ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 622/1153/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - Біловуса Р. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),
третьої особи - Біловуса Р. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),
прокурора - Колодяжної А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (колегія суддів: Плахов О. В. - головуючий, Терещенко О. І., Тихий П. В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 (суддя Добреля Н. С.) у справі
за позовом Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 2) ОСОБА_1 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фермерського господарства "Альфа",
про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів, повернення земельних ділянок,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Дергачівська місцева прокуратура Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Харківської області (далі - Золочівська селищна рада) звернулася до Золочівського районного суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів, повернення земельних ділянок, в якій просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства) від 27.10.2014 № 2855-СГ у частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 15,0321 га, 5,3876 га, 17,3318 га, 23,3054 га, 6,0019 га; 50,0000 га; 27,0 га;
- визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держземагентства від 24.12.2014 № 3627-СГ, від 26.12.2014 № 3628-СГ, від 05.02.2015 № 217-СГ, від 05.06.2015 № 1678-СГ, від 24.12.2014 № 3630-СГ, від 05.02.2015 № 218-СГ, від 05.02.2015 № 219-СГ, від 22.12.2015 № 4713-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентства від 13.10.2014 № 2672-СГ про надання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, загальною площею 28,5403 га; з кадастровим номером 6322685000601:001:0403, загальною площею 15,7423 га; з кадастровим номером 6322685000601:001:0407, загальною площею 18,6918 га, розташованих за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентсва від 05.08.2014 № 1776-СГ про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, загальною площею 124,5654 га;
- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок: від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, загальною площею 15,0321 га; від 26.12.2014 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, загальною площею 5,3876 га; від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, загальною площею 17,3318 га; від 14.07.2015 з кадастровим номером 6322683500:02:004:0033, загальною площею 10,0602 га; від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, загальною площею 23,3054 га; від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, загальною площею 6,0019 га; від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, загальною площею 50,0000 га; від 28.12.2015 з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, загальною площею 27,0000 га; від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, загальної площею 15,7423 га; від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, загальною площею 28,5403 га; від 26.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, загальною площею 18,6918 га; від 12.08.2014 з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, загальною площею 124,5654 га;
- скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельної ділянки від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, площею 15,0321 га; від 26.12.2014 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, площею 5,3876 га; від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, площею 17,3318 га; від 14.07.2015 з кадастровим номером 6322683500:02:004:0333, площею 10,0602 га; від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га; від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га; від 28.12.2015 з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га; від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, площею 28,5403 га; від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, площею 15,7423 га; від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, площею 18,6918 га; від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, площею 124,5654 га та від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га.
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Золочівської селищної ради (об`єднаної територіальної громади) земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, загальною площею 15,0321 га, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області; земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, загальною площею 5,3876 га, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області; земельну ділянку з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, загальною площею 17,3318 га, розташовану за межами населених пунктів Одноробівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області; земельну ділянку з кадастровим номером 6322683500:02:004:0333, загальною площею 10,0602 га, розташовану за межами населених пунктів Лютівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області; земельну ділянку з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га, розташовану за межами с. Івашки Одноробівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області; земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області; земельну ділянку з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га, розташовану за межами населених пунктів Олександрівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області; земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, площею 28,5403 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, площею 15,7423 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, розташовані за межами населених пунктів Золочівської селищної ради Харківської області; земельну ділянку з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, площею 124,5654 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га, розташовану за межами населених пунктів Олександрівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області.
1.2. Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Прокурор посилався на те, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 27.09.2018 № 7018-СГ передано Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради в комунальну власність 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 8167,6480 га. Рішенням XII сесії Золочівської селищної ради VIII скликання від 30.10.2018 № 1941 прийнято 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 8167,6480 га в комунальну власність Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади.
Оскільки спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0033, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330 зареєстровано за Золочівською селищною радою, тому Прокурор зазначав, що вона є належним позивачем у цій справі. Проте, як пояснював Прокурор, Золочівською селищною радою самостійно не було вчинено необхідних дій щодо захисту законних інтересів в суді, незважаючи на те, що Прокурором було повідомлено про виявлені порушення з боку ГУ Держгеокадастру.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначав, що спірними наказами ГУ Держземагентства в 2014 та в 2015 роках надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок. У подальшому, як стверджував Прокурор, наказами ГУ Держземагентства затверджено розроблені проекти землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів Лютівської, Олександрівської, Одноробівської сільських рад на території Золочівського району Харківської області, зокрема, з кадастровими номерами: 6322655100:05:002:0910, загальною площею 15,0321 га; 6322655100:05:002:0909, загальною площею 5,3876 га; 6322684500:01:003:0386, загальною площею 17,3318 га; 6322683500:02:004:0033, загальною площею 10,0602 га; 6322680500:01:000:0313, загальною площею 23,3054 га; 6322684400:01:001:0532, загальною площею 6,0019 га; 6322655100:05:002:0914, загальною площею 50,0000 га; 6322680500:02:000:0386, загальною площею 27,0000 га; 6322685000:01:001:0403, загальної площею 15,7423 га; 6322685000:01:001:0409, загальною площею 28,5403 га; 6322685000:01:001:0407, загальною площею 18,6918 га; 6322683500:02:004:0330, загальною площею 124,5654 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) для ведення фермерського господарства строком на 49 років. На виконання спірних наказів між ГУ Держземагентста та ОСОБА_1 у 2014 та у 2015 роках укладено договори оренди земельних ділянок строком на 49 років, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Прокурор зауважував, що ОСОБА_1 вже надавалась земельна ділянка на підставі розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 03.07.1997 № 372 площею 43,28 га для розширення фермерського господарства. Крім того, як стверджував Прокурор, ОСОБА_1 на підставі Державного акта серії ІІІ-ХР № 085228 також належить земельна ділянка площею 7,25 га, розташована на території Одноробівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також на підставі Державного акта від 10.04.2007 серії ЯГ № 075495 у його власності перебуває земельна ділянка площею 5,1958 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області для ведення фермерського господарства.
Прокурор зазначав, що ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства "Альфа" (далі - ФГ "Альфа"), яке зареєстроване 04.08.1998, тому, звертаючись до ГУ Держземагентства із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створення нового фермерського господарства, а розширення земель вже існуючого ФГ "Альфа" без проведення земельних торгів, тобто з порушенням чинного законодавства.
Прокурор також стверджував, що ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував заяви, подані до ГУ Держземагентства, для отримання земельних ділянок, а ГУ Держземагентства не перевірило їх зміст належним чином та не пересвідчилося у волевиявленні заявника.
За наведених обставин, на думку Прокурора, спірні накази ГУ Держземагентства прийняті з порушенням вимог статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", відтак договори оренди землі, укладені на підставі цих наказів, також мають бути визнані недійсними зі скасуванням їх державної реєстрації.
2. Рух справи
2.1. Згідно з ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 18.11.2021 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду цивільну справу № 622/1153/19 (провадження № 2/622/220/21) з цивільними справами № 622/1055/21 (провадження № 2/622/437/21) та № 622/1057/21 (провадження № 2/622/439/21) за позовом Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави, присвоєно номер справи № 622/1153/19 (провадження № 2/622/220/21).
2.2. Золочівський районний суд Харківської області від 12.01.2022 у справі № 622/1153/19 постановив ухвалу, якою об`єднав в одне провадження для спільного розгляду цивільну справу № 622/1153/19 (провадження № 2/622/3/22) з цивільною справою № 622/1372/19 (провадження № 2/622/71/22) за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру про скасування наказів, визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави, присвоївши номер справи № 622/1153/19 (провадження № 2/622/3/22).
2.3. Розпорядженням Верховного Суду від 14.03.2022 N 7/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Золочівського районного суду Харківської області на Диканський районний суд Полтавської області.
2.4. Згідно з ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 29.09.2022 у справі № 622/1153/19 прийнято до провадження позов Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави.
2.5. Згідно з рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 30.03.2023 у справі № 622/1153/19 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позову Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави.
2.6. Відповідно до постанови Полтавського апеляційного суду від 23.10.2023 у справі № 622/1153/19 рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30.03.2023 скасоване; закрито провадження у справі № 622/1153/19 за позовом Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави; повідомлено Харківську обласну прокуратуру, що розгляд справи за її позовом належить до юрисдикції господарських судів.
2.7. Згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 прийнято об`єднану справу до розгляду та відкрито провадження у справі № 622/1153/19, вирішено справу № 622/1153/23 розглядати за правилами загального позовного провадження.
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 05.03.2024, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 622/1153/19, у задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради до ОСОБА_1 та до ГУ Держгеокадастру відмовлено повністю.
3.2. Суд першої інстанції встановив, що ГУ Держгеокадастру не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника ОСОБА_1 , наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.
Суд першої інстанції зауважив, що відповідачі не спростували доводів Прокурора про отримання у користування спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою з порушенням чинного законодавства. Суд першої інстанції дійшов висновку, що земельні ділянки надані ОСОБА_1 в оренду поза процедурою земельних торгів згідно з наказами №№ 1776-СГ, 2672-СГ, 3627-СГ, 3628-СГ, 3630-СГ, 217-СГ, 218-СГ, 219-СГ, 1678-СГ, 4713-СГ з порушенням норм чинного законодавства, тому накази прийняті з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" та є незаконними. Крім того, суд першої інстанції виснував про незаконність наказів № 2855-СГ, № 1687-СГ, якими надавався дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою.
Суд першої інстанції в частині позовних вимог Прокурора про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагентства виходив із того, що позов фактично пред`явлений державою (через Прокурора) в особі ГУ Держгеокадастру до неї самої - в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, проте це не відповідає положенням частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, позивач і відповідач не можуть збігатися в одній особі, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про відмову у позові Прокурора в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів №№ 1776-СГ, 2672-СГ, 3627-СГ, 3628-СГ, 3630-СГ, 217-СГ, 218-СГ, 219-СГ, 1678-СГ, 4713-СГ та №№ 2855-СГ, №1687-СГ, оскільки такі позовні вимоги не є належним способом захисту, а обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції встановив, що спірні земельні ділянки з кадастровим номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0033, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330 передані ОСОБА_1 з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання спірних договорів оренди недійсними. Посилаючись на положення статті 34 Закону України "Про оренду землі", суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням недійсності договорів оренди землі позовні вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0033, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330 є похідними від вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги Прокурора про скасування державної реєстрації договорів оренди землі, зазначив, що право орендодавця в цьому випадку підлягає судовому захисту за його позовом шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди землі. Тому позовні вимоги Прокурора про скасування державної реєстрації договорів оренди землі задоволенню не підлягають з підстав обрання Прокурором неефективного способу захисту.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності; також у відзиві на позов ГУ Держгеокадастру просить суд застосувати позовну давність до вимог Прокурора; Прокурор просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що Прокурор у позовних заявах зазначав, що про порушення вимог земельного законодавства при наданні спірних земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 органам прокуратури стало відомо у травні 2018 після отримання від ГУ Держгеокадастру спірних наказів та договорів оренди землі, тому початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати від цієї дати як з моменту, з якого органи прокуратури дізналися про порушення земельного законодавства, а Золочівська селищна рада дізналася про вказані порушення лише у вересні 2019 після надходження від прокуратури повідомлення відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Натомість суд першої інстанції встановив, що спірні накази були прийняті в серпні, жовтні та грудні 2014 року, договори оренди землі були укладені в серпні, листопаді та грудні 2014 року, а також в травні, липні та грудні 2015 року, Прокурор уперше звернувся до місцевого суду з позовними заявами лише наприкінці 2019 року та в 2021 році, тобто вже з пропуском строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.
Суд першої інстанції зазначив, що Прокурор не був позбавлений можливості з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень - ГУ Держгеокадастру необхідну для подання позову інформацію, натомість будь-яких доказів ухилення ГУ Держгеокадастру від надання такої інформації Прокурору матеріали справи не містять. Суд першої інстанції виснував, що ці факти разом з іншими обставинами вказують на суб`єктивне та неправильне визначення Прокурором дати, з якої почав перебіг строк позовної давності щодо заявлених ним позовних вимог. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що органи прокуратури мали всі правові підстави та можливості з`ясувати обставини та звернутися з відповідним позовом ще в 2014-2015 роках, коли й були прийняті спірні накази № 1776-СГ, № 2672-СГ, № 3627-СГ, № 3628-СГ, № 3630-СГ, № 217-СГ, № 218-СГ, № 219-СГ, № 1678-СГ, № 4713-СГ та № 2855-СГ, № 1687-СГ та укладені договори оренди землі. Суд першої інстанції також зазначив, що держава в особі відповідного органу дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття спірних наказів, тому суд першої інстанції зазначив про безпідставність посилань Прокурора на те, що про спірні обставини Прокурор дізнався лише в травні 2018 року, після надходження інформації від ГУ Держгеокадастру та документів на власний запит. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання Прокурора на те, що він довідався про наявність порушень земельного законодавства при передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 лише після отримання листів від ГУ Держгеокадастру не визнаються поважною причиною пропуску ним позовної давності.
3.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення господарського суду в частині позовних вимог Прокурора про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагентства від 27.10.2014 № 2855-СГ в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 15,0321 га, 5,3876 га, 17,3318 га, 23,3054 га, 6,0019 га; 50,0000 га; 27,0 га; від 24.12.2014 № 3627-СГ, від 26.12.2014 № 3628-СГ, від 05.02.2015 № 217-СГ, від 05.06.2015 № 1678-СГ, від 24.12.2014 № 3630-СГ, від 05.02.2015 № 218-СГ, від 05.02.2015 № 219-СГ, від 22.12.2015 № 4713-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду не оскаржено учасниками справи, тому не є предметом розгляду в апеляційному провадженні
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для визнання спірних договорів оренди недійсними та, з урахуванням недійсності договорів оренди землі, погодився з висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог прокурора про зобов`язання повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0033, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330, як похідних від вимог про визнання недійсними договорів оренди землі.
Суд апеляційної інстанції виснував, що за встановлених господарським судом першої інстанції фактичних обставин справи ОСОБА_1 отримав земельні ділянки до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто у період, коли законодавством допускалось надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Однак обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними, і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що договори оренди земельних ділянок від 05.05.2015, від 26.12.2014, від 14.05.2015, від 14.07.2015, від 05.05.2015, від 05.05.2015, від 14.05.2015, від 28.12.2015, від 12.11.2014, від 12.11.2014, від 26.11.2014, від 12.08.2014 є оспорюваними правочинами, відтак місцевий господарський суд у цьому випадку повинен був досліджувати й початок перебігу позовної давності.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що Прокурор звернувся з позовними вимогами про скасування державної реєстрації договорів оренди землі, проте згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 663/3745/19, право орендодавця в цьому випадку підлягає судовому захисту за його позовом шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди землі. Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора про скасування державної реєстрації договорів оренди землі з підстав обрання неефективного способу захисту.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріалами справи доведено факт порушення ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 порядку отримання та передачі у користування земельних ділянок державної форми власності, проте обґрунтованими є доводи заяв відповідачів щодо пропуску Прокурором встановленого законом строку позовної давності, відсутності поважності причин їх пропуску. Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки у зв`язку з пропуском строків позовної давності.
