Рішення

від 17.10.2024 по справі 229/3496/24

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 229/3496/24

Провадження № 2/229/1412/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 р. м. Дружківка, Донецької областіДружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Феняка О.Р.,

за участю секретаря судового засідання Солодовник Д.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Тирінової Ю.М. ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дружківка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Дружківської міської ради Служба у справах дітей Дружківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

до Дружківського міського суду Донецької області звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Дружківської міської ради Служба у справах дітей Дружківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що у період з січня 2018р. по травень 2020р. позивач перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_4 . Починаючи з травня 2020 року вони припинили спільне проживання та з цього часу відповідач залишила сина на виховання позивача. Відповідач отримує соціальну допомогу на сина, але з квітня 2020р. не надає синові гроші; постійного місця проживання не має, не працює, а також зловживає наркотичними засобами. Малолітній ОСОБА_5 , зареєстрований та мешкає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Дружківського міського суду від 15.04.2021р. справа №229/5329/20 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 за місцем проживання його батька ОСОБА_1 . Тобто, відповідач ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров?я, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, навчання, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач, покладених законом на батьків обов?язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. На даний час позивач працює в Групі компаній «DELIVERY» комірником, житлом забезпечений. До кримінальної та адміністративної відповідальності позивач не притягався, повністю забезпечує сина дитячими речами, харчуванням, піклується про проходження медичного огляду та лікування сина. Отже, з 2020 року відповідачка взагалі не приймає участі у вихованні дитини, не спілкується з ним, навіть в телефонному режимі; не цікавиться дитиною, та не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини, не вітає із святами. Жодного разу не зателефонувала. З часу припинення спільного проживання дитина жодного разу не бачила матері і не спілкувалась з нею. Пішовши із сім?ї відповідач жодного разу не виходила на зв?язок, ігноруючи свої батьківські обов?язки та інтереси дитини, місце проживання відповідача на теперішній час невідомо. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 самоусунулася від виконання батьківських обов?язків відносно дитини - ОСОБА_4 . Поважні причині, які б перешкоджали відповідачу виконанню батьківських обов?язків, спілкуванню з дитиною відсутні. Відповідач є працездатною особою, спроможна матеріально допомагати дитині, але свідомо не бажає цього роботи, як і свідомо не бажає спілкуватись з дитиною, приймати участь у його вихованні. Крім, того факт ухилення від виконання відповідачкою своїх батьківських обов?язків підтверджується письмовими поясненнями свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Натомість, батько, ОСОБА_1 , самостійно забезпечує дитину, займається його вихованням, забезпечує розвиток та лікування дитини. Позивач вважає, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей матір?ю, свідомого нехтування нею своїми обов?язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов?язків.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 28 травня 2024 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання. Підготовче засідання призначено на 03 липня 2024 року.

03 липня 2024 року судом відкладено підготовче засідання на 05 серпня 2024 року для надання Органу опіки та піклування Дружківської міської ради додаткового часу на підготовку висновку щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно її сина.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 05 серпня 2024 року відкладено підготовче засідання на 17 вересня 2024 року, витребувано з Міністерства соціальної політики відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформацію (персональні дані) про взятих на облік осіб, які переміщуються з районів проведення (можливих) бойових дій, відносно відповідача. Також витребувано з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради інформацію: чи перебуває відповідач на обліку у лікаря-психіатра або лікаря-нарколога; чи зверталась вона за медичною допомогою лікаря-психіатра або лікаря-нарколога.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 17 вересня 2024 року відкладено підготовче засідання до 08 жовтня 2024 року. Витребувано з Міністерства соціальної політики відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформацію (персональні дані) про взятих на облік осіб, які переміщуються з районів проведення (можливих) бойових дій, відносно відповідача. Також витребувано з Краматорського міського наркологічного диспансеру інформацію: чи перебуває відповідач на обліку у лікаря-нарколога; чи зверталась вона за медичною допомогою лікаря-нарколога.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, повідомлялась про день, час та місце розгляду справи за адресою проживання, надіслані судом поштові відправлення повернулись до суду із довідкою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Також відповідач повідомлена через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, будь-яких заяв чи клопотань до суду вона не подала.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Дружківської міської ради в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області в судовому засіданні зазначила, що вважають за доцільним позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Вислухавши пояснення позивача, представника третьої особи, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з січня 2018р. по травень 2020р. позивач перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батько дитини ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 , про що 02 листопада 2019 року Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області складено відповідний актовий запис №305.

Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 15 квітня 2021 року у справі №229/5329/20 провадження №2/229/147/2021 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання його батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та мешкає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом територіального комітету від 21.04.2024р. та Довідкою про реєстрацію місця проживання №7513, виданою Виконавчим комітетом Дружківської міської ради 04.11.2019 р.

Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного хворого 29.03.2024р. дитина щеплена за віком, дитина з?являється на прийом до лікаря у супроводі батька ОСОБА_1 .

За змістом висновку Органу опіки та піклування Дружківської міської ради в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 02 серпня 2024 року №0116/5725, вказано наступне. Громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом 2018 - 2019 років перебували у цивільних відносинах, від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_5 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкали за адресою: АДРЕСА_1 , сумісно займались вихованням сина. Однак подружнє життя не склалося, у травні 2020 року пара припинила сумісне проживання. ОСОБА_8 пішла від заявника, при цьому забрати з собою сина не намагалася, залишила його проживати з батьком. Жінка сина не навідувала, коштів на його утримання не надавала. Інколи відповідачка спілкувалася з ОСОБА_1 у соціальних мережах і навіть висловлювала побажання забрати сина після того, як облаштує своє життя. Оскільки протягом півроку жінка до сина так жодного разу і не прийшла, у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом про визначення місця проживання дитини. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 15 квітня 2021 року (справа № 229/5329/20, провадження № 2/229/147/2021) позов ОСОБА_1 було задоволено ОСОБА_9 повністю, місце проживання малолітнього ОСОБА_10 було визначено разом з батьком. ОСОБА_3 до суду жодного разу не з`явилася, оскаржити позовні вимоги ОСОБА_1 не намагалася. На теперішній час ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними проживає і мати позивача ОСОБА_11 , яка допомагає синові доглядати дитину. За місцем проживання ОСОБА_9 створені належні умови для проживання дитини, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 21 червня 2024 року. Дитина знаходиться на повному утриманні батька. Документально інформація про працевлаштування та прибутки позивачем не підтверджена. Зі слів ОСОБА_1 , він має стабільний підробіток, працює комірником в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Делівері», його заробітна плата на місяць складає 8000 грн. ОСОБА_1 піклується про здоров`я сина. Згідно з випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 29 квітня 2024 року, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружківської міської ради, хлопчик має усі необхідні профілактичні щеплення, у разі захворювання дитини до лікаря її супроводжує батько. ОСОБА_8 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За адресою реєстрації жінка не проживає близько одинадцяти років. До 2022 року за вказаною адресою проживала мати відповідачки та двоє старших ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по відношенню до яких вона позбавлена батьківських прав рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 07 травня 2014 року (справа № 229/777/14-ц, провадження №2/229/343/2014). Зі старшими синами відповідачка також не спілкувалася, жодної участі у їх вихованні та утриманні не приймала, поновитися у своїх правах не намагалася. ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 народила доньку ОСОБА_15 , яку самостійно навіть не зареєструвала. На теперішній час ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 разом з бабусею ОСОБА_26, яка є їх опікуном, перебувають в Німеччині, куди вимушено евакуювалися через військову агресію російської федерації. Відповідачка неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, за вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, а саме: вироком Дружківського міського суду Донецької області від 24 листопада 2014 року (ЄУН 229/2434/14-к, провадження №1-кп/229/230/2014) та вироком Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2019 року (справа № 229/38/19, провадження № 1-кп/229/268/2019). Жінці двічі призначалися покарання у вигляді позбавлення волі, і кожного разу на підставі ст. 79 Кримінального кодексу України її звільняли від відбування покарання, якщо вона протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов?язки. Під час першого іспитового строку ОСОБА_3 вимоги ст. 76 Кримінального кодексу України виконувала частково, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, в результаті ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 08 лютого 2016 року була звільнена від відбування покарання у зв?язку з закінченням іспитового строку. Умови другого іспитового строку відповідачка систематично порушувала, у зв?язку з чим органи пробації двічі зверталися до суду з клопотаннями про скасування звільнення її від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбуття призначеного покарання до виправної установи. У задоволенні першого клопотання, поданого у 2020 році, судом було відмовлено, оскільки ОСОБА_3 в суді заявила, що має на вихованні малолітню дитину, через складні стосунки зі співмешканцем не може в повній мірі виконувати умови іспитового строку. Фактично на той час жінка з сином не проживала вже півроку, прикривалася дитиною і ввела суд в оману. Друге клопотання, подане органом пробації у 2021 році, судом було задоволено, ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 15 вересні 2021 року, для відбування покарання ОСОБА_3 було направлено до виправної установи. Зазначена ухвала суду була виконана 15 грудня 2021 року. Відповідно до листа Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 17 червня 2024 року № 6841/5-2024, отриманого на запит служби у справах дітей Дружківської міської ради, станом на 24 лютого 2022 року ОСОБА_3 відбувала покарання у державній установі «Приазовська виправна колонія (№107)». На теперішній час перевірити наявні обліки зазначеної державної установи немає можливості, оскільки вона розташована на території, яка є тимчасово окупованою. Питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_20 по відношенню до сина ОСОБА_10 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. З?ясувати позицію відповідачки щодо заявленого до неї позову, забезпечити її участь у засіданні не вдалося через відсутність зв?язку та будь-якої інформації щодо місця перебування жінки. Заслухавши позивача, ознайомившись із матеріалами справи, члени комісії прийшли до висновку, що в даній ситуації має місце свідоме умисне ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов?язків по відношенню до сина ОСОБА_5 . Було прийняте рішення підтримати позов ОСОБА_1 та рекомендувати органу опіки та піклування Дружківської міської ради надати до суду відповідний висновок. Виходячи із зазначеного, в інтересах малолітнього ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючись ст. 19, пунктом 2 частини 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, орган опіки та піклування Дружківської міської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_23 по відношенню до сина ОСОБА_5 .

Міністерство соціальної політики України повідомило суд про те, що станом на 17 березня 2024 року в ЄІБД ВПО про ОСОБА_3 інформація відсутня.

Згідно наданої на запит суду відповіді №2413 від 12.08.2024 року ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра психоневрологічного диспансерного відділення з денним стаціонаром КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради не знаходиться, за допомогою до лікаря-психіатра не зверталась.

Згідно інформації наданої директором Комунального некомерційного підприємства «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» №2696 від 20.09.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебуває під динамічним спостереженням у лікаря у Комунальному некомерційному підприємстві «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» з 13.03.2017 року по теперішній час. Діагноз: вживання наркотичних речовин з шкідливими наслідками. Звернень за медичною допомогою не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що з 1997 року живе по сусідству із сім`єю позивача. Від сумісного проживання у 2019 року у позивача з відповідачкою народився ОСОБА_5 . Спочатку бачила ОСОБА_3 разом із чоловіком і дитиною, потім вона кудись зникла. Дитина завжди разом з батьком, допомагає виховувати дитину бабуся - мати позивача. Батько водить хлопчика до лікарні на планові щеплення. Дитина розвивається добре, дуже товариський хлопчик. Останній раз бачила відповідачку, коли дитині було місяців п`ять. За ці п`ять місяців вона декілька разів бачила ОСОБА_3 в нетверезому стані. Мати дитини участі у житті дитини не приймає, не відвідує її.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона також живе з позивачем по сусідству. В 2019 році ОСОБА_24 мешкав разом з ОСОБА_3 та у них народився хлопчик, ОСОБА_5 . Приблизно півроку мати дитини ще була з ними, потім кудись зникла. Тато з бабусею постійно займаються хлопчиком, вдвох виховують дитину. Батько самостійно забезпечує дитину. ОСОБА_3 не бачила приблизно з травня 2020 року.

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Частиною 2 ст.171 СК України також передбачено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Враховуючи вік дитини, судом визнано за недоцільне проведення в судовому засіданні опитування малолітнього ОСОБА_25 , по суті спору.

Предметом судового розгляду в цій справі є обставини щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітньої дитини, матір`ю якої вона є.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України.

За правилами, визначеними ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно позовної заяви, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав з підстав, визначених п.2 ч.1 ст. 164 СК України, а саме, - ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 вказаної вище Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При цьому, врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Частинами 2 та 4 ст. 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

В силу ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з положенням ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наявні у матеріалах справи письмові докази, приймаючи до уваги пояснення позивача та показання свідків, керуючись чинним сімейним законодавством України, діючи виключно з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , 30.10.2019 року, з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України, оскільки відповідач фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини, протягом тривалого часу не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду дитини тощо.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Дружківської міської ради Служба у справах дітей Дружківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, через ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Крім цього, суд роз`яснює, що відповідно до положень статтей 168, 169 СК України, відповідач, у разі позбавлення батьківських прав, не позбавлений права на звернення до суду як із заявою про надання права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 89, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Дружківської міської ради Служба у справах дітей Дружківської міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 жовтня 2024 року.

Суддя Олександр ФЕНЯК