Рішення

від 24.10.2024 по справі 947/9617/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 947/9617/24

Провадження №2/523/4133/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"24" жовтня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Мурманова І.М.

за участі секретаря судового засідання Бєлік Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 цивільну справу за позовом КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що досудовим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_1 15.04.2022 року скоїв ДТП внаслідок чого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні у 1-му травматологічному відділенні з 15.04.2022 року по 04.05.2022 року. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2022 року кримінальне провадження закрито на підставі ст. 46 КК України, за примиренням потерпілого з обвинувачем.

Згідно довідки - рахунку КПН «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР вартість бюджетних коштів витрачених бюджетною установою на лікування потерпілого становить 9420, 20 грн.

На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача в інтересах Держави в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого кошти в розмірі: 9420, 20 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2024 року цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Суворовського районного суду м. Одеси.

Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Чергове судове засідання у справі призначено на 24 жовтня 2024 року, сторони до суду не з`явились.

На адресу суду 16.07.2024 року (вх. № 23816) надійшло клопотання за підписом представником позивача директора КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради Турчин М. щодо можливості розгляду справи у відсутність представника позивача, відповідно до поданої заяви представник зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити (а.с.24).

Відповідач до суду також не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.22-23; 27-28). Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими заявами на адресу суду не звертався.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно п. 2 ч. 7 ЦПК України судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач про час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положення ст. 223 ЦПК України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2024 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача в інтересах Держави в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого кошти в розмірі: 9420, 20 грн, позивач зазначив, що ОСОБА_1 15.04.2022 року скоїв ДТП внаслідок чого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв`язку з цим був госпіталізований та перебував на лікуванні.

Відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2022 року (справа №522/14812/22) клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням винного та потерпілого.

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України.

Відповідно до даної ухвали судом встановлено наступне: «…В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений та госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кості правої лопатки. Вказане тілесне ушкодження спричинено дією тупих твердих предметів та могло бути отримане в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та велосипеда) 15.04.2022 року і відноситься до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості (а.с.4-5).

Відповідно до листа КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР повідомлено, що кошити витрачені на ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології № 1 з 15.04.2022 року до 04.05.2022 року склали 9420, 20 гривень (а.с.3).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року (далі - Порядок). Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно з п. 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Судом встановлено, що потерпілий перебував на лікуванні 19 днів, відповідно до наданого розрахунку вартість 1л/дн становить 495, 80 гривень, що відповідно становить 9420, 20 гривень.

Частиною 1 статті 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Кожна сторона має подавати до суду письмові докази, на підтвердження обставин позовних вимог.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові від 08.12.2021 у справі №755/19416/20, які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами (ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, судом встановлено,що позивачем доведені позовні вимоги, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі: 1211, 20 гривень.

Керуючись ст. 1206 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-281, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 02774415, адреса: м. Одеса. вул. Ак. Воробйова, буд. 5-Г) витрати понесені зі стаціонарним лікуванням потерпілого в розмірі: 9420, 20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі: 1211, 20 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 25.10.2024р.

Суддя: