Постанова

від 02.10.2024 по справі 367/7228/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/7228/20

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/13804/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Кононовій Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2024 року (суддя Карабаза Н.Ф.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру здоров`я про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, визнання неправомірним наказу, стягнення заборгованості із заробітної плати, сум індексації заробітної плати,

встановив:

у листопаді 2020 року позивачка звернулась до суду із позовом, у якому просила:

визнати звільнення по наказу від 30 вересня 2020 року № 61 незаконним та зобов`язати Київський міський центр здоров`я поновити її на посаді лікаря-санолога наказом про поновлення на роботі, датованим днем видання наказу про звільнення, тобто 30 вересня 2020 року - відповідно до діючого трудового договору в умовах реорганізації КМЦЗ, шляхом злиття з КНП «Київський міський центр громадського здоров`я», згідно рішення КМП від 23 липня 2020 року;

визнати неправомірним наказ Київського міського центру здоров`я від 23 вересня 2020 року № 60 «Про припинення з 23 вересня 2020р. дистанційного режиму роботи (дистанційної роботи вдома) ОСОБА_1 » і зобов`язати Київський міський центр здоров`я скасувати його;

стягнути з Київського міського центру здоров`я заборгованість із заробітної плати в зв`язку з недоплатою за період з 1 березня 2020 року по 30 вересня 2020 року у сумі не менше 8 960,74грн; суму індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 1 квітня 2020 року по 30 вересня 2020 року; суму витрат на оплату телекомунікаційних послуг Інтертелекому для забезпечення дистанційної роботи на період з 18 березня 2020 року до закінчення карантину» згідно наказу Київського міського центру здоров`я від 17 березня 2020 року № 21/1 в сумі 500грн; суму середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу; компенсацію за моральну шкоду.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що з 1 вересня 2016 року працювала у Київському міському центрі здоров`я на посаді лікаря-санолога. Наказом Київського міського центру здоров`я № 61 від 30 вересня 2020 року її було звільнено з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з прогулом (відсутністю на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин).

Підставами звільнення стали акти про її відсутність на робочому місці від 28-30 вересня 2020 року.

Позивачка вважала своє звільнення незаконним, оскільки згідно наказу Київського міського центру здоров`я від 17 березня 2020 року № 21/1 вона перебувала на дистанційній роботі, а з наказом відповідача від 23 вересня 2020 року № 60, яким їй припинено дистанційний режим роботи, вона ознайомилась лише 29 вересня 2020 року, в кінці робочого дня, коли направляла на електронну адресу Київського міського центру здоров`я підготовлений нею документ.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2024 року провадження по справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Позивачка вважає, що посилання суду першої інстанції на неявку представника відповідача у судові засідання та повернення судових повісток до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній» та «за терміном зберігання» є безпідставним, так як вона зазначила у позовній заяві юридичну та фактичну адресу місцезнаходження відповідача, де він знаходиться і на час постановлення ухвали.

Також позивачка зазначає, що суд не вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про судові засідання, зокрема, через управління охорони здоров`я та медичного забезпечення КМДА, до сфери відання якого відноситься відповідач, а також шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України. При цьому, суд не застосував наслідки неявки відповідача у судове засідання, передбачені ст. 223 ЦПК України.

Крім цього, позивачка посилається на те, що суд першої інстанції встановив, що відповідач перебуває у стані припинення, отже свою діяльність не припинив, тому суд не мав підстав для закриття провадження у справі, у такому випадку позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання ліквідаційної комісії виплатити їй належні суми та визнати її звільненою у порядку п. 1 ст. 40 КЗпП України, що узгоджується з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року.

Позивачка стверджує, що нею неодноразово зазначались відомості про правонаступника Київського міського центру здоров`я з посиланням на рішення Київської міської ради від 23 липня 2020 року № 47/9126 про реорганізацію відповідача.

Київський міський центр здоров`я про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлявся за наявною у матеріалах справи адресою, однак судова повістка-повідомлення повернулась до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.20-21 т.3).

Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Частина 7 статті 128 ЦПК України визначає, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку

чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи з вищезазначених норм процесуального права, відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив, клопотання про перенесення судового розгляду не подав, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - Київський міський центр здоров`я перебуває у стані припинення, при цьому матеріали справи не містять відомостей стосовно його правонаступників, а позивачка жодних клопотань про заміну відповідача його правонаступником не подавала.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він не відповідає обставинам справи, наданим документам та не ґрунтується на нормах процесуального права.

Відповідно до статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені статтею 255 ЦПК України і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, у тому числі і у зв`язку з волевиявленням сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зазначені приписи слід розуміти так, що суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо шляхом реорганізації чи ліквідації припинено юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі (крім суб`єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві), коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва відповідних прав та обов`язків такої юридичної особи, зокрема, не допускають заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні. Не є підставою для закриття провадження у справі повністю або частково інформація про припинення шляхом ліквідації юридичної особи-сторони у справі (інформація про відсутність універсального правонаступництва юридичної особи), якщо спірні правовідносини допускають сингулярне правонаступництво прав та обов`язків цієї особи.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957.

Згідно статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також у інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких

виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). Для вирішення проблеми процесуального правонаступництва, означеної в ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року, у світлі обставин справи № 264/5957/17 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі» мають різний зміст.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (пункти 37-38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17).

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

У разі припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

Суд зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачка у поданих до суду документах неодноразово посилалася на рішення Київської міської ради від 23 липня 2020 року № 47/9126, яким вирішено реорганізувати Міський науковий інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та Київський міський центр здоров`я шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Київський міський центр громадського здоров`я» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та встановлено, що останній є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Міського наукового інформаційно-аналітичного центру медичної статистики та Київського міського центру здоров`я (с.с.182-184 т.1).

При цьому, суд не виконав свого обов`язку залучити до участі у справі правонаступника відповідача та прийшов до неправомірного висновку про відсутність у

матеріалах справи відомостей стосовно правонаступника Київського міського центру здоров`я.

Також суд першої інстанції не врахував, що згідно відомостей з ЄДРПОУ Київський міський центр здоров`я не є припиненим, а тільки перебуває у стадії припинення, а відтак правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд не мав.

Та обставина, що відповідач не направляв у судові засідання свого представника та не отримував судові повістки, не є підставою для закриття провадження у справі, так як це не передбачено положеннями статті 255 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції не прийняв всіх належних заходів для забезпечення явки представника відповідача у судові засідання, враховуючи його підпорядкування виконавчому органу Київської міської ради.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду не відповідають наявним матеріалам справи, суд допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2024 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру здоров`я про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, визнання неправомірним наказу, стягнення заборгованості із заробітної плати, сум індексації заробітної плати направити до Ірпінського міського суду Київської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук