню з 12.09.2022 по 12.03.2023. В обгрунтування нарахування саме за такий період вказує, що розрахунок здійснений з дати виникнення можливості поставити Товар (12.09.2022 - перший день після деокупації територій Ізюмського регіону, де зареєстрований відповідач).

Сторонами визнається та підтверджується матеріалами справи що в період з 26.02.2022 по 11.09.2022 мала місце окупація територій Ізюмського регіону, де зареєстрований відповідач, що підтверджується наданим відповідачем сертифікатом Харківської Торгово-промислової палати № 6300-24-1020 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 21.05.2024 №255/63.01-6, Наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309.

Однак, системний аналіз приписів частини шостоїстатті 232 ГК України з урахуванням положень статей 617 ЦКта218 ГК дає підстави для висновку суду, що період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. При цьому його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений ні за згодою сторін, ні дією обставин непереборної сили.

Враховуючи викладене, суд висновує, що вимога про стягнення пені за специфікацією № 3 від 07.02.2022 не підлягає задоволенню, оскільки нарахована після спливу 6 місячного строку від дня, коли зобов`язання з поставки товару за цією специфікацією мало бути виконано.

Щодо стягнення пені за Специфікацією №1 від 18.11.2021 до Договору № 12-СЗ від 18.11.2021, якою строк поставки товару встановленийза домовленістю сторін.

Судом встановлено, що 13 червня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№ 13/06-01, зі змісту якої вбачається, що позивач вкотре просить відповідача вжити належних заходів для поставки Товару за вказаними специфікаціями ПП «Агрофірма «Ніка» на склад Покупця в строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання даної вимоги, але не пізніше 22 червня 2023 року або повідомити про готовність Товару до відвантаження і за якою адресою складу в строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання даної вимоги, але не пізніше 22 червня 2023 року. Грошові кошти, сплачені відповідачу як попередня оплата за поставку товару, були повернуті позивачу відповідачем на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2809/23 згідно з даними банківської виписки 29.11.2023.

Пеня, заявлена позивачем до стягнення за порушення строків поставки товару за специфікацією №1 від 18.11.2021, нарахована за період з 23.06.2023 по 29.11.2023.

Суд вважає помилковим таке нарахування, оскільки

Судом встановлено, що згідно з пунктом 15.1 Договору поставки №12-СЗ цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до «31» грудня 2022 р., а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань - до повного виконання.

Оскільки до закінчення строку дії договору сторонами не була визначена дата поставки, суд вважає, що поставка товару за специфікацією №1 від 18.11.2021 мала бути здійснена відповідачем до закінчення строку дії Договору,а саме до «31» грудня 2022р.

Таким чином, прострочка виконання зобов`язання з поставки товару за специфікацією №1 від 18.11.2021 виникла з 01.01.2022. Отже, ця дата є початковою датою нарахування пені відповідно до приписів статті 232 ГК України. Суд враховує встановлений законом 6-місячний строк нарахування пені та висновує, що кінцевою датою нарахування є 01.07.2022. Викладене дає підстави для висновку суду, що з цього часу не може бути нарахована пеня за невиконання обов`язку поставити товар.

При цьому суд також враховує, що пункт 11.1.1 Договору від 18.11.2021, згідно з яким за прострочення (порушення) термінів поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни непоставленого товару за кожен день прострочення, припинив свою дію із закінченням строку дії Договору,а саме 31 грудня 2022 року.

Таким чином, суд висновує, що вимога про стягнення пені за специфікацією №1 від 18.11.2021 не підлягає задоволенню, оскільки нарахована після спливу 6 місячного строку від дня, коли зобов`язання з поставки товару за цією специфікацією мало бути виконано та на підставі норми договору, що на час нарахування припинив свою дію.

Щодо стягнення інфляційного збільшення та 3% річних.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другоїстатті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другоїстатті 625 цього Кодексу.

У відповідача (постачальника, продавця) виникає зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другоїстатті 693 ЦК України, частини першоїстатті 530 ЦК Україниз наступного дня після спливу строку поставки. Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Судом встановлено, що за Специфікацією №3 від 07.02.2022 до договору № 12-СЗ від 18.11.2021 строк поставки товару визначенолютий 2022. Таким чином, прострочення грошового зобов`язання відповідачаз повернення грошових коштів передплати на суму 1 430000,21 грн виникло з 01.03.2022.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично правильним, період нарахування відповідає вимогам законодавства. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційного збільшення в розмірі 405 625,36 грн та 3% річних в розмірі 74 986,86 грн за Специфікацією №3 від 07.02.2022 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За Специфікацією №1 від 18.11.2021 до договору № 12-СЗ від 18.11.2021 строк поставки товару встановленийза домовленістю сторін.

Суд вже виснував, що поставка товару за специфікацією №1 від 18.11.2021 мала бути здійснена відповідачем до закінчення строку дії Договору,а саме до «31» грудня 2022р.

Таким чином, прострочка виконання зобов`язання з поставки товару за специфікацією №1 від 18.11.2021 виникла з 01.01.2022. Отже, прострочення грошового зобов`язання відповідачаз повернення грошових коштів передплати на суму 111519,66 грн за Специфікацією №1 від 18.11.2021 виникло з 01.01.2022. Днем повернення грошових коштів, сплачених як попередня оплата за Специфікаціями №1 та №3 є 29.11.2023, що підтверджується банківською випискою за період 29.11.2023.

Отже, 3 % річних можуть бути нараховані за Специфікацією №1 від 18.11.2021 з 01.01.2022 по 29.11.2023. Інфляційне збільшення та 3 % річних за Специфікацією №3 від 07.02.2022 можуть бути нараховані з 01.03.2022 по 29.11.2023 .

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 457,39 грн за Специфікацією № 1 від 18 листопада 2021 р за період з 23.06.2023 по 29.11.2023.

Згідно з приписами ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 457,39 грн за Специфікацією № 1 від 18 листопада 2021 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленоюст.611 ЦКтаст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначеніст.617 ЦКтаст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. (такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22)

З огляду на вказане при стягненні інфляційного збільшення та 3 % річних суд не бере до уваги та не дає оцінку сертифікату Харківської Торгово-промислової палати № 6300-24-1020 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 21.05.2024 №255/63.01-6.

Що стосується позиції відповідача щодо застосування принципу «естопель» суд враховує, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці застосовував принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд зазначає, що не може бути покладено в основу застосування вказаного принципу реалізацію стороною свого процесуального права (права на подання позову, права на визначення предмету позову, права на залишення позову без розгляду). Той факт, що сторона не заявляла в попередньому судовому процесі про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не позбавляє її права в майбутньому звернутися до суду з цими вимогами. Судом встановлено, що позивач звернувся до суду, стягнув суму попередньої оплати, яку відповідач не повертав майже 2 роки, після отримання цих грошових коштів був поданий позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат як компенсації знецінення цих грошових коштів. Отже, поведінка позивача, на яку вказує відповідач, не є суперечливою, а є способом захисту його прав, визначеним законом. Підстави для застосування принципу «естопель» відсутні.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписамист.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізаціюст.13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначенихГосподарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Що стосується судових витрат зі сплати судового збору за подання позову до суду, суд, керуючисьст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями4,20,73,74,86,129,233,236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (62403, Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. Островського, буд. 50, код ЄДРПОУ 32227053) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" (64331, Харківська область, Ізюмський район, с. Липчанівка, вул. Миру, буд.1, код ЄДРПОУ 33168654):

за Специфікацією №1 від 18 листопада 2021 р. грошові кошти в сумі 1457,39 грн (3% річних);

за Специфікацією №3 від 07 лютого 2022 р. грошові кошти в сумі 480612,22 грн, що включає в себе 405625,36 грн (інфляційне збільшення) +74986,86 (3% річних).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (62403, Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. Островського, буд. 50, код ЄДРПОУ 32227053) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" (64331, Харківська область, Ізюмський район, с. Липчанівка, вул. Миру, буд.1, код ЄДРПОУ 33168654) судові витрати в сумі 7208,18 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "25" жовтня 2024 р.

СуддяЮ.Ю. Мужичук