4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
4.1. Не погодившись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 і рішенням Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 у справі № 622/1153/19, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 у справі № 622/1153/19 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, від 26.12.2014 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, від 14.07.2015 з кадастровим номером 6322683500:02:004:0033, від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, від 28.12.2015 з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, від 26.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, від 12.08.2014 з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330; скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386; 6322683500:02:004:0033; 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386; 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330; зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об`єднаної територіальної громади) земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:05:002:0910, площею 15,0321 га, 6322655100:05:002:0909, площею 5,3876 га, 6322684500:01:003:0386, площею 17,3318 га, 6322683500:02:004:0033, площею 10,0602 га, 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га, 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га, 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га, 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га, 6322685000:01:001:0403, площею 15,7423 га, 6322685000:01:001:0409, площею 28,5403 га, 6322685000:01:001:0407, площею 18,6918 га, 6322683500:02:004:0330, площею 124,5654 га. Скаржник просить ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Прокурора задовольнити; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, від 26.12.2014 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, від 14.07.2015 з кадастровим номером 6322683500:02:004:0033, від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, від 28.12.2015 з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, від 26.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, від 12.08.2014 з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330; скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386; 6322683500:02:004:0033; 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386; 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330; зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Золочівської селищної ради (об`єднаної територіальної громади) земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:05:002:0910, площею 15,0321 га, 6322655100:05:002:0909, площею 5,3876 га, 6322684500:01:003:0386, площею 17,3318 га, 6322683500:02:004:0033, площею 10,0602 га, 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га, 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га, 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га, 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га, 6322685000:01:001:0403, площею 15,7423 га, 6322685000:01:001:0409, площею 28,5403 га, 6322685000:01:001:0407, площею 18,6918 га, 6322683500:02:004:0330, площею 124,5654 га; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 622/1153/19 залишити без змін.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури також просить передати справу № 622/1153/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтовуючи зазначене клопотання, скаржник посилається на необхідність формування висновку у подібних правовідносинах щодо комплексного застосування норм матеріального права (статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, частини 2 статті 215, частин 1, 2 статті 228, статей 261, 267, 391 Цивільного кодексу України).
4.2. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували:
- статті 261, 267, 391 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц;
- статтю 391 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23;
- частину 2 статті 215, частини 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23;
- статті 14, 73, 74, частину 1 та пункти 4, 5 частини 3 статті 162, частину 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України стосовно принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20;
- статті 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статті 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18 від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20.
4.3. ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури у повному обсязі, постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 у справі № 622/1153/19 залишити без змін. ГУ Держгеокадастру посилається на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника та нерелевантність висновків, на які посилається скаржник, для спірних правовідносин у цій справі.
5. Обставини справи, встановлені судами
5.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області в ході вивчення стану законності відведення земельних ділянок для ведення фермерських господарств, розташованих на території Золочівського району Харківської області, встановлено, що наказами ГУ Держземагентства № 2855-СГ від 27.10.2014 та № 1687-СГ від 05.06.2015 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок 15,0321 га, 5,3876 га, 17,3318 га, 6,0019 га, 50,0000 га, 23,3054 га та 27,0000 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь (ріллі) для ведення фермерського господарства.
5.2. Як зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 у заявах до ГУ Держземагентства від 17.07.2014, від 11.12.2014, від 28.01.2015, від 26.05.2015 просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 124, 5654 га, 15,0321 га, 5,3876 га, 17,3318 га, 23,3054 га, 6,0019 га, 50,0000 га, 27 га.
5.3. Згідно з наказом ГУ Держземагентства "Про надання земельних ділянок в оренду" від 05.08.2014 № 1776-СГ надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь (ріллі), з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, загальною площею 124,5654 га, розташовану за межами населених пунктів Лютівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
5.4. Згідно з наказом ГУ Держземагентства "Про надання земельних ділянок в оренду" від 13.10.2014 № 2672-СГ надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля), загальною площею 62,9744 га, у тому числі:
- земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, площею 28,5403 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, площею 15,7423 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, площею 18,6918 га, строком на 49 років.
