Ухвала

від 24.10.2024 по справі 523/16290/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/16290/24

Провадження №4-с/523/94/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Малиновського О.М.

за участю секретаря Славинського А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одесі, скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Савченко С.В. (далі за текстом державний виконавець Савченко С.В.) в якій посилаючись на те, що останньою неправомірно проводиться відрахування аліментів з отриманої ним додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., внаслідок чого просить зобов`язати державного виконавця ОСОБА_3 здійснювати відрахування аліментів без врахування додаткової винагороди, яка виплачується ОСОБА_1 у період воєнного стану, що є наслідком неналежного виконання рішення просить суд:

ОСОБА_1 будучи повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи у призначене судове засідання не з`явився без поважних на те причин.

Державний виконавець Савченко С.В. направила до суду заперечення в яких посилаючись на безпідставність скарги, просить відмовити у її задоволенні.

Заінтересована особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася без поважних на те причин. Згідно поштового повідомлення адресат за місцем своєї реєстрації відсутня, що вказує на її повідомлення належним чином (ст.128 ЦПК України).

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.450 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та копію виконавчого провадження №74757038, встановивши фактичні обставини, дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що постановою державного виконавця Савченко С.В. від 15.04.2024р. було відкрито виконавче провадження №74757038 з примусового виконання виконавчого листа № 523/6499/23, виданого 04.03.2024р. Суворовським районним судом м. Одеси, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, в розмірі частини від усіх заробітків, але не менше 450 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.04.2023р. і до повноліття дитини.

Державним виконавцем Савченко С.В. було встановлено, що ОСОБА_1 на теперішній час отримує дохід в Військово-медичній клініці Південного регіону, так як останній перебуває на військовій службі з 25.09.2017р.

21.05.2024р. державним виконавцем Савченко С.В. направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи ОСОБА_1 , які він отримує за місцем проходження військової служби.

08.10.2024р. державним виконавцем Савченко С.В. було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 за період з квітня 2023р. до жовтня 2024р., з урахуванням отриманих ним доходів за вказаний період та проведених сум оплати на погашення заборгованості.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 стверджує, що стягнення аліментів з отриманої ним додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., є незаконною, так як така винагорода не враховується при обрахуванні пенсійного забезпечення, індексації вихідної допомоги та належить до одноразового виду грошового забезпечення.

Перевірюючи доводи скарги на підставі наявних у справі доказів, суд виходить з наступного обґрунтування.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, згідно зі ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-УІІІ, примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частинами першою та третьою статті 71 Закону України №1404-УІІІ порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України №1404-УІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №146 від 26 лютого 1993 року (далі - Перелік), передбачено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям, під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-тратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових)дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується у відповідних розмірах, розмір якої залежить зокрема від безпосередньої участі у бойових діях, покладених завданнях та від іншого.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що додаткова винагорода військовослужбовця є грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру.

Однак пунктом 1 Переліку чітко визначено, що аліменти справляються з додаткової винагороди за основним місцем роботи, яка в свою чергу входить в структуру грошового забезпечення військовослужбовця.

Таким чином, з аналізу вказаних норм випливає, що аліменти мають стягуватися в частці від усіх видів доходу боржника.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», на яку міститься посилання в статті 81 СК України, також передбачає пункт 1, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Таким чином, суд не вбачає жодних підстав вважати, що законодавець, маючи на меті належне забезпечення дитини для її повноцінного духовного та фізичного розвитку, міг з будь-яких причин не охоплювати аліментними зобов`язаннями додаткову винагороду на період воєнного стану. Внесенням відповідних змін 16 листопада 2022 року законодавець лише конкретизував перелік видів грошового забезпечення, із яких справляється нарахування аліментів, задля усунення проблемних питань при нарахуванні аліментів, а не «створив» новий вид доходів, який раніше таким не визнавав.

Отже додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мають постійний характер та відносяться до видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що в діях державного виконавця ОСОБА_3 відсутні ознаки неправомірності під час стягнення аліментів з ОСОБА_1 .

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що внесена до суду скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.451 ЦПК України,

УХВАЛИВ

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю заінтересованої особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня виготовлення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена та підписана суддею 24 жовтня 2024р.

Суддя