Постанова

від 22.10.2024 по справі 904/4459/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4459/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

за участю представників:

позивача - Алєксєєнка А. І. (адвоката),

відповідача - 2 - Самка О. І. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2023

(суддя Ніколенко М. О.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024

(головуючий Коваль Л. А., судді: Мороз В. Ф., Чередко А. Є.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Приватного нотаріуса Бунякіної Олени Валентинівни,

2) Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство",

про визнання недійсним договору передачі частки у статутному капіталі.

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору від 20.05.2022 передачі частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (далі - Товариство), укладеного відповідачами та посвідченого Приватним нотаріусом Бунякіною О. В.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що цей правочин є фраудаторним і вчинений ОСОБА_2 з метою ухилення від сплати боргу у сумі 530 000 грн, присудженої до стягнення з нього на користь ОСОБА_1 заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 у справі № 178/1351/21.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 30.03.2018 ОСОБА_2 взяв позику у ОСОБА_4 у сумі 530 000 грн і зобов`язався повернути до 30.08.2018.

4. 02.07.2021 ОСОБА_4 за договором, укладеним з ОСОБА_1 , відступив останній своє право вимоги до ОСОБА_2 за названою вище позикою.

5. 20.05.2022 ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 частку у розмірі 100 % у статутному капіталі Товариства, що складає 217 828,75 грн., про що сторони уклали договір.

6. 27.12.2022 Криничанський районний суд Дніпропетровської області ухвалив заочне рішення у справі № 178/1351/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 530 000 грн, повний текст якого складений 03.01.2023, а законної сили це рішення набрало 03.02.2023.

7. Приватний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання цього рішення, відбулося часткове погашення боргу. При цьому установлено відсутність майна боржника, на яке можна звернути стягнення, адже грошових коштів недостатньо для виконання судового рішення повністю.

8. ОСОБА_1 наполягає на тому, що цей правочин від 20.05.2022, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , є фраудаторним і вчинений з метою ухилення останнім від сплати боргу і виконання судового рішення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. 29.11.2023 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024, про відмову у позові.

10. Місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що ОСОБА_2 не є суб`єктом підприємницької діяльності, не перебуває у стані банкрутства, оспорюваний договір укладений до ухвалення названого вище судового рішення, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним з підстав його фраудаторності у порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства або статті 9 Закону України "Про виконавче провадження".

11. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, встановив, що ОСОБА_2 мав боргові зобов`язання перед ОСОБА_1 , строк виконання за якими настав 30.08.2018, а оспорюваний договір укладений під час розгляду Криничанським районним судом Дніпропетровської області справи № 178/1351/21. Ці обставини свідчать про наявність однієї з ознак фраудаторності правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредитору. Утім, решта обставин справи не підтверджують ознак фраудаторності такого правочину, адже цей договір виконаний, ціна договору відповідає розміру відчуженої ОСОБА_2 ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Товариства, останні не є пов`язаними особами, назване вище рішення суду частково виконано, а виконавчий лист стягувачу не повернуто. З огляду на це апеляційний господарський суд виснував про те, що оспорюваний правочин не є фраудаторним, підстави для застосування статті 234 Цивільного кодексу України відсутні.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

12. ОСОБА_1 оскаржила ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати й ухвалити нове - про задоволення позову.

13. На обґрунтування підстави касаційного оскарження цих судових рішень послалася на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджуючи про неврахування судами попередніх інстанцій під час вирішення спору у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 та від 05.04.2023 у справі № 523/17429/20 щодо недійсності фраудаторного правочину;

- від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 26.04.2023 у справі № 644/5819/20 стосовно оскарження правочину як способу захисту цивільного права;

- від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, від 22.02.2024 у справі № 464/7832/21, від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 та від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 щодо наслідків зловживання правом.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

14. ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, повністю погоджуючись із аргументами Центрального апеляційного господарського суду.

Позиція Верховного Суду

15. Конституцією України серед основних засад судочинства закріплене забезпечення права на апеляційний перегляд справ та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судових рішень (пункт 8 частини першої статті 129 Основного Закону).

16. Аналогічного змісту положення містяться у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (частина перша статті 14) та ГПК України (пункт 9 частини третьої статті 2, частина перша статті 17).

17. Правила здійснення касаційного провадження регламентовані положеннями Глави 2 Розділу VI ГПК України, якими, серед іншого, визначено перелік судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку, передбачено підстави касаційного оскарження судових рішень та межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

18. Приписами статті 287 ГПК України, зокрема, встановлено, що підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, законодавець також уточнив, що неправильне застосування чи порушення правових норм є підставою для касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу ("обов`язкові" та "додаткові" підстави для направлення справи на новий розгляд).

19. Тобто саме неправильне застосування чи порушення правових норм є підставою для касаційного оскарження судових рішень. Запроваджені ж законодавцем "процесуальні фільтри" є лише додатковим запобіжником, який мають подолати заінтересовані особи задля касаційного перегляду судових рішень у їхніх справах.

20. Частиною четвертої статті 294 ГПК України, зокрема, передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного оскарження.

21. Водночас, у частині першій статті 300 ГПК України імперативно визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Єдина можливість Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, вийти за межі касаційного розгляду закріплена у частині четвертій статті 300 ГПК України. Ця норма передбачає, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

23. Таким чином, після відкриття касаційного провадження з конкретно визначеної підстави, яка визначається касаційним судом, виходячи з доводів та вимог касаційної скарги, і якою (з урахуванням наведених вище положень) може бути неправильне застосування чи порушення правових норм у прямо передбачених статтею 287 ГПК України випадках, за загальним правилом Верховний Суд здійснює касаційний перегляд судових рішень виключно у межах такої підстави.

24. Водночас, у разі якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, це є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 313 ГПК України).

25. Отже, з-поміж порушень норм процесуального права ГПК України відрізняє ті, наявність яких є безумовною підставою для скасування судових рішень.

26. Відповідно до частини першої статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

27. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

28. Спори підвідомчі господарським судам України, визначені статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої цієї статті); справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (пункт 4 частини першої цієї статті).

29. Правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

30. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

31. Велика Палата Верховного Суду вже розглядала питання предметної та суб`єктної юрисдикції спорів у справі за позовом стягувача у виконавчому провадженні про визнання недійсним договору відчуження/продажу боржником власних корпоративних прав, що був укладений з метою ухилення від виконання судового рішення у справі (постанова від 04.09.2019 у справі № 927/90/19).

32. Велика Палата Верховного Суду у цій справі виснувала, що спір ґрунтується на правовідносинах, які не мають господарсько-правових ознак. Позов у справі направлений на захист прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, щодо майна (частки в ТОВ) боржника, яким останній розпорядився, відчуживши його іншій фізичній особі. Тому вирішення цього спору має здійснюватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

33. Утім, суди попередніх інстанцій не врахували цей висновок, який є усталеним у судовій практиці Верховного Суду (постанова від 12.03.2024 у справі № 914/1229/23, постанова від 30.11.2022 у справі № 910/4219/22, постанова від 10.11.2021 у справі № 910/6503/21, постанова від 15.08.2023 у справі № 755/1637/21).

34. У справі, що переглядається, у позивача існує цивільний інтерес до майна фізичної особи - ОСОБА_2 не як до учасника товариства й не в межах корпоративних правовідносин, а як до боржника у межах виконавчого провадження, сторонами оспорюваного правочину є фізичні особи, а правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових.

35. Характер і предмет спору свідчать про те, що інтерес позивача не пов`язаний з набуттям нею прав на частку у статутному капіталі Товариства, а з необхідністю відновити становище, яке існувало до зловживання ОСОБА_2 належними йому цивільними правами з наміром уникнути відповідальності за грошовими зобов`язаннями перед позивачем.

36. Немайновий спір між фізичними особами у спорі, рішення якого при задоволенні позову не передбачає передачі корпоративних прав, часток, паїв чи акцій позивачу, не належить до спорів, які розглядаються у порядку господарського судочинства, і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

37. Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2019 у справі № 927/90/19, та встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, а направлений на захист його прав як стягувача у виконавчому провадженні, а також те, що сторонами оспорюваного правочину є фізичні особи, і правовідносини сторін спору не мають ознак господарсько-правових, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін апеляційним господарським судом, порушив правила юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України, що у силу частин першої, другої статті 313 цього ж Кодексу є обов`язковою підставою для їх скасування незалежно від доводів касаційної скарги, і закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України. Адже розгляд цієї справи має відбуватися за правилами цивільного судочинства.

38. За змістом частини четвертої статті 300 цього ж Кодексу суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачене, зокрема, частиною другою статті 313 цього ж Кодексу.

39. Щодо визначення подібності правовідносин у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, то слід звернути увагу на те, що ці доводи стосуються правових позицій Верховного Суду у справах, в яких вирішували по суті спори за фраудаторними правочинами, тоді як розгляд цієї справи відбувся з порушенням правил юрисдикції, тобто за наявності порушення процесуальних норм права. Тому ці доводи скаржника стосовно дотримання судами норм матеріального права не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

41. Відповідно до частин першої, другої статті 313 цього ж Кодексу судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

42. Пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України передбачає, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

43. За змістом частини другої цієї ж статті якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

44. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про те, що спір у цій справі належить до вирішення в порядку цивільного судочинства та не підлягає розгляду господарським судом, оскаржувані судові рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити.

45. На виконання вимог частини другої статті 231 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Судові витрати

46. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 313, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 904/4459/23 скасувати.

3. Провадження у справі № 904/4459/23 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець