Ухвала

від 24.10.2024 по справі 917/1269/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1269/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Ємця А.А., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Гибала В.О.,

представників учасників справи:

позивача - Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 80 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - не з`явились, відповідача - Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - адвоката Данілової Н.Н., свідоцтво серії ПТ № 1628, дов. від 03.07.2024 № 29-14/82,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 80 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Заклад дошкільної освіти)на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.04.2024 (суддя Кльопов І.Г.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 (головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді: Тихий П.В. і Лакіза В.В.)

у справі № 917/1269/23

за позовом Закладу дошкільної освіти

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - Підприємство)

про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.10.2024 № 32.2-01/2584 у зв`язку з відпусткою судді Жайворонок Т.Є. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 917/1269/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Ємець А.А. і Колос І.Б.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Заклад дошкільної освіти звернувся до суду з позовом до Підприємства про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для позивача як споживача стосовно приміщення за адресою: вул. Мрії (колишня Воїнів Інтернаціоналістів), 9, м. Кременчук, Полтавська область, за період з початку опалювального періоду 2022-2023 років, а саме з 01.11.2022, і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що відповідач всупереч мораторію на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, який встановлений Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з початку опалювального сезону 2022-2023 здійснює нарахування позивачу плати за надані послуги за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, що діяв для нього станом на 24.02.2022, та самочинно, без відповідного погодження визначив позивачу двоставковий тариф (у той час як раніше для позивача діяв одноставковий тариф). За доводами позивача, формування та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання повинно було бути проведено відповідачем для Кременчуцької міської територіальної громади окремо, а не застосовуватися тарифи, раніше встановлені рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаваобленерго" (далі - Рішення Полтавської обласної ради № 477). Позивач вважає, що відповідач, будучи обізнаним про те, що буде надавати послуги споживачам міста Кременчука (яким раніше послуги надавало товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (далі - ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ"), теплогенеруюче обладнання якого повністю зруйноване внаслідок військової агресії російської федерації проти України), безпідставно не ініціювало розгляд питання перед Полтавською обласною радою щодо прийняття рішення про встановлення тарифів з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам міста Кременчука, а тому жодним чином не врегульоване питання щодо формування та застосування одноставкового чи двоставкового тарифу з постачання теплової енергії і постачання гарячої води мешканцям міста Кременчука, чим порушено приписи Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869. Оскільки відповідач направив споживачам м. Кременчука, в тому числі позивачу, рахунки, у яких при визначенні вартості поставленої теплової енергії був застосований двоставковий тариф, позивач стверджує, що відповідач такими діями порушив норми чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.04.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024, у позові відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, з посиланням на те, що тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою. Відповідач самостійно не встановлює тарифи на постачання теплової енергії споживачам, а, отже, не може самостійно їх змінити. З 01.11.2022 відповідач постачає теплову енергію у гарячій воді позивачу. Згідно з укладеним договором про закупівлю теплової енергії у гарячій воді від 25.01.2023 № 7097/2023 позивач як замовник та відповідач погодили, що сума цих договорів є орієнтовною і буде визначатися, виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для учасника (відповідача), та фактичного обсягу спожитої замовником товарної продукції. При цьому у договорі на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 № 7097 зазначено тарифи за відпущену теплову енергію, які відповідають тарифам, встановленим у Рішенні Полтавської обласної ради № 477. Відповідач здійснював як постачання, так і транспортування позивачу теплової енергії власного виробництва, у зв`язку з чим визначення відповідачем вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений згідно з Рішенням Полтавської обласної ради № 477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених сторонами спору договорів, так і вимогам чинного законодавства України. Відповідач є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області, відповідно, з урахуванням приписів Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, відповідач не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів міста Кременчука. Питання щодо визначення правомірності Рішення Полтавської обласної ради № 477 не відноситься до юрисдикції господарських судів і не є предметом розгляду в цій справі. Відповідач як постачальник теплової енергії не зобов`язаний здійснювати постачання споживачам за тарифами, які були встановлені для іншого постачальника - ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" станом на 24.02.2022, як і здійснювати постачання за тарифами, які відрізняються від тих, які встановлені саме для відповідача. Тарифи, які були встановлені Рішенням Полтавської обласної ради № 477 залишилися на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286, що були введені в дію з 01.11.2021. При цьому рішенням пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання "Про надання дозволу на встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" від 19.10.2018 № 917 відповідачу було надано дозвіл на встановлення двоставкового тарифу на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів Підприємства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Заклад дошкільної освіти звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій:

- на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 205 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень цієї норми, викладених у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23, у подібних правовідносинах;

- на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права - статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (в редакції Закону від 30.06.2023) у подібних правовідносинах, які виникли між суб`єктами господарювання (позивачем і відповідачем) у сфері постачання теплової енергії та надання послуг з постачання теплової енергії під час дії воєнного стану.

Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Від Закладу дошкільної освіти 23.10.2024 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із перебування адвоката Карчевської О.П. на стаціонарному лікуванні у комунальному підприємстві "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради" в період з 18.10.2024 до 28.10.2024, що підтверджується електронним листком непрацездатності.

Розглянувши клопотання Закладу дошкільної освіти, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки: по-перше, явка учасників справи не визнавалася Судом обов`язковою; по-друге, враховуючи завчасне повідомлення Судом скаржника про дату судового засідання, Заклад дошкільної освіти не був позбавлений можливості забезпечити явку іншого свого представника, зокрема, ОСОБА_2 або ОСОБА_1 , які згідно з доданою до касаційної скарги довіреністю № б/н від 18.12.2023 також уповноважені представляти інтереси скаржника у суді касаційної інстанції. Мотивів неможливості забезпечення явки цих представників скаржником у клопотанні не наведено.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Закладу дошкільної освіти на праві оперативного управління належить приміщення за адресою: м. Кременчук, вул. Мрії (колишня вул. Воїнів Інтернаціоналістів), 9.

До листопада 2022 року постачальником теплової енергії та гарячої води у м. Кременчуці було ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421 "Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів" та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 № 1867 "Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01.01.2022" встановлені та визначені відповідні тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука.

Цим рішеннями для ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" встановлено для бюджетних установ одноставковий тариф, який складав з 25.10.2021 - 2 862,85 грн за 1 Гкал, а з 30.12.2021 - 3 281,22 грн за 1 Гкал.

Зазначений тариф постачальника ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" застосовувався до позивача на момент введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, що підтверджується відповідним рахунком, направленим позивачу ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".

З 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє на сьогоднішній день.

У результаті неодноразових ракетних ударів по м. Кременчуку теплогенеруюче обладнання ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" було повністю зруйновано, через що зазначене товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.

Кабінетом Міністрів України 29.04.2022 прийнято постанову № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану", пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав чинності 19.08.2022, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Рішенням Полтавської обласної ради від 22.09.2022 № 473 "Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" було надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки".

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-р "Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад Полтавської області", Полтавською обласною радою було прийнято рішення від 14.10.2022 за № 481 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області".

Пунктом 4 зазначеного рішення вирішено після затвердження акта приймання-передачі передати на баланс, у господарське відання, як внесок до статутного капіталу Підприємства, майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ".

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 "Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води", виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов`язків згідно чинного законодавства визначено Підприємство.

У подальшому рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 № 86 внесено зміни до зазначеного вище рішення № 1508, яким на виконання вимог статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" зобов`язано Підприємство застосовувати до своїх споживачів у м. Кременчуці тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розмір яких не перевищує рівень тарифів, що застосовувались до цих споживачів станом на 24.02.2022.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 № 1574, опалювальний період 2022-2023 років для споживачів Підприємства у Кременчуцькій міській територіальній громаді розпочався з 01.11.2022.

Судами також встановлено, що Заклад дошкільної освіти та Підприємство уклали Договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7097 від 01.11.2022 (далі - Договір № 7097), а також Договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7097/2023 від 25.01.2023 (далі - Договір № 7097/2023).

Згідно пунктом 1 Договору № 7097 Підприємство (теплопостачальна організація за договором) бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень Закладу дошкільної освіти за адресою: вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 9, м. Кременчук, - дошкільний заклад № 80, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 33 Договору № 7097 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження - 136 068,84 грн /Гкал/год (без ПДВ).

У розрахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії (пункт 34 Договору № 7079).

За умовами пунктів 43, 44 Договору № 7079, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 (згідно частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін.

Зазначений договір підписаний представникам сторін та скріплений печатками сторін.

Згідно пунктом 1 Договору № 7097/2023 Підприємство (учасник за договором) зобов`язується з 01.01.2023 по 31.12.2023 постачати Закладу дошкільної освіти (замовник за договором) теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

У пункті 1.2 Договору № 7097/2023 сторони погодили кількість товарної продукції: очікувані обсяги постачання теплової енергії з 01.01.2023 по 31.12.2023 становлять 447,814Гкал.

Відповідно до пункту 3.1 Договору № 7097/2023, сума цього договору становить 1 575 478,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 262 579,67 грн. Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для Учасника, та фактичного обсягу спожитої Замовником товарної продукції.

Керуючись пунктом 7 статті 19 Постанови № 1178, сторони погодили, що у разі зміни регульованих цін (тарифів) на теплову енергію, яка постачається на підставі Договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ціна на такий товар може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється їх печатками і є невід`ємною частиною Договору (пункт 3.1 Договору 7097/2023).

Таким чином, починаючи з 01.11.2022 Підприємство постачає теплову енергію в гарячій воді Закладу дошкільної освіти, згідно з укладеними договорами, що визнається сторонами у справі.

Відповідач в листопаді 2022 - квітні 2023 направив позивачу рахунки на оплату теплової енергії, поставленої відповідно до умов Договору № 7097, в яких була визначена вартість фактично поставленої теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу 2 197,08 грн без ПДВ) та місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу 136 068,84 грн без ПДВ).

У цих рахунках відповідачем були застосовані тарифи, визначені в Додатку 1 Рішення Полтавської обласної ради № 477, яке було опубліковане на офіційному сайті Полтавської обласної ради.

Зі змісту пункту 1 вказаного вище Рішення вбачається, що Полтавською обласною радою для споживачів послуг Підприємства було встановлено тарифи на теплову енергію за окремими складовими (тариф на виробництво теплової енергії; тариф на транспортування теплової енергії; тариф на постачання теплової енергії), тарифи на послугу з постачання гарячої води, а також встановлено двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії, який складається з умовно-змінної частини двоставкового тарифу та умовно-постійної частини двоставкового тарифу (місячної абонентської плати на одиницю теплового навантаження), для категорій споживачів, які зазначені в Додатку 2 до вказаного рішення, зокрема для бюджетних установ.

У направлених позивачу рахунках на оплату відповідачем обрахована вартість теплової енергії із застосуванням двоставкового тарифу для потреб бюджетних установ, встановленого Додатком 1 до Рішення Полтавської обласної ради № 477 (2 197,08 грн без ПДВ/Гкал як умовно-змінна частина тарифу та 136 068,84 грн без ПДВ як умовно-постійна частина тарифу, місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження), що визнається сторонами по справі.

Судами попередніх інстанцій також з`ясовано, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі № 440/6193/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024, позов виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Підприємство, про визнання протиправним та не чинним рішення, а саме пункту 1 Рішення Полтавської обласної ради № 477 в частині встановлення Підприємству двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів "Для потреб бюджетних установ" відповідно до додатку 2, залишено без задоволення.

Не погоджуючись із застосуванням відповідачем більшого, аніж у попередніх відносинах позивача з ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" тарифу для розрахунку оплати за поставлену теплову енергію на потреби опалення приміщення за адресою: м. Кременчук, вул. Мрії (колишня вул. Воїнів Інтернаціоналістів), 9 за період з початку опалювального періоду 2022-2023, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача - Закладу дошкільної освіти, за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022, і до дня ухвалення рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувалися до позивача станом на 24.02.2022.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, суперечать правовим висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 917/730/23, у подібних правовідносинах.

Проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Так, правовідносини у справі, на яку посилається скаржник не є подібними з правовідносинами у справі № 917/1269/23, оскільки у справі, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, правовідносини стосуються зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості вже наданих/отриманих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу, тоді як у справі № 917/730/23 правовідносини стосувалися врегулювання переддоговірного спору в судовому порядку.

Отже, у справі, що переглядається, і у наданій для порівняння справі, правовідносини відрізняються за матеріально-правовим регулюванням, змістом заявлених позовних вимог, підставами та предметом позову, встановленими судами обставинами справи, що виключає подібність спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21 у пункті 18.8 зазначено таке:

"Отже, правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв`язання спору".

Водночас у справі № 917/730/23 Верховний Суд не давав висновку щодо питання застосування частини першої статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", а також постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" на неоднакове застосування яких вказує скаржник. Верховний Суд у справі № 917/730/23 зазначив, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Суд за змістом рішення прямо вказав про те, що скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної ним норми права у спірних правовідносинах. Постанова Верховного Суду зі справи № 917/730/23 мотивована з урахуванням обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у справі на підставі оцінки ними доказів (включно з роз`ясненням Міністерства розвитку громад та територій України від 25.08.2022, листами зазначеного Міністерства від 18.11.2022, від 16.02.2023 тощо), з яких виходив, зокрема, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, без переоцінки Верховним Судом доказів у справі, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України.

Отже підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Закладу дошкільної освіти у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник також посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права - статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" у подібних правовідносинах, які виникли між суб`єктами господарювання (позивачем і відповідачем) у сфері постачання теплової енергії та надання послуг з постачання теплової енергії під час дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, на думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права - статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" в контексті спірних правовідносин.

Надаючи оцінку цим доводам скаржника Верховний Суд встановив, що у касаційному порядку переглядалася подібна справа № 917/1389/23 за позовом Кременчуцької гімназії № 31 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Підприємства про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача.

Позовні вимоги у цій справі обґрунтовувалися аналогічними підставами, що і у справі, яка розглядається № 917/1269/23.

За результатами розгляду справи № 917/1389/23 Верховний Суд у постанові від 26.09.2024 дійшов висновку про незастосовність норми статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" до подібних правовідносин, зокрема, зазначивши таке:

"Відповідно до змісту частини першої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на:

послуги з розподілу природного газу;

теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Водночас до частини першої зазначеної статті Закону були внесені зміни згідно із Законом України від 30.06.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України» (набрав чинності з 27.07.2023) та викладено статтю 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» у такій редакції:

«Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення».

За доводами позивача, відповідач всупереч мораторію на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, який встановлений згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з початку опалювального сезону 2022-2023 здійснює нарахування позивачу плати за надані послуги за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, що діяв станом на 24.02.2022, та самочинно, без відповідного погодження визначив позивачу двоставковий тариф (у той час як раніше для позивача діяв одноставковий тариф).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною п`ятою статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Отже, тариф (ціна) на теплову енергію нерозривно пов`язаний з особою, яка здійснює виробництво, транспортування, постачання такої теплової енергії.

Частиною третьою статті 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Приписами статті 16-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2 зазначених Ліцензійних умов).

Відповідно до пункту 37 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

Частиною третьою статті 189 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання (статті 190 ГК України).

Державні регульовані ціни, у розумінні частин першої-другої статті 191 ГК України, запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення» та іншими законами.

Пунктом 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції від 03.04.2019 № 291), визначено, що під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів господарювання не поширюються.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, КП «Полтаватеплоенерго» внесене до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області; згідно зі статутом КП «Полтаватеплоенерго» засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада; тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою; застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачу, відповідають тарифам, встановленим у додатку № 2 до Рішення Полтавської обласної ради № 477; тарифи, які були встановлені Рішенням Полтавської обласної ради № 477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01.11.2021); тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022 не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Відповідач є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області, а, отже, з урахуванням пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, відповідач не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів м. Кременчука; тариф КП «Полтаватеплоенерго» єдиний для всіх споживачів Полтавської області, і будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів м. Кременчука за окремим тарифом у відповідача відсутні.

Суд зазначає, що стаття 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту:

- містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів;

- стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.

Проте відповідач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.

Отже, враховуючи наведене вище, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, визначеного позивачем відповідача у справі, приписи статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин".

Отже, висновок щодо застосування норми статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" у подібних правовідносинах, про відсутність якого зазначає скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, сформований Верховним Судом у постанові від 26.09.2024 у справі № 917/1389/23.

Висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається № 917/1269/23, цим висновкам Верховного Суду відповідають і підстав для відступу від них Верховний Суд не вбачає.

Пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Закладу дошкільної освіти і у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи касаційної скарги Закладу дошкільної освіти на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, а також про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не підтвердилися, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Закладу дошкільної освіти підлягає закриттю.

Керуючись статтею 234 та пунктами 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 80 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 у справі № 917/1269/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос