Постанова

від 23.10.2024 по справі 522/7227/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 522/7227/21

провадження № 61-13624св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське комерційне товариство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_5 ,

третя особа - ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2022 року у складі судді Косіциної В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 липня 2023 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське комерційне товариство» (далі - ТОВ «Одеське комерційне товариство»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк»), ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації права власності, скасування рішення про припинення іпотеки з одночасним поновленням запису про іпотеку, скасування рішення щодо заміни іпотекодержателя.

Позовну заяву обґрунтувало тим, що 08 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), який 21 грудня 2009 року змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк», а надалі - на АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 11092125000 про надання позичальнику кредиту у сумі 120 000,00 дол. США. На забезпечення кредитних зобов`язань між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 08 грудня 2006 року укладено іпотечні договори, в яких предметом іпотеки є нежитлові приміщення площею 69,7 кв. м та 70,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням позичальником ОСОБА_6 умов кредитного договору у 2011 році банк звернувся до суду.

20 квітня 2011 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив заочне рішення у справі № 2-2992/11, яке змінено рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2013 року, про стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 08 грудня 2006 року № 11092125000 у межах вартості іпотечного майна та стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 222 824,65 грн. На підставі вказаного судового рішення відкрито виконавче провадження, але іпотечне майно не реалізовано.

08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») уклали договорів купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк», зокрема, відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором від 02 листопада 2006 року № 11070144000, де позичальник ОСОБА_5 , та за договором іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 передав банку в іпотеку нежитлове приміщення площею 176,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, АТ «УкрСиббанк» не відступало право вимоги за договорами іпотеки від 08 грудня 2006 року на нежитлові приміщення площею 69,7 кв. м та 70 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_5 .

Однак у порядку виконавчого провадження вчинено реєстраційні дії щодо нежитлових приміщень площею 69,7 кв. м та 70 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстровано право власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське комерційне товариство» (далі - ТОВ «Одеське комерційне товариство»), ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Позивач АТ «УкрСиббанк» переконувало, що вказане нерухоме майно незаконно відчужено без його згоди, та банк, як іпотекодержатель, не отримувало коштів від його реалізації, а тому видача свідоцтв про право власності на вказане нерухоме майно є незаконною та здійснена на підставі підроблених документів.

З огляду на викладене, АТ «УкрСиббанк» просило суд:

- щодо нежитлового приміщення площею 69,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 : скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 34683675, що здійснено на підставі нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 17 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою О. М., з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 28479252, що здійснено на підставі нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П., з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «Одеське комерційне товариство», номер запису про право власності 27927830, що здійснено на підставі нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 14 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П., з одночасним припиненням права власності ТОВ «Одеське комерційне товариство»; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 27757825, що здійснено на підставі нікчемного правочину -свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 02 червня 2012 року, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М. О., з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора Кравець О. В. про припинення іпотеки з одночасним поновленням запису про іпотеку, скасувати рішення державного реєстратора Кравець О. В. про припинення обтяження заборони на нерухоме майно з одночасним поновленням запису про іпотеку; скасувати рішення приватного нотаріуса Кондратюк В. С. щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек та замінити іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк» на АТ «УкрСиббанк», підстава - іпотечний договір від 08 грудня 2006 року;

- щодо нежитлового приміщення площею 70,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 : скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , номер запису про право власності 28479155, що здійснено на підставі нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2018 року з одночасним припиненням права власності ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «Одеське комерційне товариство», номер запису про право власності 27928508, що здійснено на підставі нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 14 вересня 2018 року з одночасним припиненням права власності; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 27757091, що здійснено на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 02 грудня 2011 року; скасувати рішення державного реєстратора про припинення іпотеки з одночасним поновленням запису про іпотеку, номер запису про іпотеку 27757254; скасувати рішення державного реєстратора про припинення обтяження заборони на нерухоме майно з одночасним поновленням запису про обтяження, скасувати рішення приватного нотаріуса щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек та замінити іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк» на АТ «УкрСиббанк», підстава - іпотечний договір від 08 грудня 2006 року; стягнути з відповідачів судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк» про скасування державної реєстрації прав власності, суд першої інстанції виходив із того, що такий спосіб захисту може обирати лише особа, яка вважає себе законним власником майна, натомість АТ «УкрСиббанк» вважає себе лише іпотекодержателем спірного майна, а не його власником.

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішень про припинення іпотеки з одночасним поновленням запису про іпотеку, скасування рішення про припинення обтяження та рішення про заміну іпотекодержателя, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки право власності на спірне майно набуто відповідачами вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, і відсутні дані, які б свідчили про недобросовісність набуття вказаного майна, то право іпотеки банку припинено, відомості про іпотеку поновленню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 липня 2023 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2022 року змінено в частині мотивів відмови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивач, який вважає себе іпотекодержателем, пред`явивши до набувачів нерухомого майна позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності за вказаними особами з одночасним припиненням права власності на нежитлове приміщення, скасування рішення державного реєстратора про припинення іпотеки з одночасним поновленням запису про іпотеку, скасування рішення реєстратора про припинення обтяження заборони на нерухоме майно з одночасним поновленням запису про іпотеку, скасування рішення приватного нотаріуса щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек та заміну іпотекодержателя, обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, а отже, відсутні підстави для задоволення його позовних вимог.

Водночас, посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання законної сили рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. При цьому запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

12 вересня 2023 року АТ «УкрСиббанк» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 910/73/17 та у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 638/16768/19, від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, від 19 квітня 2023 року у справі № 726/2166/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20, від 29 травня 2019 року у справі № 910/4989/18, від 10 лютого 2020 року у справі № 924/237/18, від 16 травня 2019 року у справі № 922/2250/16, від 12 грудня 2019 року у справі № 910/14706/18, від 18 березня 2020 року у справі № 332/4182/16-ц, від 22 червня 2022 року у справі № 466/3744/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Зазначає також, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд першої інстанції проігнорував клопотання заявника про витребування доказів від 03 лютого 2022 року (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- фактично не розглянули спір по суті;

- не врахували положення статей 215-216, 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 9, 12 Закону України «Про іпотеку», статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- не надали оцінку посиланням заявника щодо дійсності чи нікчемності договорів відчуження іпотечного майна з підстав, визначених законом та передбачених статтями 9, 12 Закону України «Про іпотеку»;

- не звернули увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази припинення іпотеки;

- не надали належної оцінки обставинам здійснення неправомірної заміни іпотекодержателя з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» за іпотечними договорами від 08 грудня 2006 року за реєстровими номерами 1536 та 1537, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2006 року № 11092125000;

- не врахували, що вимога про визнання права іпотекодержателя є подібною до вимоги позивача про визнання (поновлення) державної реєстрації обтяження майна іпотекою та забороною, оскільки державна реєстрація і є визнанням та підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав.

Також касаційна скарга мотивована тим, що застосовуючи до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, апеляційний суд не врахував відмінність фактичних обставин справи № 922/2416/17 та справи, яка переглядається.

У касаційній скарзі АТ «УкрСиббанк» просить поновити йому строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 10 липня 2023 року, обґрунтовуючи його тим, що повний текст постанови апеляційного суду надійшов на його електронну адресу 13 серпня 2023 року, що підтверджується довідкою Одеського апеляційного суду. Тому строк пропущено банком з поважних причин.

09 лютого 2024 року ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну АТ «УкрСиббанк» в якому зазначила про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

13 лютого 2024 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Воронков В. О., із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну АТ «УкрСиббанк», у якому частково підтримав вимоги цієї касаційної скарги та просив змінити постанову Одеського апеляційного суду від 10 липня 2023 року в частині мотивів відмови у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк». Також цей відзив містить клопотання ОСОБА_4 про поновлення йому строку на подання такого відзиву.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Дослідивши наведені у клопотанні ОСОБА_4 підстави та додані документи, Верховний Суд вважає, що строк на подання відзиву для цього заявника підлягає продовженню до моменту його подання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 вересня 2023 року касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 липня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року поновлено АТ «УкрСиббанк» строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 10 липня 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ «УкрСиббанк» з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Приморського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 522/7227/21; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У жовтні 2023 року матеріали справи № 522/7227/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року справу № 522/7227/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 08 грудня 2006 року АКІБ «УкрСиббанк», який 21 грудня 2009 року змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк», а надалі - на АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11092141000, за підпунктом 1.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 4 038,47 грн, та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Також 08 грудня 2006 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11092125000.

Згідно з підпунктом 1.1 цього договору банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 120 500,00 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту за курсом Національного банку України на день укладання цього договору дорівнює еквіваленту 606 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань 08 грудня 2006 року АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець), який діє як майновий поручитель ОСОБА_6 , уклали іпотечний договір, за підпунктом 1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення, зазначене в підпункті 1.2.9 цього договору (предмет іпотеки -нежитлове приміщення цокольного поверху, загальною площею 69,70 кв. м, на АДРЕСА_1 , яке є власністю іпотекодавця на підставі договору дарування від 20 грудня 2004 року).

Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання ОСОБА_6 усіх грошових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2006 року № 11092125000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 (далі - кредитний договір № 1) та за договором про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2006 року № 11092141000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 (далі - кредитний договір № 2).

Також 08 грудня 2006 року АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець), який діє як майновий поручитель ОСОБА_6 , уклали іпотечний договір, та за підпунктом 1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення, зазначене в підпункті 1.2.9 цього Договору (предмет іпотеки - нежитлове приміщення цокольного поверху, загальною площею 70,0 кв. м, на АДРЕСА_1 , яке є власністю іпотекодавця, на підставі договору дарування від 20 грудня 2004 року).

Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання ОСОБА_6 усіх грошових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2006 року № 11092125000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 , (далі - кредитний договір № 1) та за договором про надання споживчого кредиту від 08 грудня 2006 року № 11092141000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 (далі - кредитний договір № 2).

30 серпня 2011 року постановою заступника начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Плахутою Д. В. відкрито виконавче провадження № 28408320 з виконання виконавчого листа № 2-2992/11, виданого 23 червня 2011 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення заборгованості в розмірі 1 072 936,37 грн з боржника ОСОБА_5 .

Постановою заступника начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про закриття виконавчого провадження від 09 грудня 2011 року закрито виконавче провадження № 28408320 у зв`язку зі скасуванням заочного рішення у справі № 2-2992/11.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі за кредитним договором від 02 листопада 2006 року № 11070144000, що підтверджується актом приймання-передачі від 19 грудня 2011 року та додатком від 19 грудня 2011 року № 1 до акта приймання-передачі за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року.

04 грудня 2012 року приватний нотаріус Кондратюк В. С. вніс зміни до Державного реєстру іпотек за реєстраційним номером обтяження 6519719 та 6519029 і замінив іпотекодержателя AT «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ Дельта Банк», від 08 грудня 2011 року № 2949, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г.

01 квітня 2013 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2/1522/12829/11 задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 1 070 986,37 грн та суму судових витрат в розмірі 1 950,00 грн. Також стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 222 824,65 грн.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2013 року у справі № 2/1522/12829/11 скасовано в частині стягнення з ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 боргу за кредитним договором від 08 грудня 2006 року у сумі 1 070 986,00 грн і ухвалено нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь АКІБ «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором від 08 грудня 2006 року, укладеним з ОСОБА_6 у межах вартості іпотечного майна. У частині солідарного стягнення судових витрат - скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення судових витрат у сумі 1 950,00 грн з ОСОБА_7 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_8 та ОСОБА_5 - у рівних частках, по 487,50 грн з кожного. У решті рішення залишено без змін.

04 вересня 2013 року постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2/1522/12829/11, виданого 05 липня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення заборгованості в розмірі 1 072 936,37 грн з боржника ОСОБА_5 , стягувач - ПАТ «УкрСиббанк».

Також судами встановлено, що 02 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11070144000, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 295 000,00 дол. США на споживчі потреби, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі в строк до 02 листопада 2010 року або достроково зі сплатою 11,3 % річних за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір від 02 листопада 2006 року, згідно з яким АКІБ «УкрСиббанк» прийнято в іпотеку нежитлове приміщення 1-го (першого) поверху на вул. Лейтенанта Шмідта в м. Одесі, загальною площею 176,9 кв. м, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 30 січня 2003 року серії ВАЕ № 031677.

17 червня 2015 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/15446/14-ц позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені частково та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02 листопада 2006 року № 11070144000, яка станом на 11 серпня 2014 року складає 5 527 018,54 грн, з яких: 2 401 813,94 грн - сума заборгованості за кредитом за період з 10 грудня 2006 року до 10 серпня 2014 року; 3 125 204,60 грн - сума заборгованості за відсотками за період з 19 грудня 2011 року до 10 серпня 2014 року, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на: нежитлове приміщення 1-го (першого) поверху на АДРЕСА_1 , загальною площею 176,9 кв. м, що складається з: 1-холу; 2-кабінету; 3-кабінету; 4-коридору; 5-туалету; 6-туалету; 7-кабінету; 8-кладової; 9(2)-кухні; 10(3)-кабінету; 11(4)-підсобного; 12(5)-кабінету; 13(6)-кабінету, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 30 січня 2003 року серії ВАЕ № 031677, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

31 серпня 2018 року зареєстровано право власності за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 27757825, щодо нежитлового приміщення, загальною площею 69,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 773, виданого 02 червня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М. О., індексний номер рішення 42831792 державного реєстратора Сосніної Г. В. Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеська область, та щодо нежитлового приміщення, загальною площею 70,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 27757091 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 684, виданого 02 грудня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М. О., індексний номер рішення 42830969.

04 вересня 2018 року зареєстровано припинення іпотеки, номер запису про іпотеку 27758007, на підставі заяви повідомлення ОСОБА_1 , індексний номер рішення 42852018 державного реєстратора Кравця О. В. Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеська область, щодо нежитлового приміщення загальною площею 69,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН 723675, реєстраційний номер об`єкта майна 1635770251101 та зареєстровано припинення обтяження заборони на нерухоме майно номер запису про обтяження 27757948, індексний номер рішення 42851886 державного реєстратора Кравець О. В. Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеська область.

Також 04 вересня 2018 року зареєстровано припинення обтяження заборони на нерухоме майно, номер запису про обтяження 27757707, та зареєстровано припинення іпотеки, номер запису про іпотеку 27757254, щодо нежитлового приміщення, загальною площею 70,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН 7236161, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1635731251101.

14 вересня 2018 року зареєстровано право власності за ТОВ «Одеське комерційне товариство» щодо нежитлового приміщення, загальною площею 70,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 27928508, на підставі договору купівлі-продажу від 14 вересня 2018 року, серія та номер 181, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріальною округу Косюк О. П., індексний номер рішення 43015852, та щодо нежитлового приміщення, загальною площею 69,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 27927830 на підставі договору купівлі-продажу від 14 вересня 2018 року, серія та номер 180, індексний номер рішення 43014991, з одночасною реєстрацією припинення права власності ОСОБА_1

22 жовтня 2018 року зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 69,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 28479252, на підставі договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2018 року, серія та номер 266, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П., індексний номер рішення 43610117, з одночасною реєстрацією припинення права власності ТОВ «Одеське комерційне товариство».

22 жовтня 2018 року зареєстровано право власності щодо нежитлового приміщення, загальною площею 70.00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 , номер запису про право власності 28479155, на підставі договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2018 року серія та номер 265, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П., індексний номер рішення 43609624, з одночасною реєстрацією припинення права власності ТОВ «Одеське комерційне товариство».

17 грудня 2019 року право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 69,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 34683675, на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2019 року, серія та номер 2559, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою О. М., індексний номер рішення 50263434, з одночасною реєстрацією припинення права власності ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк» про скасування державної реєстрації прав власності, суд першої інстанції виходив із того, що такий спосіб захисту може обирати лише особа, яка вважає себе законним власником майна, натомість АТ «УкрСиббанк» вважає себе лише іпотекодержателем спірного майна, а не його власником.

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішень про припинення іпотеки з одночасним поновленням запису про іпотеку, скасування рішення про припинення обтяження та рішення про заміну іпотекодержателя, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки право власності на спірне майно набуто відповідачами вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, і відсутні дані, які б свідчили про недобросовісність набуття вказаного майна, то право іпотеки банку припинено, відомості про іпотеку поновленню не підлягають.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивач, який вважає себе іпотекодержателем, пред`явивши до набувачів нерухомого майна позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності за вказаними особами з одночасним припиненням права власності на нежитлове приміщення, скасування рішення державного реєстратора про припинення іпотеки з одночасним поновленням запису про іпотеку, скасування рішення реєстратора про припинення обтяження заборони на нерухоме майно з одночасним поновленням запису про іпотеку, скасування рішення приватного нотаріуса щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек та заміну іпотекодержателя, обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, а отже, відсутні підстави для задоволення його позовних вимог.

Із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд погодитися не може з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

Водночас у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 58), від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання законної сили рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. При цьому запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Таким чином, у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.

У справі, яка переглядається, звертаючись до суду із позовом, АТ «УкрСиббанк» вказувало на те, що нікому ні за яким договором не відступало право вимоги за кредитним договором від 08 грудня 2006 року № 11092125000, укладеним з ОСОБА_6 та за іпотечним договором від 08 грудня 2006 року за реєстровим номером 1536 та іпотечним договором від 08 грудня 2006 року за реєстровим номером 1537, укладеним з ОСОБА_5 . Відчуження спірного нерухомого майна здійснено без його згоди як іпотекодержателя, тому вважало, що вчиненні правочини щодо відчуження нежитлового приміщення, загальною площею 70,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлового приміщення загальною площею 69,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 12 Закону України «Про іпотеку» є нікчемними.

З огляду на викладене АТ «УкрСиббанк» просило суд:

- щодо нежитлового приміщення площею 69,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 : скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 34683675, що здійснено на підставі нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 17 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою О. М., з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 28479252, що здійснено на підставі нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П., з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «Одеське комерційне товариство», номер запису про право власності 27927830, що здійснено на підставі нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 14 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П., з одночасним припиненням права власності ТОВ «Одеське комерційне товариство»; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 27757825, що здійснено на підставі нікчемного правочину -свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 02 червня 2012 року, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М. О., з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора Кравець О. В. про припинення іпотеки з одночасним поновленням запису про іпотеку, скасувати рішення державного реєстратора Кравець О. В. про припинення обтяження заборони на нерухоме майно з одночасним поновленням запису про іпотеку; скасувати рішення приватного нотаріуса Кондратюк В. С. щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек та замінити іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк» на АТ «УкрСиббанк», підстава - іпотечний договір від 08 грудня 2006 року;

- щодо нежитлового приміщення площею 70,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 : скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , номер запису про право власності 28479155, що здійснено на підставі нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2018 року з одночасним припиненням права власності ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «Одеське комерційне товариство», номер запису про право власності 27928508, що здійснено на підставі нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 14 вересня 2018 року з одночасним припиненням права власності; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 27757091, що здійснено на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 02 грудня 2011 року; скасувати рішення державного реєстратора про припинення іпотеки з одночасним поновленням запису про іпотеку, номер запису про іпотеку 27757254; скасувати рішення державного реєстратора про припинення обтяження заборони на нерухоме майно з одночасним поновленням запису про обтяження, скасувати рішення приватного нотаріуса щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек та замінити іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк» на АТ «УкрСиббанк», підстава - іпотечний договір від 08 грудня 2006 року.

Змістовний аналіз наведених позовних вимог та їх обґрунтувань свідчить про те, що АТ «УкрСиббанк» у кінцевому підсумку мало на меті відновлення (визнання) за ним права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, а саме спірних нежитлових приміщень, загальною площею 70,00 кв. м та 69,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі чинних договорів іпотеки від 08 грудня 2006 року, а не скасування записів про державну реєстрацію права власності, скасування рішень про припинення іпотеки, скасування рішення щодо заміни іпотекодержателя.

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), від 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

Суд першої інстанції, з висновком якого у незміненій частині судового рішення погодився й апеляційний суд, на вказане уваги не звернув, не дослідив наявних у справі доказів та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову банку з помилкових мотивів.

У свою чергу апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови, вказаних помилок суду першої інстанції цілком не виправив, оскільки, правильно пославшись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 щодо належного способу прав позивача за обставин цієї справи, не здійснив аналізу фактично заявлених позивачем у цій справі позовних вимог з урахування мети і підстав позову, не сприяв в реалізації прав позивача, передбачених ЦПК України, не вирішив спір по суті.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, неправильно застосовано норми матеріального прав, суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, то оскаржувані судові рішення у цій справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суд має врахувати викладене вище, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам сторін; вирішити справу по суті в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права; ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 липня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець