Ухвала

від 10.10.2024 по справі 711/5845/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/5845/24

Провадження № 2/711/2184/24

У Х В А Л А

10.10.2024 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі судового засідання - Буйновській А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Черкаси цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-53» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСББ «Успіх-53», через свого представника адвоката Давигору Світлану Анатоліївну, звернувся у Придніпровський районний суд м.Черкаси з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати внеску за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5940грн. 25коп., а також судові витрати.

До того ж, при подачі вказаного позову до суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028грн. 00коп., що підтверджується копією платіжної інструкції №514 від 16.07.2024.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ухвалою суду від 19.08.2024 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

Відповідач відзив на позов не подав.

Разом з тим, 10.10.2024 до суду надійшла письмова заява позивача ОСББ«Успіх-53», яка подана його представником адвокатом ДавигороюС.А., від 10.10.2024 про відмову від позову у частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати внеску за утримання будинку та прибудинкової території та закриття провадження у цій справі. Як зазначено, наслідки закриття провадження стороні позивача відомі та зрозумілі. Крім того, вирішити питання про судові витрати відповідно до ч.ч.1, 3 ст.142, ст.255 ЦПК України.

У судове засідання позивач не з`явився, хоча судом повідомлявся про місце, день та час розгляду справи у встановленому законом порядку.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Разом з тим, 09.10.2024 до суду надійшла письмова заява відповідача про розгляд справи без його участі. До того ж, зазначив та надав відповідні докази про сплату боргу перед позивачем у розмірі 5940грн. 25коп.

Суд вважає, що неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення справи за заявою позивача, яка подана його представником, про закриття провадження у цій справі.

Врахувавши думку представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як визначено ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, 10.10.2024 позивачем, через свого представника адвоката ДавигоруС.А., у межах наданих їй повноважень (ордер про надання правничої (правової) допомоги серіїСА №1092547 від 24.07.2024, який видано на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 21.04.2024; договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються) подана до суду письмова заява від 10.10.2024 про відмову від позову, яка прийнята судом.

Як передбаченочастинами 1-3статті 206ЦПК України,позивач можевідмовитися відпозову набудь-якійстадії провадженняу справі,зазначивши проце взаяві посуті справиабо вокремій письмовійзаяві. Доухвалення судовогорішення узв`язку звідмовою позивачавід позовусуд роз`яснюєсторонам наслідкивідповідних процесуальнихдій,перевіряє,чи необмежений представниквідповідної сторониу повноваженняхна їхвчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Суд роз`яснюєнаслідки закриттяпровадження усправі,передбачені статтею256ЦПК України.Так,ч.2ст.256ЦПК Українивизначено,що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Підстав для неприйняття заяви про відмову від позову судом не встановлено, оскільки наразі відсутні причини та підстави для захисту судом прав позивача, а тому провадження у справі підлягає до закриття, відповідно до поданої позивачем через свого представника відповідної заяви, датованої 10.10.2024. Наслідки закриття провадження стороні позивача зрозумілі.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч.2 ст.255 ЦПК України).

Щодо розподілу судових витрат між сторонами:

відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт12 частини третьої статті2 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону №3674-VІ.

Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.

Частиною першою статті 9 згаданого Закону передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України.

За частинами другою - п`ятою статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Згідно із п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації 60відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації- 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч.1 ст.142 ЦПК України).

Частиною другоюстатті 7Закону України«Про судовийзбір» передбачено,що у випадках,установлених пунктом1частини першої цієї статті,судовий збірповертається врозмірі переплаченоїсуми,а вінших випадках,установлених частиноюпершою цієї статті,- повністю.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Зазначений порядокзатверджений наказомМіністерства фінансівУкраїни від03.09.2013№787«Про затвердженняПорядку поверненнякоштів,помилково абонадміру зарахованихдо державногота місцевихбюджетів» тазареєстрований вМіністерстві юстиціїУкраїни 25.09.2013за №1650/24182.Відповідно доп.5зазначеного порядку,у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства, Казначейства (у разі сплати судового збору в іноземній валюті) подається копія судового рішення, яке набрало законної сили, засвідчена належним чином.

Як зазначено у пункті 42 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», статтею Закону «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 7 Закону № 3674-VI «Про судовий збір»). Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом №3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.

При цьому, поданий заявником платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, повертається заявнику, а до матеріалів справи приєднується належним чином посвідчена копія цього документа. Про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи.

Згаданим законом не передбачено граничного терміну повернення сплаченої суми судового збору.

Крім того, як передбачено п. 44 вище зазначеної постанови, питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується судом, який вирішував питання, пов`язані з відкриттям провадження у справі, чи розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.

Нормами ч. 1 ст. 142 ЦПК України врегульовано питання про повернення позивачу з державного бюджету судового збору, сплаченого при поданні позову, зокрема у разі відмови позивача від позову.

Разом з тим, положення ч.3 ст.142 ЦПК України стосуються інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а не судового збору. Системний аналіз норм ст.133 ЦПК України свідчить, що законодавець розмежував процедуру розподілу судових витрат між сторонами, зокрема судового збору та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, підлягає до повернення позивачу за рахунок коштів державного бюджету України 50відсотківсудового збору,сплаченого приподанні позову до суду, а саме 1514грн. 00коп., оскільки справу провадженням закрито на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Слід зазначити, що чинне законодавство не передбачає повернення позивачу з державного бюджету судового збору, сплаченого при поданні позову, у повному обсязі, з огляду на приписи ч.1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

До того ж, суд звертає увагу на те, що учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті59 Конституції України.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття133 ЦПК України). Відповідно до статті137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягомта формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги- домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір- обґрунтованим (пункт268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3)розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 (провадження №11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12.09.2019, у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18 (провадження №12-136гс19) та постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 (провадження №14-26цс).

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат надано копії: договору про надання правової допомоги №б/н від 21.04.2022, який укладено між ОСББ«Успіх-53», в особі голови правління ОСОБА_2 , та адвокатським об`єднанням «Гончар і Давигора», в особі директора ГончараС.М.; акту виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 05.07.2024; ордера про надання правничої (правової) допомоги серіїСА №1092547 від 24.07.2024; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серіїЧК №000580 від 05.01.2015, виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 05.07.2024 клієнту надано юридичних послуг, на які витрачено 04год. 00хв. за надану правову допомогу та на виконання п.5.4 Договору від 21.04.2022 клієнт оплатив вартість правової допомоги у розмірі 2000грн. 00коп. Виконавець кошти за надану правову допомогу отримав на розрахунковий рахунок відповідно до платіжного доручення від замовника.

Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише у результаті розгляду справи судом.

ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття142 ЦПК України).

З огляду на зазначене вище, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає обґрунтованими вимоги представника ОСББ«Успіх-53» адвоката ДавигориС.А. про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, понесених у суді, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 2000грн. 00коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 13, 133, 141, 142, 255, 256, 260, 353, 354 ЦПК України суд,-

у х в а л и в:

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-53», що подана його представником адвокатом Давигора Світланою Анатоліївною, про закриття провадження у справі задовольнити.

Цивільну справу №711/5845/24 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-53» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- закрити провадженням у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Повернути Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-53» (код ЄДРПОУ 43178365, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 53 секція Б, В) 50% судового збору, що становить 1514грн. 00коп., сплаченого при подачі до суду даної позовної заяви, відповідно до платіжної інструкції №514 від 16.07.2024.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-53» (код ЄДРПОУ 43178365, м. Черкаси, вул.Героїв Дніпра,53 секція Б, В) витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 2000грн. 00коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 15.10.2024.

Головуючий суддя С. М. Позарецька