5.5. Згідно з наказом ГУ Держземагентства "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 24.12.2014 № 3627-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, площею 15,0321 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
5.6. Згідно з наказом ГУ Держземагентства "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 24.12.2014 № 3628-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, площею 5,3876 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
5.7. Згідно з наказом ГУ Держземагентства "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 24.12.2014 № 3630-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
5.8. Згідно з наказом ГУ Держземагентства "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 05.02.2015 № 217-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 63222684500:01:003:0386, площею 17,3318 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
5.9. Згідно з наказом ГУ Держземагентства "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 05.02.2015 № 218-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
5.10. Згідно з наказом ГУ Держземагентства "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 05.02.2015 № 219-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
5.11. Згідно з наказом ГУ Держземагентства "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 05.06.2015 № 1678-СГ надано в ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322683500:02:004:0333, площею 10,0602 га для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
5.12. Згідно з наказом ГУ Держземагентства "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 22.12.2015 № 4713-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Олександрівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
5.13. Відповідно до наказу № 3627-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 05.05.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, площею 15,0321 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.05.2015 № 9845843.
5.14. Відповідно до наказу № 3628-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 26.12.2014, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, площею 5,3876 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9218945 від 25.03.2015.
5.15. Відповідно до наказу № 3630-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 05.05.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9846306 від 26.05.2015.
5.16. Відповідно до наказу № 217-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 14.05.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, площею 17,3318 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9845453 від 26.05.2015.
5.17. Відповідно до наказу № 218-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 14.05.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9845627 від 26.05.2015.
5.18. Відповідно до наказу № 219-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 14.05.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9846243 від 26.05.2015.
5.19. Відповідно до наказу № 1678-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 14.07.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322683500:02:004:0333, площею 10,0602 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №10593249 від 23.07.2015.
5.20. Відповідно до наказу № 4713-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 28.12.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років.
5.21. Відповідно до наказу № 2672-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 12.11.2014, за умовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, загальною площею 15,7423 га. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9075713 від 13.03.2015.
5.22. Відповідно до наказу № 2672-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 12.11.2014, за умовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, загальною площею 28,5403 га. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9074451 від 13.03.2015.
5.23. Відповідно до наказу № 2672-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 26.11.2014, за умовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, загальною площею 18,6918 га. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №8120426 від 16.12.2014.
5.24. Відповідно до наказу № 1776-СГ між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі від 12.08.2014, за умовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, загальною площею 124,5654 га. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №7049873 від 17.09.2014.
5.25. Суд апеляційної інстанції також установив, що 12.05.2016 між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди про внесення змін до вказаних договорів оренди землі, відповідно до яких визначено розмір орендної плати.
Суди встановили, що в подальшому ОСОБА_1 на підставі договорів від 12.08.2014 та від 30.12.2014 передав в суборенду ФГ "Альфа" земельні ділянки з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330 площею 124,5654 га, з кадастровим номером 6322683500:01:001:0409 площею 28,5403 га, з кадастровим номером 6322683500:01:001:0403 площею 15,7423 га та з кадастровим номером 6322683500:01:001:0407 площею 18,6918 га.
Договори оренди, суборенди земельних ділянок та додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно в розділі про державну реєстрацію іншого речового права. Форма власності спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0333, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322683500:02:004:0330, 6322685000:01:01:0409, 6322685000:01:01:0403, 6322685:01:001:0407 - державна, власник - ГУ Держземагентства та Держава України в особі ГУ Держгеокадастру, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
5.26. Як зазначили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 вже надавалася земельна ділянка площею 43,28 га на території Одноробівської сільської ради для розширення фермерського господарства згідно з розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації від 03.07.1997 № 372, на підставі якого він отримав Державний акт на право постійного користування землею серія ХР-13-00-000890.
Крім того, ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності серії ІІІ-ХР № 085228 належить земельна ділянка площею 7,25 га, розташована на території Одноробівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на підставі Державного акта серії ЯГ № 075495 від 10.04.2007 перебуває у власності земельна ділянка площею 5,1958 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства.
5.27. Відповідно до листа Слобожанського управління Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області від 21.08.2019 № 25983/9/20-40-50-05-10 та інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/orderdocument), суди встановили, що відповідач ОСОБА_1 є засновником та керівником у таких підприємствах: Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження-1881", Селянська Спілка Управління Фермерських Господарств та ФГ "Альфа".
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ФГ "Альфа" засноване та зареєстроване 04.08.1998.
Крім того, відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області за від 12.08.2019 № 7.0/9706 за ОСОБА_1 техніки на праві власності, зокрема, сільськогосподарської техніки, самохідних машин та механізмів не обліковується.
5.28. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів, повернення земельних ділянок.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.
6.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру про скасування наказів, визнання недійсними договорів, скасування реєстрації та повернення земельних ділянок.
Підставою позову, на думку Прокурора, є порушення вимог чинного законодавства, зокрема, положень Закону України "Про фермерське господарство", Земельного кодексу України.
6.4. Колегія суддів зазначає, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.
6.5. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
6.6. Згідно із частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
6.7. Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
6.8. За правилами статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
6.9. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.
6.10. За змістом частини 3 статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.
6.11. Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
6.12. У частині 3 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
6.13. Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
6.14. Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, є Закон України "Про фермерське господарство".
6.15. У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
6.16. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").
6.17. Відповідно до положень статті 8 зазначеного Закону після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.
6.18. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).
6.19. В абзацах 1, 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").
6.20. Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").
Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство", як спеціального щодо до статті 123 Земельного кодексу України (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).
6.21. За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.
Відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, на які посилається скаржник.
6.22. Законом України "Про фермерське господарство" передбачено, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 365/62/16-ц).
6.23. Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 та від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18 наголошено, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для його реєстрації, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов Закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
6.24. Розглядаючи цю справу № 622/1153/19, суд першої інстанції встановив, що ГУ Держгеокадастру не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника ОСОБА_1 , наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів. Суд першої інстанції зауважив, що відповідачами не спростовано доводів Прокурора про отримання у користування спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою з порушенням чинного законодавства. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що земельні ділянки надані ОСОБА_1 в оренду поза процедурою земельних торгів згідно з наказами №№ 1776-СГ, 2672-СГ, 3627-СГ, 3628-СГ, 3630-СГ, 217-СГ, 218-СГ, 219-СГ, 1678-СГ, 4713-СГ з порушенням норм чинного законодавства, тому накази прийняті з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" та є незаконними. Крім того суд першої інстанції виснував про незаконність наказів № 2855-СГ, № 1687-СГ, якими надавався дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що спірні земельні ділянки з кадастровим номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0033, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330 передані ОСОБА_1 з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання спірних договорів оренди недійсними. Посилаючись на положення статті 34 Закону України "Про оренду землі", суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням недійсності договорів оренди землі позовні вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки з кадастровим номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0033, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330 є похідними від вимог про визнання недійсними договорів оренди землі. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги Прокурора про скасування державної реєстрації договорів оренди землі, зазначив, що право орендодавця в цьому випадку підлягає судовому захисту за його позовом шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди землі. Тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позовні вимоги Прокурора про скасування державної реєстрації договорів оренди землі задоволенню не підлягають з підстав обрання Прокурором неефективного способу захисту.
6.25. Колегія суддів зазначає, що передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством, саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення земель вже існуючого фермерського господарства. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили факти порушення передбаченої Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" процедури отримання ОСОБА_1 у користування (оренду) земельних ділянок, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог Прокурора щодо визнання недійсними договорів оренди землі та зобов`язання повернути спірні земельні ділянки державі в особі Золочівської селищної ради (об`єднаної територіальної громади).
6.26. Водночас, відмовляючи у позові Прокурора, суд першої інстанції зазначив, що спірні накази були прийняті в серпні, жовтні та грудні 2014 року, договори оренди землі були укладені в серпні, листопаді та грудні 2014 року, а також в травні, липні та грудні 2015 року, Прокурор вперше звернувся до місцевого суду з позовними заявами лише наприкінці 2019 року та в 2021 році, тобто вже з пропуском строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.
Суд першої інстанції виснував, що Прокурор не був позбавлений можливості з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень - ГУ Держгеокадастру необхідну для подання позову інформацію, натомість будь-яких доказів ухилення ГУ Держгеокадастру від надання такої інформації Прокурору матеріали справи не містять. Суд першої інстанції виснував, що ці факти разом з іншими обставинами вказують на суб`єктивне та неправильне визначення Прокурором дати, з якої почав перебіг строк позовної давності щодо заявлених ним позовних вимог. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що органи прокуратури мали всі правові підстави та можливості з`ясувати обставини та звернутися з відповідним позовом ще в 2014-2015 роках, коли й були прийняті спірні накази № 1776-СГ, № 2672-СГ, № 3627-СГ, № 3628-СГ, № 3630-СГ, № 217-СГ, № 218-СГ, № 219-СГ, № 1678-СГ, № 4713-СГ та № 2855-СГ, № 1687-СГ та укладені договори оренди землі. Суд першої інстанції також зазначив, що держава в особі відповідного органу дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття спірних наказів, тому суд першої інстанції зазначив про безпідставність посилань Прокурора на те, що про спірні обставини Прокурор дізнався лише в травні 2018 року, після надходження інформації від ГУ Держгеокадастру та документів на власний запит. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання Прокурора на те, що він довідався про наявність порушень земельного законодавства при передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 лише після отримання листів від ГУ Держгеокадастру, не можуть вважатися поважною причиною пропуску ним позовної давності.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріалами справи доведено факт наявності порушень ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 порядку отримання та передачі у користування земельних ділянок державної форми власності, проте обґрунтованими є доводи, викладені в заявах відповідачів, щодо пропуску Прокурором встановленого законом строку позовної давності, відсутності поважних причин їх пропуску. Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора щодо визнання недійсними договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки у зв`язку з пропуском строків позовної давності.
6.27. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури, не погодившись із оскаржуваними рішеннями, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
6.28. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
6.29. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
6.30. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в касаційній скарзі зазначає, зокрема, що, досліджуючи підстави і порядок отримання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок в оренду, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що спірні договори оренди земельних ділянок укладені без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України.
Скаржник також у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства за процедурою, передбаченою частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, мають тільки громадяни України, які відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" можуть його створити. Після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом. З урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.
Аналогічні висновки, як зазначає заступник керівника Харківської обласної прокуратури, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19.
Водночас, як стверджує скаржник вважає, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що зазначені договори як правочини є оспорюваними, та безпідставно не дослідили обставин, із якими пов`язується недійсність зазначених правочинів в силу закону, що характеризує спірні договори як нікчемні правочини з усіма наступними юридичними наслідками.
6.31. При цьому скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23 за позовом про визнання наказу незаконним, визнання недійсним договору, скасування реєстрації та повернення ділянки. У зазначеній постанові Верховний Суд, зокрема, сформував такий висновок:
"Суд звертає увагу на те, що нікчемність правочину має місце не внаслідок повторного отримання спірної земельної ділянки, а у зв`язку з отриманням її всупереч імперативним вимогам Земельного кодексу України про неможливість такого отримання в позаконкурсному порядку.
…Так, у близькій за змістом постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/8413/21 від 12.09.2023 зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним".
6.32. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 за позовом про визнання наказу незаконним, визнання договорів недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок викладено такий висновок:
"…якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним."
6.33. Колегія суддів установила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2029 і справі № 688/2908/16-ц, на яку посилається скаржник, за позовом про визнання недійсним наказу та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки сформульовано такий висновок:
"якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача".
6.34. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (про визнання договору банківського вкладу нікчемним) та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору про розірвання договору застави майнових прав), на які посилається скаржник, викладено висновки про те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
6.35. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в касаційній скарзі посилається на те, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу "jura novit curia". Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, Верховний Суд у постанові від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20, на які посилається скаржник.
6.36. Як зазначає скаржник, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 сформульовані такі висновки:
"Реалізуючи принцип "jura novit curia" у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально".
6.37. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури також посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23, щодо застосування частини 2 статті 215, частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що спірні договори оренди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, оскільки, на думку скаржника, такі спірні правочини є нікчемними відповідно до положень частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України.
6.38. Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про нікчемність договорів оренди від 05.05.2015, від 26.12.2014, від 14.05.2015, від 14.07.2015, від 05.05.2015, від 05.05.2015, від 14.05.2015, від 28.12.2015, від 12.11.2014, від 12.11.2014, від 26.11.2014, від 12.08.2014 земельних ділянок з кадастровими номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0033, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330 та щодо неправильної правової кваліфікації спірних правовідносин є необґрунтованими з огляду на таке.
6.39. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 звертала увагу на необхідність чіткого розмежування нікчемного правочину та оспорюваного правочину з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71- 73 постанови від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись із вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (пункт 33.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 469/3134/19).
6.40. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади) наголосила на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин), чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин), як такого, що порушує публічний порядок.
6.41. Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII), який набув чинності з 03.04.2016, внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
6.42. За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи ОСОБА_1 отримав земельні ділянки до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Однак обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Таким чином, договори оренди від 05.05.2015, від 26.12.2014, від 14.05.2015, від 14.07.2015, від 05.05.2015, від 05.05.2015, від 14.05.2015, від 28.12.2015, від 12.11.2014, від 12.11.2014, від 26.11.2014, від 12.08.2014 земельних ділянок з кадастровими номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0033, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330 є оспорюваними правочинами, а тому суди у цьому разі повинні були досліджувати й початок перебігу позовної давності (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21, від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21, від 25.06.2024 у справі № 622/1370/19).
Наведене свідчить про помилковість доводів заступника керівника Харківської обласної прокуратури про те, що спірні договори оренди земельних ділянок є нікчемними. Тому безпідставними є доводи скаржника про те, що у спірних правовідносинах не підлягала застосуванню позовна давність.
6.43. З урахуванням наведеного необґрунтованими є також доводи скаржника про необхідність передачі справи № 622/1153/19, що розглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю формування висновку у подібних правовідносинах щодо застосування комплексного застосування норм матеріального права (статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, частини 2 статті 215, частин 1, 2 статті 228, статей 261, 267, 391 Цивільного кодексу України).
6.44. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в касаційній скарзі посилається на те, що, застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність, суди попередніх інстанцій не визначили зміст (правову природу прав та обов`язків тощо) правовідносин сторін та не застосували статтю 391 Цивільного кодексу України, статтю 152 Земельного кодексу України, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, оскільки метою звернення Прокурора до суду є повернення відповідній територіальній громаді земельних ділянок, які фактично не вибували з комунальної власності, а були передані в оренду з порушенням вимог чинного законодавства. Скаржник зауважує, що позов Прокурора про повернення земельної ділянки у цьому випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури при цьому посилається на висновки, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння). У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
"Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
…Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.
…Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов)".
Колегія суддів зазначає, що у справі № 359/3373/16-ц вирішувався спір про витребування земель лісогосподарського призначення, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, внаслідок чого держава, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству. Висновки судів попередніх інстанцій у справі № 622/1153/19, що розглядається, не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц. У справі № 359/3373/16-ц вирішувалося питання щодо критеріїв для розмежування віндикаційного позову (щодо земель лісогосподарського призначення) та негаторного позовів (щодо земель водного фонду) з урахуванням очевидності порушення вимог законодавства.
6.45. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували статті 261, 267, 391 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
Як зазначає скаржник, згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц та у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Тому, за твердженням скаржника, місцевий та апеляційний господарські суди безпідставно відмовили у задоволенні вимоги власника про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні належними йому земельними ділянками із посиланням на нібито сплив позовної давності за такими вимогами.
6.46. Колегія суддів установила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц предметом позову були вимоги про виселення громадян зі службової квартири. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц зазначила, що з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення; отже, позов про виселення є негаторним.
У справі № 607/15489/15-ц предметом позову були вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, а саме зобов`язати відповідача за власні кошти встановити підпірну стіну. Суди встановили, що позивач є власником земельної ділянки, права якого порушено внаслідок дій відповідача з незаконної зміни рельєфу земельної ділянки позивача. Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили в задоволенні позовних вимог позивача у справі № 607/15489/15-ц про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, пов`язані з відновленням права позивача на землю, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, оскільки у справі № 607/15489/15-ц заявлено негаторний позов і позовна давність до такого позову не застосовується.
6.47. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що у справах № 653/1096/16-ц, № 607/15489/15-ц предмет, підстави позову та спірні правовідносини є неподібними із правовідносинами у справі № 622/1153/19, що розглядається, тому висновки, викладені у зазначених постановах, не є релевантними для їх застосування до правовідносин у справі № 622/1153/19, що розглядається.
6.48. Водночас колегія суддів зазначає, що у справі № 622/1153/19, що розглядається, відмова в задоволенні позовних вимог Прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі обґрунтована спливом позовної давності. Наведене унеможливлює задоволення позовної вимоги Прокурора про повернення Золочівській селищній раді земельних ділянок, оскільки чинність спірних договорів оренди земельних ділянок як передумова фактичного користування ОСОБА_2 спірними земельними ділянками виключає обов`язок їх повернення.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (подібний висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010).
6.49. Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 зауважила, що негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин він може бути пред`явлений лише для захисту абсолютного суб`єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою у договірних чи в інших зобов`язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності. Речове право захищається за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов`язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично з необмеженого кола осіб) і не створює саме по собі зобов`язального правовідношення.
6.50. У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 зазначено, що однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин. Натомість якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов`язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов`язально-правових способів.
6.51. У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20 зазначено про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном із позовом про визнання недійсними договорів з підстав порушення при їх укладенні норм чинного законодавства, оскільки позов про визнання правочину недійсним є самостійним способом судового захисту, передбаченим пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
6.52. Отже, доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у справах № 653/1096/16-ц, № 359/3373/16-ц, № 607/15489/15-ц, та помилкове незастосування судами попередніх інстанцій положень статті 391 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України до спірних правовідносин (у контексті дотримання принципу jura novit curia ("суд знає закон")), а також твердження скаржника про те, що позов Прокурора у цьому випадку є негаторним, не підтвердилися, оскільки між сторонами цього спору наявні договірні відносини, а наявність оспорюваних правочинів передбачала можливість застосування позовної давності.
6.53. Скаржник у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України без урахування висновків про застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18 від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20. Водночас у касаційній скарзі скаржник зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про те, що спірні договори оренди земельних ділянок укладені без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України.
6.54. За таких обставин Верховний Суд зазначає, що наведені заступником керівника Харківської обласної прокуратури підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження.
6.55. Верховний Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає суду право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/8754/22, від 13.06.2023 у справі № 902/196/19, від 29.05.2023 у справі № 34/16.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. Подібні висновки викладені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі № 906/677/19, постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 910/378/21, від 08.06.2023 у справі № 910/1476/22, від 22.11.2023 у справі № 914/2767/22.
Проте у клопотанні скаржника, всупереч усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду, відсутнє належне обгрунтування кількісних та якісних показників, які би свідчили про те, що передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому зазначене клопотання не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у застосуванні відповідних норм права.
Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності 03.04.2016 Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, то спірні договори оренди земельних ділянок від 26.12.2014 є оспорюваними, і суд повинен був установити відповідність чи невідповідність цих правочинів вимогам закону та з`ясувати обставини дотримання позивачем позовної давності.
З урахуванням наведеного Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника, дійшов висновку, про відсутність обґрунтованих доводів, які дають підстави для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Водночас Верховний Суд не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому зазначене клопотання не може бути задоволено Судом.
6.56. Отже, Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, установив, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях господарських судів попередніх інстанцій, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник.
6.57. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
6.58. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
7.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
8. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 622/1153/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 22.10.2024 |
Оприлюднено | 28.10.2024 |
Номер документу | 122569252 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Багай Н.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні