Рішення

від 22.10.2024 по справі 569/10293/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/10293/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,

за участі секретаря судового засідання Янка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМЕР",

ОСОБА_2 ,

про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

В засіданні приймали участь:

представник позивача: ОСОБА_3 ;

представник відповідача ОСОБА_2 : ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМЕР", ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.11.2016 року ОСОБА_1 придбав транспортний засіб автомобіль марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

05.06.2020 р. зазначений автомобіль було перереєстровано на нового власника - ОСОБА_2 , за договором купівлі-продажу. Проте позивач вказує, що він свій автомобіль нікому не продавав, жодних документів щодо продажу належного йому автомобіля не підписував, жодних грошових коштів за продаж не отримував, в будь-які сервісні центри щодо перереєстрації цього автомобіля не звертався, як і не надавав будь-якій особі права вчиняти від його імені такі дії та розпоряджатися транспортним засобом.

У зв`язку із цим 18.10.2022 року позивач звернувся до Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області із відповідною заявою про злочин. За даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12022211040001618 від 19 жовтня 2022 року за ч. 2 ст. 190 КК України.

В рамках проведення досудового розслідування було витребувано оригінали документів реєстраційної справи щодо перереєстрації автомобіля на нового власника та встановлено, що перереєстрація відбулась на підставі наступного:

- за Договором комісії №034456 від 05.06.2020 року, укладеним між Комісіонером ТОВ «БІМЕР» та Комітентом ОСОБА_1 , Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, червоного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною не нижче 12000,00 грн. На підставі Договору комісії №034456 від 05.06.2020 року, ТОВ «БІМЕР» та ОСОБА_1 05.06.2020 р. складено та підписано Акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер.

- цього ж дня, 05.06.2020 р., між Продавцем ТОВ «БІМЕР», який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії №034456 від 05.06.2020 р., та Покупцем ОСОБА_2 , укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №6329/20/034456 від 05.06.2020 р., за яким автомобіль марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, червоного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , передано у власність ОСОБА_2 за ціною 12000,00 грн.

- на підставі заяви ОСОБА_2 №263331990 від 05.06.2020 в ТСЦ 6841 (м. Хмельницький) проведено перереєстрацію автомобіля на нового власника за договором купівлі-продажу, видано нове Свідоцтво по право власності на транспортний засіб та новий державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Зазначає, що він жодних документів щодо продажу його автомобіля, в тому числі Договору комісії з ТОВ «БІМЕР» №034456 від 05.06.2020 р. та Акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер - не укладав та не підписував. Нікому не доручав продати його автомобіль. Будь-яких коштів за продаж автомобіля не отримував.

В рамках досудового розслідування на підставі постанови слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП у Тернопільській області від 02.03.2023 р. експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу документів, за результатами якої експертом надано висновок від 16.05.2023 р. №226/227/23-22, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_1 в наданих на експертизу документах, а саме: договорі комісії №034456 від 05.06.2020 на полі «Комітент» під графою «Прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи» та у акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 від 05.06.2020 року на полі «Комітент (довірена особа)», виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Посилаючись на зазначене, позивач просить суд:

- визнати недійним договір купівлі-продажу транспортного засобу №6329/20/034456 від 05.06.2020 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальність «БІМЕР» та ОСОБА_2 щодо продажу автомобіля марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ;

- Як наслідок недійсності договору купівлі - продажу транспортного засобу №6329/20/034456 від 05.06.2020 р., витребувати з володіння ОСОБА_2 автомобіль марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 та зобов`язати його передати вказаний автомобіль ОСОБА_1 .

- стягнути із відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05.06.2024 у справі №569/10293/24 забезпечено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімер", ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, а саме: накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06.06.2024 по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.07.2024 представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає, що за обставин даної справи позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля не підлягає задоволенню, тому що є неефективним способом захисту прав позивача, оскільки у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред?явити позов про витребування відповідного майна. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Щодо позовної вимоги про витребування з володіння ОСОБА_2 спірного автомобіля вважає, що така вимога теж задоволенню не підлягає з огляду на те, що Верховний Суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду раніше вже розглядав справу №607/8879/21, обставини якої є схожими до обставин цієї справи та у своїй постанові від 11.12.2023р. зазначив, зокрема, про те, що у випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно. Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.

Не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) таким, що відбулося не з його волі в розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, у випадку передачі майна власником іншій особі в користування. Якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо - особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається.

Вказує, що позивач може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він з власної волі передав спірний автомобіль у користування і володіння.

12.07.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник вважає доводи, викладені у відзиві необґрунтованими. Вважає, що витребування майна від відповідача в порядку ст. 388 є законним та пропорційним заходом.

Представником відповідача ОСОБА_2 09.08.2024 подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких заперечує стосовно тверджень, викладених у відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 23.09.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2024 надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні 22.10.2024 заперечив щодо задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

25.11.2016 ОСОБА_1 придбав транспортний засіб автомобіль марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

05.06.2020 зазначений автомобіль було перереєстровано на нового власника - ОСОБА_2 , за договором купівлі-продажу.

Як стверджує позивач, він свій автомобіль нікому не продавав, жодних документів щодо продажу належного йому автомобіля не підписував, жодних грошових коштів за продаж не отримував, в будь-які сервісні центри щодо перереєстрації цього автомобіля не звертався, як і не надавав будь-якій особі права вчиняти від його імені такі дії та розпоряджатися транспортним засобом.

У зв`язку із цим 18.10.2022 року позивач звернувся до Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області із відповідною заявою про злочин.

За даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12022211040001618 від 19 жовтня 2022 року за ч. 2 ст. 190 КК України.

В рамках проведення досудового розслідування було витребувано оригінали документів реєстраційної справи щодо перереєстрації автомобіля на нового власника та встановлено, що перереєстрація відбулась на підставі наступного:

- за Договором комісії №034456 від 05.06.2020 року, укладеним між Комісіонером ТОВ «БІМЕР» та Комітентом ОСОБА_1 , Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, червоного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною не нижче 12000,00 грн. На підставі Договору комісії №034456 від 05.06.2020 року, ТОВ «БІМЕР» та ОСОБА_1 05.06.2020 р. складено та підписано Акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер.

- цього ж дня, 05.06.2020 р., між Продавцем ТОВ «БІМЕР», який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії №034456 від 05.06.2020 р., та Покупцем ОСОБА_2 , укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №6329/20/034456 від 05.06.2020 р., за яким автомобіль марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, червоного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , передано у власність ОСОБА_2 за ціною 12000,00 грн.

- на підставі заяви ОСОБА_2 №263331990 від 05.06.2020 в ТСЦ 6841 (м. Хмельницький) проведено перереєстрацію автомобіля на нового власника за договором купівлі-продажу, видано нове Свідоцтво по право власності на транспортний засіб та новий державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В рамках досудового розслідування на підставі постанови слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП у Тернопільській області від 02.03.2023 р. експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу документів, за результатами якої експертом надано висновок від 16.05.2023 №226/227/23-22, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_1 в наданих на експертизу документах, а саме: договорі комісії №034456 від 05.06.2020 на полі «Комітент» під графою «Прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи» та у акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 від 05.06.2020 року на полі «Комітент (довірена особа)», виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Як слідуєз протоколудопиту потерпілого ОСОБА_1 (позивачау ційсправі)під часдосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні №12020210010001257від 12.06.2020, ОСОБА_1 було добровільно передано належний йому транспортний засіб автомобіль марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , ОСОБА_5 разом із ключами та реєстраційними документами на підставі усної домовленості.

Вказані обставини не заперечуються представником позивача.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «де факто» - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «де ОСОБА_6 » - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна.

Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Указане тлумачення частини першої статті 388 ЦК України є сталим у правовій доктрині та судовій практиці.

Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

У свою чергу під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Тож умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

За пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки не буде встановлено протилежне.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно.

Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно.

Таким чином, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.

Не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) таким, що відбулося не з його волі в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, у випадку передачі майна власником іншій особі в користування.

Якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо - особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається.

При цьому відсутні підстави стверджувати, що має йтися лише про таку втрату володіння річчю з волі власника, яка зумовлена наданням власником іншій особі права розпоряджатися цією річчю, адже змішування волі власника на передання речі у фактичне володіння іншої особи та мотивів такого передання є неприпустимим. Так само не має значення, чи була відповідна річ передана власником у володіння іншої особи на певному правовому титулі чи без установлення такого.

Цей підхід ґрунтується на давній максимі германського права «Hand muss Hand wahren» (нім.: «рука за руку відповідає»), що означає: лише речі, які буквально вийшли з рук власника проти його волі, можуть бути витребувані. Натомість речі, які були власником добровільно передані особі, яка їх відчужила (чи втратила з подальшим відчуженням іншою особою), не можуть бути витребувані в добросовісного набувача.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Викладене вище узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.12.2023 у справі №607/8879/21.

Схожі висновки щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі автомобіля у тимчасове користування, тобто за наявності відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі також було висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 761/44057/19, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.07.2023 у справі №753/18555/19.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просить:

- визнати недійним договір купівлі-продажу транспортного засобу №6329/20/034456 від 05.06.2020 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальність «БІМЕР» та ОСОБА_2 щодо продажу автомобіля марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ;

- Як наслідок недійсності договору купівлі - продажу транспортного засобу №6329/20/034456 від 05.06.2020 р., витребувати з володіння ОСОБА_2 автомобіль марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 та зобов`язати його передати вказаний автомобіль ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене вище, з огляду на те, що позивачем було добровільно передано належний йому автомобіль марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , ОСОБА_5 разом із ключами та реєстраційними документами на підставі усної домовленості, а також з урахуванням особливостей правового режиму транспортного засобу як рухомого майна, наявні підстави для висновку, що автомобіль вибув із володіння ОСОБА_1 з його волі та не підлягає витребуванню у добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову.

Суд також зазначає, що якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав річ, він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ.

Власник майна має право звернутись з відповідним позовом до особи, якій добровільно передав транспортний засіб.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно.

Такі висновки відповідають правовим висновкам Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 27 червня 2018 року (справа №742/3315/16-ц), від 02 червня 2021 року (справа №761/44057/19).

Щодо посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 11.01.2023 у справі №212/3820/20 та у постанові від 23.01.2019 у справі №484/3915/15-ц є безпідставними, оскільки наведені постанови є нерелевантними до цієї справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Статтею 88 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимогст. 141 ЦПК України,витрати по сплаті судового збору необхідно залишити за позивачем.

Крім того, згідно з ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

За приписами ч.10 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, суд на підставі вимог ч.9 ст.158 ЦПК України, приходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05.06.2024.

Керуючись ст.10, 12, 89, 141, 158, 258-259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕР», ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05.06.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІМЕР» (м.Рівне, вул.Енергетиків, 4, код ЄДРПОУ 37574538);

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_5 ).

Повне судове рішення складене та підписане 25.10.2024.

Суддя Левчук О. В.