Рішення

від 17.10.2024 по справі 583/2766/24

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/2766/24

2/583/811/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Добровольської А.А.

позивачки ОСОБА_1

її представниці ОСОБА_2

представників третіх осіб: ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи: орган опіки і піклування Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, орган опіки і піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області про визначення місця проживання дитини,-

встановив:

06.06.2024 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Розторгуєва В.Б. звернулася до суду із зазначеним позовом та просить визначити місцем проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що 19.05.2014 сторони уклали шлюб, від шлюбу мають сина, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак сімейне життя не склалося, судовим рішенням від 21.03.2023 шлюб було розірвано. Позивачка повністю опікується інтересами і потребами сина, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям. Малолітній ОСОБА_8 має певне захворювання, навчається в інклюзивному класі Хухрянського ліцею. У вихованні малолітнього сина позивачці допомагає її чоловік, ОСОБА_9 . Сім`я позивачки планує проживати у с. Комиші, у зв`язку з чим остання звернулася до ЦНАП, щоб змінити свою та сина реєстрацію місця проживання, де їй роз`яснили, що на зміну місця проживання дитини повинна бути згода батька. Проте відповідач не бажає обговорювати це питання з позивачкою. Зазначає, що увесь час малолітній їх син проживає з позивачкою, яка займається його вихованням та піклуванням, дитина прихильна до матері, натоміть відповідач ніколи надовго з сином не залишався, не проявів самостійного виховання не виявляв, дитина боїться батька. Виходячи з інтересів дитини, враховуючи, що відповідач декілька разів погрожував, що забере дитину до себе, просить визначити місце проживання дитини разом з матір`ю.

11.06.2024 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

30.07.2024 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивачка та її представниця у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представниці органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області та виконавчого комітету Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області у судовому засіданні вважали за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір`ю, що на їх переконання, відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, 19.07.2024 на електронну адресу суду надійшла його заява, в якій зазначено, що вимоги про встановлення місця проживання дитини з позивачкою заявлені передчасно, оскільки він не намагався і не намагається відібрати сина у матері або визначити місце проживання дитини разом з ним, тобто спору між батьками щодо місця проживання дитини не існує. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В ст. 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За приписами ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно вимог ч.ч. 5-8 ст. 43 ЦПК України документи (зокрема процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

З наведеного вбачається, що законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, процесуальних документів в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет», або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 по справі № 204/2321/22, провадження № 14-48цс22.

Натомість, звернення відповідача ОСОБА_5 до суду через офіційну електронну адресу з процесуальними електронними документами, не підписаними електронним цифровим підписом, є неналежним та неправомірним способом безпосереднього звернення до суду, а тому не може бути ототожнено із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або засобами поштового зв`язку.

З огляду на викладене суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що з 19.05.2014 по 21.04.2023 ОСОБА_1 (колишнє прізвище ОСОБА_1) та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.03.2023 у справі №583/595/23 та свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 17.02.2024 (а.с. 10, 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.07.2015 (а.с. 9).

Малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 та її чоловіком - ОСОБА_9 , що не заперечується сторонами по справі та підтверджується довідкою про осіб, які фактично проживають у житловому приміщенні, №7, виданою 15.04.2024 ОСББ «Наш дім 8-А» (а.с. 15,16).

Як вбачається з наданої медичної документації, ОСОБА_6 дитиною з інвалідністю та йому встановлено відповідний діагноз (а.с. 11-12).

Рішенням виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 10.11.2023 №328 визначено спосіб участі батька ОСОБА_5 у вихованні дитини ОСОБА_6 згідно з висновком відділу «Служба в справах дітей» апарату Чернеччинської сільської ради (а.с. 22-24).

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_7 . Доказів про наявність домовленості між батьками дитини щодо місця проживання малолітньої дитини матеріали справи не містять.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частинами четвертою - шостою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21), зроблено висновок, що «відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю. Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією».

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає разом з матір`ю, яка опікується ним, приділяє увагу питанню здоров`я дитини, його розвитку та вихованню. Матір`ю створено належні матеріально-побутові умови для утримання, виховання, всебічного розвитку та догляду за дитиною, підстав, які б перешкоджали проживанню дитини з матір`ю, не виявлено.

Це підтверджується також висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради від 04.09.2024, затвердженим рішенням виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 04.09.2024 №230, відповідно до якого комісією у складі працівників відділу «Служби у справах дітей» Чернеччинської сільської ради, КУ «Центр соціальних послуг», начальником Служби у справах дітей Охтирської міської ради було проведено обстеження умов проживання малолітньої дитини за адресою: АДРЕСА_2 у квартирі, яку на цей час орендує позивачка разом зі своїм чоловіком, та встановлено, що умови проживання родини задовільні, придатні для виховання і розвитку дитини, про що комісією складно Акт обстеження житлово-побутових умов проживання та акт оцінки потреб.

Також комісією у складі начальника Служби у справах дітей Комишанської сільської ради, працівників відділу «Служби у справах дітей» Чернеччинської сільської ради, КУ «Центр соціальних послуг» проведено обстеження умов проживання та складено відповідні акти за адресою: АДРЕСА_1 , за якою родина планує проживати у подальшому та відповідно до цих актів умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним та матеріально-побутовим вимогам. ОСОБА_6 навчається в ліцеї з першого класу в інклюзивному класі. Мати приділяє достатньо уваги навчанню та вихованню сина, систематично відвідує батьківські збори, підтримує зв`язок із класним керівником. Лікуванням та вакцинацією дитини займається мати ОСОБА_1 .

Члени комісії спілкувалися із малолітнім ОСОБА_6 , який на запитання з ким він хоче проживати, емоційно показав жестами, що з мамою, до батька не хоче.

Батько дитини - ОСОБА_5 електронною поштою надав до Чернеччинської сільської ради листа із проханням провести засідання опікунської ради без його присутності, зазначивши, що з квітня 2024 року проживає з родиною в Королівстві Норвегія, але категорично заперечує проти надання задовільного висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_6 з матір`ю.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області орган опіки та піклування вважає за доцільне та таким, що відповідатиме інтересам дитини визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 з матір`ю, ОСОБА_1 (а.с. 54-58).

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21), від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 зазначено, що «міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При вирішенні спору суд враховує, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, враховує ставлення обох батьків до виконання батьківських обов`язків, вік дитини, стан її здоров`я, турботу та піклування про неї, а також наявність у батьків роботи, заробітку, забезпеченості житлом та інші соціальні фактори, які свідчать про їхнє ставлення до утримання і виховання дитини, наміри і можливості виховувати малолітню дитину як повноцінного члена громадянського суспільства. При цьому суд виходить із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів дитини.

Батько дитини має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Враховуючи тривалість проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з матір`ю, сталість його соціальних зв`язків з матір`ю, особисту прихильність дитини до матері, добросовісне виконання позивачкою батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення його усім необхідним а також відсутність заперечень з боку батька щодо визначення місця проживання дитини з матір`юта відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю, чи негативно впливали б на його виховання та розвиток, суд дійшов висновку про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 , що за встановлених судом обставин найбільш відповідає інтересам дитини та має першочергове значення при вирішенні зазначеного спору.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 141, 161, 171 СК України, Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована 27.02.1991), Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого нею судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: орган опіки і піклування Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, місцезнаходження: вул. Київська, 1, с. Комиші, Охтирського району, Сумської області.

Третя особа: орган опіки і піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, місцезнаходження: вул. Заводська, 2, с. Чернеччина, Охтирського району, Сумської області.

Повний текст рішення складено 25.10.2024.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко