Постанова

від 23.10.2024 по справі 553/1843/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1843/23 Номер провадження 22-ц/814/2470/24Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Старчик Є.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 27 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, зміну прізвища дитини, треті особи - виконавчий комітет Подільської районної у м. Полтаві ради, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в Ленінський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та зміну прізвища дитини.

Позовна заява обґрунтована тим, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.07.2015, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 28.03.2017.

Позивач вказувала, що з відповідачем мають доньку ОСОБА_3 , яка проживає з нею, а відповідач протягом останніх п`яти років не проявляє ініціативи у спілкуванні з дитиною.

Вважає, що в інтересах дитини є зміна прізвища з ОСОБА_4 на прізвище матері ОСОБА_5 .

В поданій до суду позовній заяві просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .. Просила змінити прізвище дитини ОСОБА_3 , з прізвища ОСОБА_4 на прізвище матері ОСОБА_5 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 19.07.2023 матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , направлено за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28.08.2023 відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 27 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 .. Скарга мотивована тим , що у матеріалах справи більш ніж достатньо доказів про те , що батько у житті дитини не бере ніякої участі , ніяким чином не зацікавлений у її навчанні , духовому розвитку та у покращенні її здоров`я коли вона хворіє.

Апелянт зазначає, що зміна прізвища дитини ніяким чином не впливає на законні права та інтереси другого з батьків щодо дитини. Позивач вважає , що позовні вимоги в частині зміни прізвища дитини є доцільними, справедливими та обгунтованими , враховуючи думку дитини , яка не розуміє чому її виховує матір, з якою вони мають різні прізвища , тому дитина вважає що їй краще мати прізвище матері.

ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 27 березня 2024 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Задовольнити вимогу ОСОБА_1 про зміну прізвища дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Оскільки рішення оскаржується лише в частині відмови у зміні прізвища дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » , відповідно рішення апеляційним судом переглядається виключно у цій частині.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимогст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені встатті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову,суд першоїінстанції виходив з того, що відповідач не надає згоду на зміну прізвища дитини, доказів того, що відповідач неналежним чином виконує батьківські обов`язки та ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини суду не надано, а також позивачем не надано до суду доказів, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовим встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 08.07.2015 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 28.03.2017 в справі № 553/4372/16-ц, яке набрало законної сили.

Сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю.

Також судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 28.03.2017 в справі № 553/4372/16-ц, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн щомісячно до досягнення повноліття.

Факт батьківства сторони не оспорювали.

Сторони самостійно та добровільно визначили прізвище їх дитини при народженні « ОСОБА_4 ».

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьоюстатті 5 СК Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, даліКонвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції має право на збереження індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні, і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно достатті 145 СК Українипрізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частинами третьою, п`ятоюстатті 148 СК Українипередбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Тлумачення частини п`ятоїстатті 148 СК України, здійснене Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16-ц (провадження № 61-18385св18), дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини беруться до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини.

Отже при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати відносини, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.

При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладеніу постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18 та від 01 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17 зазначено, що при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також врахувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її виховані, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною шляхом зміни прізвища.

Постанова Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18 та постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17 містять висновки, враховані судом першої інстанції, про те, що позивач має довести належними і допустимими доказами факт свідомого та умисного непіклування відповідача про фізичний, духовний розвиток їх дитини, а також те, що зміна прізвища дитини на прізвище матері буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а тому зміна прізвища малолітньої дитини через конфлікт між батьками не відповідатиме її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку.

Таким чином, враховуючи, що батьки не дійшли згоди про зміну прізвища дитини відповідно до положень статей145,148 СК України, а також, що у справах, що стосуються прав дітей судам першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довела необхідності зміни прізвища дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », а також того, що зміна прізвища буде відповідати її інтересам, сприятиме психологічному та гармонійному розвитку.

Твердження скаржниціпро те,що батько жодним чином не бере участі у вихованні, забезпеченні розвитку дитини, між відповідачем та донькою відсутній будь-який зв`язок, а отже, він належно не виконує своїх батьківських обов`язків, колегія суддів вважає не доведеними,суперечливими та необґрунтованими.

Відповідне сприйняття дитиною свого прізвища у значній мірі залежатиме саме від добросовісного виконання її матір`ю свого обов`язку, відсутності з її сторони негативних суджень щодо нього. На теперішній час відсутні підстави вважати, що батькове прізвище якимось чином суперечить інтересам дитини. Натомість у цьому конкретному випадку йдеться про реалізоване законне право батька зареєструвати доньку за своїм прізвищем, узгоджене з її матір`ю у добровільному порядку, що свідчить про піклування з боку відповідача та його відповідальність перед своєю дитиною.

Під час ухвалення оскаржуваного рішення, суд першої інстанції взяв до уваги рівність прав обох батьків щодо прав та інтересів дитини, яка з досягненням більш зрілого віку зможе висловити свою думку стосовно вибору прізвища, тож, на думку колегії суддів, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України",№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про зміну прізвища дитини є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 27 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя: В.М.Триголов

Судді: А.І.Дорош

О.А.Лобов