Постанова

від 14.10.2024 по справі 450/4010/13-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/4010/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/811/3810/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Ковальчука Ю.

з участю: представника АТ «Сенс Банк» - Блажевського П.І.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Астра Банк», правонаступниками якого є Акціонерне товариство «Дельта Банк», Акціонерне товариство «Альфа Банк, Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог та про уточнення позовних вимог, покликається на те, що 27 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 150102037102012, за умовами якого позичальнику надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі 200000,00 грн. зі строком користування до 26 січня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 20,49 % річних від суми кредиту. 27 червня 2012 року на забезпечення вимог виконання умов кредитного договору між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Вегерою Н.Б., за реєстровим № 960, за умовами якого передано в іпотеку житловий будинок, що складається з чотирьох житлових кімнат та кухні, загальною площею 110,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,1142 га, кадастровий номер 4623681600:01:009:0251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором у позичальника виникла заборгованість у розмірі 282 814,73 грн., з яких 199767,50 грн. заборгованість за кредитом, 24110,84 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами, 2,24 грн. заборгованість за комісією за управління кредитними коштами, 58814,73 грн. заборгованість за пенею. Зазначає, що банк звертався до відповідачів з повідомлення (вимогами) про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та сплату наявної заборгованості, однак такі вимоги залишилися без виконання. Вказує, що у разі порушення основного зобов`язання та або умов іпотечного договору іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З наведених підстав просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 150102037102012 від 26 січня 2012 року на суму 282 814,73 грн.;

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 150102037102012 від 26 січня 2012 року на суму 282 814,73 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме:

житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з чотирьох житлових кімнат та кухні загальною площею 110,3 кв.м. та житловою площею 64,4 кв.м.;

земельну ділянку, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,1142 га, кадастровий номер 4623681600:01:009:0251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

які належатьна правівласності ОСОБА_3 ,шляхом реалізаціїна прилюднихторгах вмежах процедуривиконавчого провадженняз початковоюціною,що становить770302,00грн.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство«Сенс Банк»,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, чим обмежено його права щодо надання пояснень та подання додаткових доказів, які мають значення для вирішення спору, зокрема таких, що підтверджують плату за відступлення права вимоги. Зазначає, що відповідач не ставив під сумнів оплатність правочину про відступлення права вимоги, а перехід права вимоги до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» було предметом судового розгляду, за результатом якого ухвалено судове рішення, що набрало законної сили, а відтак є преюдиціальним фактом. Вказує, що правонаступництво є належним за наявності витягу з додатку прав вимоги з реєстру боржників, який було надано представником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Сенс Банк» Блажевського П.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не вдалося встановити чи фактично відбулося відступлення ПАТ «Астра Банк» на користь ПАТ «Дельта Банк» прав та зобов`язань за кредитним договором, укладеним 27.06.2012 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 , належних та допустимих доказів переходу до ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за цим договором не надано, в матеріалах справи відсутній акт приймання передачі за договором відступлення прав вимоги, і окрім цього, АТ «Альфа Банк» не підтвердив сплату ПАТ «Дельта Банк» коштів придбання активів. Суд першої інстанції вважав, що позивач не довів своїх прав на відступлення на його користь прав вимоги, оскільки позивачем до матеріалів справ не було надано належних та допустимих доказів переходу до нього прав та обов`язків первісного кредитора, не доведено права вимоги до відповідачів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом встановлено, що27 червня 2012 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), був укладений кредитний договір № 150102037102012, за умовами якого відповідач отримав у банку кредит у вигляді кредитної відновлювальної лінії в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.

У відповідності до п.1.1. Кредитного договору Кредитор відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію та встановлює позичальнику кредитний ліміт в розмірі 200 000 ( двісті тисяч ) гривень 00 копійок, а Позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені цим Договором. Кожне надання суми кредиту в межах кредитної лінії супроводжується клопотанням про її надання в рамках договору. Строк кредитної лінії з 27 червня 2012 р. по 27 червня 2017 р. включно. Позичальник повертає кредит не пізніше останнього дня строку дії кредитної лінії, встановленого в абзаці другому цього пункту Договору, з додержанням графіку зниження кредитного ліміту/заборгованості за кредитною лінією, викладеному в Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.4. договору за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно в розмірі 20,49 % за користування кредитом, яка нараховується та сплачується у валюті кредиту, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором. Комісійна винагороду за управління кредитними коштами (резервування коштів на користь клієнта) щомісячно із розрахунку 0,0137 процентів від суми невикористаного кредитного ліміту за день.

Нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.4.1 цього Договору здійснюється з дня надання кредиту, згідно з п. 2.1 цього Договору, до моменту повернення кредиту, останній робочий день кожного місяця та в день повного повернення кредиту, за звітній календарний місяць, за фактичну кількість днів користування кредитом. При розрахунку процентів денькредиту включається до розрахунку, а день повернення кредиту - не включається.

При розрахунку процентів приймається фактична кількість днів у місяці, фактична кількість днів у році.

Нарахування комісії за управління кредитними коштами (резервування коштів

Клієнта) згідно з п. 1.4.2 цього Договору здійснюється протягом строку кредитної лінії, визначеного в п.1.1 цього Договору, щомісяця, в останній робочий день кожного місяця та в день повного повернення кредиту, на суму невикористаного кредитного ліміту за кожний день протягом звітнього календарного місяця.

Матеріалами справи також підтверджується, що для забезпечення виконання кредитного договору, 27 червня 2012 року, між ОСОБА_3 та АТ «Астра Банк був укладений іпотечний договір.

Відповідно до умов іпотечного договору, в іпотеку ПАТ «Астра Банк» було передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що складається з чотирьох житлових кімнат та кухні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 110,3 кв.м, житловою площею 64,4 кв.м. та належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 ; земельна ділянка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1142 га, кадастровий № 4623681600:01:009:0251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК Українизакріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1ст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.2ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно дост.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Згідност. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідност. 530 ЦК Українизобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно положеньст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Меморіальним ордером №157995 від 27.06.2012 року підтверджується надання коштів ОСОБА_1 , що свідчить про виконання ПАТ «Астра Банк» зобов`язань за кредитним договором.

З долучених до матеріалів справи розрахунків заборгованості за кредитним договором № 150102037102012 вбачається, що ОСОБА_1 , в порушення умов кредитного договору не сплачував нараховані банком кошти на погашення тіла кредиту та нарахованих процентів.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 14.03.2017 року заборгованість за кредитним договором становить 282 814,73 грн., яка складається: заборгованість по тілу кредиту: 199767,50 грн.; заборгованість по відсотках 24110,84 грн., комісії 2,24 грн., пеня 58814,73 грн., позивачем впродовж розгляду справи позовні вимоги уточнювалися в частині збільшення розміру заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.07.2013 року ПАТ «Астра Банк» на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 направляв лист вимогу, у якій банк зазначив, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього склалася заборгованість, банк вимагав протягом 30 днів достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, інші суми, передбачені договором.

У листі вимозі банк попередив і боржника, і іпотекодавця, що у випадку невиконання цієї вимоги, стягнення заборгованості буде здійснено в судовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави, та /або шляхом звернення стягнення на інше належне майно.

Згадані вище листи вимоги ОСОБА_1 отримав 24.07.2013 року, ОСОБА_3 23.07.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак вимога банку ні позичальником, ні іпотекодавцем не була виконана, сума заборгованості за кредитним договором у зазначений банком строк сплачена не була.

В подальшому, 11.10.2013 року, ПАТ «Астра Банк» направило ОСОБА_3 , як іпотекодавцю, повідомлення про порушення ОСОБА_1 зобов`язання, яке нею отримано 12.10.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у якому банк повідомив про невиконання ОСОБА_1 в повному розмірі зобов`язань за кредитним договором № 150102037102012 від 27.062012 року, повідомив, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.10.2013 року становить 217738.03 грн., запропонував добровільно в тридцяти денний строк сплатити заборгованість боржника згідно кредитного договору, в разі невиконання вищезазначеної вимоги кредитора у встановлений термін, ПАТ «Астра Банк» попередив ОСОБА_3 про намір задовольнити свою грошову вимогу щодо повернення кредиту та інших грошових вимог, що випливають з кредитного договору шляхом звернення на предмет іпотеки, що належать іпотекодавцю на праві приватної власності відповідно до законодавства України та умов укладеного договору іпотеки.

Витягом про реєстрацію у Державному реєстрі у іпотек підтверджується внесення реєстраційного запису про іпотеку житлового будинку та земельної ділянки 27.06.2012 року.

