Ухвала

від 25.10.2024 по справі 535/2514/22

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/2514/22

Провадження № 1-кп/535/112/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), захисника-адвоката ОСОБА_5 (дистанційно), розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022221070000808 від 19.10.2022 року за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у cмт. Борова Борівського району Харківської області, освіта неповна середня, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

установив:

У судовому засіданні прокурор заявив письмове клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти клопотання, просили обрати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши клопотання прокурора та думку захисника і обвинуваченого, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання, з огляду на таке

Вивчивши клопотання прокурора та матеріали додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання прокурора, зокрема, міркування прокурора щодо доведеності наданими суду доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, підозрюваного, захисника, щодо можливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результаті розгляду клопотання прокурора між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.

Як вбачається з наданих суду обвинувального акту вбачається, що до надійшло до суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2022 року за № 12022221070000808 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження. 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»). ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, не одружений, не працює, враховуючи також існування ризиків незаконного впливу на свідків з метою схилення їх до надання суду неправдивих свідчень на його користь, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому суд дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.

Відтак, приходжу до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим не може бути застосованим відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків.

Задовольняючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ч. 6 ст. 183 КПК України, не застосовує можливість внесення застави, оскільки під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Вказаний запобіжний захід відповідає характеру кримінального правопорушення та суспільному інтересу.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199 331, 376, 392 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою з триманням останнього в умовах Державної Установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, без визначення розміру застави, а саме до 23.12.2024 року, включно.

Виконання ухвали в частині забезпечення розгляду справи в режимі відеоконференції з метою участі обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України на 11 год 30 хв 28.11.2024 року доручити ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Доручити відповідній службовій особі ДУ «Харківський слідчий ізолятор» відповідно до ч. ч. 4, 5 ст.336 КПК України, встановити особу обвинувачених і вручити їй пам`ятку про процесуальні права та обов`язки, перебувати з учасниками судового провадження поряд до закінчення розгляду справи у підготовчому судовому засіданні.

Застосовані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

У відкрите судове засідання викликати учасників судового провадження.

Копію даної ухвали направити учасникам справи та до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Котелевський районний суд Полтавської області, а обвинуваченими в той же строк, з моменту вручення їм копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_1