Постанова

від 23.10.2024 по справі 910/7568/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7568/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА" і (2) Фонду державного майна України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 (Алданова С. О. - головуюча, судді: Корсак В. А., Шапран В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 (суддя Головіна К. І.) у справі

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі (1) Міністерства соціальної політики України та (2) Національної соціальної сервісної служби

до (1) Фонду державного майна України, (2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, (3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА"

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договору недійсним, повернення майна.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і обґрунтування позовних вимог і підстав позову

1. Заступник Генерального прокурора (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України (далі - "Позивач-1" Мінсоцполітики) та Національної соціальної сервісної служби України (далі - "Позивач-2", Нацсоцслужба) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - "Відповідач-1", ФДМУ), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - "Відповідач-2", РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА" (далі - "Відповідач-3", ТОВ "Інвест.ЮА"), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ФДМУ № 1 від 04.01.2022 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення (додаток 5) цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору (далі - ДОТ) "Сонячний";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.02.2023, укладений між РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ "Інвест.ЮА", щодо цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний" площею 5318 кв. м, розташованого за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область;

- зобов`язати ТОВ "Інвест.ЮА" повернути цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний" площею 5318 кв. м, розташований за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська обл., державі в особі ФДМУ.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор стверджував про те, що в порушення приписів статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" та постанови Верховної Ради України № 1137-VI від 17.03.2009 "Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)", ФДМУ вніс цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний" до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році та здійснив приватизацію цього ДОТ без погодження органів, що реалізують політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, а саме Мінсоцполітики та Нацсоцслужби. У цій неправомірній процедурі цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний" був відчужений ТОВ "Інвест.ЮА" за ціною у чотири рази меншою, ніж було визначено висновком суб`єкта оціночної діяльності, у зв`язку з чим не була досягнута й мета приватизації - збільшення надходжень до державного бюджету, а відтак оспорюваний наказ ФДМУ слід скасувати, укладений на його підставі договір купівлі-продажу визнати недійсним та зобов`язати ТОВ "Інвест.ЮА" повернути державі незаконно придбаний цілісний майновий комплекс ДОТ.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. Розглядаючи заявлений позов, суди встановили, що 04.08.2015 Вищий господарський суд України прийняв постанову у справі № 9/17-4528-2011, згідно з якою постановив передати у власність держави в особі ФДМУ цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний", який розташований в смт. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, пров. Тірас, 3, що складається із зазначених на схематичному плані під літерами "А" - спального корпусу, "Б" - спального корпусу, "В" - їдальні, "Г" - кінотеатру, "Д" - медичного пункту, "Е" - приймального відділення, "Ж" - пропускного пункту, мостіння І; огорожі № № 1, 2; постаменту (залишки конструкції) II; стадіону III; загальною площею 5318 кв.м, розташованих на земельній ділянці 20 000 кв.м.

4. З метою збереження та ефективного використання цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний" ФДМУ прийняв наказ № 1722 від 17.11.2015 "Про передачу цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Сонячний" Державному підприємству "Управління справами Фонду державного майна України", яким визначив балансоутримувача вказаного об`єкта (згадане державне підприємство), та якому передав його згідно із актом приймання-передачі.

5. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об`єкт нерухомого майна "Цілісний майновий комплекс, дитячий оздоровчий табір "Сонячний" зареєстроване за державою в особі ФДМУ 21.12.2016, реєстраційний номер 1135434051103. Вартість цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний" згідно з висновком, складеним суб`єктом оціночної діяльності ПП "Зорі України", становить - 7 257 506, 40 грн.

6. Згідно з інформацією, яка міститься у витягу із містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб від 12.09.2023 № 11-12/003-23-ПВ, кадастровий номер зазначеної земельної ділянки - відсутній, площа земельної ділянки становить 4, 2166 га, проєктне цільове призначення земельної ділянки - 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

7. 27.12.2018 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 1085-р, згідно з яким відніс цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний" (реєстраційний номер 1135434051103) до сфери управління ФДМУ з метою його подальшої приватизації або передачі в оренду.

8. В подальшому цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний" було включено до Переліку об`єктів приватизації (наказ ФДМУ № 1996 від 10.12.2020 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України № 1574 від 28.12.2019 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році (зі змінами).

9. Наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях від 14.12.2020 № 1393 вирішено провести приватизацію об`єкта малої приватизації об`єкта соціально-культурного призначення "ЦМК Дитячого оздоровчого табору "Сонячний", що знаходиться на балансі Державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України" (39950170), шляхом продажу на аукціоні.

10. Наказом ФДМУ від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" (далі - Оспорюваний Наказ; Наказ № 1) цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний" включено до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення (додаток 5).

11. Суди встановили, що електронний аукціон об`єкта приватизації був проведений за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозиції (номер електронного аукціону № UA-PS-2022-11-15-000003-3), оскільки попередні аукціони не відбувались.

12. 3а результатами електронного аукціону, оформленого протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2022-11-15-000003-3 від 05.12.2022 (адреса посилання: https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2022-11-15-000003-3/), затвердженого наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях № 1048 від 12.12.2022 "Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2022-11-15-000003-3 з продажу об`єкта малої приватизації "ЦМК Дитячого оздоровчого табору "Сонячний" переможцем було визначено ТОВ "Інвест.ЮА".

13. 09.01.2023 з переможцем аукціону був укладений попередній договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний", зареєстрований у реєстрі № 58.

14. 10.02.2023 між РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ "Інвест.ЮА" був укладений договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний" (далі також оспорюваний договір) за результатами електронного аукціону за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій, зареєстрований у реєстрі № 337. Ціна продажу - 1 838 087, 53 грн, у тому числі ПДВ 306 347, 92 грн.

15. Наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях № 174 від 21.02.2023 "Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення "ЦМК Дитячого оздоровчого табору "Сонячний" були затверджені результати продажу та завершення приватизації об`єкта малої приватизації - ДОТ "Сонячний".

16. З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, Офіс Генерального прокурора направив до Мінсоцполітики лист № 24/2/1-35809-23 від 31.01.2023 про надання інформації та підтверджуючих документів щодо наявності (відсутності) згоди на відчуження, реорганізацію, ліквідацію, перепрофілювання ДОТ "Сонячний" та на його включення до переліків об`єктів, що підлягали приватизації у 2020 - 2022 роках.

17. У цьому ж листі Прокурор просив Мінсоцполітики повідомити, чи вбачає міністерство порушення вимог чинного законодавства під час включення цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний" до переліку об`єктів малої приватизації та проведення аукціону з його продажу, і якщо так, то чи вживало воно або чи має намір вживати заходів для їх усунення, якщо ні - вказати причини.

18. У відповіді № 1694/0/2-23/57 від 10.02.2023 на вказаний лист Мінсоцполітики зазначило, що рішення про відчуження, реорганізацію, перепрофілювання ДОТ "Сонячний" ним не приймалось і згода на його ліквідацію міністерством не давалась.

19. Також Офіс Генерального прокурора надіслав лист № 24/2/1-35809-23 від 01.03.2023 до Нацсоцслужби, в якому витребував інформацію та підтверджуючі документи про надання (ненадання) згоди на відчуження, реорганізацію, ліквідацію, перепрофілювання ДОТ "Сонячний", а також на його включення до переліків об`єктів, що підлягали приватизації у 2020 - 2022 роках, зазначивши при цьому про порушення вимог чинного законодавства під час включення цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний" до переліку об`єктів малої приватизації та просив повідомити про можливі заходи реагування, які будуть здійснені Нацсоцслужбою.

20. У відповіді від 04.04.2023 № 0000-0202-5/7516-2023/14341 Нацсоцслужба повідомила Офіс Генерального прокурора про те, що впродовж 2020 - 2022 років до неї не надходило звернень з ФДМУ щодо можливості реорганізації, ліквідації, відчуження, перепрофілювання ДОТ "Сонячний", відповідно - згода на його реорганізацію, ліквідацію, відчуження, перепрофілювання не надавалась.

21. З огляду на викладене, Офіс Генерального прокурора запропонував вказаним державним органам вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права держави шляхом подання позову.

22. Проте, ні Мінсоцполітики, ні Нацсоцслужба самостійно до суду з позовом не звернулись, що стало підставою для заявлення позову у цій справі Прокурором в інтересах держави в особі вказаних органів.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

23. Господарський суд міста Києва рішенням від 16.11.2023, яке Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 26.06.2024 залишив без змін, позов Прокурора задовольнив.

24. Суди обох інстанцій, погодившись із відповідними доводами Прокурора, вирішили, що ФДМУ, затверджуючи переліки об`єктів, які підлягали приватизації, і включивши до них ДОТ "Сонячний", порушив встановлений постановою Верховної Ради України від 17.03.2009 № 1137-VI мораторій на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів, а також всупереч статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", здійснив приватизацію дитячого оздоровчого табору без погодження органу, що здійснює політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Касаційні скарги

25. Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ "Інвест.ЮА" і ФДМУ звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами, у яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Прокурора відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги ТОВ "Інвест.ЮА"

26. Касаційна скарга ТОВ "Інвест.ЮА" подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

27. В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження скаржником вказано про неправильне застосовування та порушення судами попередніх інстанцій правових норм, а також про неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 12.03.2024 у справі № 918/7/23 та від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.

28. Скаржник пояснює, що судами попередніх інстанцій проігноровано ту обставину, що позов у цій справі Прокурором заявлено в особі неуповноважених державних органів. Зазначає, що належним позивачем у цій справі міг бути тільки ФДМУ, як орган, що у спірних правовідносинах виконує функції власника ДОТ "Сонячний", в той час як Мінсоцполітики та Нацсоцслужба до спірного майна жодного відношення не мають і їхні права у цих правовідносинах взагалі не порушуються.

Узагальнені доводи касаційної скарги ФДМУ

29. Касаційна скарга ФДМУ подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

30. В обґрунтування зазначених підстав касаційного оскарження скаржником вказано про неправильне застосовування та порушення судами попередніх інстанцій правових норм, неврахування ними висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, а також прийняття ними рішень за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 1 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" до майна, яке не відповідає вимогам встановленим зазначеною статтею і щодо пріоритетності застосування норм постанови Верховної Ради України від 17.03.2009 № 1137-VI "Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)" перед положеннями частини шостої статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

31. Скаржник пояснює, що належність спірного майна до дитячого табору судами було встановлено лише з його назви. Насправді ж спірне майно по факту ДОТ не являється і більше того було повернуто у державну власність в повністю зруйнованому стані і останні три роки в жодному статусі не використовувалося. Звідси наполягає, що приписи статті 1 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" до цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний" взагалі не підлягали застосовуванню. Також скаржник наполягає, що постанова Верховної Ради України від 17.03.2009 № 1137-VI "Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)", на яку посилався Прокурор, носить суто рекомендаційний характер і в будь-якому випадку не превалює над приписами Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", частина шоста статті 11 якого прямо дозволяє включення державного майна до переліків об`єктів малої приватизації у випадку, якщо майно більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше його використання не планується.

32. Окремо ФДМУ наполягає, що суди попередніх інстанцій повністю проігнорували той факт, що позовні вимоги у цій справі фактично пред`явлені державою (в особі Мінсоцполітики та Нацсоцслужби) до неї самої (в особі ФДМУ та РВ ФДМУ), що не відповідає приписам частини першої статті 45 ГПК України та є самостійною підставою для відмови у позові.

Узагальнені аргументи інших учасників справи щодо поданих касаційних скарг

33. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інвест.ЮА" Прокурор зазначає про її безпідставність та необґрунтованість. Підкреслює нерелевантність посилань скаржника на відповідні постанови Верховного Суду. З висновками судів попередніх інстанцій погоджується, а тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані рішення залишити без змін.

34. Прокурором також подано відзив на касаційну скаргу ФДМУ, в якому він стверджує, що скарга останнього не містить у собі питань права чи правозастосування, а стосується здебільшого переоцінки доказів. Аргументи ФДМУ в частині необґрунтованості участі Прокурора у цій справі заперечує. Підстав для формування Верховним Судом заявлених скаржником висновків у спірних правовідносинах не вбачає. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін.

35. Нацсоцслужба у своєму відзиві на касаційну скаргу ФДМУ заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, а рішення судів попередніх інстанцій законними та правомірними. Звідси просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

36. Доводи відзиву РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях суд касаційної інстанції не розглядає, адже подано цю заяву поза межами установленого судом строку. Такий строк поновленню не підлягає, а тому відповідне клопотання Відповідача-2 судом відхиляється.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

37. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Красножон О. М.), представників Нацсоцслужби (Полігас О. А.), Відповідача-1 (Федорчук О. В.), Відповідача-2 (Басюк Т. В.), Відповідача-3 (Васильє Ю. Ю.), дослідив наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

39. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

40. Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

41. Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

42. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

43. Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

44. Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

45. Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

46. Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

47. Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

48. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

49. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

50. У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

51. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.

52. Колегія суддів враховує, що статтею 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що ФДМУ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

53. За приписами статей 4, 5 цього Закону одним із завдань ФДМУ є управління об`єктами державної власності. До повноважень ФДМУ належить здійснення повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контроль діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; прийняття рішення про приватизацію; здійснення продажу державного майна в процесі його приватизації.

54. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.03.2020 у справі № 826/11186/18 виснувала, що у правовідносинах приватизації саме ФДМУ виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам.

55. В свою чергу у постанові від 12.03.2024 у справі № 918/7/23 Верховний Суд надав правовий висновок про те, що з вимогою про повернення чи витребування державного майна повинен звертатися державний орган, до повноважень якого належить управління таким майном, або прокурор в особі такого органу, якщо цей орган неналежно виконує свої функції щодо забезпечення контролю за використанням майна. Належним позивачем у таких спорах повинен бути орган, на користь якого має бути повернуте (витребуване) спірне майно.

56. З установлених обставин цієї справи слідує, що 04.08.2015 Вищий господарський суд України прийняв постанову у справі № 9/17-4528-2011, згідно з якою постановив передати спірний цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний" у власність держави в особі ФДМУ.

57. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об`єкт нерухомого майна "Цілісний майновий комплекс, дитячий оздоровчий табір "Сонячний" 21.12.2016 зареєстроване за державою в особі ФДМУ.

58. 27.12.2018 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 1085-р, згідно з яким відніс цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний" до сфери управління ФДМУ з метою його подальшої приватизації або передачі в оренду.

59. За викладеного, враховуючи проаналізовані правові норми та висновки Верховного Суду щодо них, у спірних приватизаційних правовідносинах представництво держави як власника спірного цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний" належить до виключних повноважень ФДМУ і саме останній у цих правовідносинах є уповноваженим органом державної влади в розумінні, зокрема, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України, в той час як Мінсоцполітики та Нацсоцслужба такими органами не являються.

60. Отже, як підставно стверджують скаржники у касаційних скаргах, Прокурор у даному випадку неправильно визначив орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах. Вимог проаналізованого законодавства при зверненні до суду Прокурор не виконав.

61. Верховний Суд у постановах від 26.06.2024 у справі № 918/743/23 та від 23.07.2024 у справі № 918/536/23 зазначив, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором орган не уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного органу, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову.

62. У постановах від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18 Верховний Суд надав правовий висновок про те, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

63. Ураховуючи такі висновки, судам попередніх інстанцій належало відмовити у задоволенні заявленого Прокурором у цій справі позову, однак внаслідок неправильного застосування наведених правових норм та неврахування правових позицій Верховного Суду щодо їх правильного застосовування вони дійшли передчасного висновку про його задоволення.

64. Звідси, заявлені у касаційних скаргах підстави для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій у межах здійснення касаційного провадження у цій праві своє підтвердження знаходять. В свою чергу доводи відзивів на касаційні скарги суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

65. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

66. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосовуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 311 ГПК України).

67. Враховуючи наведені положення процесуального Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, Верховний Суд вирішив, що подані ТОВ "Інвест.ЮА" і ФДМУ касаційні скарги підлягають задоволенню, оскаржувані рішення і постанова - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати

68. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

69. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

70. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

71. Частиною восьмою статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

72. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

73. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

74. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

75. Так, у касаційній скарзі ТОВ "Інвест.ЮА" заявило клопотання про стягнення на його користь, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 55 632, 60 грн, понесених в суді першої інстанції.

76. На підтвердження розміру заявлених витрат до матеріалів справи раніше додано:

- копія договору про надання правової допомоги № 30-05/23 від 30.05.2023, укладеного між ТОВ "Інвест.ЮА" (як замовником) і Адвокатським бюро "Юрія Васильєва" (як виконавцем), згідно з умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу замовнику щодо захисту його прав у справі № 910/7568/23; за правову допомогу, передбачену цим договором, замовник зобов`язався сплачувати виконавцю гонорар у розмірі встановленому актами про надання послуг;

- копія акта від 06.07.2023 про надання послуг за договором № 30-05/23 від 30.05.2023, в якому сторони узгодили види та вартість наданих послуг на загальну суму 15 835, 60 грн;

- копія акта від 21.09.2023 про надання послуг за договором № 30-05/23 від 30.05.2023, в якому сторони узгодили види та вартість наданих послуг на загальну суму 15 797, 00 грн;

- копія акта від 29.09.2023 про надання послуг за договором № 30-05/23 від 30.05.2023, в якому сторони узгодили види та вартість наданих послуг на загальну суму 8 000, 00 грн;

- копія акта від 27.10.2023 про надання послуг за договором № 30-05/23 від 30.05.2023, в якому сторони узгодили види та вартість наданих послуг на загальну суму 8 000, 00 грн;

- копія акта від 17.11.2023 про надання послуг за договором № 30-05/23 від 30.05.2023, в якому сторони узгодили види та вартість наданих послуг на загальну суму 8 000, 00 грн;

- копія свідоцтва про право Васильєва Ю. Ю. на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002897 від 16.11.2016;

- копія ордера на надання правничої допомоги скаржнику адвокатом Васильєвим Ю. Ю.

77. Отже, ТОВ "Інвест.ЮА", згідно з вимогами статей 74, 129 ГПК України було надано докази в обґрунтування понесених витрат на загальну суму 55 632, 60 грн.

78. Водночас, у поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інвест.ЮА", Прокурор, зокрема, висловив заперечення щодо заявленого скаржником клопотання та просив зменшити розмір витрат заявника на професійну правничу допомогу.

79. Прокурор пояснював, що до загального розміру витрат на професійну правничу допомогу заявником, зокрема, включено транспортні витрати на поїздки адвоката для участі в судових засіданнях з Одеси до Києва. Проте, в договорі про надання правової допомоги № 30-05/23 від 30.05.2023 такого виду витрат сторони не передбачили та більше того, місцезнаходженням ТОВ "Інвест.ЮА" є місто Київ.

80. Колегія суддів у цій частині враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

81. Крім цього, у пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 Європейський суд з прав людини нагадав, що згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

82. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з доводами Прокурора про те, що включення заявником до актів про надання послуг за договором № 30-05/23 від 30.05.2023 фіксованих сум транспортних витрат є безпідставним. Жодного доказу, який би доводив обґрунтованість заявлених сум ТОВ "Інвест.ЮА" до матеріалів справи не долучило, а з урахуванням знаходження товариства у місті Києві, а також можливості проведення судових засідань в режимі відеоконференції, неминучості понесення цих сум не довело.

83. З огляду на наведене, врахувавши результати розгляду справи у суді касаційної інстанції, дослідивши клопотання ТОВ "Інвест.ЮА" про розподіл судових витрат, наявні у справі докази, а також враховуючи аргументи Прокурора про зменшення витрат на правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь Відповідача-3 35 632, 60 грн витрат на професійну правничу допомогу, які, на думку колегії суддів, відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом у цій справі роботою. У задоволенні решти вимог клопотання Верховний Суд відмовляє.

84. Крім цього, в порядку приписів статті 129 ГПК України суд касаційної інстанції розподіляє судовий збір у цій справі, шляхом стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь скаржників по 12 078 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційних скарг та по 16 104 грн судового збору, сплаченого за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА" і Фонду державного майна України задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволення позову заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України та Національної соціальної сервісної служби у справі № 910/7568/23 відмовити.

4. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код - 00034051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7, офіс 10, ідентифікаційний код - 42844008) 12 078 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 16 104 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, а також 35 632, 60 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7568/23.

5. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код - 00034051) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ідентифікаційний код - 00032945) 12 078 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 16 104 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги у справі № 910/7568/23.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.