Відповідно до договору купівлі продажу прав вимоги від 02.12.2013 року, укладеного між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Астра Банк» відступив право вимоги за кредитними договорами, договорами іпотеки, в додатку до акту приймання передачі прав вимоги зазначено кредитний договір № 150102037102012 від 27.06.2012 року та договір іпотеки № 150102037102012/П від 27.06.2012 року, іпотекодавець ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Астра Банк» 06.12.2013 року та 09.12.2013 року направляло ОСОБА_1 , ОСОБА_3 повідомлення про відступлення, у якому банк повідомив, що ПАТ «Астра Банк», первісний кредитор, відступив ПАТ «Дельта Банк», новому кредитору, своє право вимоги за кредитними договорами, договорами іпотеки, згідно з додатком А, в додатку А до повідомлення про відступлення зазначено кредитний договір № 150102037102012 від 27.06.2012 року та договір забезпечення № 150102037102012/П від 27.06.2012 року

В повідомленні про відступлення, направленому ОСОБА_1 , окрім іншого, зазначено, що всі наступні платежі за кредитними документами мають бути здійснені на банківський рахунок нового кредитора, яким є ПАТ «Дельта Банк», і зазначено реквізити ПАТ «Дельта Банк».

Згідно з п. 1.1 договору купівлі - продажу прав вимоги між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» акт приймання передачі прав вимоги означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформляється передача прав вимоги від продавця до покупця.

Згідно п. 2.3 договору права вимоги переходять від продавця до покупця (відступлення) та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції покликався на те, що належних та допустимих доказів переходу до ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за цим договором суду не надано, оскільки в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі прав вимоги, відповідно до якого відбулася фактична передача прав вимоги від продавця(ПАТ «Астра Банк») до покупця (ПАТ «Дельта Банк») за вказаним кредитним договором.

Такий висновок суду спростовується наявним в матеріалах справи Актом приймання передачі прав вимоги до договору купівлі продажу прав вимоги від 02.12.2013 року, яким підтверджується передача продавцем, ПАТ «Астра Банк», покупцю, ПАТ «Дельта Банк», права вимоги, зазначені в додатку до цього Акту (який є невід`мною частиною), що посвідчує факт здійснення відступлення, в додатку зазначено кредитний договір 150102037102012 від 27.06.2012 року.

Наведене підтверджує, що і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 було відомо про відступлення АТ «Астра Банк» прав вимоги до ПАТ «Дельта Банк», і необхідність сплати заборгованості за кредитним договором на рахунок ПАТ «Дельта Банк» та спростовує доводи відповідачів про відсутність акту приймання передачі, та висновок суду першої інстанції про те, що суд за відсутності акту приймання передачі не має можливостівстановити чи фактично відбувалось відступлення ПАТ «Астра Банк» на користь ПАТ «Дельта Банк» прав та зобов`язань за кредитним договором № 150102037102012, укладеним 27.06.2012 р. між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 .

Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, сформованими 16.12.2014 року підтверджується державна реєстрація іпотеки щодо житлового будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору відступлення права вимоги №2098/К від 09.12.2019 року, укладеного 09.12.2019 року, між ПАТ «Дельта Банк» та АТ "Альфа Банк", ПАТ «Дельта Банк» продало (відступило) права вимоги та передало їх АТ "Альфа Банк", а останнє прийняло їх і сплатило загальну купівельну ціну.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Договору про відступлення права вимоги № 2098/К за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у Додатку №1-5 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту, договорами поруки, договорами іпотеки, договорами застави, договорами про надання гарантії з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру у додатках №1-5 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.2 ст. 2 Договору про відступлення права вимоги № 2098/К за цим договором новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорам, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати проценті, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку № 5 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, право вимагати та отримувати платежів за гарантією, відшкодування за договором страхування. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 5 до цього Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Згідно з п. 4.1 договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 44 140 000,00 грн. (сорок чотири мільйони сто сорок тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів, переможцем яких став новий кредитор.

Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржників на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору №2098/К про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги від 09.12.2019 року (про передачу прав за кредитними договорами), в якому зазначено кредитний договір № 150102037102012, укладеним 27.06.2012 р., позичальник ОСОБА_1 , іпотекодавець ОСОБА_3 .

За умовами договору ПАТ «Альфа Банк» мало сплатити АТ «Дельта Банк» суму коштів за права вимоги до боржників, що відступаються, після чого сторонами мав бути підписаний реєстр боржників, складений за формою, наведеною в додатку № 2 до договору.

Як на одну із підстав для відмови в позові, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду доказів оплати прав вимоги, лише за умови здійснення якої йому могли бути передані ці права, що свідчить про відсутність права вимоги в позивача до відповідачів.

Такий висновок суду спростовується меморіальним ордером №2924522 від 09 жовтня 2019 року, яким підтверджується оплата за придбання активів в розмірі 44140000.00 грн.

За вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду відсутність доказів на підтвердження переходу права вимоги до АТ «Альфа Банк», який змінив назву на АТ «Сенс Банк», за кредитним договором № 150102037102012, укладеним 27.06.2012 р. між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи міститься акт приймання передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року, який підтверджує перехід права вимоги від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк», а у подальшому до ПАТ «Альфа-банк», та меморіальний ордер №2924522 від 09 жовтня 2019 року, яким підтверджується оплата за придбання активів в розмірі 44140000.00 грн., що підтверджує перехід права вимоги від ПАТ «Дельта Банк» до АТ «Альфа Банк», що змінив назву на АТ «Сенс Банк».

Відповідно до положеньст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки (ч. 6ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч. 1ст. 12 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно із ч. 1 ст. 7Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч. 1ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України та статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотеко держателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет іпотеки закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення стягнення на підставі рішення суду, в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно зі ст. 35Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення,вцьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Водночас за ч. 2 ст. 35 вказаного закону положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 та звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором, банк обґрунтовував свої вимоги наявністю заборгованості за кредитним договором № 150102037102012, укладеним 27.06.2012 р. між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_4 , виконання умов якого забезпечено договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3 .

Колегія суддів враховує те, що звернення ПАТ «Астра Банк» 17.07.2013 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з листом вимогою про дострокове повернення протягом тридцяти днів від дати отримання листа вимоги кредитних коштів і відсотків за користування кредитними коштами, які отримані ними відповідно 24.07.2013 року та 23.07.2013 року, змінило строк виконання зобов`язань за кредитним договором, а відтак нарахування процентів за користування кредитними коштами та пені після тридцяти днів з дня отримання ними листа вимоги, є незаконним.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором № 150102037102012, укладеним 27.06.2012 р. між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 , підтверджується заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.08.2013 року в сумі 210266.98 грн., з яких: 199767.50 грн. заборгованість за кредитними коштами; 10317.20 грн. нараховані відсотки за користування кредитними коштами; 182.28 грн. нарахована пеня.

Заперечень щодо зазначеної суми заборгованості відповідачі суду не надали, суму заборгованості, зазначену банком, не спростували іншим розрахунком.

Колегія суддів враховує те, що справа розглядалася протягом тривалого часу, однак за весь час розгляду справи ОСОБА_1 не надав іншого розрахунку заборгованості на спростування наданого банком розрахунку, не спростував належними та допустимими доказами наданий розрахунок, не надав платіжних документів на підтвердження сплати ним платежів за кредитним договором, не підтвердив належними та допустимими доказами відсутність у нього заборгованості за кредитним договором № 150102037102012, укладеним 27.06.2012 р. між ним та ПАТ «Астра Банк».

Оскільки ОСОБА_1 внаслідок передання права вимоги не був позбавлений можливості сплачувати платежі за кредитним договором, що є його обов`язком відповідно до умов кредитного договору, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача ОСОБА_1 , його представника щодо необґрунтованості позову банку з тих підстав, що позивач не довів своїх прав на відступлення на його користь прав вимоги та що позивачем до матеріалів справи не було надано належних та допустимих доказів переходу до нього прав та обов`язків первісного кредитора та не доведено свого права вимоги до відповідача.

Враховуючи те, що розрахунком заборгованості за кредитним договором № 150102037102012, укладеним 27.06.2012 р. між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 , підтверджується заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.08.2013 року в сумі 210266.98 грн., з яких: 199767.50 грн. заборгованість за кредитними коштами; 10317.20 грн. нараховані відсотки за користування кредитними коштами; 182.28 грн. нарахована пеня, то саме ця сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ « Сенс Банк».

Матеріалами справипідтверджується,що для забезпечення виконання умов кредитного договору150102037102012, укладеного 27 червня 2012 року, між ОСОБА_3 та АТ «Астра Банк» був укладений іпотечний договір 150102037102012/П, відповідно до умов якого в іпотеку ПАТ «Астра Банк» було передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що складається з чотирьох житлових кімнат та кухні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 110,3 кв.м, житловою площею 64,4 кв.м. та належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 ; земельна ділянка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1142 га, кадастровий № 4623681600:01:009:0251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 .

Оскільки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, то з врахуванням наявності у боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 150102037102012, укладеним 27.06.2012 р. між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 , та з врахуванням умов іпотечного договору, укладеного 27 червня 2012 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк», правонаступника ПАТ «Дельта Банк», про звернення стягнення на предмети іпотеки, а саме, на житловий будинок, що складається з чотирьох житлових кімнат та кухні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 110,3 кв.м, житловою площею 64,4 кв.м. та належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 ; земельна ділянка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1142 га, кадастровий № 4623681600:01:009:0251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 .

Задовольняючи частково позовні вимоги, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі №754/8750/19, зазначені у пунктах 55-67 постанови: «Визначаючи правову природу договору про відступлення права вимоги, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора

у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

У частині першій статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор

у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Водночас законодавство не встановлює вимог до цих документів, зокрема не визначає, що первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов`язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених приписами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни

(пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов`язання. Заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16 березня 2021 року

у справі № 906/174/18 (пункт 62) та від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (пункт 34) уточнила правовий висновок, викладений у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, зазначивши, що відступлення права вимоги за договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ, якщо таке відступлення відбулося у процедурі позбавлення фінансової установи ліцензії та виведення її з ринку банківських послуг.

Відступлення права вимоги (цесія) це саме факт заміни особи у зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Отже, приписи ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Вади предмета договору не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов`язань. Сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передача недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу. Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану правилами ЦК України. Договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина перша статті 229 ЦК України), обману (частина перша статті 230 ЦК України), насильства (частина перша статті 231 ЦК України) тощо (пункти 73, 74, 83, 92, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).

Тожвідступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними договору, якийможе бути визнаний недійсним у разі наявності передбаченої законом підстави. Водночас відсутність у продавця оригіналів договорів, за якими відступаються права вимоги, не може впливати на дійсність договору відступлення, оскільки законодавство не передбачає, що первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов`язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги.».

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги АТ «Сенс Банк», скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у справі про часткове задоволення позову АТ «Сенс Банк» з врахуванням розміру заборгованості ОСОБА_1 , яка станом на 01.08.2013 року становить 210266.98 грн.

Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту:

«5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Враховуючи, що на момент ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.(частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскількисуд дійшоввисновку проскасування оскаржуваногорішення судупершої інстанціїта ухваленнянового судовогорішення,з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користьАТ «СенсБанк» підлягаєстягненнюпо 1414.05 грн. судового збору за подання позову та по 2121.08 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства«Сенс Банк» задовольнити частково.

Рішення Пустомитівськогорайонного судуЛьвівської областівід 23листопада 2023року скасувати таухвалити постанову,якою позовнівимоги Акціонерноготовариства «СенсБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», правонаступника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 150102037102012 від 26 січня 2012 року станом на 01.08.2013 року в сумі 210266.98 грн., з яких:

199767.50 грн. заборгованість за кредитними коштами;

10317.20 грн. нарахованих відсотків за користування кредитними коштами;

182.28 грн. нарахованої пені.

Врахунокпогашення заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Сенс Банк», правонаступника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», за кредитним договором № 150102037102012 від 26 січня 2012 року на суму 210266.98 грн., з яких: 199767.50 грн. заборгованість за кредитом; 10317.20 грн. нарахованих відсотків за користування кредитними коштами; 182.28 грн. нарахованої пені звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме:

на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з чотирьох житлових кімнат та кухні загальною площею 110,3 кв.м. та житловою площею 64,4 кв.м.;

на земельну ділянку, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,1142 га, кадастровий номер 4623681600:01:009:0251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

які належать на праві власності ОСОБА_3 , шляхом реалізації на торгах, встановивши початкову ціну продажу предметів іпотеки для їх подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки нерухомого майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні решти позовних вимог АТ «Сенс Банк» - відмовити.

Зупинити виконання постанови Львівського апеляційного суду у частині звернення стягнення на предмети іпотеки на період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сенс Банк» по 1414, 05 грн. судового збору за подання позову та по 2121,08 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 24.10.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк